Болісне приземлення, або враження після вистави «Боїнг – Боїнг»

25 квітня цього року в Луцьку вдруге зіграли виставу "Боїнг – Боїнг" Марка Камолетті. У нашому місті відбувається не так багато мистецьких заходів, тому для лучан це було цікавою подією. Організатори наголосили, що вистава походить “на численні прохання глядачів” і я вирішила подивитись цю сенсацію. А заодно дізнатися, що подобається глядачам: сюжет, режисерське рішення чи гра акторів.

Марк Камолетті розповідає про полігамність чоловіків та наївність жінок. У п'єсі всі події гіперболізовано та перебільшено, щоб загострити сюжет.

Комедія - це жанр, у якому немає позитивних персонажів, тому в головного героя Бернара три наречені: Мішель, Марта і Мері. Жодна з них не знає про іншу завдяки ідеальному графіку авіакомпаній, де вони працюють. І чоловік навіть не припускає, що ці графіки можуть змінитись.

Дія відбувається у квартирі архітектора Бернара (актор Георгій Хостікоєв). Прочитавши п’єсу, мені окреслився образ заможної людини, в якої помешкання з двома кімнатами, верандою та просторою вітальнею. У Бернара достатньо коштів, щоб утримувати трьох наречених, а таких красуням ніколи не бракувало шанувальників. На моє здивування, художник простір сцени задекорував роздрукованими банерами з фотографією Боїнга у голубому небі та хмаринок у формі сердечок. Це не асоціюється з квартирою багатія.



Посередині сцени незручний кухонний стіл родом із 90-х, біля нього три металеві стільці. Справа - міні-бар, зліва телефонний столик. Декорації практичні, зручні у перевезенні, недорогі, але аж ніяк не виправдані у постановці. Хоча на сцені присутні театральні елементи, які характеризують внутрішній світ господаря будинку - це два дзеркала у повний ріст, що стоять у протилежних кутах авансцени.

Також театральними були великі круглі фотографії наречених Бернара, які змінювала служниця Берта в очікуванні наступної гості. Але цей сценографічний прийом був запозичений із фільму “Boeing Boeing” 1965 року режисера Джона Річа.

Режисери і сценографи часто експериментують над сценічним простором. Для цього можна задіювати нестандартні приміщення, грати на відкритій місцевості чи експерементувати на території театру. Але за таким рішенням митця повинна стояти концепція, яка виправдовує ідею вистави. Про що ж режисер нам розповідає зі сцени?



Три наречені Бернара-Хостікоєва не тільки наївні, але й дуже розпусні. Згідно п’єси лише Мері (актриса Христина Сінельник), стюардеса авіакомпанії «American Airlines», таємно має трьох наречених і цілується з Робером (з.а. України Віталій Борисюк). Робер - це шкільний друг Бернара, який неочікувано приїхав підкорити столицю.

Режисер розвиває тему легкодоступних дівчат і вже парижанка Мішель (актриса Марина Ягодкіна), стюардеса авіакомпанії «Air France», ставить на коліно руку двох чоловіків, улещується біля кожного з них. Мішель дуже хоче заміж, байдуже за кого, головне, щоб у дзеркалі разом з нареченим вони гарно дивились.



Третя наречена Бернара - Марта (актриса Аліна Безуханич), стюардеса авіакомпанії «Lufthansa», постійно перед глядачами танцює стриптиз. Спочатку героїня це робить, щоб звабити свого нареченого. Але вона поводиться так само і з випадковим знайомим - Робером. Загалом всі дівчата навперебій намагаються звабити то Бернара, то Робера, то обох разом. Жоден персонаж у виставі не викликає симпатій, тому цілком неочікуваним став happy end. Герої знайшли собі пару до душі, ніхто не зробив висновків і всі щасливі.

Вся вистава супроводжується уривками сучасної поп-музики. Пісні не передавали настрою героїв, не стали лейтмотивом, вони просто існували окремо, як добре впізнавані глядачем композиції. Окрім цього на сцені звучала і жива музика. Робер-Борисюк виконував пісні під гітару - так він зваблював красивих наречених свого друга.
Серед усього хаосу, який щоденно відбувається в домі Бернара перед глядачами постає служниця - Берта (н.а. України Ольга Сумська). Актриса відійшла від запропонованого драматургом образу - занудної буркотунки. Її героїня прагматична, ставить чіткі запитання, лаконічна та зібрана. Зовнішньо вона нагадувала універсальну секретарку: окуляри, записник, каблуки.



Берта-Сумська теж мрійниця і ми здогадуємось, що в цьому домі вона не випадково. Тому що витонченість і грація героїні натякають на пройдену школу однієї з авіакомпаній. У Берти чудова пам’ять, та є слабинка - може випити зайву чарчину. Але Бернар розуміє, як їй важко доводиться працювати, тому це пробачає і підвищує зарплатню.

Вдало зіграв свою роль Віталій Борисюк. Актор був одягнений у сорочку в широку клітинку та давно не модні джинси. І в такому костюмі грати провінційного ловеласа, вуличного музиканта досить не просто. Тому спочатку він поводив себе незграбно та невпевнено. Але після того, як Марта почала його наполегливо зваблювати, він став розкутішим. Відчув у собі впевненість, почав приймати рішення щодо розвитку подальших подій.

У промоційних матеріалах не зазначено режисера, сценографа і автора перекладу. Під час вистави програмок не було. Тому я не змогла дізнатись імена творців вистави.



Лучани теж мають свій сформований театральний смак і незалежну думку, яка може відрізнятися від моєї. Тому я вирішила запитати глядачів про їхні враження від вистави:

Вікторія: “Найбільше сьогодні мені сподобалась гра акторів”.

Андрій і Галина: “У театрі ми вперше. Цікава вистава. Вразила гра акторів. Захоплює сюжет, те як розвиваються події”.

Аліна: “Спочатку так собі… А потім стало дуже цікаво, веселіше. Я знала, що йду на комедію і мої очікування виправдані”.

Аня та Аня: “Нам все сподобалось, навіть не очікували, що буде так чудово. Актори дуже класні, їхня гра безперечно вражає, цікава сама постановка. Отримали запрошення після конкурсу “Міс Україна”. На виставах часто буваємо. І ця вистава відповідає своєму рівню”.

Лучани, які не назвалися: “Гра звичайно нічого так, але для нас це трохи примітивна вистава”.

Олена: “Враження неймовірні, фантастичні. Чудовий акторський склад, вони легко зігралися, одразу видно, що це професійні актори. Після вистави залишилось багато позитивних емоцій”.

Якщо підсумувати все сказане,то вистава набула популярності лише завдяки професійній роботі акторів. Надалі сподіваємось, що режисери не будуть сподіватися на цікавий сюжет п’єси, а представлятимуть своє творче бачення. Адже в театр глядач приходить не тільки відпочити, він наповнюється духовно та інтелектуально розвивається.




ТЕКСТ - Леся КАСЯНЧУК, ФОТО - Юлія ГЬОШКОВА
Бажаєте дізнаватися головні новини Луцька та Волині першими? Приєднуйтеся до нашого каналу в Telegram! Також за нашим сайтом можна стежити у Twitter та Instagram.