вхід реєстрація

Колекторів хочуть знищити

Колекторів хочуть знищити
У парламенті зареєстрований проект закону про заборону колекторської діяльності. Шлях, яким пішли автори документу, є доволі цікавим. Вони запропонували ввести таке визначення, як «колекторські послуги», а потім частково заборонити такі послуги.Журналісти «Економічної правди» вирішили з'ясувати, навіщо потрібна заборона колекторської діяльності, і до чого вона призведе?Автор законопроекту – депутат Юрій Полунєєв. У співавторах значаться ще кілька осіб, серед яких голова асоціації анти-колекторів Федір Олексик.Автори спробували перетворити колекторство на щось за зразком довідкової служби. За текстом документу, колекторські послуги – це майже виключно спілкування з боржником, його родиною, роботодавцем та іншими особами. Тобто, силові дії чи інші види тиску на людей законом вже не передбачені.Але навіть на ці вельми безневинні послуги буде накладена тимчасова заборона, яка триватиме до розробки спеціального закону. До того часу може бути введена відповідальність за колекторство у вигляді штрафу в розмірі 8000 мінімальних зарплат, а при повторному порушенні – ліквідація колектора як юрособи.Можливо, що в житті кожен з авторів стикався з колекторами, тому що творці законопроекту пропонують заборонити вибивати борги лише з населення. Більш того, схоже, що знайомство не було приємним. Автори вкрай обурені діяльністю збирачів боргу. Про це свідчить надто емоційна пояснювальна записка до проекту документа.«Їх масова поява пов’язана з тим, що в умовах фінансової кризи люди – громадяни України, які залишилися без зарплати або інших доходів, втратили й можливості вчасно повертати кредити... Колекторські фірми здебільшого діють досить жорсткими методами... Колекторська діяльність тісно межує із кримінально-карними діями, разом із іншими порушення законодавства», – зазначає Полунєєв.На думку авторів, діяльність колекторів дуже нервує людей. Але найголовнішим, на їхню думку, є те, що при вибиванні боргів колектори порушують великий перелік законів.Автори склали величезну пояснювальну записку, у якій навели приклад того, що колектори працюють в три етапи. «На першому (soft collection) зазвичай телефонні дзвінки відбуваються як удень, так і вночі, а листи, що надсилаються боржникові, містять погрози й залякування. Більше того, колектори тиснуть на неплатників шляхом «знайомства» з їх близькими та родичами, а також шляхом повідомлення на роботу про наявність у неплатника невиконаного зобов'язання», – йдеться у записці.Якщо цей етап не приносить бажаного результату, колектори переходять до другого – hard collection. Вони можуть приходять до боржника додому, демонструють копію позовної заяви до суду без фактичного подання позову до суду, та заяви до міліції щодо вчинення боржником шахрайства чи іншого злочину. Також в цей час на боржника психологічно тиснуть. І лише на третьому етапі (legal collection) колектори звертаються до суду. Це майже визнання того, що вони програли, бо зазвичай таким шляхом майже неможливо повернути кошти.Вже це описання містить опис декількох злочинів. Більш того, вважає Полунєєв, банки порушують банківську таємницю, передаючи колектору інформацію про боржника. Крім того, самі колектори порушують Кримінальний кодекс, коли чинять тиск на боржника та його родичів, додає він.Колектори: у нас все за закономПрезидент Асоціації учасників колекторського бізнесу України Олександр Ільчук вже назвав проект Полунєєва популістським. Він впевнений, що передача даних колекторам є законною.Справді, Міністерство юстиції щодо колекторів зазначає таке: «Залучення банками «колекторських» організацій можливе лише за наявності письмово запиту або письмового дозволу боржника на розкриття банківської таємниці».Це формулювання є дуже слизьким. Зазвичай, надаючи кредити, банки вимушують боржника написати, що він погоджується надавати інформацію про себе третім особам – якщо цього схоче банк. Отже, Мін'юст дозволив банкам робити те, що вони вже давно роблять.Крім того, у вересні 2011 року Верховна Рада прийняла поправки до закону про банки. Тепер «банк має право надавати інформацію, яка містить банківську таємницю, приватним особам та організаціям, у тому числі по договорам про відступлення права вимоги до клієнта».І ця норма поширюється не тільки на кредитні договори, підписані після прийняття поправок, але і на всі договори, укладені до того.«Якщо раніше закон можна було трактувати по-різному, то зараз різночитань бути не може. Закон про захист персональних даних, який діє вже рік, теж говорить про те, що власник даних може передавати їх розпорядникам. У даному випадку колектори і є розпорядниками», – каже Ільчук.Президент АКБУ навів ще один приклад, чому законопроект Полунєєва є популістським. «Немає жодної країни в Європі, в якій був би заборонений колекторський бізнес. Навпаки, його залучають, в тому числі, і для роботи з державними боргами. Ні в кого не виникає питань, хто вони. Навіщо у нас це забороняти? Мета цього проекту закону ніяк не регулювання колекторської діяльності. Це політичний популізм», – вважає він.Банкіри також проти пропозиції Полунєєва. «Втрачають залишки сумління. Що ж тепер, кредити можуть отримувати усі, а вимагати їх повернути не може ніхто? Це маячня. А як же вкладники? А як же невиконання кредитних договорів, які підписував клієнт? Тобто, ти не платиш більше 90 днів, розбазарюєш чужі гроші, а відповідальність має нести банк?» – обурився керівник кредитного департаменту одного з найбільших банків.Чи треба регулювати роботу колекторів?Якщо відкрити інтернет, то можна знайти чимало жахливих історій про поводження колекторів з боржниками. Навіть якщо ці дії не є кримінальними, вони напевне є моральним тиском. А далеко не всі боржники є злочинцями.Як розповів генеральний директор консалтингової компанії «Гранд Іншур» Андрій Степаненко, у своїй роботі колектори порушують статтю 189 Кримінального кодексу – «здирництво». Ця стаття присвячена загрозливим вимогам передати чуже майно (в цьому випадку – гроші).«Фактично, це саме те, що найчастіше доводиться читати в загрозливих листах і СМС-повідомленнях колекторських компаній, слухати від їх співробітників по телефону. Це при тому що за такий злочин передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк від семи до дванадцяти років з конфіскацією майна», – вважає Степаненко.Є і ще одна стаття КК, яку порушують колектори - примус до виконання цивільно-правових зобов'язань.Таким чином, вважає Степаненко, не можна сказати, що сьогодні колекторська діяльність не відрегульована законодавчо. Тобто, Полунєєв має рацію.Цікаво, що законодавство щодо захисту населення від колекторів нібито існує. На думку Степаненко, закон «Про захист прав споживачів» забороняє банку звертатися без згоди споживача за інформацією про його фінансовий стан до третіх осіб, які пов'язані зі споживачем. Тобто, не можна користуватися родинними, особистими, діловими, професійними або іншими відносинами. Цей же закон забороняє вимагати повернення споживчого кредиту, строк давності якого закінчився.Але, як вважає Степаненко, всі ці норми закону не працюють, тому що немає механізму відповідальності за його порушення. А якщо він є, то малоефективний. «Неодноразові скарги в територіальні управління у справах захисту прав споживачів на ті чи інші факти порушення норм цього закону кредитними установами закінчувалися лише відписками про те, що вказаному банку та Національному Банку Україна відправлено листа. Безумовно, подібні «усні зауваження» не можуть ефективно присікти вимагання, якщо мова йде про 10 мільярдів гривень», – каже він.Заборона не подієНавіть якщо законопроект Полунєєва буде схвалений Верховною радою, він навряд чи знищить колекторство як таке. Цьому є щонайменше два пояснення.Перше – на цю послугу є великий попит. Отже, він не може не створити зустрічної пропозиції.Від 10 до 13 мільярдів гривень – такий обсяг кредитів, які перебувають «на обслуговуванні» у колекторів. Але потенціал зростання є величезним. Керуючий партнер юридичної компанії «Алексєєв, Боярчуков і партнери» Сергій Боярчуков оцінює портфель проблемних боргів банків в 150 мільярдів гривень, що становить близько 20%.Окрім того, це перспективний ринок. За даними Асоціації учасників колекторського бізнесу України (АУКБ), «вибивання боргів» почало розвиватися в 2008 році, в розпал кризи, і зростання ринку становить близько 70% щорічно.Нові кредити надаються щорічно, а отже, ринку колекторства є куди зростати. Для порівняння, станом на 1 листопада 2011 кредити, видані всіма банками, склали близько 822 мільярди гривень. За даними НБУ, з них фізособам видано кредитів в обсязі майже 181,2 мільярда, інші 575,2 мільярда отримали приватні компанії.До того ж, якщо колектор працює добре, він має добрий дохід. Комісійна винагорода колектора коливається в межах 15-25% від суми кредиту, що повертається. Проте, збирачі також можуть і купувати борг, щоб в разі вдачі отримати всю суму кредиту. Ціна викупу може становити навіть менше 1%, якщо кредит є безнадійним. Тобто, дисконт у цьому випадку перевищує 99%. Також викуповуються борги з дисконтами 12%, 15% та 18%. В будь-якому випадку, кожен з цих боргів уже був «відпрацьований» банком, але не приніс результату.Звичайно, обрані ними методи повернення грошей не є завжди коректними. «У будь-якому випадку колекторська діяльність – це агресивна підприємницька практика, спрямована на умисне заподіяння моральної шкоди, з елементами злочинів, передбачених низкою статей Кримінального кодексу Україні. Законодавець повинен приділити основну увагу повній однозначній забороні такої діяльності. Цінним було б включення відповідних змін до Кримінального кодексу і спрощення процедури доведення провини в справах такої категорії», – вважає Степаненко.Але Боярчуков впевнений, що «святе місце порожнім не буває». Якщо на ринку є такий обсяг роботи, завжди знайдеться той, хто візьметься її виконувати. Буде він називатися колектором або якось інакше – не суть важливо.«Сьогодні ці компанії, незважаючи на те, що їх діяльність законодавством не регламентована, намагаються працювати за правилами, дотримуючись законних методів. Однак якщо цей вид послуг заборонити зовсім, вже завтра з боржниками будуть працювати боргові психологи, кредитні волонтери, консультанти з повернення боргів, називайте як завгодно», – вважає він.Існує ще одна причина для існування такого виду діяльності. На думку юриста, збирачі боргів виконують іміджеву функцію. На думку Боярчукова, колектори – це своєрідний «громовідвід», який оберігає імідж банків від негативу. Дійсно, дуже рідко ми чуємо негативні відгуки про банки, які передали свої борги колекторам – весь удар приймають на себе виконавці.Отже, зважаючи на розміри ринку, регулювання потрібне. «Ми вважаємо, що в нашій країні спеціалізоване законодавство необхідно, щоб уникнути політичних спекуляцій. Якби був закон, де було б прописано, що таке колекторська діяльність, то ми б вітали це. Мало того, ми вважаємо за необхідне включитися в роботу над ним», – сказав Ільчук.За його словами, Асоціації учасників колекторського бізнесу України вже має дві версії такого закону. Вони були запропоновані владі, але зворотного відгуку не надійшло. Можливо, подання Полунєєва стане гарною нагодою для введення регулювання.Довідка: хто такі колектори (з пояснювальної записки Юрія Полунєєва)Найбільші колекторські компанії, що діють на Україні: «Європейська агенція з повернення боргів», «Кредит Колекшн Груп», «Укрборг», «Українська Колекторська Група», «Фінансове Агентство по Збору Платежів», «УКРФІНАНСИ», «Агенція по управлінню заборгованістю», «Служба виконання зобов’язань», ЗАТ «Екол», «Агенція комплексного захисту бізнесу «Дельта-М», «Кредитекспрес Юкрейн Ел.Ел.Сі.», «Прімоколект. Центр грошових вимог».На ринку діють ще 2 великі компанії, що нещодавно увійшли на ринок: EOS Ukraine (Німеччина), Пристав (Росія).На сьогодні в Україні загальна кількість підприємств, які надають послуги з повернення боргів, нараховується більше 200.Андрій Черніков, Сергій Лямець
Якщо Ви зауважили помилку, виділіть її та натисніть Ctrl+Enter для того, щоб повідомити про це редакцію
Коментарі 0
Коментарі, у яких порушуватимуться Правила, модератор видалятиме без попереджень.
Розсилка новин
Підписатись
* Ви зможете відписатись в будь-який час