вхід реєстрація
Правила   Реклама   Контакти  

Волинський Фаберже: «Вивчив усі знаки, символи і коди з часів Трипілля»

Волинський Фаберже: «Вивчив усі знаки, символи і коди з часів Трипілля»
Вироби з яєчної шкаралупи, прикрашені металом, які вирізує «волинський Фаберже», відтепер будуть відомі у всьому світі.

Український майстер Анатолій Бойко став членом Всесвітньої асоціації художників. Про це він розповів в інтерв’ю виданню Факти.

Витончені вироби, виконані 46-річним жителем Володимира-Волинського Анатолієм Бойком, не можуть не вражати, особливо якщо врахувати, що зроблені вони з яєчної шкаралупи. Причому для їх виготовлення в хід йдуть і мініатюрні перепелині яйця, і стандартні курячі, і великі гусячі, і величезні страусині.

Ба, більше: майстру якимось відомим тільки йому способом вдається помістити різні шкаралупи перепелиних яєць у курячі, а потім – в гусячі, створюючи неймовірні речі.

Шкаралупа перетворюється то в ніжне мереживо, то в тканину, по якій іде металева «вишивка», то в інкрустовану напівкоштовними каменями кістку, то в ажурний серпантин. Одні речі стають сувенірами, інші - вазами або мініатюрними скриньками. Є яйця-світильники із скульптурними композиціями усередині, що створюють химерний малюнок світла і тіні в інтер'єрі. Загалом, знаменитий ювелір Карл Фабер, напевно, оцінив би винахідливість українського умільця, якого земляки називають «волинським Фаберже».



Для фотографій усіх виробів Анатолія Бойка не вистачило б цілої газети, адже ще восени 2015 року Національний реєстр рекордів України зареєстрував його найбільшу колекцію декоративних яєць, прикрашених металом, і вручив талановитому волинянину диплом рекордсмена України. А зовсім нещодавно на рахунку майстра з'явилося нове досягнення: його прийняли в члени Всесвітньої асоціації художників, які працюють з яєчною шкаралупою.

«Якщо погано себе почуваю, на цілий день йду в ліс відновлювати сили»

Анатолій Бойко народився в райцентрі на Тернопільщині. Перші навички роботи з деревом отримав від батька, талановитого столяра і тесляра, а закінчивши Дубенське професійно-технічне училище, став професійним різьбярем по дереву.



- Ми вивчали малюнок і живопис, скульптуру і ліплення, анатомію і композицію, а для захисту диплома я вибрав різьблення, - розповідає Анатолій Бойко. - Училище я закінчив достроково, підійшов до майстра і сказав, що пройшов усю програму і не бачу сенсу далі вчитися.

Директор запропонував: «Якщо готовий – захищайся». Я з дерев'яної болванки вирізував скульптуру розміром в людський ріст – створив козака, який іде на війну і якого проводжає дівчина. Написав дипломну роботу, захистився і відразу відправився в армію, оскільки мені вже було 18.

Під час служби Анатолію довелося брати участь у бойових діях в Нагірному Карабасі. Звідти він повернувся з важкими травмами, став інвалідом. Згадувати про той період Анатолій не любить:

- Я його ніби стер з пам'яті. Але каліцтва даються взнаки, з кожним роком здоров'я все погіршується. Без ліків тепер обходитися не можу. І якщо погано себе почуваю, беру з собою термос з кавою, щось перекусити і на цілий день йду самостійно в ліс відновлювати сили. Ліс своєю енергетикою витягає увесь негатив.

Декілька років Анатолій відновлював здоров'я, заразом подорожуючи по країнах СНД, Німеччині, Польщі, Чехії. А коли зустрів свою половинку, сім'я оселилася на Волині. Анатолій займався декоративно-прикладним мистецтвом, і все, за що не брався, все йому вдавалося, чи то вишивка або в'язання, плетіння з соломи або лози, коренепластика або творення з гіпсу і каменю.

- Я освоїв дуже багато технік, у тому числі і писанкарство, популярне у нас на Західній Україні, - говорить Анатолій. - Пробував малювати воском, робити дряпанки. Але їх зроблено так багато, а мені нецікаво когось повторювати. З мистецтвознавчої літератури вивчав забуту техніку Фаберже і на її основі розробив власну. А коли років сім тому у мене з'явився ноутбук, став освоювати інтернет-простір, шукав щось нове і випадково вийшов на різьблення по шкаралупі. Це мене так захопило! Чим я тільки не пробував її обробляти, різати, пиляти!

Я не знав, як готувати шкаралупу під обробку, а майстри своїми секретами НЕ ділилися. Пробував свердлити шуруповертом і шліфувальною машинкою для нігтів. До всього доходив методом проб і помилок. Потім вдалося купити найдешевший малопотужний апарат, який не міг прорізати навіть гусячі яйця. Завдяки Інтернету дізнався про хороші апарати і накопичив грошей на американську ювелірну бормашину. А ще один німецький прилад для мене придбала міська влада. Зараз триває ремонт у моїй майбутній майстерні з виставковим залом в центрі міста».

- А страусині яйця стали використовувати пізніше?


- Років п'ять тому, після того, як спробував різьблення на гусячих яйцях. Зрозумів, що прості свердла страусині яйця не візьмуть, тільки алмазні. Коли лікував зуби, попросив в стоматології бури. Спробував - вийшло. Замовив професійні технічні бури, і вже пішло різьблення по страусиних яйцях. Але товсту шкаралупу важко різати, до того ж утворюється багато пилу. Стає важко дихати, і інструмент забивається. Тому зі страусиними яйцями намагаюся працювати на вулиці. Сяду в затінку і працюю ... До речі, ніколи не роблю ескізи, але завжди знаю, яким в результаті буде виріб.



- А де купуєте заготовки для своїх шедеврів?

- Кілька років тому я був з виставкою в Мелітополі Запорізької області - в організації інвалідів «Лебедушка». Нам організували екскурсію на страусину ферму, де я познайомився з її господинею Оленою Кусяк. Тепер замовляю у неї яйця страусів ему. Вони дуже якісні і красиві, на відміну від тих, що несуть страуси в наших краях.

- Цікаво, що ви шкаралупу умудряєтеся розгинати в спіраль!

- Це мій винахід, завдяки якому я і отримав сертифікат світового рівня. Я відсилав фотографії таких виробів президенту Всесвітньої асоціації художників, що працюють по яєчній шкаралупі, кореянці Хелені Кім Чжу. Вона знає майстрів по всьому світу, але такого ще не бачила. Спочатку я обтягую шкаралупу металом, потім прорізаю і бачу, який градус нахилу можна надати вузькій стрічці.

Багато що залежить від якості шкаралупи. Наприклад, я використовую тільки перші п'ять яєць від несучки. З них роблю найделікатніші роботи. Справа в тому, що у птахів є зимовий період спокою, після якого вони починають нестися, і тоді накопичений в організмі кальцій і кремній переходить в шкаралупу найперших яєць. З цієї причини такі яйця навіть не підкладають під птицю через побоювання, що пташеня не зможе вилупитися.

До того ж гусячі яйця не всі вживають в їжу, так як вони важкі для організму. Їх зазвичай віддають на корм худобі. А знаючи про моє захоплення, деякі пропонують мені: «Раз ти таку красу робиш, так ми краще віддамо їх тобі». Жінки з навколишніх сіл спеціально для мене залишають перші яйця - качині і гусячі. Особливо хороші еластичні яйця у індокачок, а у гусей, схрещених з лебедями, яйця великі.

Анатолій пояснює, що для кованої обробки яєць купує високоякісний метал з Італії, який йде на біжутерію. Це дорого, але робота того варта. Чимало коштів йде і на матеріали для обробки: кристали Сваровскі і напівкоштовні камені - бурштин, малахіт, агат, бірюзу, яшму ...

- Щоб кріпити металевий дріт до шкаралупи, я сам розробив спеціальні смоли, - продовжує Анатолій. - Скільки довелося хімреактивів і хімпрепаратів вивчити, скільки рецептів випробувати!

- А буває так, що вже зроблена величезна робота і раптом - тріщина?

- Чесно кажучи, зі 100 відсотків 15-20 завжди йде на бій. Я ставлюся до цього спокійно: викинув і забув. Правда, обов'язково вивчу причину помилки, щоб іншим разом там же не лопнуло.

- Замовники часто вередують, вимагаючи зобразити на яйці що-небудь чудернацьке?

- Буває й таке. Часто погоджуюся і виконую побажання. Я вивчив всі знаки, символи і коди з часів Трипілля, знаю всі обереги, всю символіку позитивної і негативної енергетики. За допомогою яйця знахар може багато зробити. Якщо бачу щось недобре в сукупності символів, то відразу відмовляюся. А якщо люди хочуть чогось незвичайного, але не можуть зрозуміти, що саме, пропоную їм подивитися мої роботи і визначитися.

- Де можна побачити ваші вироби?


- На виставках, якщо організатори забезпечать транспорт, проживання і харчування, тому що заробити таким ремеслом особливо не вдається. У нашій країні це дуже складно. Але багато моїх робіт люди відвозять в різні країни, в тому числі в Італію, Грецію, Канаду, Англію ... Я до них видаю документи - сертифікат з печаткою, що підтверджує моє авторство, і копію сертифіката Національного реєстру рекордів України. При перетині кордону вони в декларації вказують виріб як «декоративне яйце».

Такі милі дрібнички коштують від тисячі гривень до декількох сотень доларів. Причому більша частина ціни доводиться на вартість обробки, а не на фантазію, вмілі руки і кропітку працю майстра. Якщо робота йде на лад, то Анатолій працює з ранку до вечора, забуваючи про їжу. А якщо щось не йде, то відкладає виріб. Не дочекається, коли підросте восьмирічна дочка Софія, у якій, за словами батька, є очевидний талант до творчості. Через кілька років тато буде готовий довірити їй і шкаралупу, і бормашину. А ось 15-річного сина Дмитра різьблення не приваблює, у нього інші інтереси.



- В чиї будинки потрапляють ваші твори?

- Коли я виставлявся в столичному Українському домі, то підніс свій виріб дружині президента Марині Порошенко. Є декоративні яйця у кількох народних депутатів, купували їх в подарунок і для професорів, і для академіків. Але у нас не розуміють цінності такої роботи! Порівняйте: в Китаї копії яєць Фаберже, які роблять з кераміки, а потім розфарбовують, штампує робот - за зміну мінімум тисячу штук. Я ж одне яйце роблю від п'яти днів до місяця. І скільки людина повинна за це заробити?

- Як ви потрапили в члени Всесвітньої організації художників, що працюють з яєчною шкаралупою?

- У складі асоціації більше двох з половиною тисяч віртуозів з усього світу. Щорічно в неї відбирають приблизно сотню кращих майстрів. Крім того, в цьому році відомості про мене і мої роботи потрапили і до всесвітнього каталогу, і у всесвітню енциклопедію. Дві роботи - різьблені ковані куряче і гусяче яйця - я вже вислав у Сеул, після чого отримав сертифікат. Коли зареєстрували рекорд моєї колекції і фотографії виставили в Інтернет, президент асоціації Хелена Кім Чжу сама на мене вийшла, запропонувавши вступити в їх організацію. Мені треба було тільки заповнити анкету англійською мовою, розповісти про себе, відповісти на запитання. З цим завданням мені допомогла впоратися чудовий педагог Олена Головач.

- Що ж дає членство в цій асоціації?

- В першу чергу визнання твоєї праці. І підтверджує, як і сертифікат Національного реєстру рекордів України, мою кваліфікацію. Завдяки тому, що я потрапив в цю асоціацію і всесвітній каталог, у мене тепер буде нова майстерня. До цього працював в будівлі, яка була побудована ще на початку минулого століття і вже розсипалася.



Бажаєте дізнаватися головні новини Луцька та Волині першими? Приєднуйтеся до нашого каналу в Telegram! Також за нашим сайтом можна стежити у Twitter, Google+ та Instagram.
Якщо Ви зауважили помилку, виділіть її та натисніть Ctrl+Enter для того, щоб повідомити про це редакцію
Коментарі 0
Коментарі, у яких порушуватимуться Правила, модератор видалятиме без попереджень.
Останні статті
Волинський Фаберже: «Вивчив усі знаки, символи і коди з часів Трипілля»
08 липень, 11:44