У пам’ять про «Монгола»: у мене є мрія – повернути все, що в мене було

Помер Володимир Бабій – демобілізований боєць 54-ї бригади, 3-го танкового батальйону. Хлопець, який хворів на рак, навіть в онкодиспансері продовжував малювати картини, а виручені від їх продажу кошти спрямовував на лікування хворих діток.

Інформаційне агентство ВолиньPost публікує розмову Громадського. Волині з хлопцем, яка відбулася наприкінці квітня 2017 року.

***

21-річний Володимир Бабій з позивним «Монгол» – демобілізований боєць 3-го танкового батальйону 54-ої бригади. Родом хлопець із Кіровоградської області. До Луцька він потрапив, коли лікарі діагностували у нього онкологічне захворювання (пухлина крило-піднебінної та підскроневої ямки носоглотки (плоскоклітинний неороговілий C-R 4-ої стадії).

Володимир впевнений, що хворобу отримав внаслідок фосфорних обстрілів, які регулярно влаштовували бойовики для українських військових.

«Моє захворювання я отримав в Троїцькому. Як зараз пам’ятаю, були такі обстріли, що розривались над головою, але на землю нічого не падало. Мені лікарі особисто говорили, що це – фосфор», – розповідає хлопець.

«Мені поставили діагноз – рак мозку. Лікарі робили спроби вилікувати мене. Проте я вже був «ніякий», засохший, майже нічого не бачив. Мене водили під руки. До туалету мене доводили, я відкривав двері головою. Так само і виходив. Лікарі зателефонували моїй матері і сказали, що мені залишилось жити декілька днів. Щоб приїжджали і забирали мене додому. Мене забрали на Горохівщину, де мешкає моя мати. Зранку до вечора я побув вдома, і викликали «швидку». Мене забрали до лікарні у Горохів. І там вже з’явились Петро Бабій та Віталік Гладун. Саме вони відправили мене до Луцька, де мене зустріла Інна Голдованська», – додає Володимир.

Хлопець каже, що завдяки волонтерам та лікарям диспансеру стан його здоров’я покращився.

«Мій лікар Василюк Тетяна Євстахіївна каже, що наразі мої результати дуже хороші. Я набрав вагу, адже коли мене привезли, я важив 57 кілограм. Наразі мені ще потрібна хіміотерапія, але стан здоров’я покращується», – розповідає хлопець.

Аби не гаяти часу, Володимир Бабій малює у лікарні картини, продає їх на виставках, а виручені кошти передає на лікування онкохворим дітям.

«Всі ці кошти, які ми отримали з продажу моїх картин, пішли на лікування Данилка, в якого рак крові. Також є 14-річна дівчинка Надя, якій за два місяці зробили п’ять операцій. В неї шлунка майже нема. Вона дуже мріє навчитися грати на скрипці. То я хочу назбирати їй кошти на скрипку», – каже боєць.

Хлопець впевнений, що добро завжди повертається. Коли у нього були важкі часи, йому прийшли на допомогу люди. Тепер його час допомагати.

«Зараз в мене одна мрія – вилікуватися. Також – організувати велику виставку. Кошти, які ми зберемо, віддамо онкохворим. Я мрію повернути все те, що в мене було. Якщо сильно постаратись, то можна добитися набагато більше. Це вже все буде в Луцьку. Звідси я їхати не збираюсь», – запевняє Володимир.

Бажаєте дізнаватися головні новини Луцька та Волині першими? Приєднуйтеся до нашого каналу в Telegram! Також за нашим сайтом можна стежити у Twitter та Instagram.