вхід реєстрація
Правила   Реклама   Контакти  

ЦИТАТНИК Наталії Попової: Люди — це руки Бога на землі

ЦИТАТНИК Наталії Попової: Люди — це руки Бога на землі
Волинянку Наталію Попову знає чи не вся Україна. У часи Революції Гідності вона волонтерила у складі «Волонтерської сотні», відправляла поранених майданівців на лікування за кордон. А коли почалася війна на Сході, взялася допомагати постраждалим військовим та їх родинам. Також Попова була одним з ініціаторів створення центру допомогу 51-ї ОМБР – для цього спеціально на кілька місяців переїхала з Києва до Ковеля, аби на місці ефективно організовувати роботу. Жінка й досі не полишає волонтерства - нині вона опікується лікуванням онкохворої дівчинки з Ковеля Настусі Абрамчук та волинського «кіборга» Андрія Луцика.

Сьогодні Наталія Попова святкує День народження. З нагоди свята Інформаційне агентство ВолиньPost зібрало цікаві цитати відомої волинянки.

ЧИТАТИ БІЛЬШЕ ЦИТАТНИКІВ

*******************************************************************

«Навіть свій день народження, хоч і дата була кругла, 12 грудня 2013 року зустрічала на Майдані з волинською делегацією. А 20 лютого зателефонував Михайло Гетьман, секретар Ковельської міськради, і сказав, що є поранені… І почалося!»

*******************************************************************

«То була робота по 24 години на добу. Тієї ж ночі я поїхала шукати по лікарнях Богдана Бурячка з Колодяжного, але не знайшла. Зате знайшла ще двох — Сашу Гуча з важким вогнепальним пораненням і ковельчанина Вову Мовчана, залізничника, який брав відпустки і їздив на Майдан. Втім, хто вони — мені було однаково, головне — врятувати хлопцям життя».

*******************************************************************

«Вже більше місяця живу на Волині… Людська біда земляків заставила переїхати… Чоловік відпустив, діти підтримали… Живу разом із командою волонтерів Ковельського центру допомоги ГЕРОЇЧНОЇ ТА БАГАТОСТРАЖДАЛЬНОЇ 51 ОМБР, разом із командою волонтерів Луцького шпиталю… Не маю часу на звіти… Не ображайтеся, що не відповідаю на Ваші повідомлення!! Щиро дякую за людську та фінансову підтримку нашої роботи і наших хлопців!! Люблю Вас і шаную!! Цілую Ваші серця!!».

*******************************************************************

«… Якийсь час вважала, що на цьому моє волонтерство скінчилося. Але піднялася така хвиля протестів! З іншого боку — до мене продовжували звертатися по допомогу: 22 травня сталася Волноваха… І прийшло усвідомлення, що мій особистий біль й образи — ніщо у порівнянні з тим, що діється довкола. Нехай із кривдниками і невдячними наклепниками розбираються суди. А я буду допомагати пораненим, я ж — медичний волонтер. Адже це переважно сільські хлопці без гроша за душею, але ж душі які!»

*******************************************************************

«Прийняти рішення і взяти на себе відповідальність — це дуже непросто. Я — кризовий менеджер. Ціна помилки чи навіть просто нерішучості — людське життя».

*******************************************************************

«Люди — це руки Бога на землі…».

*******************************************************************

«Ми нікого не об’єднували примусово – ми просто з’єднали золоті серця Волині. А якщо будемо разом, то наша робота буде кориснішою, ефективнішою».

*******************************************************************

«Яка тут перемога, коли в країні йде реальна війна і майже щодня гинуть люди! А частина наших територій залишається далі окупованою. Доки так буде, доти, вважаю, не маю морального права говорити про якісь перемоги».

*******************************************************************

«Дуже болить, що держава за три роки не змогла забезпечити належний захист тих, хто пройшов горнило війни. Досі лікуванням важкопоранених займаються волонтери. Ми не проти підставити своє плече, бо це вже спосіб життя. Однак левову частку всіх турбот повинні забезпечувати державні інституції. Чомусь у душах людей посіяна зневіра, що якісь органи влади, столичні чи місцеві, можуть зарадити їхній біді. І звертаються до волонтерів. Ми втішені тим, але, очевидно, пора змінювати пріоритети й спільно працювати на єдину мету — досягнення миру в країні».

*******************************************************************

«Для мене волонтерство - це стан душі, коли ти не можеш до людської біди, потреби, бути неуважним, байдужим і пройти повз. Ще для мене особисто - це співпадіння моїх бажань та можливостей. Слава Богу, крім того, що совість змушувала, виховання в сім’ї, коло друзів, які були на Майдані, в мене ще були всі можливості займатися волонтерством».

*******************************************************************

«Згадаймо 2014 рік і згадаймо нашу армію. Було приблизно 5 тисяч бойових одиниць, які були всього на 4% (це офіційні дані) забезпечені шоломами і бронежилетами. Для волонтерів стояли певні задачі – це, перш за все, захист наших бійців на передових… Ми тоді зробили реальну крапельницю нашій армії – і просто її реанімували».

*******************************************************************

«На 2017 рік ми виходимо з тих потреб, які є сьогодні. Я бачу своє волонтерство, свою діяльність у подоланні наслідків війни, наслідків для тих хлопців, які вже повернулися з війни додому. Це, перш за все допомога, сім'ям загиблих – в нас 198 хлопців повернулися на Волинь в трунах. 15 сімей досі не знають про долю своїх рідних...»

*******************************************************************

«Мене дуже вражає, що люди звикли до війни. Кого це особисто не зачепило – сина, кума, свата брата, батька – забувають про те, що війна в країні. Тому я вважаю, що нині завдання волонтера, як і держави – підняття соціальної відповідальності».

*******************************************************************

«Діти - наше майбутнє, і якщо ми не будемо займатися ними, нема нам чого жити в цій державі».

*******************************************************************

«Я згадую місцеві вибори у 2014 році і я згадую, як ми вмовляли волинських волонтерів іти до місцевих рад різних рівнів… Це був такий складний вибір кожному з них - вибирати партію. Бо волонтеру ж рота не закриєш, в нього є власна думка. В яку б партію він не йшов, якщо ти у волонтерство прийшов серцем і з патріотизмом, однаково ти не зможеш бути повністю підконтрольний жодній політичній силі».

*******************************************************************

«Приїжджаю, на Волині той обідився - грамоти не дали, той обідився - дякую не сказали. Ну, людоньки, ми ж то не за грамоти, не для нагород це все робимо. І якщо мотив не безкорисний на початку, то такі люди випадають по дорозі, от і все».

*******************************************************************

«Із волинських волотерів, з ким я почала з 2014 року… з тими і до сьогодні підтримую гарні стосунки. І деякі люди вже не називають себе волонтерами, повернулися до суспільного життя. Але ці люди завжди беруть телефон і завжди готові допомогти у всьому, що б ти не попросив, і вдень, і вночі».

*******************************************************************

«Український волонтер - це може бути і бабуся, яка плете носочки, і дитина, яка намалювала малюнок, і меценат, який поклав мільйон доларів на якийсь проект. Для мене, перш за все, це люди, які небайдужі до чужого горя, які мають можливість поділитися чимось і люди, які хочуть просто зробити добро».

*******************************************************************
На своїй сторінці у мережі Facebook волонтер навіть у свій День народження прохала не вітати її, а краще допомогти українським військовим.

«В свій День народження прошу ВСІХ, хто хоче мене привітати, виконайте моє бажання… ДОПОМОЖІТЬ купити 116 штанів-комбінезонів для бійців 14 ОМБР! Дівчата із «Ковельського центру допомоги» вже знайшли можливість купити штани ГОРТЕКС (і не горять!) всього по 250 гривень!!! на першу партію 30 штук гроші вже назбирали!!! Залишилося заплатити всього за 86 штук! Будь-ласка, замість квітів і подарунків киньте грошей на штани!» - написала на Попова три роки тому.

«В День народження попросіть своїх друзів замість букету перерахувати кошти на конкретну благодійну справу! Спогад про зроблене спільне добро і чиста усмішка того, кому допомогли, не зів’яне як квіточка, а зробить вас дуже щасливими людьми!!! Обіцяю, якщо побачу такий призив серед друзів у їх День народження - обов’язково скину на букетик!!!» – писала Попова напередодні уродин минулого року. А вже за декілька днів там з'явився інший, радісний пост:

«З радістю сповіщаю, що завдяки коштам (10 000 гривень), переведеним мені на 17 букетів у мій День народження нам, таки вдається зробити неймовірний подарунок сину загиблого Народного Героя України, Андрію Задорожному».

Стаття підготовлена за матеріалами сайтів БУГ, Главред, газети «Волинь» та ток-шоу «Протилежний погляд».

Текст – Василина БОРУЦЬКА

Бажаєте дізнаватися головні новини Луцька та Волині першими? Приєднуйтеся до нашого каналу в Telegram! Також за нашим сайтом можна стежити у Twitter, Google+ та Instagram.
Якщо Ви зауважили помилку, виділіть її та натисніть Ctrl+Enter для того, щоб повідомити про це редакцію
Завантаження...
Коментарі 4
Коментарі, у яких порушуватимуться Правила, модератор видалятиме без попереджень.
Наташенька с Днём Рождения!Поздравляю с днем рождения! Желаю, чтобы твоя жизнь была яркой и восхитительной, любимые дарили внимание, радость, тепло и ласку, друзья окружали искренним пониманием и поддержкой, коллеги уважали и дорожили. Пусть всё, что казалось несбыточным, сбудется, и самое желанное пусть произойдет!
Відповісти
Вітаю Наталочку з Днем Народження!!! Дуже дякую за її допомогу, та бажаю їй у житті усього тільки найкращого!
Відповісти
Моя рідненька Наталочка.
Вітаю тебе з Днем народження.
Я бачила сьогодні сотні привітань до твого Дня.
Ти справді найкраща. Волинь пишається тобою. А доя мене ти приклад і ти моя родина.
Люблю тебе. Будь щасливою
Відповісти
Вітаємо, Наталю! Людину з неймовірно великим і гарячим сердцем, що зігріває усіх поруч! Нехай береже тебе Бог!
Відповісти
Останні статті
ЦИТАТНИК Наталії Попової: Люди — це руки Бога на землі
12 грудень, 2017, 15:56