вхід реєстрація

Олена Голєва: « За Незалежність ще треба боротися!»

Олена Голєва: « За Незалежність ще треба боротися!»
«За Незалежність». От спробуйте вимовити це словосполучення, кожного разу вкладаючи у сказане різний емоційний заряд.

Можна з піднесенням – як тост. Можна із розчаруванням – «За Незалежність…» Можна із здивуванням – «За Незалежність?!». А можна – як заклик до боротьби.

Тепер дайте собі відповідь на запитання – яка з емоцій є вам ближчою у дні святкування 21-ї річниці Незалежності України? Не боюся помилитись, стверджуючи, що нині обирається один з трьох останніх варіантів настрою. Перший навіть не розглядається. За іронією долі саме це відчуття єднає сьогодні багатьох українців.

Кілька років тому одна молода українська письменниця здійснила креативний проект, проїхавшись країною кілька тисяч кілометрів із досить цікавою метою. Подорожуючи, вона постійно задавала випадковим перехожим людям, яких зустрічала на своєму шляху, одне запитання: «Чи такої України ви хотіли?» Ніхто не сказав, що такої. Дехто навіть сказав: «Ви насміхаєтесь?!».

Взагалі картина тоді склалася досить сумна. З тої пори, я впевнена, ситуація стрімко погіршилася, і сьогодні на це запитання люди давали б відповіді у, м’яко кажучи, значно гострішій формі. Бо нині ми живемо у країні, де не поєднання людей, різних за поглядами і цінностями, а саме їх цинічне штучне роз’єднання стало технологією, що дозволяє владі втриматись у керма.

Колись я писала про те, що влада застосовує проти нас біологічну зброю, граючись на культурних, ментальних, мовних відмінностях. Поглиблюючи і роздмухуючи те, що треба врівноважувати та заспокоювати.

Чи можна б було навіть у кошмарному сні передбачити таке явище в ті часи, коли Україна стала суверенною? Тоді, коли українці з піднесенням зустріли Незалежність як нову надію на спільне заможне майбутнє, як довгоочікуваний фінал совкового збоченого буття. Ми розуміли, що Україна не є однорідною, що спільне життя в одній державі не стане щасливим автоматично, що нам потрібен час, аби стати громадянами однієї держави і пишатися тим, що ми живемо саме в Україні.

Але… Мрія не здійснилась. Хоча була цілком реальною, бо час працював на нас. Ми його не використали. І тепер він працює на людей (язик не повертається назвати їх ані політиками, ані обранцями), які ріжуть країну як весільного пирога – навпіл, а потім на маленькі шматочки. Які дозволяють іншій державі «орендувати» цілі міста; які поводяться з власним населенням, як загарбники, обкладаючи національний бізнес все новими поборами; які зневажають нас настільки, що відбирають навіть мову… Діти яких не живуть в Україні. Та й самі часто-густо «прописані» у Швейцарії, Австрії, Ізраїлі…

Нас зневажають в Європі, на нас зверхньо, часом навіть «по-хазяйськи» дивляться зі Сходу. Чому так? Гадаю, не тільки тому, що наша влада так «чудить». А і тому, що ми дозволяємо їй це робити.

Чи достойні ми в такому випадку поваги? Достойні власної держави? Змарновано, бездарно втрачено більше двадцяти років, за які країни, що мали схожі з Україною стартові умови, вже живуть в Євросоюзі.

Балтійські держави, країни колишнього соцтабору ефективно використали цей термін. І сьогодні люди, наші сучасники, які здійснили свій ривок від «совєцькості» до розвинутої Європи, самі живуть гідно і мають впевненість у майбутньому своїх дітей.

Жити гідно і мати впевненість в майбутньому – то є, на мою думку, найліпша характеристика дійсної Незалежності будь-якої держави. Проста і зрозуміла формула прагматичного патріотизму, любові громадян до країни, яка дає, а не віднімає. Ця формула поки що, на жаль, не може бути застосованою до України.

Мені здається, що ми нині, як двадцять один рік тому, стоїмо у нульової відмітки, в тому часово-просторовому відрізку, коли на дворі нехай вже і не «совок», але і не те, чого б ми хотіли. І з цієї ями ми нікуди не йдемо, не вилазимо… Оце – найстрашніше. Так, в нас ще є в наявності номінальні ознаки незалежної держави – гімн, герб, президент… Але вже й кількість цих ознак зменшується – от навіть мови державної може не стати.

Ми живемо в НАЧЕБТО незалежній державі і тільки від нас, як і раніше, залежить, чи стане вона дійсно НЕЗАЛЕЖНОЮ.

Одна ілюзія втрачена. Але і ходу назад немає. Ми не втратили спроможності мріяти і боротися за здійснення своєї мрії.

Письменниця, яка поставила оце сумне запитання «Чи такої України ви хотіли?», навела у своєму репортажі історію, яку їй розповіли у Західній Україні, про останнього бандерівця Ілька Оберишина, який у 91-му році вийшов з лісів, здав свій давно без патронів автомат зі словами: "Україна незалежна, я припиняю боротьбу!".

Цікаво, чи вийшов би Ілько зі свого схрону, якби знав, до якої «незалежності» дійде Україна через 20 років, чи вирішив би припинити свою боротьбу?

Ми знаємо відповідь.

Тому – За Незалежність, панове! Це – не тост. Це - заклик до боротьби.

Депутат Луцької міської ради, керівник обласного осередку Європейської партії України Олена ГОЛЄВА
Теги: Голєва
Якщо Ви зауважили помилку, виділіть її та натисніть Ctrl+Enter для того, щоб повідомити про це редакцію
Коментарі 26
Коментарі, у яких порушуватимуться Правила, модератор видалятиме без попереджень.
Гарно так...і сумно...Особливо про Ілька Оберишина.....А дійсно, чи вийшов би він із схрону, а Ви як думаєте,Олено?
Відповісти
Із пустого в порожне... Найміть нормального копірайтера, бо від цього передвиборчого популізму вже нудить. Ви без кінця закликаєте до боротьби, але в чому полягає ця “боротьба” я так і не зрозумів. По-друге, якщо хочете щоб я віддав за вас голос, то краще розкажіть що ви зробили для міста як “Депутат Луцької міської ради, керівник обласного осередку Європейської партії України”.
Відповісти
Непогано, а хто писав?
Відповісти
Лєна в нас талановита - сама і написала.
У мене претензії до ракурсу. По-перше, складається враження що пані стоїть на недобудованому цумі і ось-ось якийсь будівельник мазне бетоном по вишиванці. По-друге, дивитись їй краще в інший бік - в сторону Києва (не в Європарламент же вона зараз обирається)!
Відповісти
На ЦУМі вроді як інший кандидат мав би стояти :) Теж самовисуванець

Може площі в оренду здав на час фотосесії :))
Відповісти
Замашки на велич. Погляд в Європу. Виглядає, як княгиня Ольга, але помисли у неї зовсім протилежні - вовчі.
Відповісти
Чому ви не пропустили мій коментар? Що вам там не сподобалось? Якщо ви ввели таку цензуру, то я обіцяю, що більше не загляну на цей сайт.
Відповісти
Радує, що серед кандидатів в депутати по Луцьку є жінка, та ще й така красива:)
Відповісти
Цікаво, що пані Олена такого в дитинстві пережила, що совок нарікає збоченим, за що вона пропонує боротися, якщо для неї національні державні символи - тільки номінальні, не більше.
Відповісти
Тут нічого немає дивного. Дитина народилась в сімї комуністів-ортодоксів, які усе життя з чимось "боролись": з довгими патлами, з течіями рік, з "происками врагов коммунизма", з пережитками капіталізму, з ворогами народу і тп. Якщо ворога немає і немає з ким (чим) боротись, його треба придумати. Це і є ключ до логіки Олени Головенець-Голєвої.
Відповісти
Тут нічого немає дивного. Дитина народилась в сімї комуністів-ортодоксів, які усе життя з чимось "боролись": з довгими патлами, з течіями рік, з "происками врагов коммунизма", з пережитками капіталізму, з ворогами народу і тп. Якщо ворога немає і немає з ким (чим) боротись, його треба придумати. Це і є ключ до логіки Олени Головенець-Голєвої.
Відповісти
Володимиру. Красиві ті, хто красиво поступає. Новорічна ялинка теж красива, але...
Голєвій не характерна гуманність. Перше, що кидається в очі - це зверхність в грубій і неприхованій формі. А ще вона - як дитина з дитбудинку - без почуття жалості і співчуття. На російській це зучить і дослівно не перекладається - "без сострадания". А фізична краса у ВР - не головне. Там поки-що не знімають на порносайт, не бордель і не подіум французького будинку мод.
Відповісти
Фотоколаж підкреслює самозакоханість цієї жінки. Нехай почитає про Нарциса, який, нагнувшись над струмком, побачив своє відображення і втопився. А з такої висоти Голєва може розбитись, і плакали тоді її виборці - теж самозакохані.
Відповісти
було б про кого говорити....не смішіть.Незнаю що вона вміє - но в політику це клоунада)))
Відповісти
фото робили на даху інтернет-центру, що біля ЦУМУ. а взагалі нічого нового по статті. така собі статейка. я не здивуюся якщо Голєва зніме свою кандидатуру на користь Палиці за винагороду відповідну...
Відповісти
А я її б вкохав би !
Відповісти
Голєва не на чиюсь користь знімати кандидатуру не буде! З святом всіх!!!
Відповісти
мумуко, який "нік", такий і коментар! Можна подумати Клімчук у політиці не клоунада?! То взагалі безглуздя! Як то кажуть: "Серед двох бід вибирають менше"!
Відповісти
Оленці треба в депутати полюбому, бізнес сімейний спасати.
Відповісти
Олено Василівно, но вірю вам, щоб ви неробили. Ви для простого людю нічого не робити без телекамери. Зверхність, пихатість, от і все, що від вас віє.
Відповісти
Голєва є технічним кандидатом Палиці. Буде відбирати голоси у Недужка. Фото вкрай невдале. Положення рук показує на її панічний страх перед людьми або на проблеми з шлунком. А сумні очі як би підкреслюють, що пронос фактично вже переміг.
Відповісти
Такі жінки, як Голєва - це завжди трофеї, які дістаються чоловікам в битвах. Вони збуджують, пянять, зводять з розуму і служать нагородами за проявлену мужність і доблесть в битвах на полях життя, а дурні і валяжні баби - це пожива для мародерів, які знайшли їх на бівуаках армії, яка щойно відступила.
Відповісти
скрізь одна мафія !
Відповісти
За такий твір написаний ученицею 7 класу моєї школи, я поставив-би тверде "добре". Але це оцінка для учня моєї школи, але за такий твір, оцінку "добре" не заробиш від людей для кандидата в Народні дЕПУТАТИ.
Відповісти
Простому чоловіку. Якби ти мав такі "трофеї", ти б плакав круглодобово. Говорю, бо знаю.
Відповісти
А КОСА...КОСА ЯКА...З ЧОГО Ж ТО ЇЇ ЗВИЛИ....
щЕ ОДНА ЖІНКА З КОСОЮ....
Відповісти
Розсилка новин
Підписатись
* Ви зможете відписатись в будь-який час
Останні статті
Олена Голєва: « За Незалежність ще треба боротися!»
21 серпня, 2012, 19:00