вхід реєстрація
Правила   Реклама   Контакти  

Історик Роман Величко: Українському війську треба позбутися «совковщини» в одностроях

Історик Роман Величко: Українському війську треба позбутися «совковщини» в одностроях
Роман Величко – канадський історик з українським корінням, працівник Торонтського університету (The University of Toronto) (Канада). Свого часу Роман Величко займався цікавим проектом, по створенню сучасного парадного однострою для ЗСУ.

Актуальність свого проекту Роман пояснює тим, що протягом багатьох років українське військо носило однострої радянського зразка.

Це на думку Романа є неприпустимим, адже парадний мундир українського солдата повинен базуватись на українсько-європейських військових традиціях; позбуватись «совковщини» і схожості до однострою країни агресора; розвиватись на тих самих основах, що й однострої інших європейських країн; виглядати сучасним і стильним, щоб стати символом гордості для солдата і гідно представляти українське військо на світовому рівні.

Окрім того Роман Величко в мережі Facebook популяризує історію України в Канаді, є модератором цікавих спільнот, пов’язаних з історією та життям українців в Канаді, серед яких: «Українці в Канаді (Ukrainians in Canada)», «Українська революційна армія», «Ruthenia Militum», результати його досліджень також часто використовуються матеріалах спільноти Ukrainian Military Honor.

- Романе, розкажіть, з чого почалось зацікавлення історичними одностроями української армії? Що було поштовхом до перших пошуків? Як довго ви займаєтесь цією темою?

- З малого мене завжди цікавила історія, але тема нашої військової історії була абсолютно невідома, адже на початку 90-тих майже не було книжок по ці темі. Коли в дев’ятому класні мені потрапила до рук книжка «Історія Українського Війська» (діаспорне перевидання книжки Крип’якевича з 1930-тих років), я був в захваті – виявляється у нас було своє військо, рицарі, козаки, була ціла УНР з флотом, панцерниками та літаками! Від цього пішло моє зацікавлення українською військовою історією.

З часом також почав цікавитися одностроями та історичною реконструкцією, і робив це відразу в кількох напрямках: реконструкція Київської Русі (по знахідкам варязьких курганів на Чернігівщині), Про бойовий курінь Українських Січових Стрільців, УПА та Дивізія «Галичина». Усі теми були безпосередньо пов’язані з українським військом. Групу реконструкції Галичини ми започаткували з колегою із Сан-Хосе (Каліфорнія, США), ще в далеких 2002-2003 роках, і на той час були перші хто підняв цю тему в Північній Америці.

Окрім реконструкції, я також колекціоную нашивки та відзнаки на добровольчі і українські теми. Деякі унікальні предмети з моєї колекції друкувалися в італійському історичному журналі «MILITES» та в французькому журналі «Militaria - Histoire & Collections».

- Які результати ваших розвідок по темі одностроїв української армії? Можливо, вже щось було реалізовано?

– Кілька років тому, журналістом Віталієм Гайдукевичем була створена група по дизайну нового парадного однострою. Це робилося щоб замінити старий, який по суті був калькою старого «російсько-радянського». Я також брав в цій групі участь і надіслав свій проект, який було відібрано і надано для перегляду міністру оборони пану Степану Полтораку.

- Як сприйняли в Україні ваші ідеї по створення мундиру українського солдата? Можливо вони були враховані? Якщо так, то де й коли?

– На жаль, мені не вдалося знайти спільної мови з паном Віталієм Гайдукевичем і я покинув цю групу. Ідея плетених погонів доби Гетьманату та традиційних петлиць на комір (які носилися українськими солдатами від УНР до УПА), була сприйнята як «занадто німецька». Таким чином сучасний український однострій в цьому наслідує не стільки свої традиції, скільки загальний вигляд одностроїв солдатів НАТО. Це звісно не ідеальний підхід, але як результат – новий парадний однострій є абсолютним відривом від Совка та поверненням в Європу.

З позитиву – я довго доводив, щоб такий елемент у військовій символіці як меч, малювався не загальносередньовічним мечем, а базувався на варязько-скандинавському типі. Такий скандинавський меч було у свій час знайдено в одному із запорізьких порогів (так званий «меч Святослава») і я вважаю що такий предмет повинен був стати одним з наших історичних клейнодів, адже це історична спадщина та традиція Київської Русі. Приємно бачити, що це було взято до уваги і сучасні кокарди та інша емблематика, використовують саме такий тип меча.

Романе, чи плануєте якесь наукове видання по цій темі? Якщо так, то чи зможуть його прочитати на українській мові?

– Так, я вже деякий час працюю на книжкою про однострої та відзнаки українських добровольчих формацій періоду Другої світової війни. Ведеться плідна співпраця з істориками України та Англії, з роками вдалося знайти цікавий там маловідомий матеріал і багато унікальних фото.

Книжку пишу українською мовою, але планується як українське, так і англомовне видання. Скорочена версія одного розділу по темі українських добровольців в Люфтваффе вже була надрукована в «Вістяx Комбатанта».

- Чи цікавляться сьогодні історією України в Канаді? Які теми чи постаті з української минувшини можуть викликати інтерес в канадця з українським корінням?

- В Канаді проживає близько 1.3 мільйони осіб з українським походженням. В багатьох з них є велике зацікавлення до усього «українського» і тут існує багато наукових закладів, де можна вивчати історію України. Для прикладу в університеті Торонто, є кафедра українських студій, так само існує інститут ім. Шептицького в Саскатуні (який недавно переїхали в Торонто), також маємо інститут Св. Володимира та інші наукові та навчальні установи. Україною також цікавляться і пересічні канадці, для прикладу, варто згадати, щорічний фестиваль української культури в Торонто, який триває протягом кількох днів і є одним із найвизначніших фестивалів міста.

- Знаю, що в Торонто при Інституті Св. Володимира діє Генеалогічний клуб для тих, хто зацікавлений у простеженні свого родинного дерева та пошуку інформації про предків з України. Ви теж маєте відношення до цього клубу? Чи вивчаєте свою генеалогію? Можливо навіть маєте предків з Волині?

- Так, ще на початку 2000-их років, я разом із одним бібліотекарем вирішили заснувати цей Генеалогічний клуб при Інституті Св. Володимира, тоді ще я працював в інститутській бібліотеці. Мета була подвійна. Ми думали як розкрутити бібліотеку, щоб збільшити кількість відвідувачів і так само щоб допомогти українцям відшукати своїх предків.

Колись в інституті ми робили цикл лекцій на різні історичні теми. Одна з моїх доповідей була по темі української шляхти і після неї пішла досить довга дискусія по генеалогію та дослідження родоводів. Було досить багато зацікавлених в тому щоб дослідити свій родовід і саме так зародився Генеалогічний Клуб. Я також в свій час досліджував генеалогію роду Величків (Велічків), бо окрім сімейного гербу, було мало чого відомо.

Вдалося дослідити, що рід походить з Веліцька на Волині (сучасне село Велицьк, Ковельского району, Волинської області, - авт.).

- Чи плануєте приїхати до України? Думаю, волинським студентам було б цікаво послухати лекцію про ваш проект.

- На разі в мене поки що таких планів не має, але коли вийде друком книжка, то з задоволення би приїхав і прочитав доповідь. Адже з Волинською землею пов’язано багато добровольчих антибільшовицьких формацій, такі як наприклад, Українська Національно-Революційна Армія Тараса Бульби-Боровця, Волинський Легіон Самооборони, Луцький вишкільний курінь та інші.

Спілкувалась Тетяна Яцечко-Блаженко

Роман Величко
Роман Величко
Роман Величко
Роман Величко
Роман Величко
Роман Величко
Світлини з історичних реконструкцій з колекції Романа Величко
Світлини з історичних реконструкцій з колекції Романа Величко
Світлини з історичних реконструкцій з колекції Романа Величко
Світлини з історичних реконструкцій з колекції Романа Величко
Світлини з історичних реконструкцій з колекції Романа Величко
Світлини з історичних реконструкцій з колекції Романа Величко
Світлини з історичних реконструкцій з колекції Романа Величко
Світлини з історичних реконструкцій з колекції Романа Величко




Бажаєте дізнаватися головні новини Луцька та Волині першими? Приєднуйтеся до нашого каналу в Telegram! Також за нашим сайтом можна стежити у Twitter, Google+ та Instagram.
Якщо Ви зауважили помилку, виділіть її та натисніть Ctrl+Enter для того, щоб повідомити про це редакцію
Завантаження...
Коментарі 4
Коментарі, у яких порушуватимуться Правила, модератор видалятиме без попереджень.
треба позбутися всього! Чувак великий спеціяліста.
Відповісти
Цікаве бачення.
Відповісти
Все вірно.
Відповісти
може він не носити уніформу на ганебну традицію СС ....
Основні заходи заплановані в Sanoku, де 9 травня 1943 відбувся виклик і хід ок. 1 500 добровольців, урочисте читання Проголошення будівлю повстання підрозділ служби Stadthalle Вулиця Міцкевича в соборі уніатського (Об. Православному). [12]

Набір добровольців почалося ще до формального створення підрозділу, яке відбулося в липні 1943 року було прийнято остаточне рішення про створення підрозділу не було дано до 20 липня 1943 року офіційний наказ про його створення підписана 30 липня 1943 року від імені рейхсфюрера СС Генріха Гіммлера, СС-обергрупенфюрер і генерал Ваффен-СС Ханса Йюттнер, голова СС-Фюрраншангепаттем [13]. З цієї причини, перший дзвінок для добровольців, щоб зробити себе з кінця квітня 1943 [14] Німецька поліція створила п'ять полків СС (в німецькій номенклатурі іменується SS Freiwillige Galizische Regimenten) [15].

У грудні 1943 року німецька влада почала думати про створення цілого Галицькі корпус, який включає в себе прийшов на додаток до 14 дивізії - танкова дивізія «Лемберг» і гірськострілецької дивізії «Карпати», але не згодні з цим, Генріх Гіммлер. Обидва клятв польської армії вони не подали (нема на вірність Україні, але на вірність Адольфу Гітлеру: за все своє життя я буду вірний Адольфу Гітлеру, великого вождя німецьких збройних сил, великої Німеччини і нової Європи), заборона на використання української мови і в більшості німецької команди вже вони можуть свідчити про фактичні політичні плани цього підрозділу. Незважаючи на це поділ вона користується великою популярністю серед українців, про що свідчить випадками надання добровольців банерів українські частин Першої світової війни, перекладу СС як ярлик січових стрільців.

Після того, як інформація про формування дивізії, оголошеному 28 квітня 1943 року, в точки повідомленої вербуванням близько 80 000 чоловік, з яких складалися тільки з кількох тисяч навчених [16]. У першому рядку п'ять добровольців сформовані полки поліції СС (пронумеровані від 4 до 8) і батальйон резервних поліцейських, які після розриву полки в червні 1944 року, включені в поділі. 4 і 5 з СС поліцейського полку брали участь в німецьких przeciwpartyzanckich і умиротворення кампанії, в ході яких брали участь у злочинах проти цивільного населення [17]. Невеликі волонтери віднесли до так званого Junaków SS, а потім - підрозділи ППО в глибині Німеччини.
Відповісти
Останні статті
Історик Роман Величко: Українському війську треба позбутися «совковщини» в одностроях
04 лютий, 09:06