вхід реєстрація
Правила   Реклама   Контакти  

«Прилаштую собак, а тоді піду в будинок престарілих»: зворушлива історія самотньої бабусі з Луцька

«Прилаштую собак, а тоді піду в будинок престарілих»: зворушлива історія самотньої бабусі з Луцька
На 77 році життя Лідія Возняк живе у невеличкій кімнатці, збудованій колись як офісне приміщення, і кожного дня доглядає за понад 20 бездомними собаками, які живуть у її міні-притулку.

Перше, на що звертаєш увагу при зустрічі з Лідією Савівною, - неймовірно добрі очі, які на кожного незнайомця дивляться з любов'ю і довірою. Дивовижно, що проживши таке нелегке життя та опинившись буквально на вулиці, вона не втратила віру у людей і вміння допомагати слабшим.

Вже майже 9 років жінка знімає одну кімнатку у будинку, побудованому колись під офісні приміщення. Там заледве поміщається ліжко та стіл, проте пані Лідія не жаліється. Єдиний, каже, мінус – зависока плата за таке скромне помешкання. Обходиться воно пенсіонерці у 5 тисяч гривень в місяць, де майже вся сума – це плата за електроенергію. Оскільки знімає кімнату бабуся у промзоні, то тариф для неї такий, як для підприємців, а не для населення.

«Плачу тут 3 гривні за кіловат. То 5 тисяч гривень у місяць виходить. Тут у мене – обігрівач, бо холодно взимку. А ще кожного дня я варю собачкам їсти. А маю тільки 1600 гривень пенсії. Якби мені люди трохи не допомогли, то я б не вижила, тут власник такий, що ні копійки не спустить», – ділиться жінка.



Лідія Савівна говорить, що до такого скромного життя звикла ще з дитинства. Народилася у селі Озерці Горохівського району. Жила сім'я доволі бідно, а коли брат прийшов з армії та побудував собі будинок у Горохові, то і Лідія вирішила шукати кращого життя і переїхала до Луцька. Тут навчалася у кулінарній школі, а згодом стала у чергу на отримання житла в кооперативі. Каже, гроші на перший внесок за житло збирали з батьками як могли, проте вже через 4 роки жінка отримала двокімнатну квартиру і забрала до себе батьків.

Сімейне життя не склалося - чоловік пив, а згодом захворів і помер, згодом Лідія Савівна похоронила і батьків. Сама ж після 14 років роботи у їдальні та ще 4 на меланжевому комбінаті захворіла і отримала другу групу інвалідності. Після цього працювати більше не могла і стала доглядати за бездомними собаками.

У той час її двоюрідний брат займався підприємництвом і почав будувати будинок під офісні приміщення на вулиці Лідавській, проте «вліз» у борги. Аби вийти зі скрути, звернувся за допомогою до сестри.

«Мій двоюрідний брат Льонька набрав у банку грошей і йому треба було їх віддати. Він прийшов до мене і попросив віддати у заставу мою квартиру. А я й віддала. Ми поїхали в банк, там порахували, скільки вона коштує, і він забрав всі гроші. Куди він ті гроші всадив, я не маю понятія. Він не виплатив гроші банку і йому сказали, або йди з квартири, або продавай. І він ту квартиру продав. Будинок, який будував теж продав, але мені ні копійки не дав. Мене перевіз у вагончик, який стоїть отам в дворі, і сказав, що взимку зможу жити в кімнаті», – розповіла жінка.



Так вона залишилася жити у вагончику під будинком, який збудував брат. Сюди ж він перевіз і собак, за якими доглядала пані Лідія, і поставив їм вольєри. Сам же поїхав у Москву, там і продовжує жити з сином, якого забрав до себе. Про сестру ж чоловік більше не згадував.

Лідія Савівна говорить, що все літо прожила у вагончику, проте з приходом зими, попросила у нового власника будинку дати їй кімнату. Там вона продовжує жити і досі... Одна серед офісних приміщень, які вже давно ніхто не орендує.

Позаду за будинком Лідія Савівна тримає понад 20 собак. Щоденні клопоти догляду за бездомними тваринами завжди приносили їй радість. Проте жінка зізнається, що з кожним днем ці турботи стають все важчими, адже окрім «своїх» улюбленців, жінка підгодовує і тих, які блукають вуоицями та зрідка навідуються до неї. Кожну пропозицію про нове помешкання вона поки що відхиляє. Каже, що не може покинути тварин одних, тому залишиться тут, поки не знайде їм нове помешкання.



«Їм треба наварити їсти, прибрати, а здоров'я у мене вже немає. Я до 2 годин ночі ходжу. Тим дала їсти, тих випустила погуляти. До мене приходять ще з вулиці, і я їх теж годую, бо ніхто їх не нагодує. І ледве до хати приходжу. Але я їх жалію і люблю. Я вже просила дівчат в “Ласку” їх десь віддати, бо я дальше вже не зможу, бо у мене здоров’я сідає, мені ж вже 77 років. Але там треба гроші на вольєри. А я що можу дати? У мене 1,5 тисячі пенсії, я не можу тут з хазяїном розплатитися. Не маю що дати, живу тако помаленько. Тут холодно, і я не можу без обігрівача. А ще собачкам варю їсти, і там теж обігрівач в вагончику, бо там все тече. Господь мені допомагає, що я виплачую ті гроші. Десь люди трохи дають, принесуть мені харчі, щось поїсти, для собачок щось дадуть мені. Є добрі люди, які мені помагають. Я так надіюся на ту “Ласку”. Може поможуть мені якось, приймуть їх. Хоч і там недобре, там хворіють собачки», - говорить жінка.

Жінка розповідає, що рідних, які могли б забрати її до себе немає. Сама з гіркою усмішкою називає себе “бездомною сиротою”. Каже, що досі має у Горохові старшого брата, проте і його з дружиною вже доглядає дочка. Там, говорить жінка, її ніхто не чекає. До того ж додає - родичі досі сердиті, що віддала квартиру брату.

Тому, після того, як передасть тварин комусь під опіку, пані Лідія має намір доживати життя у геріатричному пансіонаті, або ж у племінниці, якщо та забере її до себе.

«У мене була двоюрідна сестра, вона така добра була, допомагала мені, їсти приносила. Але вона захворіла і весною померла. Вона навіть речі мої забрала, хотіла мене до себе перевезти, але я казала, що не можу зараз піти, мені треба собачок спочатку кудись влаштувати. Як же я буду до них з Гнідави їздити? Я не можу. У неї залишилися дочка і син. І та дочка, коли мені щось треба, то допомагає. Якби ті собачки десь забрали, то вже мені було б легше. Сама десь би вже влаштувалася. Я б навіть у будинок престарілих пішла. А, може, мене Машенька, племінничка моя забере», - каже Лідія Савівна.



Сусіди пані Лідії - підприємці, які орендують склади у подвір'ї будинку розповідають, що вже давно звикли до товариства цієї надзвичайної людини. Тому, коли почули, що жінка має намір віддати тварин і переїхати, то просили її підлікуватися і повертатися назад. Проте розуміють, що плата за житло дня неї надто велика, та й жити в неопалюваному будинку жінка більше не зможе.

«Бувало й таке, що ми сварилися за тих собак. Але коли почули, що Савівна хоче десь їхати, то просили її залишитися, звикли ми вже тут до неї. Кажемо, що он зима скоро закінчиться, ти підлікуєшся і залишайся. Але ми бачимо, що їй тут тяжко. У неї тут все на світлі - і обігрівач і плитка, де їсти собакам варить. А хазяїн їй тариф, як для промисловців встановив - 3 гривні. А який з неї промисловець? Якби люди не допомогли, то не вижила б вона тут», - розповідає підприємець Володимир.

Сама ж жінка каже - ні на кого не сердиться. Вона переконана, що на світі є чимало хороших людей, які готові прийти на допомогу. Зараз Лідія Возняк продовжує жити посеред складів, доглядати тварин та сподіватися, що всі негаразди минуть разом із зимовими холодами.
«Я вже нічого не зроблю. Так Господь покерував, як він поверне, так і буде. Мені дуже тяжко, але Господь допоможе. Я завжди стаю і молитви читаю, он у мене ікон скільки, я до всіх святих молюся. Вони мене не оставляють, помагають мені, посилають хороших людей. От Любочка така з'явилася, вона мені завжди допомагає, то подзвонить, то привезе, що треба. А я тако помаленько: то поставлю баняка, щоб їсти варити, і піду трошки приляжу. А потім знов їду до них. Отак живу помалесенько», - розповіла Лідія Савівна.

У її міні-притулку завжди шумно - одні тварини чекають, аби поїсти, інші просяться на подвір’я погуляти. А пані Лідія, обпершись на палицю та підв’язавши калоші ганчірками, продовжує метушитися біля своїх улюбленців і з дня у день дарувати любов і тепло тим, хто так її потребує.



Усі небайдужі можуть допомогти Лілії Савівній, перерахувавши фінансову допомогу на будівництво вольєрів. Надсилати кошти можна на рахунок 4731 2127 0229 8174 (Нечаєв Вадим Олександрович) з поміткою "для міні притулку", або "для Савівни".

Передрук заборонено


Текст і фото - Софії СІЧКУН

Бажаєте дізнаватися головні новини Луцька та Волині першими? Приєднуйтеся до нашого каналу в Telegram! Також за нашим сайтом можна стежити у Twitter, Google+ та Instagram.
Якщо Ви зауважили помилку, виділіть її та натисніть Ctrl+Enter для того, щоб повідомити про це редакцію
Коментарі 5
Коментарі, у яких порушуватимуться Правила, модератор видалятиме без попереджень.
Таке можливе тільки в державі ,де влада в руках бандитів , злодіів і гопників .
Відповісти
Напишітть адресу для допомоги,,люди небайдужі прийдуть.Я наприклад можу купити їжі як для собак так і для бабусі.
Відповісти
Да,побільше би таких людей,то і світ би став кращим,,велика шана такій людині і низький уклін,добро переможе
Відповісти
Напешіть будь ласка адресу , де проживає ця баьуся.
Відповісти
Щоб наша Верховна Рада згнила
Відповісти