вхід реєстрація

Луцьк і вибори: як і навіщо агітують кандидати

Луцьк і вибори: як і навіщо агітують кандидати
До виборів ще цілий місяць, а кандидати у народні депутати тільки в одному Луцьку роздали певно з гектар лісу в паперовому еквіваленті, працевлаштували кілька сотень «наметових агітаторів» і забезпечили впізнаваність своїх «фейсів» на кілька років уперед.

Експерти підрахували, що на політичну рекламу в Україні у нинішній виборний період витратили вже 160 мільйонів гривень. Найбільшою популярністю користуються телевізійні ролики, на які партії витрачають до 40-60% загального виборчого бюджету.

Згідно з неофіційною інформацією, гонорар наметових агітаторів у різних політсилах сягає від 25 гривень за годину до 100 гривень за день. Оренда біл-борду – в середньому 3 тисячі гривень у місяць. Ефірний час на радіо – від 1,6 до 6 гривень за секунду. На телебаченні – від 10 до 40 гривень за секунду.

Окрім такого обов’язкового «джентельменського» набору кандидата – біл-борди/намети, – у кожного кандидата давно вималювалася своя стратегія агітаційної роботи, яка в принципі мала б вибудовуватися, виходячи з особистих якостей кандидата – його досвіду, сильних рис характеру і прогресивних поглядів.

Тому розуміння того, якими агітаційними прийомами користується кандидат може сказати про нього не менше, аніж зміст передвиборних програм чи кандидатські промови на зібраннях.

Ми спробували зробити такий огляд «агітстратегій», взявши в якості об’єкта аналізу усіх 13 кандидатів-мажоритарників луцького виборчого округу.

Тарас Божидарнік: дешево і сердито

Син ректора Луцького національного технічного університету і декан факультету бізнесу у цьому виші Тарас Божидарнік агітує, по-перше, розраховуючи на молодь, а по-друге, з наміром не більш ніж набрати трохи політичної ваги. Останнє припущення підтверджує, очевидно, невелике фінансування агіткампанії Божидарніка і активне використання всіх можливостей безкоштовного піару.

Згідно з декларацією про доходи, декан з родиною заробили за минулий рік більше 200 тисяч гривень. Проте керівник факультету бізнесу послуговується підприємницьким критерієм: мінімізація витрат з максимально можливою віддачею.

Кандидат не ігнорує масові заходи, наприклад, беручи участь у велопробігах. Також він є учасником чи принаймні гостем «круглих столів» та зустрічей з молоддю.

Спеціально під вибори кандидат створив персональний сайт http://bozhydarnik.lutsk.ua, щоправда зроблений на безкоштовному сервісі Word-press. Перший запис датується 24 серпня.



Чотирма днями раніше Божидарнік зареєструвався у мережі Facebook. Тут він час від часу поширює записи, які прямо чи опосередковано стосуються його агітаційної діяльності. Коментує, щоправда, зовсім мало.

Наприклад, 17 вересня він написав: «Схоже, що більшості кандидатів у народні депутати України, які балотуються по Луцьку, просто «начхати» на проблеми молоді. На запрошення молодіжних організацій взяти участь у круглому столі «Молодь і кандидати: співпраця та контроль» у Волинському інституті економіки та менеджменту відгукнулися одиниці. Найвідоміші захисники інтересів наших земляків просто не прийшли…».

На своєму сайті Божидарнік розмістив фільм про себе і фотоальбом «Тарас Божидарнік в об’єктиві фотоапарата» (більшість фото – з більш чи менш відомими людьми). З контактної інформації вказав лише електронну адресу. Декларації про доходи на сайті немає.

Як пояснив сам кандидат, у нього немає такого об’ємного фінансового ресурсу для ведення масштабної агітаційної кампанії. Нині готують до друку поліграфічні буклети, календарі та флаєри.

З виборцями бачиться під час зустрічей у школах, житлово-комунальних-підприємствах та дворах.

Ігор Палиця: дорогий… ні, дуже дорогий вибір

Ігор Палиця – кандидат з найбільшим фінансовим ресурсом. Фактичну агітацію кандидат почав задовго до офіційного старту кампанії.

Почалося все з «благодійних ініціатив» Палиці: почав діяти його фонд «Новий Луцьк», а міський голова Микола Романюк, заговоривши про «соціально відповідальний бізнес», чи не найчастіше згадував ім’я Палиці. Ремонт Театрального майдану, «фінансова допомога» ФК «Волинь», встановлення вуличних ліхтарів – мала частка «благодійних» ініціатив того, хто сьогодні уже відкрито прагне отримати найбільше голосів лучан на виборах.


Ігор Палиця найбільше з усіх луцьких кандидатів витрачає грошей на зовнішню рекламу та публікації у ЗМІ. Лише у трьох газетах – «Волинь-нова», «Луцький замок» та «Віче-інформ» – тільки з 1 серпня по 25 вересня, є понад 40 публікацій, пов’язаних з діяльністю Ігоря Палиці. Переважно це інтерв’ю та репортажі з подій, де особисто з’являвся кандидат.

Результат моніторингу ЗМІ за серпень 2012 року, який провела ГО «Волинський прес-клуб» свідчить, що Палиця – найбільш розпіарений мас-медіа мажоритарник в усіх п’яти виборчих округах Волині. Саме з його іменем пов’язано найбільше «джинсових» (прихована реклама) та рекламних матеріалів.

Кандидат використовує дорогу, порівняно з іншими зразками політреклами, високоякісну поліграфію та рекламну продукцію. Представник ГМ ОПОРА на Волині Михайло Шелеп каже: складається враження, ніби у кандидата стратегія передвиборчої гонки продумана до останнього дня виборів.

Не гребують штабісти Палиці і маніпуляціями. Наприклад, на біл-бордах пишуть: «Освітяни за Ігоря Палицю», «Діячі культури за Ігоря Палицю». Ясно, що не всі – «за». Але саме таке складається враження.


Або на сіті-лайтах написали: «Освітяни вдячні Ігорю Палиці за будівництво навчально-виховного комплексу № 27». Заклад будується за державні кошти. Тож «освітяни» мали б бути вдячні усім українцям, що платять податки.

Цікаво, що після «екватору» виборчої кампанії, штабісти почали змінювати стратегію реклами. Ніби як у футбольному матчі, коли перевага видима і треба працювати більше на захист, у зазначених виданнях почали з’являтися матеріали, де лучани агітують за кандидата та «відбілюють» усі критичні матеріали.

Серед тих, хто підтримує Палицю, – ветерани праці, лікарі, мама у декретній відпустці, директор Палацу учнівської молоді, письменники і навіть 15-річна школярка.

Активно використовується і «наметовий» метод: за інформацією власних джерел, на Палицю у Луцьку працюють близько трьох тисяч агітаторів, встановлено близько трьох десятків наметів.

Стверджують, що серед методів штабу Палиці – не тільки прийоми для «розкручування» свого кандидата, а й для нейтралізації опонентів. Один з таких прийомів – використання підконтрольних ЗМІ. Наприклад, телеканал «1+1» показав у своєму ефірі ряд критичних сюжетів про голову Волинської ОДА Бориса Клімчука (який був кандидатом-мажоритарником, проте знявся з перегонів) та про Олену Голєву – ще одного кандидата. Як відомо, власник каналу «1+1» – Ігор Коломойський, якого з Палицею пов’язують тісні і тривалі бізнес-стосунки.



Щодо методів особистої агітації, то Палиця використовує їх дуже «дозовано» і за сценарієм. Якщо зустрічі з виборцями – то хіба з трудовими колективами, студентами чи учнями, в окремо взятому залі і з присутністю тільки «вибраних» представників ЗМІ (або й без таких). Якщо «спілкування з громадою» – то через екран телевізора.

Кандидат немає свого персонального сайту чи сторінки у мережі. Він не виходить на площі, не йде у двори багатоповерхівок, не веде особистих прийомів. Він ходить тільки з охоронцями і буває в Луцьку «наїздами».

Юрій Недужко: обличчя з біл-борда

Нині знайти агітаційну програму кандидата Юрія Недужка можна хіба що біля власних під’їздів чи в поодиноких агітаційних наметах.

Втім ще не так давно, до початку виборчої кампанії, сіті-лайтами, біл-бордами і публікаціями у ЗМІ про Юрія Недужка Луцьк був просто всіяний – тільки на шляху маршруту № 15 було 16 сіті-лайтів з рекламою Недужка.

Рекламну активність Недужко проявляв і в інтернет-виданнях, і на сторіках місцевих газет.

Тепер же кампанія Недужка перейшла в «інтернет-підпілля».



Не так давно Недужко зареєструвався у соціальній мережі «Вконтакті». Тут він додає у друзі усіх підряд, «спамить» власною передвиборчою програмою та закидає свою стіну фотографіями із зірками: Святославом Вакарчуком, Стівеном Спілбергом, Юлією Тимошенко, Олегом Скрипкою, Арсенієм Яценюком та іншими діячами.

Недужка легко побачити у місті, втім прямими зустрічами з виборцями кандидат не тішить.

Такий спад активності кандидат пояснив сам: бракує фінансів (й не дивно, бо згідно з офіційною декларацією сума загального сукупного доходу становить майже 66 тисяч гривень). Каже: один з кандидатів скупив усі площі для реклами, а власники рекламних площ з серпня удвічі підняли орендну плату.

Для популяризації свого імені кандидат встановив один намет на Театральному майдані. В основному роздають буклети накладом у 105 тисяч примірників.

Загалом кандидат каже, що має кілька десятків «добровольців», які хочуть рекламувати мажоритарника. З простими ж людьми Недужко зустрічається «у дворах чи на ринках».

Зустрічі не особливо анонсує, адже, як стверджує, бували випадки, коли на його зустрічі приходили агітатори інших кандидатів і зривали заходи.

Петро Кравчук: 1+1

«Єдиний узгоджений кандидат від опозиції» – одна з найпопулярніших «мантр» передвиборчої кампанії 2012 року. Штабісти, поширюючи переважно загальні та шаблонні партійні біл-борди, роблять ставку на те, що тут не головне ХТО йде, а ХТО стоїть за ним.


Доказом такої тактики є особистість самого Петра Кравчука – практично невідомого для лучан. Чому саме Кравчук? Якщо не враховувати очевидного і не надто переконливого «Він достойний», пояснень лишається два: не напружувалися («він від Тимошенко, а отже, у Луцьку і так прохідний»), або «продалися» («очевидно невиграшний кандидат вигідний тому, хто за будь-яку ціну хоче виграти»).

Щодо варіанту «не напружувалися». Складається враження, що для штабу не важливо, як виглядає кандидат, чи може він вести діалог з виборцем наживо. Робота йде на те, аби виборці запам’ятали його ім’я і партійну приналежність. Навіть у наметах об’єднаної опозиції більшість агітаційних матеріалів стосуються виключно лідерів партій чи критики діючої влади.

Хоча протягом останнього тижня з'явилася продукція з програмою кандидата. Щодо зовнішньої реклами, штабісти кажуть, що біл-борди саме з Кравчуком можна зустріти на об’їзних дорогах Луцька.



Пояснюють, що частина операторів, які мають щити у центрі міста, кажуть, що вільні площі закінчилися. Інша частина встановлює ціну у 500 доларів за місяць. При цьому, що у звичайний період ціна не перевищує 2000-2200 гривень.

Відомо, що штаб Кравчука організовує особисті зустрічі кандидата у районах Луцька. У луцькому партійному осередку «Батьківщини» запевнили, що зустрічі виборців із Кравчуком відбуваються мало не щодня у різних куточках міста.

Особливості піару Кравчука – його часто представляють відомі політичні обличчя (Віктор Олійник, Борис Тарасюк, Олександра Кужель), акаунт його імені присутній у мережі Facebook (втім малоактивний), про нього зняли документальний фільм.

Що ж до варіанту пояснення передвиборчої тактики «продалися», то його політичні соратники в неофіційних розмовах ймовірність «зливання» Кравчука заперечують: мовляв, Кравчука на вибори у Луцьку захотів поставити голова партії Олександр Турчинов. А у цій політичні силі, як відомо, з думкою «партійних босів» сперечатися не прийнято.

Олена Голєва: «this is a mans world, but it wouldn't be nothing, nothing without a woman or a girl…»

Експерти, політики та навіть конкуренти називають рекламну кампанію Голєвої найбільш креативною та динамічною. Тактика захисту змінюється несподіваними нападами. Один з основних мотивів кампанії – боротьба з Ігорем Палицею.

Експерт Михайло Шелеп вважає, що тактика штабу Голєвої часом нагадує ситуативні непродумані рішення. Мовляв, відсутня єдина лінія поведінки, що може зашкодити рекламній кампанії. Адже виборець просто не зможе запам’ятати за таких короткий термін кандидата.



Статус єдиної жінки-кандидата має певні очевидні переваги. Штабісти експлуатують образ такої собі місцевої Жанни Д’Арк, народного адвоката, матері-рятівниці, яка несе правду і готова захистити скривджених.

У газетах, які роздають агітатори у наметах, поруч з ім’ям Олени Голєвої статті про відомих жінок-політиків світового рівня – Гілларі Клінтон, принцесу Діану….

У виданні Європейської партії «Україна тиждень. Регіональний додаток», яке поширюють у місті, більше половини матеріалів – навіть не спроба похвалити кандидата, а доволі агресивні напади на конкурентів. Тут і карикатури, й іронія, і сміливі порівняння, і відвертий сарказм.


Черговим сюрпризом стали біл-борди з силуетом, що нагадує силует Ігоря Палиці, і надписом у стилі опозиції «Не дамо їм знов перемогти».



Варто відзначити активну присутність Олени Голєвої у всесвітній мережі і персоналізацію виступів. Якщо у багатьох кандидатів виборець спілкується з претендентом через посередників, тобто журналістів, то статті представника Європейської партії подаються від першої особи – з особистим підписом кандидатки.

Як повідомили у штабі Голєвої, кандидат має десять наметів по місту, 5 пересувних стендів, 13 біл-бордів, наклейки у 500 ліфтах та близько сорока агітаторів. Готуються живі зустрічі з виборцями, які були призупинені у зв’язку з погромом у офісі.

Андрій Козюра: зміни таки потрібні

Тактика юриста і депутата міськради – уже звична для нього, апробована, зокрема, на останній мерських виборах. Її основний принцип – «головне – участь».

Небагатослівні біл-борди – одні з небагатьох публічних проявів агітаційної діяльності. На старті агіткампанії невідомі заляпували їх фарбою, що дало привід штабу Козюри говорити про чорні технології.



Були ще економні наклейки у маршрутних таксі, втім наклейки потім зникли – на транспорті політична реклама нині заборонена.

Зі слів Андрія Козюри, у Луцьку в його підтримку розміщено 11 біл-бордів, а також є 5 наметів, які, щоправда, функціонувати почали лише на цьому тижні. Серед поліграфічної продукції – програма та газета кандидата, які розповсюджують агітатори-волонтери.

Як зазначив сам кандидат: витрачатися багато на рекламу він не збирається.

Ймовірно, одна з причин його участі у виборах – відвести розмови від скандалу з будівництвом кафе «Буратіно», одним з власників якого є батько Андрія – Григорій Козюра.

Один з прийомів Козюри – використання статусу депутата міської ради для власного піару. Не дивлячись на заявлене бажання приймати закони і сидіти в Києві, депутат і кандидат Козюра, приміром, ініціює перевірку роботи міського зоокуточка.

Ігор Алексєєв: прихований удар?

Ігор Алексєєв – кандидат від партії «УДАР Віталія Кличка». Хоча у місті очевидно переважає партійна агітація: на перемогу Алексєєва, схоже, не ставлять.

УДАР креативить політично-розважально-соціальними перфоменсами. Наприклад, прибиранням у парку, підтримкою розважальних заходів чи колективним вболіванням за Кличка під час його бою.



Ігор Алексєєв пояснив, що кожного дня у місті заступає до агітації різна кількість агітаторів, які працюють у наметах. Наприклад, станом на 26 вересня таких наметів було 8.

Щодо поліграфічної продукції, то такої на місто приходить близько 15 тисяч примірників. Сумарну кількість поліграфічної продукції чи агітаторів назвати у штабі не беруться.

Щодо особистої агітації, то кандидат запевнив, що періодично має зустрічі з лучанами. Переважно мова йде про 33-й квартал, у якому вже балотувався Алексєєв як кандидат у депутати Луцької міської ради.

Віталій Кварцяний: не футболом єдиним

Між рішенням відомого тренера Віталія Кварцяного балотуватися до Верховної Ради і першою згадкою про нього у пресі, пов’язаною з виборами, пройшов місяць. Жодної агітаційної продукції, окрім запланованого ефірного та радійного часу, судячи з усього, лучани не побачать.

Хоча лише на харизмі та позитивному доброму іміджі відомого тренера можна було значно поліпшити рейтинг.

З вуст експертів лунають думки, що Кварцяний може просто зняти свою кандидатуру до 28 жовтня. Мовляв, є постійне робоче місце, пов’язане з улюбленим футболом, а робота у раді вимагає чи принаймні передбачає постійної зайнятості саме у столиці.

Крім того, клуб «Металург», який нині тренує Кварцяний, підконтрольний товаришу іншого луцького кандидата…

Віталій Федосюк: є ще порох у порохівницях

Давати поради в побудові агітаційної кампанії директору фірми, яка, окрім всього іншого, займається рекламою – недоречно. Здавалося, що агітувати за Федосюка – приємного інтелігента з патріотичними поглядами і фінансовим ресурсом – одне задоволення.

Втім команда мажоритарника довгий час грала у затяжну мовчанку, немовби спостерігаючи за опонентами. Для широкого кола лучан Федосюк – загадка.



Кандидат має персональний сайт, який складає позитивне як естетичне, так й інформаційне враження. Є мультимедійні засоби (відеоролики і фото), прив’язки до соціальних мереж, реакція на актуальні проблеми та навіть розроблений логотип кандидата.

Втім брак доступної поліграфічної продукції, особистих зустрічей з лучанами та залучення засобів масової інформації ставлять між кандидатом і його потенційним виборцем значний бар’єр.

Хоча, як запевняють джерела, зустрічі кандидат розпочав з 27 вересня у державних установах, медичних і освітніх установах. Готується до випуску поліграфічна продукція.

Петро Гайдучик: «жертва» партійних інтересів

Головний лікар Волинської обласної інфекційної лікарні Петро Гайдучик, якого висунула Партія регіонів, ні на сторінках преси, ні на телебаченні, ні тим більше за допомогою вуличних агітаторів не світиться. Торік, згідно з декларацією, він заробив понад 38,8 тисяч гривень.

Якщо аналізувати місцеві ЗМІ, то що ближче до виборів, тим більше з’являється рекламних матеріалів, які популяризують саме партію, президента, уряд і виконавчу владу області.

У Луцьку практично рекордну кількість займають саме намети провладної політичної сили. Наприклад, на Театральному майдані таких аж три з двома людьми у кожній. Наклад повноколірного тижневика регіоналів «Волинь-регіон» становить 25 тисяч примірників.



У аналізованих газетах більше 25 матеріалів, пов’язаних із діяльністю Партії Регіонів. Варто додати, що чимало з них продубльовані й у електронних ЗМІ.

В усій цій рекламній активності губиться сам кандидат Гайдучик. Та, схоже, іншого і не вимагається – мажоритарник як окрема одиниця виборчого процесу, схоже, де-факто принесений в жертву інтересам партійним.

Ярослав Плакса: вперед молодим

Наймолодший кандидат у народні депутати у луцькому окрузі - Ярослав Плакса від партії «Україна - Вперед!» - теж маловідомий луцький громаді. Як і у інших маловідомих політичних силах, кампанія партії «Україна - Вперед!» побудована на популяризації бренду нового політичного дітища.



Доказом цього є стандартна політична продукція та виступи партійних лідерів, які стосувалися вседержавних тем, а не акцентували саме на луцькому висуванцеві.

Втім прочитати про кандидата таки можна у партійній пресі накладом у десять тисяч примірників.

Віктор Пащук

Як і молоді партії «Україна - Вперед!» й «УДАР», так і досвідчена гвардія комуністів не вельми рекламують своїх кандидатів-мажоритарників. Складається враження, що головне поле бою нині зосереджене у ковельському мажоритарному окрузі, де балотується інший комуніст – Олександр Кононович.

Втім варто відзначити, що у Луцьку розповсюджують листівки Віктора Пащука накладом у 5 тисяч примірників, а також звернення до виборців від волинського обкому партії, теж накладом у 5 тисяч примірників.



Крім цього, у центрі на Театральному майдані щоденно працює намет з двома-трьома агітаторами, які роздають партійну пресу та агітки Петра Симоненка. Ще одна палатка чергує або на ринку, або біля кінотеатру «Промінь».

Як повідомив Віктор Пащук, поки що особистих зустрічей з виборцями він не проводив, втім планує це робити з наступного тижня. Переважно зустрічатиметься з лучанами у дворах та у ветеранських організаціях.

Сергій Сітуха: один у полі – не воїн

Звичайний інженер, людина з народу – такий персонаж обов’язково повинен бути під час виборчої кампанії.

Нині Сергій Сітуха відомий невеликому колу людей, переважно з власного оточення. Серед рекламних кроків – знайдена єдина публікація у газеті «Волинь-нова».

Раніше ім’я кандидата з’являлося у пресі ще у 2006 році, коли Сітуха повідомляв про махінації з приватизацією котельні на Карбишева.

Як варіант припускають, що участь у виборах до парламенту є можливістю заявити про себе та пристрілом до майбутньої кар’єри політика…

* * *

Зрештою, навіть поверхневий огляд агітприйомів луцьких кандидатів без особливих проблем може дати відповідь на питання про те, хто розраховує на перемогу, а для кого головне - участь.

Хоча побачити можна й інше: зрештою, хто воліє грати чесно і відкрито, а хто розраховує на маніпуляції і технології... Хочеться сподіватися, що це не пройде повз увагу такого впливового і справді головного, хоч і один раз в чотири роки, «переcічного лучанина-виборця».

Тетяна ГРІШИНА (ВолиньPost)
Теги: вибори-2012
Якщо Ви зауважили помилку, виділіть її та натисніть Ctrl+Enter для того, щоб повідомити про це редакцію
Коментарі 10
Коментарі, у яких порушуватимуться Правила, модератор видалятиме без попереджень.
у Палиці 10 палаток-рахував
Відповісти
паДлиці, грицАки, голИвиє, кравчучечки і прочіє жєлаюсчие дорватись до буджету, пільг, влади не більше ніж звичайні шльондри. але шльондри хочь клієнта лишають задоволенним, а ці п.і.д.а.р.и тільки висмоктати можуть..))
Відповісти
"Людину судять не по її словах, а по вчинках", серед усіх кандидатів Палиця найкращий!
Відповісти
А по яких то таких вчинках??? Напевне, за його діяльності, як депутата ВР??? Чи можливо, як керівника "Укрнафти"??? Чи можливо як хитрого і підлого жидка!!! Аа???
Відповісти
Палиця справді відзначаеться фразою : Не словом,а ділом!
Відповісти
мені здається що правильно пишеться ІГОРА а не ІГОРЯ!?
Відповісти
Професор Пономарів каже, що ім'я "Ігор" належить до іменників м'якої групи, тому відмінюємо його так: "Ігор" - "Ігоря", "Ігореві", "Ігоря", "Ігорем", "на Ігореві". Кличний відмінок - "Ігорю". http://www.bbc.co.uk/blogs/ukrainian/ponomariv/
Відповісти
Тетянка - молодець! Таке мале, а таке розумне! Втерла носа неграмотному Васі з Вульки Шерстинської.
Відповісти
Мій знайомий працює в СНУ.Серед вузького кола викладачів Коцан поширює інформацію про майбутне роздержавлення і викуп часним інвестором університету.Тому його і перейменували.Спочатку ніби його візьме під своє крило один з іноземних часних вузів(щоб держава нічого б не запідозрила),а потім тихенько весь пакет викупить наш інвестор.Хто про це чув ще,папишіть.
Відповісти
Як мене надурили в Батьківщині. Не заплатили за роботу агітатора ні копійки, навіть за проїзд в транспорті. А начебто включили в списки ДВК, я там навіть запршення рознесла, чергувала, навіть документи вже були в міській раді. Як за декілька днів до виборів мені повідомили, що мене вже замінили на іншу людину, так як я начебто відмовилась. Про що я особисто ні сно, ні духом я не знала. В обласному штабі Батьківщини, що на Волі мені теж не пояснили, як це так могло бути, коли я ніяких відмов не робила. І як такій партії після цього вірити? Я дуже розчарована в виборчих махінаціях опозиції.
Відповісти
Розсилка новин
Підписатись
* Ви зможете відписатись в будь-який час
Останні статті
Луцьк і вибори: як і навіщо агітують кандидати
04 жовтня, 2012, 12:08
Кандидатські колеса
04 жовтня, 2012, 11:01