вхід реєстрація

Ігор Алексєєв. КАНДИДАТСЬКИЙ ТЕСТ

Ігор Алексєєв. КАНДИДАТСЬКИЙ ТЕСТ
Висуванець партії УДАР, 40-річний підприємець Ігор Алексєєв взяв участь у проекті видання ВолиньPost «Кандидатський тест», відповівши на 15 питань, не пов'язаних з виборами і політикою. Питання стосуються освіти, кар’єри, родини, побуту, моральних цінностей кандидата.

Відповіді коментує практикуючий психолог Волинської обласної психіатричної лікарні Олена Звєрєва. При цьому психолог, аби уникнути упередженості, не знайомий з іменем того, чиї відповіді аналізує.

– Чи часто в школі отримували двійки і чи дуже засмучувалися з цього приводу?

– Системно. Я не був у школі двієчником. Був до четвертого класу абсолютним відмінником. Можливо, був якийсь переломний вік, під час якого я був бешкетником і час від часу отримував двійки. Я був змушений засмучуватися, тому що над цим активно працювали тато і мама. У мене був дуже строгий батько, земля йому пухом, він дуже багато зробив для того, аби я гарно вчився. Коли я приносив двійку, то отримував по дупі.

Одразу після школи я був змушений піти на роботу. Влаштувався на картонно-руберойдовий комбінат і став потім електриком. Декілька років там допрацював до армії. Потім знову пішов на КРЗ. У 90-ті тяжкі роки цінувалася будь-яка робота, яка давала можливість вижити. Потім почав вникати у розуміння того, що за заробітну плату буде неможливо утримувати сім'ю і я почав думати про бізнес. І найуспішнішим моїм кроком була робота на компанії «Терра», де я працював заступником директора.

– Чи були серед Ваших інститутських/університетських викладачів люди, які стали Вашими друзями?

– У вечірній школі я мав гарні стосунки з директрисою, однак дружні стосунки з вчителями можу згадати більше у звичайній школі.

У нас був такий Володимир Іванович, який спочатку був вчителем праці, а потім класним керівником. Можна сказати, що він був для нас другим батьком, який міг покарати, коли потрібно. Ми до нього ставилися дуже добре. Нам було прикро і соромно, коли ми його обманювали. Він ставився до нас як до рівних і поважав нас як людей, що не є догмою серед вчителів, які часто принижують дітей. Він обговорював з нами якісь життєві проблеми, і я його згадую як дуже світлу, порядну і добру людину.

– Якби була можливість здобувати освіту, яка не пов'язана з теперішнім профілем, яка б це була освіта? І чи взагалі є бажання вчитися?

– Бажання вчитися є. Чим старшим я стаю, тим більше я розумію, як мало я знаю. На певному етапі, коли людина думає, що вона щось пізнала – ця ілюзія проходить, а дерево знання – воно неосяжне. Якщо навчатися, то мені дуже подобається прикладна фізика. Мені дуже подобається географія і біологія. Я мав відмінно по геометрії і алгебрі. Не зовсім дружив з хімією. Я час від часу дуже люблю дивитися просвітницькі або документальні фільми, які знімає ВВС. Тобто «Планета Земля», «Атом» і так далі. Тобто якісь розвиваючі фільмі, які можна дивитися і паралельно працювати над чимось ще.

– Яким був перший заробіток (сума і за що ви отримали гроші)?

– 115 рублів – це перша заробітна плата на картонно-руберойдовому заводі в іпостасі учня.

– Чи доводилося на шляху до кар’єрного росту переступати через власні принципи? Або ж навпаки – через якийсь принцип відмовитися від професійних здобутків?

– Кар’єрний ріст передбачає перебування у певній системі. У цей момент я у партійній системі. В якийсь момент я був підприємцем і щаблів якихось таких немає.

Якщо говорити про мою підприємницьку діяльність... Якщо відняти морально-етичну сторону питання, хоча вона дуже важлива, обманювати невигідно. Наприклад, ми робили піноблоки. І якщо я продав неякісну продукцію, то я однин раз заробив, але такий бізнес приймається на авторитеті.

Ви побудували будинок, він вам подобається, сказали друзям, і друзі приїхали до вас знову. Таким чином я здобуваю ім'я. А короткі гроші фінансово невигідні.

Якщо не відкидати морально-етичну сторону, то те лайно, яке ми випльовуємо на людей, однозначно вернеться. Тому я стараюся це робити якомога менше, бо життя вже навчило не раз і не два.

Звісно, були різні випадки. Я не став таким, який є. Життя вчило. Я десь пробував бути найхитрішим, найрозумнішим, десь нахабнішим.

Але з часом розумієш, що все вертається і отримуєш по повній програмі. Не варто так робити. Як сказав колись класик: до людей треба відноситися так, як то тебе. Якщо я можу опертися на вас, то я маю робити все, аби ви могли опертися на мене. І навпаки, якщо ви можете опертися на мене, то я буду від вас вимагати те, щоб я міг опертися на вас. Я можу часом проявити агресію, але лише тоді, коли мова йде про відверте брутальне хамство.

Можливо, я про це часом жалкую. Є просто індивідууми, на яких словом не подієш. Я не кажу про фізичний якийсь тиск, та й прояв агресії є останнім методом впливу на людей, які не розуміють звичайну людську мову.

– Чи погодилися б працювати за кордоном, якби з’явилася вигідна для Вас пропозиція?

– Працювати? Чому б і ні. От жити – ні. З десяток моїх колег поверталися з-за кордону. Всі в один голос заявляють, що насправді усе пізнається у порівнянні.

Для того, аби зрозуміти треба виїхати з цієї країни місяці на два. Аби ми мали можливість порівнювати. Коли людина перебуває за кордоном не два дні, а два роки, то у неї починається ностальгія за нашою динамікою. Їхній світ настільки урбанізований, настільки духовно вихолощений, де гроші і кар’єрний ріст є ідолом. У нас на сьогодні є залишки якихось духовних речей. Можливо, вони у збоченому вигляді, але вони є. У нас є рудименти щирого сприйняття світу, співчуття. У нас ще можна подзвонити у дві години ночі, попросити допомогу і до вас приїдуть.

– Скільки колін свого роду Ви можете назвати?

– Мене Бог звів з прапрабабцею. Баба Уляна, вона мене пригощала цукерками. Моя мама найстарша у родині. Я перший внук у родині і до мене завжди була прикута увага маминої родини. Баба Уляна мала завжди для мене цукерки. Померла, коли мені було десь 13 років. По татовій лінії три покоління знаю, вони жили у селі, в якому народився батько. Прапрабабця жила у Млинівському районі.

– Розкажіть про подарунки родини на Ваш останній день народження?

– Мені подарували вудочки, приладдя рибацьке, годинник.

– Якби Вам довелося скласти родинний герб, що б там було зображено?

– У мене навіть була спроба скласти такий герб. Це був вензель з переплетеним прізвищем, ім'ям, по батькові. Але потім я від цього відійшов, бо це був егоїзм з моєї сторони. Потім я думав про вензель з літери, на яку починається прізвище. У такому готичному стилі. Я шукав історію свого прізвища у Росії, бо воно входило до дворянських.

– Де і чим Ви зазвичай снідаєте?

– Зазвичай дома. Зараз основним раціоном є вівсянка. Час від часу канапки з шинкою. Я взагалі не часто люблю снідати. Але змушує себе, бо розумію, що люди, які казали «сніданок з'їж сам, обідом поділися, а вечерю віддай ворогу» - були не дурні люди. Бо я так набагато краще себе почуваю.

– Якби Вам довелося обирати між запропонованими варіантами, Ви б провели відпустку: 1) на екзотичному острові, 2) в ізольованій від цивілізації карпатській колибі, 3) в Лас-Вегасі?

– Не можна відповісти однозначно на це питання. В залежності від того, від чого відпочивати. Якщо графік насичений, постійні емоції, постійно бурлить, то відпочивати після того в Лас-Вегасі тяжко. Чим ближче до виборів, тим більше емоційніше. В ідеалі я відпочив би біля якоїсь водойми.

– Якого кольору інтер’єр Вашої кімнати?

– Світло-зеленого.

– Чи вважаєте припустимою смертну кару?

– Так. Я особисто вважаю припустимою. Бо є люди, які на неї заслуговують.

– Чи могли б пробачити подружню зраду?

– Не знаю, не пробував.

– На яке свято востаннє відвідували церкву? Яку саме?

– Я вірю в Бога. Але я вважаю, що до Бога можна звернутися будь-де. У собор наш недавно заходили, тиждень тому. Я вірю в Бога, але у мене не найкращі стосунки з релігією як з догмою. Я дуже поважаю свята, але вважаю, що якщо Бог є у тому, то цього не потрібно показувати, демонструвати.

* * *

Коментує практикуючий психолог Волинської обласної психіатричної лікарні Олена Звєрєва:

«Це людина, яка вміє працювати і знає, що таке дисципліна. Пробивав собі дорогу, як міг. Ствердження про те, що він мав гарні стосунки з вчителями свідчить про високу самооцінку особистості. Адже він не боявся старших та почувався на рівних.

Є гострий розум, прагнення його розвивати. Таким особистостям цікаве щось нове. Фраза про те, що він перебуває у партійній системі, де, мовляв, немає кар’єрного росту, свідчить про те, що тут немає місця для індивідуальності. Це, вочевидь, жорстка політична система, де немає вільнодумства, немає «я», а є «ми», і ця людина це цілком чітко усвідомлює.

Особа холоднокровна, має розрахунок, здатна визнавати свої помилки. Йому притаманна типова чоловіча поведінка, він енергійний, комунікабельний, десь категоричний і максималіст по життю.

«Чи могли б пробачити подружню зраду? Не знаю, не пробував» – насправді не пробачив би. Люди такого типу викреслюють зрадників з життя. Це свідчить, що особистість сильна і незалежна, на неї важко впливати ззовні і маніпулювати».

Читати про інших кандидатів:
Тарас Божидарнік
Олена Голєва
Андрій Козюра
Петро Кравчук
Віктор Пащук
Ярослав Плакса
Сергій Сітуха
Віталій Федосюк
Якщо Ви зауважили помилку, виділіть її та натисніть Ctrl+Enter для того, щоб повідомити про це редакцію
Коментарі 0
Коментарі, у яких порушуватимуться Правила, модератор видалятиме без попереджень.
Розсилка новин
Підписатись
* Ви зможете відписатись в будь-який час