«Композитор – не поет»: відома луцька вчителька музичного мистецтва розповіла, як ледь не проміняла творчість на фехтування

Доля ставила перед нею вибір – мелодія або спорт, одначе Галина Васіна, яка вже 45 років працює в освітній галузі, колись таки була змушена покинути фехтування і отримати свою музичну освіту.

«Я не уявляю де і з чим я ще можу працювати, окрім музики. Мені дуже пощастило, як дорослій дівчині, але швидше – жінці, рідко кому так щастить, коли знайшов свою справу, яка стане твоєю на все життя»

Інформаційному агентству ВолиньPost музикантка, яка ніколи не повторюється у своїх мотивах, розповіла про життєвий та творчий шлях до власної мрії.

До музичної школи Галина прийшла у дев’ятирічному віці, батьки її привели відразу на баян – інструмент, який ось уже багато років супроводжує її по життю і залишається улюбленим. Пригадує, що десь у 12 потайки від батьків записалася на секцію фехтування, тоді перед нею і постав вибір – музика або ж спорт, бо поєднувати не вийшло б ніяк. Мама Галини про витівку доньки дізналася від викладачки з музики: «Вона мені тоді так доступно розповіла, «що є що» і сказала, що можу займатися будь-чим, аби тільки музичну школу закінчила. Залишалося півтора року», – пригадує жінка.

«Шкода було трохи, мені один раз навіть вдалося поїхати в Харків і змагатися за першість України», – говорить музикантка.

Так, вона змушена була покинути своє захоплення спортом і далі продовжила вдосконалювати навички гри на баяні, але сьогодні за таку різкість зі сторони батьків тільки дякує. «Хто знає, як могло б повернутися моє життя, чи стала б я спортсменкою і ким би стала взагалі. Сьогодні я не шкодую, що тоді довелося покинути фехтування», – говорить жінка.



В освітній галузі Галина Вікторівна працює з 1974-го року, перед тим – музичне училище, педінститут та довгі роки наполегливої праці на власне ім’я. Жінка каже, що найкраща освіта – щоденна робота і практика, а без самоосвіти професійного росту не буде.

«Коли я прийшла на роботу, то з першого дня мені довелося працювати дуже багато, читати, шукати нові методики, вивчати. Сьогодні я можу вільно говорити на будь-яку музичну тему, стоячи перед дітьми, без конспектів і записів», – каже, що раніше, аби знайти якийсь цікавий факт, потрібно було перечитати декілька десятків сторінок і з цього потоку інформації вибрати щось одне, а не те, що зараз: «Дехто вичитає в інтернеті тезу –дві і ними оперує», – констатує вчителька.

Свою педагогічну кар’єру Галина Васіна починала у Луцькому ліцеї №3, де пропрацювала вчителькою музики більш ніж 21 рік. Опісля перейшла викладати дітям у гімназію №18, де трудиться й до сьогодні: «Тут вже 24-рік пішов, але навіть до цього часу мені також доводиться займатися самоосвітою, бо на пенсію ще не збираюся навіть», – зізнається Галина Васіна.

«Якщо людина зупиняється, то тоді потрібно йти на пенсію, але це не про мене, я буду вчитися весь час. Мені це цікаво і хочеться бути сучасною. Знати те, що знають мої учні, не відставати від них. Зараз зовсім інші смаки, інше бачення світу, навколишнього середовища, розуміння стосунків між людьми, а відповідно, й інша музика і ритми», – пояснює Галина.

Зізнається, що повністю перелаштуватися на новий лад музики – майже нереально, але ж хто сказав, що не можна поєднувати?

Свої пісні Галина Васіна пише на основі народних мелодій, хоча сама у захваті від класики на якій виховувалася з дитинства.

«В основі української пісні покладено мелодію, а в цій мелодії – душа і краса, якщо її викинути, то пропадає українська пісня. Те все, що прийшло до нас із заходу, то воно – прекрасне, але основа нашої пісні – дещо більше і важливіше», – каже музикантка: «Буває дуже боляче слухати, коли молоді виконавці беруть народну пісню і обробляють її на сучасний манір, складається враження, що взяли здорову красиву жінку, зламали руки ноги і пустили на сцену зі словами «Так має бути», от в цьому – і проблема, я не завжди можу із цим змиритися. Я своїм учням до цього часу говорю, що вся краса української пісні – у глибині слів і мелодії», – переконана Галина Васіна.

На власному рахунку композиторка має вже 23 написаних збірки, але однаково каже, що видала ще не все, у друку зараз саме новенькі композиції, які невдовзі розлетяться всією Україною.

«Оплачувати все здебільшого змушена сама, мене це не зупиняє. Витрачаю на це усю свою вчительську зарплату, що навіть і сім’я не знає. Я знаю, коли воно записано, то збережеться. До того ж, я перевірила, що воно потрібне моїм учням і взагалі волинянам. Багато пісень пішло також по всій Україні», – розповідає пані Галина.

Щороку вона проводить дуже багато зустрічей із вчителями музичного мистецтва, які приходять до гімназії на курси, де Галина Васіна дає відкриті уроки та лекції, адже, окрім основної зайнятості, є позаштатним лектором інституту післядипломної освіти для вчителів. Разом із тим поповнює їхній репертуар своїми книжками.

«Якщо людині не подобається, то вона б і не купувала. Не можна змусити людину співати, якщо пісня не подобається, а вони приходять і спершу питають «Галина Вікторівна, що нове маєте, що написали?». Мене це дуже стимулює, тому пишу ще більше».

Музику Галина Васіна пише здебільшого на тексти волинських поетів, каже –найталановитіші. Вони приходять до неї самі, приносять рукописи і тоді вже починається робота композитора. Підібрати мелодію, ритм, правильні ноти, це вимагає неабиякого терпіння і сенсу. Зокрема Галина співпрацює із Марією Пишук, Наталкою Бугай, Лукією Василевською, Миколаєм Шостаком, Павлом Покотило, Ніною Шугніло, Лідією Засадко та іншими.



«Перечитавши тисячі поезій, я зрозуміла, що наші волиняни – надзвичайно талановиті. Мені з ними пощастило. Легко писати музику на ці тексти, які я називаю досконалими, з глибоким змістом і цікавими історіями. В мене просто це виходить, бо є прекрасна основа. Останні 6-7 музичних збірок я писала тільки на слова наших волинських поетів. Вони полетіли по цілому світу», – говорить Галина Васіна.

Сама Галина текстів майже не пише, колись були спроби, але вона переконує, що – не поет, а композитор: «Буває, що часом мене щось не влаштовує і ми обговорюємо це з поетами, правимо разом тексти довго, але зараз мені не соромно за жоден з них, усі – правильні, ритмічні, зі змістом. Кожна пісня чомусь навчає і про щось розповідає, усі різні і для різних людей».

Улюбленою тематикою Галини є село. Захоплюється ним, хоча сама там ніколи й не жила: «Села– основа і серце нашої Волині й України вцілому. Варто писати про людей, які там живуть, про їхній побут, почуття, любов до рідного краю, це все є в моїх піснях».

До слова, у новій збірці «Переливи терцій», яка от-от з’явиться друком також є декілька композицій про село.



Текст – Валерії КОЛІСНИК
Фото – з особистого архіву Галини ВАСІНОЇ.

Бажаєте дізнаватися головні новини Луцька та Волині першими? Приєднуйтеся до нашого каналу в Telegram! Також за нашим сайтом можна стежити у Twitter та Instagram.