вхід реєстрація
Правила   Реклама   Контакти  

Заповідник чи «порохова діжка»: частина дерев у «Цуманській пущі» стала небезпекою

Заповідник чи «порохова діжка»: частина дерев у «Цуманській пущі» стала небезпекою
Значна територія національного природного парку «Цуманська пуща» потребує порятунку. Масштабні осередки всихань, сухі дерева, які падають від вітру прямо на дорогу – частина соснового лісу не просто мертва, а й дуже небезпечна. Дерева, що загинули, роблять заповідний ліс страшним і захаращеним. Замість замилування природою в окремих місцях картина навіює страх.

Ми це бачили на власні очі. У різних масивах кількох лісництв ДП «Цуманське ЛГ», вони ж – «Цуманська пуща».

Це, без жодних сумнівів, той випадок, коли зволікання рівноцінне недбалості та безмежній винуватості людини перед природою.

76 квартал Мощаницького лісництва займає площу 329 гектарів. Він став частинкою заповідної зони НПП «Цуманська пуща», що у Ківерцівському районі, у 2012 році, коли указом президента України комунальне підприємство «Волинське обласне комунальне спеціалізоване лісогосподарське підприємство «Волиньоблагроліс» ліквідували. До того часу лісництво належало Ківерцівському міжгосподарському лісгоспу.

Наразі парк займає 43% усієї площі лісового масиву «Цуманської пущі», тобто майже половина усієї території має особливий охоронний статус і лісогосподарська діяльність тут не ведеться. Зберігається, так би мовити, природне середовище. Точніше – могло б зберегтися. Якби не зміни клімату, які потягнули за собою ослаблення соснових насаджень та активізацію шкідників. Це і стало причиною швидкої загибелі масиву, для якого особливий охоронний статус фактично став причиною швидкої смерті.

Довідково: Загальна площа «Цуманської пущі» складає 8930,6 га (Ківерцівський НПП «Цуманська пуща» простягається на 33475,34 га землі). Перебуває у віданні ДП «Цуманське ЛГ» (ДП «Цуманське ЛГ», Берестянське, Горинське, Партизанське, Холоневичівське та Цуманське лісництва).

Директор ДП «Цуманське ЛГ» Юрій Ребар переконує, що пояснити, у чому ж річ, на словах буде важко, тож запропонував прокататися до тієї заповідної зони, яку потрібно негайно рятувати. Їдемо…



«Заповідні» насадження ростуть поблизу населених пунктів, там у хащах повно сухої деревини, яка, як тільки здіймається сильніший вітер, падає, як «картковий будиночок», – дорогою починає розповідати лісівник. «Сухостій – легкозаймистий, а у разі надзвичайної ситуації через ці хащі рятувальники просто не зможуть нічого зробити. Люди, що тут живуть, постійно перебувають у небезпеці. Тим паче, що поміж лісом пролягає дорога, яка сполучає сусідні села – Берестяне і Карпилівку, туди ті сухі дерева й падають, а ми їх потім уже якось просто відтягуємо з проїжджої частини в сторону», – Юрій Сергійович каже, що одного разу зайшов трохи глибше в ліс, притулився рукою до дерева, а воно так і впало, потягнувши за собою ще одне. «Для підприємства цей сухостій прибутків не принесе, але ми повинні провести чистку і зберегти насадження», – переконує директор.



Рослинність урочища здебільшого представлена дубово-сосновими лісами із домішкою берези повислої, осики, горобини звичайної та грабово-дубовими, чорновільховими породами із домішкою явора та ясена звичайного, однак в останні роки вікові дерева «ховаються» за непроглядними хащами із ліщини та кущів, які парканом оточили урочище. Директор ДП «Цуманське ЛГ» Юрій Ребар каже, що таке «сусідство» створює неабиякі проблеми не лише для дерев, а й тамтешні мешканці знаходяться у постійному ризику. «Раптом що, рятувальна техніка просто не зможе сюди заїхати», – каже Юрій Сергійович.



«Не весь ліс мертвий, але тут потрібно провести своєчасний догляд і дати йому шанс на життя, якщо цього не зробити, то таку ситуацію ми матимемо на усій території», - переконує Юрій Ребар.



Юрій Ребар пояснює, що не обовязково позбавляти масив статусу заповідності, тим самим нівелюючи його значимість. Питання можна вирішити іншим шляхом – переглянувши зонування урочища та змінивши рівень заповідності на менш суворий, однак із дотриманням умов територій та відмови від суцільних рубок.

«Є різна заповідність різних зон. Нехай цей ліс і лишається під опікою «Цуманської пущі». Але ми теж несемо відповідальність за цей масив, його охорону та збереження, тому не можемо просто спостерігати, як він гине. Зміна охоронного статусу із заповідної на зону регульованої рекреації дозволить проводити рубки догляду і санітарно-оздоровчі заходи», – пояснює Юрій Сергійович.

В Україні, згідно з законом «Про природно-заповідний фонд України», національні природні парки підлягають обов'язковому зонуванню. Різні зони мають свій рівень заповідності. До прикладу, в заповідних зонах національних природних парків, біосферних заповідників, регіональних ландшафтних парків повинен бути найсуворіший охоронний режим, такий як і в природних заповідниках. У зоні регульованої рекреації і у буферній зоні заборонене полювання та суцільна рубка лісу.



Нещодавно з цього приводу відбулася науково-технічна рада парку за участю лісівників, науковців і місцевої влади. Серед думок, які висловлювали фахівці, є різні твердження. Частина колегіуму стверджує, що у заповідних зонах люди не повинні перебувати взагалі, а природа повинна відновлюватися сама, інші поділяють бачення лісівників і наполягають на перегляді зонування території «Цуманської пущі». Основним аргументом осіб, які відстоюють помірне втручання у конкретний масив, є те, що заповідна територія розташована у межах населених пунктів, що значною мірою впливає на рівень життя і безпеку мешканців.

Інформаційне агентство ВолиньPost поспілкувалося з головою Цуманської ОТГ Анатолієм Дорошуком, який безпосередньо звертався до директора ДП «Цуманське ЛГ», аби останній посприяв вирішенню проблемного питання.



Перш ніж аргументувати свою думку, посадовець зазначив, що для нього питання лісу – надважливе і близьке, адже сам він більше тридцяти років пропрацював у цій галузі і розуміє, що рішення потрібно шукати спільно і не дозволяти проблемі пливти «своєю течією».

«Старі і сухі дерева кишать шкідниками, які поширюються на здорові і знищують ліс, раніше ця проблема так гостро не стояла, раніше закони були іншими», – каже Анатолій Дорошук.

Згадує, що сама ідея створення НПП «Цуманська пуща» існувала вже досить давно, лісівники її охоче підтримали, однак раніше законодавство дозволяло лісівникам вчасно реагувати на проблемні ситуації і певним чином їх контролювати.

«Коли створювався парк і відбувалося зонування територій, вирішували, що коли у кварталі є якесь заповідне урочище, то весь квартал робити заповідним. Однак законодавчі умови ще тоді дозволяли регулювати ситуацію в таких територіях руками лісівників та працівників парку. Однак станом на сьогодні існують певні зміни в законодавстві, які в стратегічній частині можуть здаватися і правильними, але на практиці не враховують інтереси самих людей, що там мешкають. Мощаницьке лісництво – не окрема резервація, там проживають люди і ведуть свою господарську діяльність, зважаючи на усі норми. У мешканців одного із сіл свого часу виникла дуже велика і життєва проблема через це – не могли провести інтернет і протягнути кабель через те, що територія – заповідна. Довелося встановлювати систему аж з Рівного», – каже голова Цуманської об’єднаної територіальної громади.



«Дехто зараз вважає суцільні всохлі масиви ялинових чи соснових деревостанів заповідником, який має непорушно так стояти поблизу будинків, як порохова діжка»



«Ми бачили цьогоріч прикрий приклад Австралії. Ми не повинні залишатися осторонь від цієї проблеми. У межах своєї компетенції необхідно вирішити питання. Парк розміщений поблизу населених пунктів поміж містами Луцьк та Рівне, район цей доволі густонаселений і відвідуваний. Тому ми повинні усі ці ситуації врахувати. Я вважаю, що доцільно – переглянути зональність, абсолютно не зменшуючи заповідності, і ті ділянки, які становлять загрозу у межах населених територій, перевести у зони стаціонарної або ж регульованої рекреації», – говорить Анатолій Дорошук.



Неподалік 76 кварталу Мощаницького лісництва розташований квартал під номером 28 Берестянського лісництва, де минулоріч таки добилися проведення санітарної рубки. Різниця помітна відразу.

Лісничий Берестянського лісництва Сергій Охочий каже, що основною проблемою цієї площі було швидке і масивне поширення шкідника. «Із майже одного гектара зрубали 108 кубів сосни, ялини та дуба. Санітарна рубка дала свої результати, і короїд тут вже не прогресує. Дивіться, яке зелене і гарне дерево росте», – показує Сергій Охочий на величезну сосну навпроти.



Аби зрозуміти масштаби проблеми, вирішили продемонструвати приклад ділянки, де 4 роки тому довелося провести суцільну рубку, бо по факту не лишилося що вже рятувати.

«Ми зрубали і відразу ж засадили цю площу сосново-дубовими сіянцями, – пояснює директор Юрій Ребар. – Цей захід був тут необхідними, бо нічого живого не лишилося взагалі, а в корі дерев почав «промишляти» не тільки верхівковий, але й шестизубий короїд, що є смертельним для насаджень і надзвичайно небезпечним для сусідніх, поки здорових, дерев. Зупинити поширення короїда в наших умовах можна тільки спалюванням зараженої деревини до початку періоду вегетації. Цей ліс зараз був би таким же мертвим. А так бачимо гарні молоді культури. Через кілька років уже прийдемо у молодий якісний ліс».



Рубати чи нехай «живе» своїм життям: що думають науковці?

Доцент кафедри лісового і садово-паркового господарства медико-біологічного факультету Східноєвропейського національного університету імені Лесі Українки Василь Войтюк, який до того ж є членом наукової ради, має свою думку щодо того, чи варто втручатися у заповідні ліси «Цуманської пущі», зокрема масив Мощаницького лісництва.



Зазначає, що зонування парку ще не завершилося, тож ситуацію виправити поки можна, не втрачаючи важливих і цінних територій.

«З одного боку, ніхто не очікував того, що будуть відбуватися такі масові ураження соснових порід шкідниками. Можливо, причина – у зміні клімату, тому навіть ті деревостани, які були включені до заповідної зони, станом на сьогодні потребують корекції. Ми всі чудово розуміємо, що у заповідній зоні не можна проводити будь-які господарські заходи. Це відбувається для того, аби в природі зберігалося усе різноманіття, аби, не залежно від змін клімату, усе відбувалося природним чином. Є й інші заповідні ділянки. Зокрема – заказники, що не мають таких суворих вимог, є заповідні урочища, де навпаки – суворий режим. До цих об’єктів підходити можна по-різному. Якщо встановити, що ті чи інші ділянки становлять велику цінність, то бажано, аби вони зберігалися виключно природним чином. Однак, є так звані буферні зони, що є менш цінними, але безпосередньо забезпечують охорону центральних ділянок. Тому важливо виділити і таку зону. Не пальцем провести по карті і сказати: «Це – зона», а підійти до питання науково обґрунтовано, аби це було корисним і для науки, і для середовища. На мою думку, потрібно додатково вивчити це питання разом із лісівниками, екологами та науковцями і тоді прийняти рішення щодо зонування», – висловився Василь Войтюк.



Переконує, що, коли йдеться про масове ураження дерев на значній території, то це своєрідна порохова діжка, яка може стати причиною загорання лісу. У такому разі можемо втратити не одну заповідну ділянку, а цілі квартали лісу. «Я вважаю, що потрібно підходити до вирішення питання розумно і виважено», – каже науковець Василь Войтюк і пропонує власний покроковий алгоритм вирішення ситуації:

1. додатково вивчити кожну ділянку;
2. зупинитися на тих, які мають особливу цінність;
3. визначити «ядро» заповідної зони;
4. визначитися із «буферною» зоною;
5. разом із фахівцями з різних галузей (екологами, науковцями, лісівниками) визначитися із зоною регульованої рекреації.


Лісівники ж зі свого боку запевняють: не важливо, якою саме буде схема, хто та в якій послідовності прийматиме рішення. Головне, щоб це відбулося вчасно, поки ситуація не переросла у справжню біду. Адже скоро весна і літо. Вони принесуть не лише виліт шкідників та їх заселення на інших деревостанах, а й пожежонебезпечний період. Зважаючи на близькість лісу до населених пунктів, це вже відповідальність зовсім іншого масштабу.





Текст Валерії КОЛІСНИК
Фото автора і ВОУЛМГ.
Відео ВОУЛМГ.

Бажаєте дізнаватися головні новини Луцька та Волині першими? Приєднуйтеся до нашого каналу в Telegram! Також за нашим сайтом можна стежити у Twitter, Google+ та Instagram.
Якщо Ви зауважили помилку, виділіть її та натисніть Ctrl+Enter для того, щоб повідомити про це редакцію
Коментарі 6
Коментарі, у яких порушуватимуться Правила, модератор видалятиме без попереджень.
Європа і цівілізований світ вважають, що в лісі головна - не економічна складова, а екологічна. В повній назві Цуманського Національного парку є слово "природний". Тобто, він повине бути таким, яким його створила природа. І впалі та гнилі дереве йому не заважають - це теж природа - так вона розпорядилась. І сокира там гуляти не повинна. А якщо ребару хочеться погуляти з сокирою і бензопилою, то нехай проявить такі патріотичні почуття і приїде з бригадою лісорубів, аби допомогти розчистити частину центрального парку в Луцьку (межує з Замком), яка перетворилась в чагарник. Там усю зиму працюють паркові працівники, але вони не встигають до весни провести ці роботи. І ребар згасить свій молодецький пил, і буде йому щастя.
Відповісти
Правди дві, прибирати треба, під шумок спиляють в два рази більше ніж знищив короїд)))
Відповісти
Постежте за Дорошуком Анатолієм Васильовичом, лісничим Партизанського лісництва ДП «Цуманське ЛГ» закопані пиньки дуба які є по всьому лісництві та постійні погрози колегам, боячись бути звільненими. Стільки дубів і інших цінних порід деревини не врав ще ніхто. Більша половина самовільних рубок належить йому.
Відповісти
Дуже невдалий заголовок так званої статті. Словосполучення "порохова діжка" відсутнє в українській мові. Діжка - деревяний посуд, з яким асоціюється зберігання квашених овочів і фруктів, води. А пороху в діжках українці ніколи не зберігали. Тут можна вжити словосполучення "порохова бочка". Хоч, власне, і такий "філологічний прийом" теж буде не вельми вдалим. Тим паче, до розмови про природний парк.
Відповісти
Національний парк для того й робиться, щоб там було НУЛЬОВЕ втручання людей, а особливо злодіїв в погонах лісників.
Відповісти
Автору статті було б непогано пройти ще раз шкільний курс біології та прочитати хоч пару книг про влаштування лісу та екосистем. Читати таку ахінею просто огидно.
Відповісти
Останні статті
Заповідник чи «порохова діжка»: частина дерев у «Цуманській пущі» стала небезпекою
30 січень, 12:59