вхід реєстрація
Правила   Реклама   Контакти  

Це не та професія, де можна гребти гроші лопатою: тату-майстер з Луцька – про тонкощі роботи на тілах

Це не та професія, де можна гребти гроші лопатою: тату-майстер з Луцька – про тонкощі роботи на тілах
З Ігорем Кучмою ми познайомилися за не зовсім приємних обставин – за пів години до нашої розмови у нього поцупили велосипед просто зі студії. Зустріч, здавалося б, зірвалася, але поліцейські за лічені хвилини знайшли злодія. Не проґавили й нагоди поміж тим проконсультуватися зі знаним у Луцьку майстром татуювань.

Ігор Кучма прийшов у тату-індустрію в 28 і от вже чотири роки не припиняє розмальовувати тіла. До цього лучанин закінчив художню школу, вивчився на дизайнера інтер'єрів у луцькому «політесі» та працював на цій ниві, зокрема у дизайн-студіях, художником на Волинському телебаченні, дизайнером у компанії «Modern Expo».

«Коли працюєш на когось, тебе все одно обмежують. На той час я одружився і задумався над подальшим розвитком, адже тепер мені треба було прогодувати сім’ю. Напевно, на мій вибір повпливали слова тату-майстра, який набивав мені на 5-му курсі перше татуювання. Він сказав: «Ти гарно малюєш і якщо так навчишся робити тату, будеш одним із кращих майстрів. Це відклалося на рівні підсвідомості», - ділиться Ігор Кучма. Тепер він – власник студії «Krigo tattoo».

Інформаційне агентство ВолиньPost розпитало у майстра та зібрало найцікавіші думки про те, чи є найоптимальніший сезон для тату, які місця найболючіші для малюнків, чи дійсно татуювальники «гребуть гроші лопатами» та на що варто звертати увагу в пошуках «свого» татуювальника.


***

Хто чим грався у дитинстві, тим у дорослому житті і займається. У мене в дитинстві були розмальовки та пластилін, в іншу частину вільного часу я катався на велосипеді. У школі малював портрети, які подобалися вчителям. Так я навіть заробив перші свої гроші – вчитель з музики замовив портрет своєї мами на ювілей. До цього я взагалі не думав, що так можна заробляти.

***
Почати набивати татуювання ніколи не пізно, але треба бути в хорошій фізичний формі. Можна почати цим займатися у 40 чи 50 років, якщо є хист і бажання. Однак в цій справі важлива фізична складова. У хлопців, які раніше за мене починали, часто «стріляє» спина, вони не можуть довго сидіти на одному місці і намагаються вигадати нову техніку, намалювати простіші, але цікавіші ескізи, аби не сидіти 6-8 годин над однією роботою. Слідкувати треба і за емоційним станом, бо чим більше ти пригнічений, тим частіше хворієш.

***
Я вчився в Андрія Доманського. Перші проби робив на його знайомих. На той час у Луцьку більше не було тату-майстрів, які могли б передати знання. Я працював зі штучною шкірою, але недовго, бо тоді вона була не дуже хорошої якості. Усі мої здобутки вибудувані на моїй наполегливості та прискіпливості до деталей.

Перші проби робив на знайомому, в якого було багато партаків (ред. – невдале татуювання). Це було перекриття чужого партака - маяка. Йому сподобався результат. Але, звичайно ж, я хотів виконати свою роботу. Знайшовся охочий, який вийшов від мене з вороном і залишився задоволеним.

У мене немає робіт, які мені подобаються більше чи менше. Я готувався до кожного сеансу: дивився відео, враховував зауваження. Чесно кажучи, мої тату, яким 2-3 роки, мають і тепер досить пристойний вигляд. Якось набив жінці на безіменному пальці сердечко, вона працювала з хімією, а також напис, і малюнки не «поплили».

***
Спочатку за сеанс брав 500 гривень. Я позичав гроші, купував матеріали, тому треба було віддавати борги. Щоб почати займатися татуюваннями, необхідно мати певний стартовий капітал, аби придбати все необхідне: машинку, картриджі, фарби тощо.

Якщо ти працюєш з усім найкращим обладнанням, але роботи не виходять, значить причина в тобі.

Моя робота в Німеччині може коштувати кількасот євро, а тут люди здебільшого не мають можливості заплатити й половину. Я розумію де я, хто я. Тому вибрав оптимальну ціну для моїх тату. Для мене гроші ніколи не були першочерговою метою, це стимул розвиватися в цій справі.

Прагну увійти в ТОП найкращих майстрів України. Побачимо (сміється).

***
Через півтора року відкрив свою студію. У колективі були певні ситуації, яких апріорі бути не повинно. От у мене визріла ідея відкрити тату-студію, яку назвав «Krigo tattoo».

***
Як на мене, тату-майстри не купаються в грошах. Мені 32, а я не можу дозволити собі купити власне житло з цієї справи. Переважно у людей, мабуть, враження великого прибутку через те, що вони дають певну суму за роботу зі своєї кишені. Але треба орендувати приміщення, купувати матеріали, вчитися... Буває, що можеш викинути цілу банку неходової фарби, бо вона придатна лише рік. Щомісяця в мене певна сума «вилітає». Я також дарую своїм клієнтам набори для догляду за тату. Зазвичай, їх продають.

На сьогодні є багато майстрів, які просто хочуть наживитися. Але направду це не надто прибутковий бізнес. Хіба в тому разі, якщо відкрити студії на території всієї країни.

***
У мене лише два татуювання. Одне на плечі, інше – на нозі. Про перше я вже розповідав (5-тий курс). І вже вивів його лазером. До речі, повністю забрати малюнок вам ніколи не вдасться. Друге мені зробили під час виставки. Можливо, колись «заб’ю» весь лівий бік.

Взагалі у тату-майстра є два шляхи «забитися»: коли ти працюєш в команді і ви вчитеся один на одному, або ж піти до професіонала. Я більше схиляюся до другого варіанту, тому й не «забитий». Це затратно в плані ресурсів. Мені, щоб заробити на сеанс топових майстрів, треба значно більше попрацювати, ніж їм.

***
Працюю в різних стилях, бо того вимагає Луцьк. Але беруся не за все. Професійний майстер – той, хто може реалізувати авторські проекти. Не завжди вдається так працювати, на жаль.

***
Мене звинувачували в плагіаті. Ескізи з нуля я не малюю, колажую з готових робіт. Зізнаюся, що я би хотів малювати щось своє, але це «своє» не завжди подобається людям. Тому я знайшов вихід як можна працювати в Луцьку. Після того, як до мене були певні претензії, намагаюся вказувати автора тієї чи іншої картини, що лягає на тіло.

Свої роботи також бачив на інших. Але для мене це ознака того, що знаходжуся на певному професійному рівні, бо інші хочуть робити так, як я. Але якщо вже крадеш, то варто втілювати це по-своєму. От, наприклад, Стів Джобс поцупив мотиви дизайну на свої додатки в Дітера Рамса. Останній сприйняв це як комплімент. Краще з позитивом сприймати ситуацію, ніж розвивати негатив, якого в наш час й так надто багато.

***
Перед сеансом не варто вживати алкоголь, каву, зелений чай. Якщо навпаки, то шкіра буде більше кровити, відповідно буде важче працювати. Зі знеболенням, до речі, я не працюю. Воно заважає в роботі. А сам біль не такий сильний, до цих відчуттів звикаєш.

***
Часто відмовляю людям. На це є декілька причин. Перша – я не різноробочий, не можу «бити» все. Краще нехай людина піде до майстра, який ліпше працює в тому чи іншому стилі, ніж вийде від мене незадоволеною.

Друга причина – наплив клієнтів на початках. Мені просто доводилося відмовляти через велику кількість охочих зробити тату. Обирав проекти, які мені здавалися найбільш цікавими для підвищення майстерності. Робити одні знаки безкінечності, кульбаби і пташечки – не варіант. Таких майстрів – безліч.

Третя – хамовитість. Із людьми, які дозволяють собі зайве, я не працюю. Четверта – коли перше татуювання хочуть набити на шиї чи кистях.
Алкоголь – подарунки від клієнтів
Алкоголь – подарунки від клієнтів

***
Маю професійне табу. Не замотую робоче місце до того моменту, поки не прийде клієнт. Це і щоб люди розуміли, що все чисто, і щоб я фактично не розпочав сеанс, а клієнт візьме і не прийде.

***
Є майстри, які можуть поставити збоку півасік і сидіти в смітті. Я не можу собі цього дозволити і раджу в першу чергу звертати увагу на чистоту в салоні. Намагаюся навіть перевдягатися перед сеансом. З цим пов’язана і курйозна ситуація: якось написала жінка, що не прийде до мене на тату, бо я постійно в одній футболці. Але навіть це для мене було дзвіночком, щоб ретельніше слідкувати за зовнішнім виглядом. Хай у мене й було дві схожі футболки, які я змінював лише в студії. До лікарів же ніхто не має претензій, коли ті постійно в халатах (сміється).

***
Якщо людина сумнівається щодо тату, відпускаю її додому. Треба, щоби клієнт подумав. По-перше, це на все життя. По-друге, не завжди можна до цілісного проекту щось іще додати.

Була у мене ситуація з відомою луцькою блогеркою… Вона зробила тату в іншій студії, потім прийшла до нас і попросила «набити» ще одну, але щоби гармоніювало з попереднім. Ну, і заодно виправити ситуацію, яка там була. Я порадив звернутися до того майстра, що зробив їй перше татуювання, щоб було видно «одну руку». Але вона сприйняла це як образу.

***
Пальці, шия – найпроблемніші місця. На пальцях лінійна робота найчастіше не буде тонкою і охайною, з часом вона може «поплисти». На кистях і шиї за тату потрібен особливий догляд. А коли, не дай Боже, клієнт у руку якусь болячку занесе, а в нього ще жодного тату не було… Почнеться паніка.

Із ліктями важко працювати, бо там треба правильно покласти руку, щоб рівномірно замалювати. Шкіра у кожному місці різна, хоч і здається однаковою скрізь. Відчувати її починаєш з досвідом.
Бувало, що люди плакали, коли робив татуювання на ребрах. Це болюче місце. Більше болить і на вухах, під пахвами, там, де ближче сухожилля, кістка.

***
Краще, щоб клієнт не розмовляв під час сеансу. Якщо це реалізм, голова й так кипить. Мені легше працювати в чорно-білому форматі, бо добре бачу тональність. А в кольорі мені важче: думаю як правильно замішати колір, як це буде виглядати після загоєння. Коли спілкуєшся з клієнтом – це додаткове навантаження. Ти маєш відчувати шкіру, відволікатися в цій справі небажано.

***
Тату треба мазати сонцезахистом з SPF не менше 50. Найкращої пори для того, аби зробити тату, немає. Влітку роблять найменше через якісь практичні моменти. Наприклад, їдуть відпочивати. У дорозі, десь на морі не дуже зручно доглядати за малюнком. УФ-промені «виїдають» фарбу зі шкіри подібно до дії лазера. Тому треба постійно мастити тату сонцезахисним кремом, щоб воно мало гарний вигляд довго.

***
Бісить, коли під фото з роботою пишуть «ціна». Без «Добрий день». Немає елементарної ввічливості. Варто написати, що ви хочете «набити», у якому місці, якого розміру. Бувають і такі люди, які просто не можуть наважитися написати, бо боїться болю, не знають, чого їм варто очікувати.

***
Тепер старші люди починають розуміти, що татуювання – не «наколки». За кордоном багато людей старшого віку починають «бити» тату. Ця сфера давно перейшла у мистецтво, якщо говорити про хороших майстрів. Жарти про «наколі мнє купола» – у минулому. Тепер майстри кепкують між собою, наприклад, з тих, хто набиває на стегнах півонії, називаючи їх «піонобедристами». Я теж певний час робив такі тату.


***
Якби можна було повернутися в минуле і щось виправити, я б почав робити тату раніше. Щоб займатися тату, мало просто відчувати шкіру і вміти правильно її зафарбовувати. Треба малювати «з нуля», бути менеджером, фотографом та ледь не актором, спілкуватися з аудиторією в соцмережах і ще багато всього. У майстрів можуть бути хобі, але вони тим чи іншим чином пов'язані з тату-сферою. У мене, наприклад, ця справа займає весь вільний час. І я не шкодую.

Надія МІЩУК
Фото – Ігоря ДИНІ та Ігоря Кучми





Бажаєте дізнаватися головні новини Луцька та Волині першими? Приєднуйтеся до нашого каналу в Telegram! Також за нашим сайтом можна стежити у Twitter, Google+ та Instagram.
Якщо Ви зауважили помилку, виділіть її та натисніть Ctrl+Enter для того, щоб повідомити про це редакцію
Коментарі 5
Коментарі, у яких порушуватимуться Правила, модератор видалятиме без попереджень.
Треба всі ці салони закрити, на кого молодь перетворилася? Кожен хто зробив татуювання - грішник!
Беріть лопати і йдіть працювати, забезпечуйте старість нам пенсіонерам, які працювали для вас.
В наші часи такого не було.
Відповісти
До 1991 року за таке мистецтво цей "майстер" отримав би 29 років каторги і добував би вольфрам в Магаданській області.
Відповісти
Проходять роки, тату зроблено через дурість в юності, виглядає дикістю в зрілому віці. Ну і пошкодження шкіри глибоке, користі шкірі не принесе, розкажіть про хвороби шкіри, які є наслідком тату, чого вже там приховувати?)
Відповісти
Самодостані люди наколок не роблять. Такі дурниці роблять люди з комплексами.
Відповісти
Інколи буває поганий настрій,але такі коментарі піднімають настій
Дякую)
Відповісти