вхід реєстрація
Правила   Реклама   Контакти  

«Для мене в роботі немає напівміри, завжди викладаюся сповна»: відверта розмова з Леонідом Стефановичем. ФОТО

«Для мене в роботі немає напівміри, завжди викладаюся сповна»: відверта розмова з Леонідом Стефановичем. ФОТО
На столі – кіпа паперів зі, здавалося, нескінченними переліками та розрахунками. Телефон раз у раз смикає то на те, то на інше.

– Навіть коли я не на об’єктах, мені скидають фото, звітують, радяться, – випереджаючи питання відповідає Леонід Степанович Стефанович.

Відомий в області будівельник не з чуток знає про всі нюанси професії, адже пройшов шлях до очільника підприємства «Житлобуд-2», що має півстолітній досвід на ринку, як сам говорить, «із низів». За 20 років під керівництвом Леоніда Стефановича звели не один дитсадок, школу та медзаклад.

До Дня будівельника Леонід Степанович поділився з Інформаційним агентством ВолиньPost як робив перші кроки у справі, як згуртувати колектив на кілька сотень людей і зробити так, аби фахівці не виїжджали в Польщу у пошуках кращого життя, про що говорив із Зеленським на Волині та чому сховав усі подяки за роки праці в шафку.


«Не люблю, коли робітникам дають яку-небудь роботу лише б їх зайняти»

Свій перший робочий день, зізнається Леонід Стефанович, пам’ятає, ніби це було вчора:

«Мій перший день… У 1982 році я прийшов працювати у трест «Волиньпромбуд», який тоді складався із багатьох підрозділів, зокрема «Житлобуду-1», «Житлобуду-2», «Промбуду-5» та інші. Мене направили на «Житлобуд-2», де на той час потрібно було майстрів. Так тут і лишився».

Спершу будівельник працював над 144-квартирним житловим будинком, що над теперішнім магазином «Троянда».

«Тоді на тому місці будували РАЦС. Більше нічого не було. На об’єкті я провів десь 1,5 тижня, потім мені дали новий – добудову школи №16. Але виконроб запив і я не міг потрапити навіть в «прорабку». Тоді я розбив вікно і потрапив усередину. Таке було у нас знайомство з об’єктом», - із посмішкою пригадує Леонід Степанович. Він і досі пам’ятає ім’я свого вчителя, завдяки якому робив перші кроки у будівельній справі, – бригадира Подаша Миколу Васильовича.

Не соромиться Леонід Степанович й курйозних ситуацій, мовляв, різне бувало, головне – на помилках вчитися і більше їх не повторювати.

«Бувало, що помилявся, коли давав відмітки нівеліром – тепломережа має йти з нахилом, а в мене чогось вийшла в іншу сторону. Пам’ятаю, якось зробили зависокі відмітки на двері, а двері прийшли низькі. У цій професії важлива комунікація і тут завжди є люди, які можуть підказати. У будівництві абсолютно не сприймаю недолугих команд – раптом що, нехай краще люди годину-другу посидять, відпочинуть, аніж будуть переносити щось з місця на місце. Я і своїх двох зятів, котрі мають свої фірми, і майстрів вчу, що завжди треба думати, що буде завтра. От сьогодні сонячно, а завтра вже може падати дощ. Треба мати різну роботу в запасі, тоді все добре виходить, люди тебе поважають, зарплата нормальна», - зауважив керівник «Житлобуду-2».

«Під час карантину ми не скорочували працівників»

На сьогодні у колективі «Житлобуду-2» – 300 людей. Деякі з них працюють на підприємстві цілими родинами.

«Можна вигадувати безліч популістичних лозунгів, але основний показник для людей – зарплата. У нас працівники отримують гідну заробітну плату, враховуючи, що середні заробітки в області та Луцьку визначили на рівні 14 тисяч, деякі спеціалісти заробляють і по 20 тисяч гривень. Це враховуючи те, що ми платимо офіційно, а не «в конвертах». Сьогодні ми не контролюємо так, як було раніше, адже люди самі знають обсяги роботи і що отримають, коли їх виконають. Це приємно», - відзначив Леонід Стефанович.

За його словами, на підприємстві тепер працює й чимало молоді, яка через достойні умови праці, запропоновані на рідній Волині, не виїхала на заробітки за кордон. Утім, бідкається очільник «Житлобуду-2», брак деяких спеціалістів, як от машиністів баштового крану, зварювальників, грейдеристів, таки є через непопулярність таких професій серед абітурієнтів.

Попри карантин, який вплинув на усі сфери життя і залишив чимало людей без роботи, на підприємстві не скорочували працівників.

«Ми працюємо з дотриманням усіх норм і не зупинялися ні на день. Так, спочатку незручно було перелаштувати звичний лад, передусім через відсутність транспорту, але хтось купив велосипед, хтось ішов пішки, когось ми підвозили відповідно до потреб. Ми дбаємо про своїх працівників і вони це відчувають», - каже очільник потужного будівельного підприємства. Конкуренція ж у цій справі, наголошує Леонід Степанович, лише додає азарту і снаги рухатися швидкими темпами.

Луцьк, Осівці, Любохини, Замшани, Цумань, Вербка: географія «Житлобуду-2»

«Наші об’єкти мають не гірший вигляд, аніж за кордоном. Ми взяли курс на якість і не працюємо абияк», - пишається заслужений будівельник.

На думку Леоніда Стефановича, якість робіт у віддаленому селі чи обласному центрі жодним чином не повинна відрізнятися, тому, наприклад, і школа в Осівцях Камінь-Каширського району, і школа у Любохинах Старовижівського району, і 27-ма школу у Луцьку, над якими працював «Житлобуд-2», – просторі та сучасні.

«Батьки і діти дуже задоволені! Їм подобаються навчальні заклади, вони вигадують якісь цікавинки. У Любохинах, щоб навчити діток переходити дорогу, намалювали на підлозі «зебру», поставили світлофори. Казка! Сьогодні в селі є і каналізація, і гаряча та холодна вода, діти мають можливість помити руки, а після фізкультури прийняти душ. На сьогодні у двох школах ми робимо стадіони зі штучним покриттям. Коли я був школярем, то навіть уявити таке не міг! Сфера будівництва стрімко розвивається і треба йти в ногу з часом», - наголошує Леонід Стефанович.

1 вересня свої двері для школярів відчинить навчальний заклад у селі Вербка Ковельського району. Першу чергу відкрили ще у 2018 році. У другу чергу входять роботи над найбільшим в області спортивним залом (18 на 27 метрів) з душовими та роздягальнями, їдальнею на 150 місць, актовим залом на 120 місць, баскетбольним та волейбольним полем, футбольним полем зі штучним покриттям, окремим майданчиком для найменших учнів. Трудяться фахівці підприємства й над реставрацією школі у Заборолі.

Знаний будівельник каже, що за десятки років «Житлобуд-2» здав стільки об’єктів, що якби всі перемістити в одну локацію, вийшло б ціле містечко.

«Найбільше запам’ятовуються об’єкти соціальної інфраструктури. Бо будівництво багатоповерхівок йде за одним принципом, а от, якщо взяти садочки, там кожна кімната різна: спальні, душова, роздягальні, коридор. Те ж і з лікарнями. Це комплекс, де є все – від їдальні і до вбиралень. Звісно, соціальні об’єкти нелегко збудувати, але коли бачиш результат, то натішитися не можеш», - каже директор «Житлобуду-2». Серед таких – реабілітаційний центр для атовців на проспекті Волі в Луцьку. Тут є і гідромасажні ванни, і басейн, і душ Шарко, денний стаціонар на 9 ліжок, різноманітні кімнати для занять на тренажерах, соляна кімната, фітобар.
Леонід Стефанович на відкритті центру реабілітації атовців 15 жовтня 2019 року
Леонід Стефанович на відкритті центру реабілітації атовців 15 жовтня 2019 року
Соляна кімната у реабілітаційному центрі
Соляна кімната у реабілітаційному центрі

«Вихвалятися не буду, але от мені ні разу не подзвонили і не сказали, що щось там зламалося чи неякісно зроблено. Це приємно», - зізнається Леонід Стефанович. Свою лепту фахівці «Житлобуду-2» внесли й у низку ФАПів в Олиці, Цумані, Нуйно, Замшанах, Воєгощі, Римачах.

«Якби треба було, то могли б і космодром побудувати», - жартує знаний волинський будівельник.

Якщо ж узяти комерційне будівництво, то одним із «свіжих» проєктів «Житлобуду-2» є ЖК «Зелений масив», що на Рівненській, 113. Тут облаштували індивідуальне опалення, встановили броньовані двері та енергозберігальні вікна, подбали про якісну вентиляцію, звуко- та шумоізоляцію, паркомісця і зону відпочинку, тобто усе, що потрібно для комфортного життя. Підприємство також обслуговує будинки.

«Тепер наші працівники знають, якщо щось не так зробили, то підуть безпосередньо спілкуватися з людьми і перероблювати. Вважаю, що це показник. От на Рівненській ми здали першу чергу. Виконроб далі будує, але всі знають, що він є головою ОСББ і до нього можуть подзвонити вдень та вночі, якщо щось піде не так. Від робітника і до директора всі несуть відповідальність», - відзначає очільник підприємства.

Розмова із Зеленським

На початку липня у Волинську область із робочим візитом вперше завітав президент Володимир Зеленський. У рамках поїздки гарант оглянув ремонтні роботи на автомобільній дорозі М-19 Доманове (на місто Брест) – Ковель – Чернівці – Тереблече, будівництво дитсадка у селі Крупа та зустрівся із представниками бізнесу. На цю зустріч запросили й Леоніда Стефановича.

«Поставив Володимиру Зеленському два питання: «як ви бачите «Велике будівництво» на Волині?», «як ви оцінюєте хід будівництва на Волині?». Президент запевнив, що наступного року темпи не збавлятимуть і працюватимуть над сотнею об’єктів культурної спадщини. Проте щодо будівництва нових шкіл і дитсадків я чіткої відповіді не почув», - відверто ділиться керівник «Житлобуду-2» і додає, що був би дуже втішений, якби президент відвідав котрийсь із об’єктів, втілених силами підприємства.

«Я за те, аби у будівництві були чіткі правила та стандарти»

Леонід Стефанович не любить вихвалятися зробленим. Каже, що оцінки повинні ставити самі мешканці. Однак слід «Житлобуду-2» у житті обласного центру чималий – у «скарбничці» підприємства об’єкти чи не в усіх мікрорайонах Луцька. Так, наприклад, у рамках проєкту «Нове життя Старого міста» фахівці взялися до реставрації вежі Чарторийських і роботи майже на фінішній прямій.

«Це буде щось! Коли заходиш всередину, аж дух перехоплює! Думаю, що цей об’єкт сподобається всім», - сподівається керівник «Житлобуду-2».

Тож і приведення території довкола замку, на його думку, на часі:

«От як приїдеш в Польщу, наприклад, то біля пам'яток можна сувенір купити, у кав'ярні поблизу посидіти...Я б у нас теж щось схоже зробив, щоб були два ряди з сувенірною продукцією, виробами місцевих майстрів».

Заслужений будівельник із сумом відзначає, що, на жаль, його рідне селище Олика тепер переживає не найкращі часи, хоч має величезний потенціал, у тому числі й туристичний завдяки замку Радзивіллів:

«Моєму батькові зараз 93 роки і він мешкає в Олиці. Каже, що за всі ці роки мало що змінилося, нового будівництва немає… Дуже б хотів, щоб взялися до відновлення замку Радзивіллів, як роблять це у Луцьку з замком Любарта. А ще, щоб було якесь нове виробництво, бо це дійсно показує, що населений пункт повноцінно живе своїм життям та ще й заробляє, а не лише отримує гроші з бюджету. Колись в Олиці був невеликий цегляний завод, племрадгосп, робили солодкі води та інше. У нас дуже працьовиті люди! Багато з них трудяться у нас на підприємстві і ми щодня їх забираємо з селища і привозимо ввечері. У роботі – життя».

Окрім цього, зі слів Леоніда Стефановича, у будівництві необхідно думати на перспективу, а не реалізовувати певні проєкти лише заради наживи. Тож він підтримує запроваджений торік у Луцьку мораторій на зведення нових багатоповерхівок.

«Має бути генплан. Не може сьогодні кожен будівельник розмальовувати будинки як він забажає. Повинна бути стратегія розвитку міста, чіткі критерії будівництва, єдиний стиль. До того ж, не можна зводити лише одні багатоповерхівки, якщо забудовник не передбачає садочки. Передусім же квартири купує молодь. Коли є правила, легше працювати», - констатує Стефанович.

«Познімав усі подяки зі стін»

За роки плідної праці Леонід Стефанович здобув звання «заслуженого», ордени «За заслуги» ІІ та ІІІ ступенів, безліч грамот і подяк:

«Колись у мене була вся прийомна з подяках, не було жодного вільного. Але я свого часу їх зняв. Найвищі нагороди не в цьому».

Головне у цій справі, стверджує будівельник, – вдячні погляди, приємні слова від людей і розуміння того, що у збудованих школах чи дитсадках навчатиметься не одне покоління волинян, у квартирах житимуть чимало щасливих сімей.

«Коли люди щиро вдячні за роботу, ми це відчуваємо. Ніщо так не гріє серце. Я теж хочу подякувати і керівництву області, і керівництву міста за співпрацю, інвесторам. Вони довіряють мені, а я їм. Усе обіцяне ми виконуємо. Для мене в роботі немає напівміри, завжди викладаюся сповна. Ніяких секретів тут немає, окрім відданої праці на совість. І, чесно кажучи, я жодної хвилини не пошкодував, що присвятив своє життя будівництву», - підсумовує Леонід Стефанович.

Надія МІЩУК
Фото - Ігоря ДИНІ

Бажаєте дізнаватися головні новини Луцька та Волині першими? Приєднуйтеся до нашого каналу в Telegram! Також за нашим сайтом можна стежити у Twitter, Google+ та Instagram.
Якщо Ви зауважили помилку, виділіть її та натисніть Ctrl+Enter для того, щоб повідомити про це редакцію
Коментарі 0
Коментарі, у яких порушуватимуться Правила, модератор видалятиме без попереджень.