Алкогольний абстинентний синдром: що це таке та як з ним боротися*

Абстинентний синдром трапляється при II і III стадіях алкоголізму і виникає після тривалого вживання алкоголю (особливо при раптовій відміні вживання). Іноді цей стан плутають з похміллям, однак це неправильно – алкогольний абстинентний синдром (ААС) є набагато складнішим і небезпечнішим за звичайне похмілля. Зараз ми розберемося, що таке ААС і які заходи потрібно вжити, щоб зменшити його шкоду для організму.

На другій стадії алкоголізму абстинентний синдром ділиться на три групи за ступенем тяжкості з такими симптомами:

● 1-й ступінь тяжкості проявляється пітливістю, сухістю в роті, тахікардією. При цьому людина в змозі стримати бажання похмелитися;

● 2-й ступінь. ААС другого ступеня виникає при багатоденному зловживанні алкогольними напоями. Супроводжується він гіпертермією (підвищенням температури тіла), тахікардією та/або різким зниженням тиску, «тяжкістю» в голові, а також тремором (тремтінням) кінцівок, вік, голови або всього тіла. На цій стадії людина вже практично не може стримувати бажання похмелитися;

● 3-й ступінь тяжкості характеризується переважанням психічних розладів. Може виникати тривожний настрій, сон стає «поверхневим» і супроводжується страхітливими сновидіннями. Людина може відчувати почуття туги, тривоги, страху, провини, може проявляти агресивність;

На третій стадії алкоголізму симптоматика абстинентного синдрому стає важчою, виникає практично весь спектр як психічних, так і фізичних порушень. На цьому етапі ААС може перерости в алкогольний делірій («біла гарячка»), що супроводжується зоровими та/або слуховими галюцинаціями.

Чому виникає абстиненція

Механізм виникнення алкогольного абстинентного синдрому такий:

● після тривалого вживання алкоголю в крові накопичуються продукти розпаду етанолу. Здоровий організм «нейтралізує» ці токсини за допомогою спеціальних ферментів, які виробляються печінкою. Але організм, «приголомшений» великою кількістю алкоголю, вже не може виробляти ці ферменти;

● токсичні речовини, які утворюються в результаті розпаду етанолу і не нейтралізовані печінкою, залишаються в організмі та розносяться судинами в усі органи та органічні системи.

В результаті ААС в першу чергу страждає центральна нервова система (ЦНС) як максимально чутлива до впливу будь-яких шкідливих речовин. Після закінчення запою продукти алкогольного розпаду починають отруювати нервові волокна та головний мозок. Саме тому лікування алкогольного абстинентного синдрому в першу чергу направлене на підтримку нервової системи.

При терапії ААС необхідно зняти нездорове збудження ЦНС, після чого поступово зникають тремор, психічні розлади, а також відновлюються інші функції організму. Головне – почати лікування вчасно, щоб уникнути погіршення стану пацієнта та/або нового запою.

Як лікують абстинентний синдром при алкоголізмі

У «легких» випадках серйозне лікування ААС не потрібне, оскільки негативні симптоми проходять самостійно (в середньому за 10 днів). Однак у більш важких ситуаціях, особливо коли людина не може самостійно вийти з запою, потрібна медична допомога.

Повноцінне лікування в такому випадку складається з чотирьох основних етапів:

● зняття важкого стану за допомогою медикаментів;

● детоксикація організму. Ослаблений алкоголем організм виводить токсини дуже довго, тому необхідно допомогти йому очиститися від продуктів розпаду етанолу;

● психологічна реабілітація;

● соціальна адаптація (повернення пацієнта в соціум за підтримки фахівців).

При медикаментозній терапії можуть призначатися препарати з найрізноманітніших груп, залежно від ступеня тяжкості стану пацієнта, наявності супутніх захворювань і багатьох інших факторів.

Досить часто використовують препарати, що поєднують в собі кілька ефектів: протисудомний, антигіпоксичний, ноотропний, анксіолітичний. До таких препаратів належать, наприклад, Армадін, Тризипін та ін.

Крім того, можуть призначати:

● вітаміни та засоби, що містять іони (особливо вітаміни групи В, вітамін С, РР, сульфат магнію);

● ноотропи та церебропротектори

● препарати для зменшення тривожності, снодійні, протисудомні (нерідко всі ці засоби підбираються з групи бензодіазепінів – Діазепам, Лоразепам, Феназепам, Флунітразепам та ін., залежно від мети терапії).

● плазмаферез, спеціальна дієта тощо.

В особливо важких випадках пацієнта можуть госпіталізувати. Основні показання для його поміщення в стаціонар – сильне зневоднення та/або виснаження, виражена гіпертермія, сильний тремор кінцівок, повік, язика, наявність галюцинацій, епілептичних припадків, серйозні порушення свідомості.

Також стаціонарне лікування рекомендують у випадку, якщо у пацієнта на тлі ААС розвиваються шлунково-кишкові кровотечі, дихальна недостатність, печінкова недостатність, панкреатит, важкий бронхіт або пневмонія.

Зрозуміло, пацієнта госпіталізують також і в разі серйозних психічних розладів, при яких його стан загрожує життю чи здоров'ю людей, що поруч, або його власному життю.

ВАЖЛИВО! Вкрай необхідно при важкому перебігу ААС звернутися за медичною допомогою. В іншому випадку організм у цілому і центральна нервова система зокрема можуть серйозно постраждати, аж до розвитку важких хронічних хвороб і слабоумства.
Бажаєте дізнаватися головні новини Луцька та Волині першими? Приєднуйтеся до нашого каналу в Telegram! Також за нашим сайтом можна стежити у Twitter та Instagram.