«Уявімо, що з дуже забрудненої території почали вивозити сміття...»: розмова з лучанином, що практикує 21-денне голодування

Кожному з нас інколи потрібна пауза: чи то у стосунках, чи у роботі. Лучанин Василь Трачук же практикує харчову паузу з протяжністю в 21 день та залучає до цього прибічників здорового способу життя.

Ми поспілкувалися з прихильником цієї методики очищення організму про суть тривалого голодування.

Василеві – 25 років. Він, як сам про себе каже, «займається усім, до чого відчуває притягування». Найбільшу ж перевагу надає музиці, звукорежисурі, органічному землеробству, вивченню харчових технологій у веганському напрямку та, звісно, праці над власним здоров’ям.

- Що ж таке голодування у Вашому сенсі та в чому воно полягає?

- Голод - це природний механізм самозцілювання, результатом якого є повне очищення організму, відновлення пошкоджених органів та їхньої роботи, балансу pH та запуск функцій клітин, мікрофлори кишечника.



В кожної живої істоти на цій планеті закладений механізм голодування, який є основою її здоров’я. За корінними природними канонами життя на Землі, ми не можемо харчуватися кожного дня й багато. Тому в період відсутності їжі в організмі, в ньому запускається процес очищення.

Варто розуміти, що нам сьогоднішнім потрібен значно довший період “реабілітації”, аніж нам первісним, адже зараз ми перебуваємо в час тотального бруду: як у повітрі, так і в грунті та воді.

Суть харчової паузи (як і будь-якої) полягає у дозволі тілу зосередитись на важливих речах, в нашому випадку на проблемах організму, які він не може розв’язати під час постійного постачання в нього забрудненої їжі, з якою потрібно «працювати». Тобто голодування дозволяє тілу пропрацювати свої недоліки, очиститися та вилікуватися.

Користь від голодування наразі є підтвердженою багатьма дослідженнями, інформація про це поширена на численних медіа платформах. Проте люди ще, певно, не готові сприймати факту того, що це корисно й важливо відмовитися від їжі, що поглиналася ними все їхнє життя.



У голодуванні я вбачаю спосіб для самопізнання: завдяки ньому я вивчаю своє тіло, слідкую за процесами всередині нього й створюю зв’язки: що, як та з якою метою відбувається зараз в мені. Також харчова пауза дає можливість збагнути рівень морального духу та спроектувати моє життя в правильному напрямку, адже під час відмови від їжі змінюються не лише пріоритети, але й загальні погляди й орієнтири на життя.

- Чому Ви переконані, що не можна обійтися без повної відмови від харчів?

- Уявімо, що з дуже забрудненої території почали вивозити сміття. І ось сторонні люди починають снувати туди-сюди ділянкою, заважати працівникам; запускається транспорт, бурять свердловину, завозять нове сміття і все це заливають смолою та нафтою. Незручно працювати в таких умовах, еге ж? Аналогічно й з нашим організмом: йому потрібен час, аби справитися з усім тим сміттям усередині.

- Чи можна виділити певні етапи такого очищення?

- Спершу тіло не розуміє, що з ним відбувається та панікує, проте з часом стабілізується, звикає, розуміє, що настала фаза відновлення ресурсів-довгоочікуваного очищення. Перший тиждень ти переживаєш спад енергії, після чого починається її наростання. Через тиждень (все індивідуально) бажання їсти стихає й до 21 дня з’являється враження, наче ти й надалі не потребуєш їжі.



День стає довшим. За тиждень від початку голодування я відчув, що позбувся залежності від тривалого сну. Тілу немає сенсу довго спати, адже немає чому відновлюватись: йому ніщо не шкодить, всередину нічого не потрапляє. Тепер йому достатньо 5 годин. Міф про восьмигодинний обов’язковий сон намертво засів у наших мізках. А як інакше? Більшість поїдає стільки сміття, що й 8 годин недостатньо задля його переробки. Біомашина, тобто наше тіло, вимикає несвідому істоту, щоб та перестала впихати в себе бруд. Під кінець процесу очистки ти відчуваєш приплив енергії, що не дає всидіти на місці й підштовхує до здійснення великих звершень.

- Яким, зрештою, є Ваш результат голодування?

- За 21 день голодування я скинув 14 кг, відновилась робота шлунково-кишкового тракту, легенів та серця. Тепер я сплю на 1 годину менше. Зійшли набряки та зникло грибкове ураження шкіри. Я почав відчувати смаки та запахи на всі 100 %, наче рецептори відновилися до первозданного вигляду. Солодкого хочеться значно менше, солі - зовсім трохи. Термооброблена їжа стала для мене чимось незрозумілим та нелогічним, проста, органічна ж - неймовірно смачною та насиченою, що наповнює енергією та піднімає настрій. Варене і смажене назавжди відійшло з мого раціону. Їжа перестала бути пріоритетом, пріоритетом тепер є самопочуття, стан тіла від неї. Під кінець харчової паузи в мене сформувалося чітке розуміння того, що ми те, що ми їмо, ми живі настільки - наскільки живий харч, який ми споживаємо, чисті настільки - наскільки чистою є наша їжа та наші думки.

Я практикую сухе голодування, тобто повну відмову як від їжі, так і від води. Це я зробив посеред харчової паузи на 36 годин. У цей період тілу стає дуже важко, адже, не отримуючи воду ззовні, воно починає шукати її зсередини. Таким чином організм розчиняє усілякі пухлини, тромби, на знищення яких йому «не вистачало часу» при звичному способі життя. Сухе голодування значно пришвидшує усі процеси очищення, тобто два дні такого голодування дорівнюють п’ятнадцятьом з питтям води.



- Чи відвідували лікаря?

- Я не довіряю нашій системі медицини, не признаю її методів лікування. Медики не виліковують людей, а лиш заліковують. Це не стосується тільки хірургії та реанімації.

У моєму випадку я розумів, що лікарі мені нічого корисного не скажуть, адже вся ця наука зосереджена на вивченні організмів, що харчуються забрудненою, шкідливою та не органічною їжею. Відповідно, якщо я вживаю природну, то це буде абсурдно порівнювати мої результати аналізів з «правильними», визначеними у відношенні до тієї більшості .

Я у сім’ї – не один з представників здорового способу життя, в цьому мене підтримує й сестра Катерина. Вона веганить вже декілька років й, на відміну від мене, після 3 років веганства вирішила здати аналізи задля цікавості. Зрештою, усі результати відповідали показникам, які мають бути у здорової людини.

- А чи радили б іншим людям, які хочуть наважитися на голодування, спочатку таки відвідати лікаря?

- Якщо людина вірить в медицину - то їй потрібно ходити до лікаря, якщо ж ні – то ні. Думаю, це вибір кожного: відвідувати його чи ні. Скажемо так: якщо людина ходить до лікаря - то вона хвора. Кожен у цих словах знайде свій сенс.

- 21 день - це крайня межа чи є куди рухатися далі?

- Звісно, ні. Може бути і 50, і 120 днів. Все залежить від бажання, цілі й головне - від знань. Якщо людина розуміє, для чого вона це робить, то можна голодувати й цілий рік, якщо ні - то й 3 дні здаватимуться їй тягучою мукою.



Суть нашого існування, як на мене, - це робота над собою, розвиток, еволюція. Тому метод харчування - як спосіб зробити крок вперед, їй назустріч. Ми не є кінцевим продуктом , ми - лиш прохідний етап на її шляху. Хтозна якими ми будемо в майбутньому: маленькими чи великими, нічого не відомо. Та я намагаюся таким чином слідувати законам природи, адже як і всі ми, стараюся структурувати своє життя, аби не допустити хаосу навколо й всередині себе.

Коли людина робить це вперше, дуже важливим є підтримка обізнаної людини, що зможе заспокоїти, підтримати й пояснити їй всі дивини, що відбуваються з її організмом (виведення токсинів, глистів, шлаків тощо).

- Що нового Ви відкрили для себе завдяки голодуванню?

- Я відчув смак вдосконалення й тепер мене тягне до розвитку кожної хвилини. Я зрозумів, що в наших тілах безмежні можливості, питання лиш в тому - кому які можливості потрібні.

Також я дійшов до висновку, що нікому нічого не потрібно доводити та нав’язувати, що єдиний, над ким ти повинен працювати – це ти сам. Справедливість дасть про себе знати. Люди кажуть, що її немає, але хвороби – це вона і є, адже відношення до тіла з часом повертається бумерангом - хворобами або довгим, щасливим та головне - якісним життям.

Перебуваючи на сухому голодуванні, людині хочеться води, давши організму воду – хочеться їжі, давши людині їсти, вона зажадала б розваг. Такий ланцюг постійних потреб можна продовжувати довго. Це все властива нам внутрішня гонитва, вічна нестача того «чогось», з чим треба боротися. В цьому й полягає суть духовного розвитку – бути задоволеним тим, що в тебе є вже і зараз.

Ми більше ніж просто люди. Ми єдині на Землі, хто може свідомо відмовитися від їжі заради свого здоров’я, ми єдині, хто може вийти з цієї всеохопної програми установок, алгоритмів дій, єдині, хто вміє мислити й робити вибір, ми ті, хто робить його щодня, щохвилини. Сенс життя в самому житті та розвитку. Природа ніколи не зупинить життя, вона лиш може зупинити нас, якщо ми діємо проти її законів.



Від автора: Василь проводить індивідуальні консультації щодо харчування, ознайомлює людей зі своїми тілами й допомагає краще їх зрозуміти. Більш того, чоловік проводить так звані марафони з голодування, в яких підтримує зібрану команду протягом усього шляху, а та в свою чергу ділиться власними відчуттями, думками, враженнями й подекуди переживаннями. Головне, каже чоловік, – до харчової паузи потрібно бути морального готовим.

Наголошуємо, що редакція Інформаційного агентства ВолиньPost не нав'язує та не схиляє до випробовування на собі методик, описаних у матеріалі.



Текст Ірини ЦЕХОШ
Фото Діани НАКОНЕЧНІКОВОЇ

Бажаєте дізнаватися головні новини Луцька та Волині першими? Приєднуйтеся до нашого каналу в Telegram! Також за нашим сайтом можна стежити у Twitter та Instagram.