вхід реєстрація

Олександр Башкаленко: «Мене кликали в «Батьківщину»

Олександр Башкаленко: «Мене кликали в «Батьківщину»
Із бізнесу у велику політику Олександр Башкаленко прийшов після Помаранчевої революції. Тоді, коли більшість повірила Ющенку, він підтримував Януковича. І донині про свій вибір не жалкує.

А вибір виявився напрочуд вдалим. Тепер він – перший заступник губернатора, депутат Волинської обласної ради, керівник Партії регіонів в області. Йому підпорядковуються сотні чиновників, він має серйозні важелі впливу, відтак з ним воліють мати дружні взаємини грошовиті люди.

Башкаленко – посадовець з характером. Як колишній військовий поводить себе зазвичай дуже суворо. Хтозна, може, авторитет строгого керівника йому знадобиться у майбутньому, на ще вищій посаді…

– Олександр Башкаленко посів п’яте місце у рейтингу найвпливовіших людей Волині. Ви вважаєте себе тим, хто реально робить сьогодні погоду в області?

– Тут важливо говорити не про мене персонально, а про те, наскільки впливова і сильна влада, частиною якої я власне і є. Вважаю, що за три роки ми вибудували чітку вертикаль влади і послідовно рухаємося вперед.

Що я маю на увазі? Діє вся вертикаль: міністерства, управління, департаменти, інспекції. Є порозуміння з райдержадміністраціями, з керівниками міст. У нас є більшість і стабільність в обласній раді. І якщо непорозуміння виникають тільки з політичних тем, то господарські питання нами приймаються спокійно і часто з підтримкою опозиції. І це працює насамперед на користь громади.

– А все-таки ваш особистий вплив на Волині сьогодні значний?

– Скажу так: я перебуваю у цій злагодженій вертикалі влади. Звісно, мені приємно, що експерти називають мене впливовим посадовцем. Але я намагаюся бути не лише впливовим, а й дієвим. Щоб цей мій вплив давав позитивні результати.

Ми бачимо, як виконуються всі доручення Президента, завдання уряду, всі проблеми територіальних громад на місцях. Якщо б не було чіткої вертикалі, ситуація в області була б інакшою, гіршою.

– То ви вважаєте, що працюєте краще, аніж ваші помаранчеві попередники?

– Це не я так вважаю. Оцінку нашій роботі дає громада, а тому це факт. Якщо конкретно, то це ті справи, які ми вже зробили. У 2009-2010 роках на соціально-економічну сферу з держави було спрямовано 18 мільйонів гривень, у 2010-му – 38 мільйонів, у 2011-му – 156 мільйонів, а у 2012-му – 380 мільйонів. Це колосальне зростання, причому у десятки разів.

І це при тому, що у державі і в Європі мають місце кризові явища.

А я не враховую сюди суми, які ми отримали на дороги. От тільки на напрямок Ягодин-Ковель-Київ в минулому році було спрямовано 525 мільйонів гривень. А ще ж на утримання доріг отримали 109 мільйонів. На комунальні дороги держава дала 82 мільйони, а з обласного бюджету ще 30 мільйонів.

І на нинішній рік ми подали пропозиції. Уже 109 мільйонів передбачено на утримання автошляхів через Службу автомобільних доріг. І ще 85 мільйонів – це субсидія держави, половина з яких спрямовується на сільські, селищні ради і міста, а інша половина йде через облдержадміністрацію. А ще близько 35 мільйонів на комунальні дороги з обласного бюджету. От такі суми на сьогоднішній день ми маємо.

– Для людей стан доріг – це серйозний показник роботи влади. Башкаленко проводить багато нарад по дорогах, суворо «вичитує» чиновників, які не виконують елементарних завдань, але чомусь нікого не карають…

– Якщо людина себе поважає, не важливо яку посаду вона займає, повинна досконало знати свою роботу.

– Але невже нема ким замінити бездарних і невідповідальних чиновників?

– Звільняти – не варіант. На жаль, є кращі, є гірші. Як у школі: відмінники і двієчники. Але ми спонукаємо своїх підлеглих. Ми маємо важелі впливу. І робимо це суворо. І повірте, це дає свої результати.



– Якими автошляхами цьогоріч стане краще їздити?

– Ми зробимо всі дороги, які вказані в розпорядженні голови облдержадміністрації. А це близько тисячі доріг. От Луцьк-Рівне вже ремонтується, до 1 травня буде готова. Напрямок Луцьк-Ковель вже на 60% зроблений, до 1 травня завершимо. Дороги на Маневичі й на Володимир-Волинський плануємо зробити до 20 травня. Паралельно тривають ремонтні роботи у районах.

Я ж теж багато часу проводжу за кермом. Як водій я, звичайно, не задоволений станом доріг. Але, на щастя, область має гроші і вже ремонтує дороги, які дуже постраждали від важкої зими.

– І обласна адміністрація, і обласна рада неодноразово піднімала питання автошляху Луцьк-Львів, яким їздити вже просто небезпечно. Невже з львівською владою ніяк не можна знайти спільну мову?

– Я , думаю, ми у цьому питанні знайдемо порозуміння. Насправді, ми ж не можемо вплинути. Ми можемо лише звертатися й акцентувати увагу. Ми вже робили звернення до Львівської адміністрації, зверталися до уряду. Але думаю, вони таки візьмуться нарешті за цю дорогу.

– Ви маєте імідж суворого посадовця. На ваших нарадах підлеглі часто отримують на горіхи, як то кажуть. Не всі, звісно. З якими районами чи містами працювати найважче?

– Повірте, у мене нема улюбленців. Я люблю всю область, мені подобається працювати з усіма. Так, дехто відстає, дехто показує кращі результати роботи. Але інакше не буває.

– Яка зараз ситуація на «Волиньторфі»? Нардеп Ігор Єремеєв, який став на захист трудового колективу, заявляв, що вже до травня директором знову призначать Івана Киричика…

– Це державне підприємство. Міністерство прислало нового керівника, проаналізувавши фінансовий звіт й прийнявши рішення, що нова людина на такій відповідальній посаді буде результативнішою. Якщо сьогодні колектив диктує умови новому керівнику, то це не правильно.

Сьогодні абсолютно стабільна ситуація на підприємстві. Є бізнес-план, який зараз розробляє міністерство. Мені відомо, що є плани привести туди інвесторів, які осучаснять завод, модернізують обладнання. Я гадаю, це нормальний крок.

Говорити про рейдерське захоплення недоречно. Питання стоїть лише в ефективності керівництва. Новопризначений керівник нині є виконувачем обов’язків, колишній директор є заступником з правом підпису. Я не бачу тенденцій до погіршення ситуації на підприємстві. Які будуть подальші кроки я не можу спрогнозувати. Але думаю, вони будуть тільки позитивними для підприємства.

– Але якщо «Волиньторф» дає прибутки, то з вугільною промисловістю у нас не все так добре…

– Вугільна галузь у нас дотаційна. Собівартість видобутку вугілля на окремих шахтах складає 7 тисяч гривень, а продаж – 500 гривень за тонну. На модернізацію шахт і на зарплату повністю йде дотація з держави.

Минулоріч стояло питання, щоб закрити 1-шу, 5-ту і 9-ту шахти. Ми відстояли перед міністерством і урядом, щоб 1-шу і 9-ту не закривати допоки не запустимо 10-ту шахту. Люди, які працюють на тих двох шахтах, перекриють ту кількість людей, які потрібні для того, щоб працювала 10-та шахта.

Щодо роботи 5-ої шахти. Це підприємство, яке піднімає на-гора на добу біля 20 тонн. Там працює близько 255 людей. І якщо доведеться закрити цю шахту, то відбудеться це абсолютно безболісно. Усім цим людям буде робота і на 10-й шахті, і на інших.



– Але є ще одна проблема – збут вугілля…

– Так, зі збутом маємо труднощі. Вугілля, яке ми видобуваємо, дуже зашлаковане. З самою породою піднімається дуже багато золи. І коли зольність перевищує 20%, то це дуже погано. Тобто коли, наприклад, із тонни вугілля половина – це зола, то, купуючи тонну, спалюється тільки половина. Так, це невигідно.

Видобувати вугілля на Волині важко. Пласт маленький. Тому комбайн, який розриває той пласт, бере багато породи. Тобто щоб продавати вугілля, нам його спершу треба відправляти на збагачувальну фабрику. У Червонограді є така фабрика, розрахована на Львівщину і Волинь.

– А що з будівництвом 10-ої шахти?

– Будівництво триває. На цей рік заплановано освоїти 117 мільйонів гривень. Це доручення Президента. Шахта уже будується близько 18 років. Кошторисна вартість за ці роки змінилася. Тому в минулому році виникло питання про те, щоб перерахувати кошторис. Це вже зроблено. В результаті кошторисна вартість збільшилася на 580 мільйонів гривень. Уряд затвердив цю суму.

– Самі в шахту опускалися?

– Аякже! Спускався неодноразово. Я мушу знати цю роботу з середини.

– Якими досягненнями за ці три роки ще можете похвалитися?

– Та усім! Дуже багато робиться по всіх напрямках. От в галузі освіти тільки в минулому році поміняли 101 котел на твердопаливні. І це з місцевого бюджету. Коли я звітував про це в Кабміні, то сам Микола Янович був здивований. Ми багато робимо по запровадженню енергоощадних технологій.

Багато зроблено по захисту від підтоплень. У минулому і позаминулому роках за дорученням Президента на подолання наслідків підтоплень область отримала з держбюджету чимало коштів: 22,5 мільйонів гривень у 2011-му і у 2012-му отримали 11,5 мільйони гривень. Це дало змогу захистити понад 120 населених пунктів в області, 18 тисяч гектарів сільгоспугідь.

Великий акцент був на розчищення меліоративних каналів. Для того, щоб повністю закрити тему з підтопленням області необхідно ще 38 мільйонів гривень.

– Партія регіонів – не найпопулярніша політична сила на Волині. Тим не менш від виборів до виборів вона тільки покращує свої результати. Ви якось відслідковуєте рейтинг партії?

– Те, як працює влада області відображається і на ставленні до Партії регіонів на Волині. Це закономірно. Так, ми ведемо аналіз. Перерахую лише сухі факти. У 2006 році на виборах в обласну раду ми взяли 4,12%. На позачергових виборах до Верховної Ради у 2007 році набрали 6,8%. На президентських виборах 2005 року волиняни дали 8%, а вже у 2010-му – 14,2%. На місцевих виборах 2010 року Партію регіонів підтримали 18,3%. На парламентських виборах минулого року ми набрали 14%.

Розбудовується партійна організація. У нас є осередки у всіх районах. Коли я очолив партію, ми відкрили офіси у всіх містах і райцентрах. До нас постійно приходять люди. Тобто ми, будучи навіть в опозиції вели послідовну партійну роботу. Сьогодні маємо близько 14 тисяч членів партії. Це не вигадані люди, ми нікого не змушуємо вступати. Кількість прихильників зростає, подобається це комусь чи ні.



– У вас є і молоді активісти, які, щоправда, декому не подобаються. Я маю на увазі конфлікт, який виник на історичному факультеті Східноєвропейського університету, де «Молоді регіони» орендують приміщення…

– Законодавство дозволяє будь-якій громадській організації орендувати приміщення. А «Молоді регіони» – це не політична партія. Для мене це абсолютно незрозумілий конфлікт. Це абсолютно політичне питання.

Не всі партії працюють так злагоджено, як наша. У нас є план дій на п’ять років. Він називається «Будуємо нову Волинь». Розписано крок за кроком те, що ми пообіцяли людям і те, що плануємо зробити. Кожного року звітуємося за свою роботу. Я не люблю популізму. Не обіцяю того, що не можу виконати.

– Не на користь іміджу партії суперечка між регіоналом, начальником управління інформаційної діяльності та комунікацій з громадськістю Волинської ОДА Андрія Мельника і координатором Громадянської мережі ОПОРА у Волинській області, політологом Михайлом Шелепом. Адже вашого партійця, депутата облради аргументовано звинувачували у підготовці до фальсифікацій на виборах…

– Вони одногрупники, разом навчалися. На думку Шелепа, незаконні дії були, наша думка зовсім інакша. Є закон, а ми його не переступали. Тим паче, що на дільницях були спостерігачі від низки різних політичних сил. Як за таких обставин можна сфальсифікувати вибори?

Я ставлюся з повагою до діяльності Михайла Шелепа і його колег, але вважаю, що політичні аналітики не повинні бути заполітизованими.

– Якось непомітно на Волині відбулося злиття Партії регіонів із «Сильною Україною». Отримали багатьох сильних бійців?

– Так, і це дуже нас радує. От, скажімо, у Володимирі-Волинському партійну організацію очолив Олександр Гоцка, який до того керував осередком «Сильної України», раніше був депутатом обласної ради. До нас приєднався і Сергій Ющак, який очолював партію Тігіпка в області. Тепер він – заступник голови обласної партійної організації Партії регіонів.

– А як ви потрапили у Партію регіонів? Коли ви зрозуміли, що хочете займатися політикою?

– У 2004 році, коли сталася Помаранчева революція. Я побачив за півроку, як вони керують державою. Сам прийшов у партію, лишив свої візитку й заявив, що хочу бути членом партії.
Я скажу більше: мене кликали до себе всі політичні сили, зокрема і «Батьківщина».

– Розглядали можливість працювати в «Батьківщині»?


– Ніколи. А мені пропонували балотуватися в обласну раду від цієї партії. Були й інші пропозиції. Але я відмовився. І тоді я визначився, що мої переконання співзвучні з Партією регіонів. Хоча тоді мені багато хто казав типу для чого тобі це, мовляв, у тебе ж бізнес, можуть бути проблеми. Так і сталося, зрештою. Але тепер ніхто не скаже, що перший заступник губернатора, регіонал Олександр Башкаленко переходить комусь дорогу, бо той хтось має інші політичні погляди.

– Серед опозиціонерів у вас є друзі або ж принаймні ті, з ким маєте гарні взаємини?

– Ну, друзів, мабуть, нема, але хороші відносини у мене, наприклад, із депутатами Волинської обласної ради, бізнесменами Олександром Хомичем і Олександром Кирильчуком. Та й з багатьма іншими.



– Ваше прізвище було у списку Партії регіонів на парламентських виборах. Бачите себе у Верховній Раді?

– Є командна гра. Якщо партія скаже, що я потрібен їй у Верховній Раді – не матиму заперечень. І на місці народного депутата я би працював не гірше, ніж зараз.

– Спілкуєтеся із волинськими нардепами?

– З усіма знайомий і спілкуюся. Не тільки з регіоналами. Бо ж у нас спільний інтерес – залучати якомога більше державних коштів на Волинь.

Робота Верховної Ради зараз стабільна. Це добре. Були певні непорозуміння. Кожна політична сила хоче показати, що вона турбується про людей більше, аніж діюча влада. Але, скажіть, хіба можна робити революцію з мерседеса?

– Ви натякаєте на акції «Вставай, Україно!»?


– Так. Коли ця акція відбувалася в Луцьку, я спостерігав з вікна свого кабінету. Телефонував своїм колегам з опозиції, не буду називати прізвища, й казав, що, якби ви привели на акцію хоча б 1% тих, хто за вас проголосував на виборах, то прийшло би 6-7 тисяч людей. А реально нарахували 2300 чоловік.

Як так може бути, коли політичний лідер летить на акцію з Німеччини власним літаком, а на ніч повертається назад, бо навіть не хоче тут заночувати? Хоча наступного дня така ж сама акція запланована у Рівному. Хай скаже чесно людям: ось це мій власний літак, він зареєстрований не в Україні, і податки сплачені теж за її межами. Нехай скаже, що, аби злітати туди й назад, він витратив 60 тисяч євро.

З іншим лідером на акцію приїздить 42 людини, три броньовані джипи із затемненими вікнами. На всіх трьох джипах однакові номери. Я розумію, це дуже модно, скажімо, для сучасного бізнесмена. Ну, але як для лідера опозиції? Для чого з собою возити перукаря?

Про що тут говорити? Все це робиться заради грошей, заради бюджету. Щоб перевернути з ніг на голову ту стабільність, яка зараз є. Опозиція нещира. Вона просто веде боротьбу за владу.

– Все-таки що думаєте про роботу волинських обранців?

– Думаю, вони будуть результативними депутатами. В когось є власні статки, хтось вже має солідний депутатський досвід, а хтось просто має сильне бажання показати себе. Тому пробувати залучати кошти, навіть аби показати, що я на це здатен, наші депутати будуть старатися. І я буду всім дякувати, якщо залучатимуть кошти.

Ми сьогодні для себе вже формуємо програму дій на 2015-2020 роки. І з цим будемо йти до людей.

– Тобто ви впевнені, що виграєте президентські вибори?

– Навіть сумнівів немає. Нема альтернативи. Покажіть мені лідерів! Нема!

– Ця Верховна Рада імпонує мені принциповістю щодо персонального голосування. А от в нашій облрадіз цим явищем чомусь не борються…

– Я однозначно проти. Я за те, щоб кожен депутат був у сесійній залі й голосував особисто. Я вже дві каденції депутат. За цей час один раз або, може, двічі я був відсутній на сесії. І то з поважної причини – відрядження. Ніхто мені не дорікне, що я голосую за когось.

– Якою була ваша реакція, коли ви дізналися про помилування Юрія Луценка? Це розумний крок?

– Я думаю, що кроки, які робить наш Президент, розумні. Я його знаю. Він дуже розумна людина. Я його знаю особисто і спілкуюся з ним. Якщо ми говоримо про людину і в’язницю, то це – не дай Бог!



– Амністія Луценка – це крок у напрямку до Європи?

– Думаю, що так.

– То подібне рішення влада може прийняти і щодо Тимошенко?

– Мабуть, так. Я взагалі нікому не бажаю тюрми.

– Віктор Янукович ще планує приїхати на Волинь? От в Луцьку він так і не був у якості Президента…


– Це не від нас залежить. Але я думаю, що приїде. Ми завжди готові. І маємо що показати.

– Якось на сесії облради ви обмовилися, що готові перерахувати гроші на пам’ятник Бандері в Луцьку, але тільки після того, як на нього скинуться націоналісти. Обіцянку виконали?

– Ситуація була така. Коли опозиція заблокувала сесію, а було 85 питань, які серед іншого стосувалися бюджету, виділення грошей на райони, ми зібралися біля президії і я сказав: якщо питання стоїть суто в грошах, то я готовий певну суму перерахувати, але якщо ви зараз розблоковуєте сесію і ми продовжуємо працювати. Вони цього не зробили, а тому втратили свій шанс.

У кожного сьогодні є своя правда. І це треба добре розуміти. Хочете будувати пам’ятник? Нема питань. Але при чому тут бюджет? Шукайте кошти і зводьте пам’ятник. Ніхто не перешкоджатиме.

– Чому в обласному бюджеті не знайшлося коштів на фестиваль «Бандерштат»?

– Це як прецедент з пам’ятником Бандері. Це політично забарвлена тема. Якщо ми сьогодні виділяємо «Бандерштату», то завтра нас попросять грошей комуністи. Управління культури має програму. В її межах ми й працюємо.

– Нещодавно відзначали День Перемоги. Ветеранів лишилося дуже мало, а держава все одно не може підтримувати їх так, як вони на те заслуговують…

– Так, вони потребують особливої уваги. Але зазначу, що вже минулоріч виплати до Дня Перемоги ветеранам та інвалідам війни зросли удвічі. І вони продовжують підвищуватися.

От тепер Волинь отримала 18 мільйонів гривень на виплати грошової допомоги до 9 травня, а це на 15% більше, ніж минулого року. Інвалідам війни І групи виплатять 2 415 гривень, ІІ групи – 2 110 гривень, ІІІ групи – 1 895 гривень. А учасники бойових дій та колишні в’язні концтаборів отримають від держави по 745 гривень.

Ми і цього року будемо вшановувати пам'ять загиблих. Зауважте, ніхто нікого не змушує приходити. І що дуже важливо – ми не приносимо партійних прапорів. Є лише прапор перемоги, який для ветеранів, як символ.

– Натомість кілька місцевих комсомольців люблять прийти зі своїми прапорами… Як ви ставитеся до комунізму?

– Це епоха. Комунізм як ідеологія сьогодні неактуальний. Ми жили в тій епосі, ми не можемо її змінити, перекреслити. Я був у комсомолі, був у партії. В ті часи ніхто не міг зробити кар’єру, якщо не був комсомольцем чи членом партії.

– Ви нещодавно, як і належить, оприлюднили свою декларацію. Ваша сім’я непогано заробляє. Вважаєте себе заможною людиною?

– Так, моя сім’я займається бізнесом. Я прийшов на державну службу вже будучи далеко не бідною людиною. І з декларації видно, що у нас достатньо заможна родина.

– У вашій декларації вказано, що ви отримали 4 тисячі гривень матеріальної допомоги. Для чого вона вам?

– Чиновникам раз у рік перед відпусткою дають таку допомогу. Коли я прийшов на посаду заступника губернатора, то вирішив, що ці гроші перераховуватиму на двох хлопчиків з інтернату у Володимирі-Волинському, якими я вже три роки опікуюся. Коли їм виповниться по 18 років, вони отримають ці гроші.

– Чим зараз займаються ваші сини?

– Менший Олександр зараз навчається в Англії, здобуває другу освіту. У вересні вже повернеться додому. Старший Костянтин працює в Києві.

– Ви їх у політику не тягнете?

– Поки ні. Хай самі обирають свій шлях.

Розмовляла Ірина КАЧАН (ВолиньPost)

Довідка

Олександр Костянтинович Башкаленко народився 16 травня 1961 року в місті Махачкала Російської Федерації. Здобув вищу освіту в Ризькому вищому військово-політичному Червонопрапорному училищі ім. Маршала Радянського Союзу Бірюзова С.С.

Трудову діяльність розпочав курсантом Ризького вищого військово-політичного Червонопрапорного училища імені Маршала Радянського Союзу Бірюзова С.С. Працював начальником відділення Збройних Сил Радянського Союзу, заступником командира групи - старшим інженером Збройних Сил Радянського Союзу, командиром групи Збройних Сил Радянського Союзу та начальником штабу - заступником командира дивізіону Збройних Сил Радянського Союзу.

З 1992 року займався підприємницькою діяльністю. Очолював мале підприємство «Літа», ТзОВ «Стиль плюс» та ТзОВ «Екопрод»
.
Якщо Ви зауважили помилку, виділіть її та натисніть Ctrl+Enter для того, щоб повідомити про це редакцію
Коментарі 9
Коментарі, у яких порушуватимуться Правила, модератор видалятиме без попереджень.
«Молоді регіони» – це не політична партія. Для мене це абсолютно незрозумілий конфлікт. Це абсолютно політичне питання. С Т А Т У Т

Всеукраїнської молодіжної громадської організації


“Молоді регіони”


м. Київ - 2010 р. 4. ЧЛЕНСТВО В МР
4.1. Членом МР може бути кожен громадянин України віком від 14 до 35 років, який визнає Статут МР, та не є членом політичної партії, крім Партії регіонів. Щось у вас, пане Башкаленко, або з арифметикою зле, або з головою не все добре.
Відповісти
Про таких як ця башкалєнка точно кажуть"Курві сци в очі -- все одно скаже що дощ йде!" А про царські угіддя і палати свого любімого проФФесора Якуневича , про золотий унітаз та взуття із страусової шкіри та ще багато інших матеріальних привілеїв того ж самого клімчука -- він що забув??
Відповісти
"В ті часи ніхто не міг зробити кар’єру, якщо не був комсомольцем чи членом партії." Так і на сьогоднішній день нічого не змінилося. Якщо ти не у ПР то з роботою трошки сутужно, а щоб робити кар"єру - взагалі складно. От коли ти член ПР - тобі і дорога відкрита. То що змінилося? І де те довгожданне покращення?
Відповісти
Торарищ Башкаленко забув,як вчив членів ДВК ФАЛЬСИФІКУВАТИ ВИБОРИ.Нововолинці памятають.Тому ПР набрала аж 6%.Як ви до людей так і люди до вас.
Відповісти
- "А вибір виявився напрочуд вдалим. Тепер він – перший заступник губернатора, депутат Волинської обласної ради, керівник Партії регіонів в області. Йому підпорядковуються сотні чиновників, він має серйозні важелі впливу, відтак з ним воліють мати дружні взаємини грошовиті люди".
Далі цю мазню можна не читати. Усе впирається в те, що повезло чоловіку в житті з вибором партії і, відповідно, посади за партійною квотою. Усе щастя випливає саме з цього. Пішов до регіонів - став розумним і щасливим, пішов би в "Батьківщину" - був би жебраком. Справді, логіка коняча. Башкаленко й не підозріває, що разом зі своєю партією потрапив в лайно по самісінькі вуха. Час розсудить.
Відповісти
Риба гниє з голови. А запах уже чути..
Відповісти
Волинь не казарма
Відповісти
Якщо О.Башкаленко посів п"яте місце у рейтингу найвпливовіших людей Волилині,то яке місце він посів за кількісю фотогркафій у волинських газетах і не тільки?
Відповісти
для таких людей як Башкаленко ідея - це ніщо, Гроші. Оце його вибір. Якби опозиція зуміла відправити уряд і президента у відставку - змінився б ідеал, такі люди все продадуть щоб утриматись на плаву. Це людина без совісті і честі. Сорвєти думали що на віка прийшли. Теж саме чекає і цю партію. Ще за свій вік не одного хозяїна поміняє. Така порода.
Відповісти
Розсилка новин
Підписатись
* Ви зможете відписатись в будь-який час
Останні статті
Олександр Башкаленко: «Мене кликали в «Батьківщину»
13 травня, 2013, 15:41
Записки породіллі
26 квітня, 2013, 14:11