Волинський фермер спить на бджолах, хазяйнує на болоті і змушує свиней слухати музику

Фермер Володимир Сільчук із села Яловацьк Камінь-Каширського району ось уже понад 20 років із сім’єю живе й господарює на місцині, яка колись була болотом.

«Тут тобі у цій ямі гнити!» - пригадує Володимир Пилипович слова сільського голови, які той йому сказав ще у 1992 році.

Майбутній фермер застав на 24 гектарах виділеної колгоспом землі справжнє болото. Щоправда, шматок угіддя виявився навпаки…найвищою точкою у селі, по суті – горбом.

Володимир не розгубився - викопав дві ями, які стали своєрідним дренажем: туди зійшла болотна вода. Тепер у цих ставках розводять рибу.



Фермер пригадує:

«Коли я ці ставки вирив, поставив майстерню, то-то всі вже побачили, що тут – хороше місце. Був тоді у нас один – по охороні природи. Приїхав до мене 2 травня (не пошкодував вихідного!). І пише протокола: тут не можна будуватися. Бо водоохоронне місце.

Йду до хлопів, які мені проекта робили. А мені кажуть: хай іде на хрен! Побачать, що ти злякався, і будуть душити! Він же сам мені підпис під проектом ставив. То я й не пішов»



Зрештою чиновники не знайшли, до чого «придертися» у новому господарстві: для нечистот фермер зробив відстійник. Ставки ж лишалися чистими: господар періодично виймає мул, засипає дно негашеним вапном.

«Є амур, товстолоб. Торік ще 10 кілограм коропа запустив», - каже Володимир Пилипович, кидаючи у воду жмут свіжої конюшини. «Бачте, як об’їдають?» - показує на купку пагінців без листя. Це все, що лишилося від такого ж жмуту конюшини – об’їли риби. А ще вони у Володимира полюбляють пагони кукурудзи.







* * *

«Покажу вам, як то – спати у вулику з бджолами», - підморгує журналістові Володимир дорогою на обійстя.



І хоча виявилося, що спати можна таки «на», а не «у» вулику, все ж штука виявилася вкрай цікавою. «Бджолотерапія» чи «вуликотерапія» - кажуть по-різному. Принцип один – на кількох вуликах, де живуть бджоли, влаштовується комфортна лежанка.



«Люди чудуються. Кажуть: ніколи вдень не міг спати, а тут 2 хвилини – і відрубався», - передає Володимир слова тих, хто пробував спати на бджолах.

Секрет – у рівному, «заколисуючому» і релаксаційному гулі, який створюють у вулику бджолині рої. Хоча деякі спеціалісти кажуть, що цілющий ефект має і біополе, і навіть мікровібрації бджіл. «Вуликотерапією» радять лікувати не тільки нервові розлади і головний біль, а й радикуліти й остеохондрози.







Володимир «санаторію» на пасіці поки відкривати не береться, але свій артеріальний тиск, який інколи «скаче», врегульовує тільки у вулику. Година сну – і все в нормі.

Фермер каже, що віднедавна став робити спальні вулики на замовлення. Оголошення про це можна знайти навіть на сільськогосподарському інтернет-ярмарку.







* * *

«Щоразу, як приходить весна, починаєш ламати голову: що цього разу посіяти чи посадити, аби знову не втратити», - ділиться господар реаліями українського фермерства.

Садив бульбу, огірки, сіяв пшеницю, хотів вирощувати ліс. Дарма – невигідно.

«Останній раз зерно здавав у 95-му. На той час що було добре – заключали договір, давали солярку міндобрива, потім, як здавав зерно, їх ціну мінусували, і решту віддавали грошима. У 95-му планував навіть брати ГАЗ-53, і ще й гроші лишалися. Але грошей того року не дали. А весною віддали – і вийшла бочка солярки. То я продав комбайна – і перестав сіяти», - каже фермер.







«З картоплі толку мало. З 92 року, коли я тут хазяйную, тільки два рази була нормальна ціна на картоплю. То нащо гроші туди вкидати? То ліпше я зроблю з десяток дверей, куплю зерна і буду свиней годувати. І менше грошей вкладати. Цього року посіяв всього 20 соток картошки», - додає він.

Сьогоднішній основний промисел фермера – це столярні вироби, свинарство (тримає до двох десятків свиней). А ще – малина.



* * *

Заходимо у свинарник – співає Адріано Челентано. З приймача, що на стіні. Подумалося: певно спеціальна методика. Давно доведено, що під музику рослини краще ростуть. Може, й зі свиньми так?









Фермер сміється: причина в іншому. Погано, коли свині до тиші звикають. Адже господар у хлів всього кілька раз на день заходить. Лякаються, шарахаються. А радіо створює необхідний звуковий режим.



У свинарнику частина «кімнат» порожня. «Якщо я торік на районну лікарню здавав м’яса свинини на 100 тисяч в рік, то цього року – 20 тисяч. То куда мені?» - оцінює «перспективи» ще одного «бізнесу» господар.







* * *

Але Володимир – стовідсотковий оптиміст. Інша людська натура, певно, і не змогла б 20 років фермерувати на болоті в умовах повної байдужості держави до проблем села.

«Дасть Біг, і далі не пропаду», - знизує плечима він. Весело усміхається, натягує спеціальну бджолярську «уніформу». «Піду, пригощу вас свіжим медом»…





















Підготував Юрій РИЧУК (ВолиньPost)
Бажаєте дізнаватися головні новини Луцька та Волині першими? Приєднуйтеся до нашого каналу в Telegram! Також за нашим сайтом можна стежити у Twitter та Instagram.