вхід реєстрація

Дитину - в табір? Ні! З дитиною - в табір!

Дитину - в табір?  Ні! З дитиною - в табір!
Літо – психологічно складна для багатьох дорослих пора року. Стандартна відпустка замалим більша трьох тижнів, за які хочеться і в теплих хвилях привітного моря відпочити, і дома зробити видимість порядку, і якісь заготовки на зиму зробити.

Весь інший час дорослі проводять у затишних чи не надто затишних офісах, заробляючи на хліб насущний.

А малеча вільно чи невільно, належить сама собі. Добре, якщо у селі є вільні руки бабусь-дідусів. Але чим далі, тим менше у сучасного міського жителя сільських коренів.

Середньостатистична доросла дитина витрачає на спілкування зі своєю дитиною якихось кілька годин на тиждень, розуміючи, що їй потрібна увага, але не маючи можливості щось змінити.

І проводить літо, найчарівнішу, найвеселішу, най… най… най… пору року, наш малюк у задушливих, гарячих бетонних коробках дитсадків, дворів, недобудов та руїн (фарби спеціально згущено для надання відповідної атмосфери реченню :-).

А якщо дитина – маленький школяр, відпущений на свої перші літні канікули, то залишається він беззмінним в’язнем майданчика у дворі чи шкільного подвір’я поруч з домом.

Проте, сьогодні моя мета - не розповісти про важкі будні українського дитяти, навпаки, про веселу сімейну альтернативу.

Розкажу про табори. Про виховні табори для маленьких, дуже маленьких дітей, табори сімейного типу. Власне кажучи, такі табори зараз проводить багато різноманітних організацій: церкви, Пласт, психологічні групи, розвивальні центри, СУМ, піонери та скаути і т.д., і т.д.

Кількість таборів і таборових звітів влітку не злічити. Я ж розкажу про Пластові табори, точніше, сімейні табори, організовані за пластовою методикою.

З одного такого ми з дітьми нещодавно приїхали, враження ще свіжі й яскраві, чому б не поділитися?

* * *

Отже, все почалося з ідеї. Про Пласт усі вже давно знають і тут існує багато думок і роздумів. Хтось вважає цю організацією панацеєю патріотичного виховання, хтось – масонською ложею, є ще люди, хто готовий начепити і негативні ярлики як на саму організацію, так і на її членів. Проте виховна метода Пласту для багатьох дітей, батьки яких (а потім і вони самі) прагнуть їхнього всебічного розвитку – інтелектуального, фізичного, емоційного.

Так от, одного дня з’явилася ідея, що дітям дошкільного віку табори, проведені за пластовим типом: відкриття дня, підйом прапору, молитва, розвиваючі заняття, розваги типу організації театру, мандрівок, представлень – теж підійдуть.

Але хто цим має зайнятися? Звісно, батьки. Немає кращого вихователя дітям, як мати чи батько. І ці батьки, які так само, як інші, обтяжені відпусткою у три тижні, побутовими клопотами, проблемами зі здоров’ям, усвідомлюючи плинність часу і необхідність спілкування з дітьми, посеред року гуртуються і кидаються організовувати табір.

Хтось вигадує майстерки, хтось готується до театру, комусь доведеться вести заняття цілого рою, комусь випадає вигадувати таборову історію, ще хтось відповідає за ранкові руханки.

От, настає час виїзду. Цьогоріч ми були на «пташачому» (так називаються діти, які ще не пластуни за віком) таборі у далекому Миговому Чернівецької області. Взимку це гірськолижний курорт, а влітку гарна база для відпочинку.

За фотографіями читач зрозуміє, що діти, віком від року до … (були й старші шести, бо часто сім’ї мають і таке, і таке дитя, а табір же – сімейний) можуть робити на таборі, зібравшись у групи.

Табір називався «Пташаче плем’я» і уся його історія тісно зв’язана з індіанськими пригодами. Ми власноруч робили «коників», відвідували живих коней, будували вігвами, слухали і вигадували індіанські історії. Наші мами шили, в’язали, плели і вигадували, наші тати носили, будували, переставляли і теж вигадували.

Отже, так виглядало наше відкриття:



Таким чином ми формуємо повагу дітей до національних символів. Крім того, виробляється чітке усвідомлення початку.

А це наші будні: майстрування, мандрівки, театри, ми купалися у басейні. У нас були справжні ватри, коли в кінці дня ми збиралися у коло поблизу потічка і співали українських, пластових, веселих, запальних пісень. У нас було тісне коло однодумців, кожен з яких працював заради своєї дитини, одночасно не забуваючи, що чужих дітей не буває.



Паралельно з «Пташачим племенем» у Карпатах, відбувався так само захоплюючий та розвиваючий табір «Автостопом по казках», організований луцькими мамами-пластунками та прихильницями Пласту.

У Львівській області відбуваються сімейні табори «Володар часу», на який ми з родиною збираємося у серпні. Є табори у самому серці Карпат. Та, де тільки їх немає. Так, це важко, іноді хочеться полінуватися і дозволити собі просту людську радість відпочинку. Але… а як же наші діти? Хто, як не ми? Тому, пакуймо наплічники та багажники! Нас чекає дорога! :-)

Юля СМАЛЬ
Якщо Ви зауважили помилку, виділіть її та натисніть Ctrl+Enter для того, щоб повідомити про це редакцію
Коментарі 4
Коментарі, у яких порушуватимуться Правила, модератор видалятиме без попереджень.
Юля1 Все чудово!
Але ж чому так мало інформації про те, що ви кудись відправляєтеся?! Я б поїхала... Я не в Пласті, уяву маю про це і все.Який наплічник?!, я просто заздрю таким....У мене є просто бажання. цього ж мало,правда, треба мати певно хист до ставлення палатки?!
Відповісти
Ви хочете отримати інформацію і не лишаєте жодних даних. Залиште e-mail, я вам напишу.
YuSmal
Відповісти
Чудово! Вітаю і тішуся гарною ідеєю та її втіленням
Відповісти
Доброго дня! Дуже хочу цього року попасти з дитиною в табір дитині 3 роки , чи є у ВІас щось для нас???
Відповісти
Розсилка новин
Підписатись
* Ви зможете відписатись в будь-який час