вхід реєстрація

Культурна мапа Луцька: як зробити місто кращим

Культурна мапа Луцька: як зробити місто кращим
В Луцьку завершили проект «Культурна мапа Луцька». Його автори думали, як зробити культурне життя міста жвавішим.

Автори – мистецька організація «Арт Ефект», які вже відомі кількома проведеними заходами в Луцьку. Серед них – вечір музики і поезії з англійцями та поетичні читання Остапа Сливинського.

Культурне мапування стало можливим за підтримки Європейської фундації культури та Центру культурного менеджменту.

ЗВІДКИ ВЗЯЛАСЯ ІДЕЯ КУЛЬТУРНОГО МАПУВАННЯ

За останні кілька десятиліть збільшилася кількість соціологічних досліджень культури суспільства. Науковці сходяться в тому, що досліджуючи культуру суспільства, можна прогнозувати певні тенденції в економічній, політичній та інших сферах життя. Тому наукові центри, спонсорські та благодійні організації розвинених країн стали активно підтримувати різні дослідження, експерименти та проекти, які спрямовані на культурний сектор.

Одним із таких експериментів є метод культурного мапування. Його застосовували в ЮНЕСКО для охорони культурної різноманітності, щоб визначити матеріальні та нематеріальні культурні цінності в усьому світі. Метод почали використовувати як методологію або технологію для ідентифікації, опису, популяризації та відновлення культурних ресурсів та цінностей певної місцевості.

У цьому методі насамперед відбувається ідентифікація організацій та осіб, важливих для культури міста, а також аналіз усіх наявних культурних ресурсів. Згодом визначаються потреби мешканців та відповідність пропозиції культурних закладів та подій, визначаються зв'язки і співпраця між організаціями та особами, відвідуваність заходів та установ. Насамкінець, формулюються завдання на майбутнє та подальші кроки.

Іншими словами, це процес, який допомагає виявити наявні культурні ресурси і розглянути можливості їхнього використання в найближчому майбутньому. Зрозуміло, що це процес довготривалий. Він не є самодостатній, тобто дає хороший результат разом із подальшими кроками і врахуванням отриманих результатів.

Ще простіше кажучи, культурне мапування – це експеримент, який дозволяє аналітично поглянути на стан культури міста. А вже потім треба вирішувати, що з цим робити і чи варто щось робити взагалі.

В Україні вперше такий метод застосували у Львові у 2008 році. А за підтримки Європейського культурного фонду та львівського Центру культурного менеджменту – і в кількох інших містах України: Дніпропетровську, Луцьку, Луганську, Миколаєві, Херсоні, Одесі, Мелітополі.

ЯК КУЛЬТУРНЕ МАПУВАННЯ АДАПТУВАЛИ ПІД ЛУЦЬК

У поняття «культури» автори проекту вклали конкретне значення. По-перше, культуру можна розглядати як сукупність результатів творчості людей у мистецтві. Тобто це картини, книжки, вірші, постановки п’єс, музика, музичні інструменти тощо. По-друге, культура – це все, що створене людиною в принципі у процесі їхньої свідомої діяльності. Тобто це матеріальні і нематеріальні вироби – ідеї та способи виробництва, наукові теорії, столи, комп’ютери, заводи.

У культурній мапі Луцька поняття культури знаходиться десь посередині. Між сферою артефактів та людською діяльністю як такою. Тобто до так званих культурних ресурсів автори віднесли рухомі і нерухомі об’єкти, які працюють у творчій сфері суспільства, діяльність і властивості яких можна віднести до вираження творчості в традиційному розумінні. Тобто в першу чергу звертають увагу на те, що люди в буденному використанні називають «галуззю культури».

Простіше кажучи, це музеї, театри, філармонії, об’єкти культурної спадщини (пам’ятки історії, археології та архітектури), галереї, бібліотеки, майстерні, ресторани, клуби, гуртки, спілки, фотостудії тощо – тобто установи та організації, які працюють у сфері культури. Другий складник – події, тобто фестивалі, вистави, концерти, виставки, флеш-моби, літературні читання тощо. І третій складник – живі люди, тобто окремі митці та їхні групи.

Реалізація проекту відбувалася трьома етапами. Спочатку провели психолінгвістичний асоціативний експеримент – опитали приблизно 1500 осіб з метою виявити у них асоціації з поняттями «культура» та «мистецтво». Половина опитаних – звичайні перехожі люди з вулиці. Інша половина – студенти навчальних закладів. Вік – від 12 до 83 років.

Результати експерименту визначали перебіг другого етапу. Спочатку склали список найчастіших відповідей опитаних. Взяли перші 10 позицій із цього списку, вважаючи, що саме вони показують найбільший «культурний попит» мешканців міста. Далі провели зустрічі із представниками галузей культури, зазначеними у відповідях. Наприклад, якщо в десятку потрапили відповіді, пов’язані з театром – зустріч була з луцькими театралами. Тобто другим етапом проекту були зустрічі з людьми, причетними до галузей найчастіших відповідей.

Під час зустрічей розмовляли про виклики, перепони, переваги, перспективи, з якими вони стикаються у своїй діяльності в Луцьку.
Зустріч з художниками
Зустріч з художниками
Зустріч з музикантами
Зустріч з музикантами
Зустріч з театралами
Зустріч з театралами
Зустріч з організаторами фестивалів
Зустріч з організаторами фестивалів

Третій етап – аналіз обговорень, окреслення тенденцій культурно-мистецького розвитку Луцька та підготовка публікації за результатами проекту.

КУЛЬТУРНЕ МЕНЮ ЛУЧАН

Отже, першим етапом проекту було опитування. Воно було скероване на визначення того, з чим лучани асоціюють поняття «культура» та «мистецтво». Конкретно визначеного питання не було, а лише загальне спрямування, щоб задати два питання респонденту. В одному з них звучало слово «культура». Після отримання відповіді, ставилося питання зі словом «мистецтво».

Такий спосіб «вільного запитання з обов’язковим словом» дає можливість відповідати невимушено і не відволікатися асоціаціями на інші вагомі терміни. Тобто метою такого опитування було визначити, з чим лучани асоціюють поняття «культура» та «мистецтво».

Найчастішими асоціаціями «культури» були вихованість – 8,8% від загальної кількості відповідей, поведінка – 8,2%, музика – 4,9 та інші, які позначені на діаграмі. Звідси видно, що більше всього, культуру мешканці асоціюють із добропорядним вихованням, а не власне культурою як свідомою діяльністю людини. Бо останнє – абстрактніше, хоча і всеохопне.
Діаграма асоціацій до терміну «культура»
Діаграма асоціацій до терміну «культура»

Автори вважали, що саме ці поняття відображають те, з чим лучани асоціюють культуру.

Найчастішими асоціаціями до стимулу «мистецтво» були картини – 14,6% загальної кількості відповідей, музика – 7,1%, живопис – 7%, краса – 5,3%, творчість – 3,8% та інші, позначені на діаграмі. На ній відповіді «картини», «живопис», «художник» та «малювання» об’єднані в образотворче мистецтво. Кожен четвертий опитаний в Луцьку вважає, що мистецтво – перш за все образотворче.
Діаграма асоціацій до терміну «мистецтво»
Діаграма асоціацій до терміну «мистецтво»

ЩО ГАЛЬМУЄ РОЗВИТОК КУЛЬТУРИ ЛУЦЬКА

З цих відповідей автори культурного мапування визначили представників зазначених сфер, з якими далі провели опитування. Ними стали – художники, театрали, музиканти, організатори фестивалів, громадські діячі, журналісти. Загалом приблизно 100 осіб. Це дало змогу виявити проблемні тенденції та перспективи з уст безпосередніх учасників процесу.

Не зважаючи на те, що багато митців працюють в різних секторах культури, багато з них вказують на спільні проблеми, які характерні і далеко поза культурною сферою міста: важкість співпраці з владою, неможливість і небажання повністю використовувати потенціали, відсутність інфраструктури, нездорова конкуренція, непрофесійність кадрів, застарілість поглядів, відсутність креативності, стереотипні уявлення, бюрократія та байдужість.

Проте це – узагальнені проблеми, за якими приховуються конкретніші місцеві виклики. Наприклад, у сфері ЗМІ.
В Луцьку немає жодного ресурсу, жодного медіа, діяльність якого була б сконцентрована виключно на культурі міста.

Є потреба у ресурсі, де б оперативно і якісно висвітлювалися новини культурного життя, була б присутня аналітика з культурологічних тем, можна було б висловити власну думку як глядача/слухача/читача/відвідувача тощо. Найбільш динамічно це можна було б зробити в інтернеті.

Деякі інтернет-видання міста мають окремі рубрики, що стосуються культури, але це жодним чином не задовольняє потреби мати якийсь окремий повноцінний ресурс про культурне життя міста.

Якщо описові статті про культурні події («новини») в луцькому просторі інтернету є, а афішами він просто переповнений, то є один сектор, який незаповнений взагалі – це аналітика про культуру. Багато людей нарікають, що в Луцьку не залишилося людей, які могли б писати подібні матеріали, проте краще сказати – немає тих, хто хоче (а не «не може») писати.

Проблема інфраструктури стоїть не менш гостро. Туристична інфраструктура в місті мінімальна, хоча останнім часом з’явилися спроби в цьому напрямі. Для митців же є проблема у малій кількості виставкових та концертних площ. Півтори галереї на Луцьк – явно недостатня кількість для чималої громади тих, хто хотів би показати свої роботи.

Ця проблема тісно пов’язана із питанням менеджменту. Сьогодні мало просто зробити щось і хотіти це показати, треба бути хорошим менеджером, аби просувати свої роботи на мистецькому ринку. Зі слів опитаних, дуже часто стається так, що авторові бракує вправності або бажання у піарі. Та й чи повинен він цим займатися?

З іншого боку, оплачувати роботу менеджера – мало комі під силу. Це впливає на творчість. Людина досягає компромісу: щоб виділитися серед інших, вона намагається шокувати глядача, замість того, щоб творити те, що дійсно хоче.

Ще одна проблема – бюрократія. Організувати виставку сяк-так ще можна, але концерт – значно важче. Без допомоги цілої когорти меценатів і влади часто-густо не обійтися.

Організатори фестивалів та музиканти заявляють, що представники влади навіть за умови бажання часто не можуть хоч якось допомогти в організації великих подій, не порушуючи закону і не застосовуючи адміністративного ресурсу. З іншого боку, якщо такий механізм і вдається знайти, то доводиться оббігати велику кількість кабінетів, організацій, які часто не знають своїх повноважень. Деякі етапи доводиться проходити по колу, багато разів звертатися в різні інстанції, щоб отримати офіційний дозвіл на проведення акції тощо.

У старих містах, як Луцьк, історична забудова є як об’єктом культурного життя, так і фоном, на якому воно розгортається. Для Луцька це велика проблема, бо громада міста не розуміє важливості збереження історичної спадщини. І йдеться не тільки про забудову, а й про різні артефакти, інформацію тощо. Це виявляється навіть у тому, що громадських активістів у цій галузі міста можна ледь нарахувати на пальцях однієї руки.

Через корупцію і незаконну забудову знищуються археологічні ділянки, які можна було б дослідити та музеєфікувати, руйнуються виявлені під час будівництва підземні об’єкти. Для науки це величезна втрата. На місці втрачених об’єктів історії будуються сучасні будинки, архітектурна стилістика яких жодним чином не відповідає ані історичній забудові, ані архітектурній традиції краю.

Не вдаючись у філософію історії, автори коротко заявляють, що це призводить до втрати цікавості людей до історичних ділянок міста та поваги до нього загалом.

Ну, і таке класичне явище як людський фактор (конфлікт поколінь, різних середовищ, конкуренція амбіцій тощо) також має свій вплив.

СИЛЬНІ СТОРОНИ

Є в культурного Луцька і сильні сторони, які варто використовувати в майбутньому. Очевидно, що цей список неповний, проте дає загальне уявлення про позитивні тенденції та можливості, які присутні сьогодні.

Важливий і ще досить погано використаний ресурс – велика історико-культурна спадщина Луцька. Будучи «батьківщиною» кількох чудотворних католицьких та православних ікон (або маючи їх сьогодні у музеях) та родоначальником волинського іконопису, місто може стати паломницьким центром чи свого роду «меккою» поціновувачів сакрального мистецтва.

Своєрідність поєднання різночасових архітектурних стилів витворило особливе архітектурне обличчя спокійного і затишного міста. А деякі історичні факти з міської історії (з’їзд монархів 1429 року, Луцьк як південна столиця Великого князівства Литовського, «малий Рим сходу» тощо) мають хороший потенціал для туристичного розвитку.

Цікавий факт – у Луцьку є майже 20 (!) музеїв та музейних кімнат. Проте – вони непопулярні і часто закриті для широкого кола. Та така кількість – це лише потенціал, адже справжнім досягненням було б значене відвідування та якість експозицій. У 2012 році якийсь киянин, відвідуючи Луцьк, за власні гроші замовив рекламу військового музею, що на Шопена, бо був вражений його експонатами. Він також був здивований, чому цей музей непопулярний у місцевого населення і не має реклами. Тут є над чим подумати.

Луцьк багатий на фестивальні події. Це самодостатнє явище, проте за умови втілення міжнародних проектів дасть ширші можливості розвитку культурних тенденцій.

В Луцьку розвиваються різні середовища і субкультурні рухи. Деякі з них досить слабкі, але вони мають потенціал. Останнім часом у місті почало формуватися середовище молодих митців, які готові експериментувати. За умов активного просування та залучення ефективних менеджерів культури можна створити конкурентоздатне середовище та покращити маркетинг волинського мистецтва як у місті й країні, так і за кордоном.

Віддаленість від столиці країни дозволяє деякою мірою абстрагуватися від загальноукраїнських тенденцій та користуватися таким собі культурно-мистецьким «магдебурзьким правом» і творити міську культуру по-своєму.

Варто використовувати і велику потенційну можливість Луцька як поліетнічного міста, оскільки це дасть свіжий погляд на місто з іншої перспективи, а саме, з точки зору перетину різних культур. Крім того, цей фактор дуже добре корелює з історичною особливістю Луцька, коли місто було населене різними національностями.

Сьогодні в місті є польські та єврейські товариства, російське, чеське, вірменське, ромське та німецьке. Багатокультурність допоможе сформувати такі підходи та погляди, які задовольнятимуть представників усіх груп, а отже потенційно й інших.

НА ЗАКІНЧЕННЯ

Усі ці результати у розширеному варіанті увійшли до друкованого видання, в якому містяться висновки та рекомендації як підсумок знайдених тенденцій.
Публікація Культурної мапи
Публікація Культурної мапи

Власне, у виявленні ресурсу культурне мапування завершується. Але як зазначено вище, це не є самодостатній процес. Далі – культурне планування, яке вже втілене в багатьох містах Європи та Америки.

Планування – це процес, який має на меті налагодити співпрацю громади і влади під час здійснення культурної політики міста. Це також передбачає конкретні дії, апробовані вже в європейських містах. Глобально тут ідеться про спільне прийняття рішень міста як єдиного організму – у сукупності влади та громади.

Автори культурного мапування в Луцьку мають на меті з часом зайнятися і цим.

Олександр КОТИС (ВолиньPost)
Якщо Ви зауважили помилку, виділіть її та натисніть Ctrl+Enter для того, щоб повідомити про це редакцію
Коментарі 3
Коментарі, у яких порушуватимуться Правила, модератор видалятиме без попереджень.
"МАПУВАННЯ АДАПТУВАЛИ")))))
Відповісти
Нічим зайнятися, мапувальники?
Літр молока уже 10 гривень. А був? Правильно – 26 коп.
Вперед корів розводити.
Відповісти
чим слово карта погане
Відповісти
Розсилка новин
Підписатись
* Ви зможете відписатись в будь-який час
Останні статті
Культурна мапа Луцька: як зробити місто кращим
04 грудня, 2013, 18:00