вхід реєстрація

Луцький футбол за три роки до появи «Волині»

Луцький футбол за три роки до появи «Волині»
У 1956 році в Луцьку розформували «Динамо» і в місті виникла потреба в створенні нової футбольної команди.

І таку місію взяло на себе керівництво Луцького військового гарнізону – при гарнізонному Будинку офіцерів в найкоротший термін було зібрано боєздатну команду.

Подробиць цього процесу знаємо небагато. Але вже на початку сезону 1957 року луцькі армійці здобули свій перший трофей – Приз відкриття сезону. У фінальному матчі лучани перемогли колег з Володимира-Волинського.

В чемпiонатi Волинської області 1957 року, змагання першого кола якого відбулися з 5 травня до 30 червня. Стартувало 10 команд – двi команди Луцька (армійці та «Буревісник»), команди Ковеля («Локомотив»), Володимира-Волинського (армійці), Нововолинська («Шахтар»), Горохова («Колгоспник»), Голоб («Колгоспник»), Рожищ («Колгоспник»), Каменя-Каширського («Беревісник») та Кiверцiв («Буревісник»). Виступали команди в першості двома складами – дорослими та юнацькими.

Підсумкового становища команд після першого кола знайти не вдалося. Але, судячи з усього, його переможцем стала саме армійська команда Луцька, яка разом з нововолинським «Шахтарем» представляла Волинь в першості УРСР.

Готуючись до стартiв на республiканськiй аренi, луцькi армiйцi провели декiлька цiкавих товариських матчiв. Так з рахунком 2:1 була обiграна команда Бреста (брестчани також грали з нововолинцями – 1:1), київському «Локомотиву» програли 2:3. А окрасою футбольного сезону стала товариська гра з київським «Динамо».

16 червня на поле команди вивiв суддя республiканської категорiї Борис Нємєц. Іменитіші кияни виграли з мінімальним рахунком 2:1, причому забили переможний гол тільки за 15 хвилин до кінця зустрічі.

Першість України-1957 стартувала 28 липня. Загалом в змаганнях за звання чемпіона республіки змагалося 54 команди, поділених на 9 зон. Армійська команда Луцька грала в третій зоні. В дебютному для себе поєдинку луцькі вояки поступилися досить таки сильній команді рівненського «Колгоспника», яка вже наступного року гратиме у класі «Б» - 2:1 на користь гостей.

Незважаючи на стартову поразку, надалі армійці Луцька серйозно боролися за другу сходинку в турнірній таблиці і наприкінці сезону у випадку перемоги в матчі останнього туру 29 вересня над футболістами Кам’янця-Подільського претендували на другу сходинку в підсумковій турнірній таблиці.

«Мокре поле і холодний вітер на заважали кам’янець-подільським футболістам з самого початку гри провести кілька гострих атак. Ось створюється загрозливе становище у воріт господарів поля і Сорочинський влучним ударом забив перший гол. …Ще до кінця першої половини гри захисник гостей торкається рукою м’яча у своїй штрафній площадці. Суддя призначає 11-метровий штрафний удар. Його чітко реалізує Ковальов… Розв'язка настає за 15 хвилин до кінця гри. Лучанин Сик пробив м’яч у ворота. Матч так і закінчився з рахунком 2:1» («Радянська Волинь», 2 жовтня 1957р., тут і далі збережено стиль та правопис авторів публікацій).

У такий спосіб луцька команда, яка на тоді мала просту назву – «Команда м. Луцька» гарантувала собі друге місце. Першим на фініші був рівненський «Колгоспник».

Згідно наказу №98 від 16 квітня 1958р. голови обласного комітету фізкультури та спорту, змагання в першій групі чемпіонату області мали відбутися в одне коло і розпочатися 2 травня. В першій групі після міських змагань здобули право грати: від Луцька – армійська команда та команда педінституту, яку називали то «Буревісник», то «Авангард» (нове добровільне спортивне товариство); від Ковеля – «Локомотив» та «збірна міста»; від Володимира-Волинського – «збірна міста» (армійці) та «Колгоспник»; від Нововолинська – «Шахтар» та «Авангард» (представляв шахту №3»).

На жаль, не вдалося відшукати підсумкового становища команд. Але ще до старту обласної першості було зрозуміло, що Волинь в першості України представлятимуть знову команда Луцького гарнізонного Будинку офіцерів та нововолинська команда «Шахтар». Саме ці дві команди провели учбово-тренувальні збори на Закарпаття, готуючись до нового сезону. За спогадами М.Кузьміна у його книзі «Створення команди майстрів «Волинь» (Луцьк)» «одеський легіон» (Азаренков, Ковелевський, Грушин, Пясецький, Карпенко, Ігрунов, Кузьмін) нововолинської команди та лучанин Школьник в «наказовому» порядку для проходження служби в армії були переведені до Луцька і надалі захищали кольори команди гарнізонного Будинку офіцерів під керівництвом тренера Костянтина Александрова. Також в армійській команді обласного центру Волині грали Василь Соломонко, Іштван Секеч, Юрій Сапешко, Володимир Ковальов, Володимир Шестаков, Володимир Стахєєв, Віктор Студняк, Андрій Сик та інші.

Новий чемпiонат України, в якому знову стартували двi команди вiд Волинi, розпочався 22 червня. Луцькi армiйцi розпочали невдало і навіть обласна газета про головну команду області якось «забула». Чемпіонат луцькі офіцери закінчили у середині таблиці – на 5-му місці з 8 команд.

У 1959-у році луцький ГБО та нововолинський «Шахтар» змагалися в 9-й зонi (їхнiми суперниками стали 5 авангардiвських команд та станiславський «Харчовик»). Стартували вони 5 липня матчем мiж собою в Нововолинську. Перемогли гостi – 2:1. В першому таймі «з численних атак нововолинців на ворота гостей лише одна завершилася позитивним результатом: нападаючий О.Карандєєв з подачі В.Хайла відкрив рахунок» («Зоря комунізму», Нововолинськ, 7 липня 1959р.). В другому таймі «лучани активізують свої атаки, які завершуються успіхом – А.Сабо зрівнює рахунок. Наприкінці зустрічі гості, скориставшись помилкою захисників, провели у ворота нововолинців ще один м’яч» («Радянська Волинь», 10 липня 1959р.).

В цьому сезоні на обидві волинські команди чекали перші в історії волинського післявоєнного футболу міжнародні матчі. Армійцям Луцька та нововолинським гірникам належало зіграти товариські зустрічі проти команди «Лада» з міста Бєлгорай Люблінського воєводства Польської Народної Республіки. Причому лучани вже зустрічалися з польською командою двома тижнями раніше (6 вересня) і перемогли 3:0. Тепер польська дружина приїхала з дружнім візитом на Волинь.

В Луцьку товариська гра відбулась в неділю 20 вересня. «Перші ж хвилини свідчать, що гості намагаються взяти реванш за програш на батьківщині. – писала про гру «Радянська Волинь», - Вони атакували лівим флангом, де грає темпераментний Т.Бартжанський, і хоча він у швидкості перемагає правого захисника лучан В.Мизіна, але зробити влучний удар не може.

Поступово гра переходить у центр поля. Лучани застосовують тактику повздовжніх передач на краї з дальшою атакою штрафного майданчика гостей. На 13 хвилині після комбінації, зав’язаної на лівому крилі нападаючими лучан, була повна можливість відкрити рахунок, але В.Студняк (№11) б’є неточно. Через кілька хвилин він виправляє помилку. 1:0 ведуть лучани.

За п’ять хвилин до кінця першого тайму шістнадцятирічний правий півсередній гостей К.Бужинський вийшов один-на-один з воротарем, але пробив вище воріт.

Другий тайм проходить при перевазі лучан. Гості поступаються їм у техніці і бігу. І те, що довгий час м’яч не потрапляє у ворота бєлгорайців, заслуга воротаря З.Сороки, що замінив М.Матращека. На 15 хвилині він відбив удар А.Азаренкова, але О.Сабо, що набіг, посилає м’яч в сітку.

Цікава міжнародна товариська зустріч закінчилась з рахунком 3:0 на користь лучан
(про третій гол автор замітки не згадав – авт..) (В.Пальцун, «Радянська Волинь», 22 вересня 1959р.).

27 вересня в Луцьку відбувся ключовий матч першості УРСР. Господарі приймали авангардівців Чернівців. «Футболісти «Авангарду» протягом трьох тижнів вересня очолювали таблицю розиграшу. Лучани відставали від них на 4 очки, але мали на дві гри менше. Попередня зустріч з футболістами Коломиї, яку лучани виграли з рахунком 4:0 (ця гра відбулась 25 вересня – авт..), наблизила армійців до лідера.

Ну а підсумкове турнірне становище в 9-й зоні чемпіонату 1959 року засвідчило перемогу команди луцьких офіцерів, причому ГБО випередив дві команди «Авангард» (з Мукачево та Чернівців) тільки за різницею забитих-пропущених голів.

Вигравши змагання в зонi, армiйцi здобули право грати в однiй з двох пiвфiнальних груп чемпіонату України. На цей етап ГБО випало їхати до Харкова. Про перипетії півфінального турніру згадував у своїй книзі Михайло Кузьмін – півзахисник луцької команди тих років.

«Не пам’ятаю, яка перерва була між зональними іграми першості УРСР і півфіналом (10 днів – авт..) але пам’ятаю точно – для нас його було явно недостатньо. По суті, більшість ігор ми проводили 12-13-ма гравцями. У багатьох хлопців були незаліковані травми. В першій грі 17 жовтня ми зустрілись з господарями і стався повний провал. Налаштовувалися ніби по-бойовому. Сили ще були свіжі, поле – чудове, але гри не вийшло. У футболі так буває. У противника виходило все. Харків’яни переграли нас повністю по всім статтям: результат – 3:0».

Наступна гра ГБО (Луцьк) була з командою СКВО, чемпіоном збройних сил СРСР 1959 р. Установку на гру робив майор Малянтович Всеволод Борисович, начальник фізпідготовки дивізії, який на півфінальному турнірі виконував функції тренера команди. Малянтович чітко і ясно сказав: «Одеський СКВО – чемпіони ЗС СРСР-59. Обігравши їх, ви доведете, що в цьому році не хотіли вигравати цю першість». І вийшов з готельного номера.

Самі футболісти визначили склад, домовились як грати. Спочатку одесити грали краще і на хвилині 25-й забили гол. Але луцькі офіцери додали і останню третину першого тайму безперервно атакували, забили гол «у роздягальню».

Про другий тайм гри Михайло Кузьмін згадував так: «На початку другого тайму знову ініціатива була в одеситів, але вони не забили. Ми ж за хвилин 15 до кінця створили момент, який я бачу навіть зараз. Я входжу в штрафний майданчик з м’ячем, в боротьбі падаю, на мене падає ще хтось, створилась «куча мала», але суддя не свистить. Хочу відбити його подалі, але він стрибає поруч…. Мене відпустили і я лежу і дивлюсь, як м’яч підхоплює гравець в гетрах нашої команди і б’є по м’ячу в сторону воріт не дуже сильно, але і до воротаря було недалеко. В мене склалося враження, що м’яч живий і обходить ноги сам. Доходить до воротаря одеситів Володі Арабея, той побачив його, але пізно – впав – а м’яч проковзнув під ним у ворота. Гравцем же в наших гетрах … виявився Шоні Сабо, це він пнув носком м’яч і рахунок став 2:1».

У півфінальному турнірі боролись п’ять команд і в таких випадках кожна має право на додатковий вихідний. ГБО в цьому не пощастило. Їхній вихідний був в останньому турі, а значить додаткового не виходило. В третьому турі лучани виграли в Києва 1:0, Одеса була вихідною, а Харків виграв в Запоріжжя 1:0.

«Запоріжці відпочили в першому турі, а в четвертому ми свою останню гру грали само з ними. Їм гра нічого не давала, нас влаштовувала нічия – і ми у фіналі… Я впевнений в тому, що в нас просто не вистачило сил: травмованих хлопців було багато, майже всі грали з тою чи іншою травмою… (останню гру лучани програли – 1:3 – авт.). І все-таки ми розділили 7-8 місця. Серед 80-ти команд це був безумовний успіх. Нашу команду дуже тепло зустріли в Луцьку…» (М.Кузьмін. «Створення команди майстрів «Волинь» Луцьк»).

У підсумковій таблиці півфінального турніру лучани посіли четверте місце:



В наступному, 1960 році, в Луцьку було створено команду майстрів «Волинь», до складу якої ввійшли і гравці команди ГБО, зокрема, Михайло Кузьмін, Олександр Ігрунов, Анатолій Азаренков, Василь Студняк, Віталій Пясецький. Команда Луцького гарнізону ще декілька років не зовсім успішно виступала у волинських обласних змаганнях, але стимул був вже не той, тому поступово армійський колектив зник з футбольної карти області…

Сергій ГРУДНЯК для офіційного сайту ФК «Волинь»
Якщо Ви зауважили помилку, виділіть її та натисніть Ctrl+Enter для того, щоб повідомити про це редакцію
Коментарі 0
Коментарі, у яких порушуватимуться Правила, модератор видалятиме без попереджень.
Розсилка новин
Підписатись
* Ви зможете відписатись в будь-який час
Останні статті
Скільки можна?
25 грудня, 2013, 18:32
Луцький футбол за три роки до появи «Волині»
18 грудня, 2013, 10:40