Волинський тихоня-прокурор – кривавий варяг з Прикарпаття

Андрій Парака став прокурором Волинської області більше двох років тому. Тоді, у грудні 2011, експерти та політологи губилися у версіях: чому, за які заслуги скромний і нікому невідомий перший заступник прокурора Івано-Франківської області раптом отримав підвищення на посаду обласного прокурора в «жирний» прикордонний регіон?

Усі два роки роботи на Волині Парака працював так, аби особливих питань з боку громади до нього не виникало. Відтак не всім було навіть знайоме прізвище прокурора. Але все змінилося, коли почався Майдан. Активісти та правозахисники заявляють: саме за вказівкою прокурора Параки фабрикувались справи проти учасників луцького Євромайдану.

Як? Тихоня-прокурор – злісний «пес режиму»? – здивується хтось. Але короткий погляд на професійні здобутки Андрія Параки на його попередньому місці дають зрозуміти: тихоня – це маска.

Бо найбільшим «досягненням» першого заступника прокурора Івано-Франківської області Андрія Параки було саме фабрикування справи проти активістів патріотичної організації «Тризуб». Тоді правоохоронці вигадали і створили «віртуальну» терористичну організацію, яка начебто збиралася ...збити літак з Януковичем на борту!

ТИХИЙ ТА НЕПОМІТНИЙ

На Прикарпатті Андрій Парака з’явився 22 липня 2010 року. З другорядної посади у Генеральній прокуратурі його перевели на посаду заступника прокурора Івано-Франківської області.

На цій посаді був 16 місяців – аж до свого призначення на пост Прокурора Волинської області.

«Я дуже добре пам’ятаю Андрія Андрійовича. Такий скромний, невисокий», – пригадує новопризначеного стража порядку адвокат Івано-Франківської обласної колегії адвокатів Володимир Бандура.

За словами правника, Парака так би й промайнув для громади Прикарпаття черговим сірим та невиразним «парашутістом» зі столиці, якби не одна гучна справа: «франківських терористів». Саме в ній і відзначився за всі 16 місяців своєї роботи на Франківщині Андрій Парака.

Ця історія почалася 28 грудня 2010 року у Запоріжжі, коли невідомі бензопилою відтяли голову пам’ятнику Йосипу Сталіну в Запоріжжі. Тоді комуністи знайшли голову генералісимуса та за допомогою спеціального клею присобачили її на місце. Та вже через три дні невідомі знову знищили статую – цього разу підірвавши. Після цього генералісимус не підлягав відновленню.

В умовах зубожіння населення та розгортання протестних настроїв владі терміново стала потрібна чергова «страшилка» для залякування супротивників, легітимізації репресій та гуртування прихильників. У пригоді стало знищення комуністичного боввана, який навіть не був пам’ятником в прямому сенсі цього слова.

З акту знищення малої архітектурної форми, що була елементом фасаду офісу комуністів і була пам’яткою тоталітарному минулому, Прокуратура та СБУ зробили справжній терористичний акт!

ГАЛИЦЬКА АЛЬ-КАЇДА

9 січня 2011 року на Прикарпатті почалися арешти. Міліціонери стали масово затримувати активістів ВО «Тризуб», які зібралися у родичів відзначати Різдво.
Правоохоронці якнайскоріше стали міняти статус «тризубівцям». Із затриманих вони перетворились на заарештованих.

Звинувачення було доволі екзотичне як для України: тероризм.Кваліфікувала злочини Прокуратура Івано-Франківської області. Керував процесом «фабрикування» цієї справи особисто Андрій Парака – каже один з активістів «Тризуба».

У тому, що саме Парака взявся за «тризубівців», впевнений і адвокат Володимир Бандура. Він переконаний: саме прокурор організовував та надихав слідство в непевній справі «прикарпатських терористів». Попри формальне підпорядкування справи іншому працівнику прокуратури.

Всього було затримано 15 осіб. Двоє чекали слідства на Франківщині, а 13 були відправлені до слідчого ізолятора в Запоріжжі. Там одразу затриманих побили бійці спецпідрозділу «Беркут».

Патріотів прогнали крізь стрій «беркутівців», які лупили заарештованих гумовими кийками. Після такої екзекуції одному із затриманих довелося робити операцію на куприку.

Мати одного із затриманих Жанна Стемпіцька розповідає, що катували хлопців мінімум 5 годин на добу. «Максимум – до 15-ти. Застосовували електрошок, підключали до геніталій, під нігті вколювали голки, від палиць чи дубинок, я не знаю, як вони правильно називаються, залишені синяки, і на хребті є гематома. У нього все всередині пече. Може сидіти тільки на твердому, важко йому ходити», – розповідала жінка в інтерв’ю «Радіо «Свобода» у лютому 2011 року.

«Сина возили на якісь покинуті заводи, заламували руки, підвішували до стелі. 10 днів його не кормили», – казав Іван Лабайчук, батько затриманого Василя Лабайчука.

ПІД ПРИЦІЛОМ АЖ САМ ЯНУКОВИЧ

Слідство у цій справі розвалювалось. У затриманих було надійне алібі, і довести їхню причетність до підриву елементу фасаду офісу Компартії («пам’ятника» Йосипу Сталіну) не вдавалось. Прокуратура вхопилась за факт спиляння голови. Зрештою, «тризубівці» і не заперечували факт знищення статуї за допомогою бензопили.

«Це жодним чином не є хуліганством, а екстравагантною формою вираження своїх поглядів. І таких форм може бути дуже

багато. Усі вони захищаються статтею 10 Європейської конвенції, яка у цьому випадку просто брутально порушена українською владою. Тому я змушений їхні дії оцінювати як політичне переслідування, а ці хлопці є типовими політичними в’язнями. Я абсолютно певен, що якщо буде заява до Європейського суду з їх боку, то ЄС цю позицію підтримає»,– говорив голова правління Української Гельсінської спілки, співголова Харківської правозахисної групи Євген Захаров «Радіо «Свободі».

Втім, «органи» продовжували фабрикувати справу. Абсурдність звинувачення у тероризмі у випадку знищення статуї вже стала очевидна навіть правоохоронцям. Тому в процесі слідства висувається нова версія. Затримані на франківщині «тризубівці» збиралися ...начебто збити літак з самими Януковичем та Литвиним!

Тут в нагоді стало вилучення в одного з затриманих автомата АКМСУ та помпової рушниці. На думку слідства, саме з цієї зброї 60-ти річний інвалід ІІ групи Степан Бичек збирався збити чартерний борт з Президентом та головою Верховної Ради на борту.

Це абсурдне звинувачення озвучив навіть сам голова Івано-Франківської облдержадміністрації Михайло Вишиванюк. Чиновник бідкався журналістам, що з вини «терористів» довелося міняти маршрут президентського літака.

Призначений на роль терориста-диверсанта Бичек переніс численні катування. Його утримували під вартою в слідчому ізоляторі Івано-Франківська, де Бичек зазнавав психологічного тиску та фізичних знущань, незважаючи на ряд важких хвороб серця, цукровий діабет та повторно перенесений вже у слідчому ізоляторі обширний інфаркт.

Тривалий час арештанту не надавалася медична допомога, чим остаточно підірвалося його здоров’я. Два рази Степана Бичека у важкому стані доставляли із СІЗО до Івано-Франківського обласного клінічного кардіологічного диспансеру, а у слідчому ізоляторі не допускали до нього навіть священика для сповіді і причастя.

НА ЧИЇХ РУКАХ КРОВ ЗАМУЧЕНОГО В’ЯЗНЯ?

Затриманий Бичек визнав свою провину у незаконному зберіганні зброї. Враховуючи стан обвинуваченого (інвалід ІІ групи, цукровий діабет та хвороба серця), його першу судимість та позитивні характеристики, суд мав присудити йому умовне покарання. Але суддя Рогатинського районного суду Оксана Лошак підтримала позицію Івано-Франкіської прокуратури та присудила Бичеку 2 роки позбавлення волі.

Визначала міру покарання та кваліфікувала злочин Прокуратура Івано-Франківської області. Формально прокуратуру в цьому процесі представляв прокурор Роман Дронь. Натомість захисник Степана Бичека адвокат Володимир Бандура стверджує, що звинувачення фактично «кувалося» в робочому кабінеті Андрія Параки.

Після виходу за стіни тюрми, Бичек прожив півтора місяця. Він помер на хірургічному столі під час операції на серці.

В суді, що відбувся в грудні 2011 року, ця «дута» справа розвалилася. Сімох затриманих звільнили прямо під час суду. Інші отримали умовні терміни в 2-3 роки з відстрочкою – за спиляного, а не підірваного Сталіна. Кудись поділися терористичні статті та звинувачення у намірах підбити літак з Януковичем...

Тоді ж – у грудні 2011 року – Андрій Парака отримав нове призначення. Він став прокурором Волинської області. Цілком логічне підвищення, якраз одразу після проведеного слідства у справі «віртуальних терористів».

* * *

Андрій Андрійович одразу вирушив на Волинь. Та не сам. Слідом за ним потяглися й менш помітні працівники міліції та прокуратури з Прикарпаття: Михайло та Дмитро Руденки, Іван Дацьо та інші «пташенята з-під крила Параки». Вони без проблем отримували жирні посади в прокуратурі та міліції Волинської області.

Експансія «бригади Параки» відбувалася поступово і майже непомітно для стороннього ока. Вона так би і лишалась поза увагою громадськості, якби не акції протесту на луцькому Євромайдані.

Тоді «варяги» з Прикарпаття взялися до звичної справи – стали фабрикувати звинувачення проти затриманих опозиціонерів.

Про «подвиги» команди Параки на волинських теренах, про репресії проти луцьких «євромайданівців» та про «окупацію» ними прокуратури, міліції та суду читайте в наступному матеріалі.

Сергій ШАПОВАЛ

Довідка

Парака Андрій Андрійович народився 2 лютого 1974 року в селі Ручки Гадяцького району Полтавської області. У 1997 році закінчив Київський національний університет імені Тараса Шевченка.
Працював у районних прокуратурах Києва, згодом – у Генеральній прокуратурі України.

Липень 2010 – грудень 2011 – перший заступник прокурора Івано-Франківської області.

7 грудня 2011 року наказом Генерального прокурора призначений прокурором Волинської області.

Парака має звання Заслуженого юриста України, нагороджений нагрудним знаком «Подяка за сумлінну службу в органах прокуратури» ІІ ступеня та Почесною грамотою Кабінету Міністрів України.

У грудні 2013 року Андрія Параку включили до бази «скотів» інтернет-проекту «НеБутиСкотом» – бази даних, яка акумулює інформацію про осіб, які порушують права громадян України. Внесений як «організатор переслідування активістів Волинського Євромайдану».
Бажаєте дізнаватися головні новини Луцька та Волині першими? Приєднуйтеся до нашого каналу в Telegram! Також за нашим сайтом можна стежити у Twitter та Instagram.