Škoda, що не моя… ТЕСТ-ДРАЙВ

Виходячи з офісу на домовлений тест-драйв, уявлення не мала, куди й на чому їхатиму. Наша автівка виділялася з-поміж припаркованих подруг свіжим блиском. Одразу швидкий жіночий погляд: нова, сяюча. Колір – графіт металік. На такій аж шкода кудись за місто по бездоріжжю. «Шкода» - не те слово. Вірніше, якраз саме те. Тому що це і є «Шкода». Точніше – «Шкода Спейсбек».

Сідаю! Поїхали!



Стоп! А вмоститися? Підсуваю сидіння, щоб зручніше діставати до педалей, регулюю спинку. Кермо теж регулюється у двох напрямках: вверх-вниз і вперед-назад. Не забути про дзеркала! Обидва зовнішні регулюються джойстиком з водійського місця. Зручно! Загалом, це можна було зробити і на ходу, але так - правильніше.



Двигун слухняно заводиться з півоберта. Працює так тихо, що на гамірній вулиці і не почуєш. От тепер – поїхали. Відразу – приємний сюрприз: зі своїм заявленим кліренсом у 16.5 см машина легко долає поребрик, майже непомітно скочується на проїжджу частину.



В салоні – просторо. Над головою – вільний простір з запасом, помістився б і водій, значно вищий за мої 1,70. Зручно голові, ногам, рукам. Справа від водійського сидіння – підлікотник. Можна використати за прямим призначенням, якщо заважає – підняти до вертикального положення.



Окремо – про кермо. Приємна на дотик імітація шкіри, зручна форма. Під великими пальцями рук – управління: зліва – музикою, справа – бортовим комп’ютером. Навіть з огляду на те, що я так і не оволоділа навичками користування будь-якими кнопками на кермі, ці конкретні здалися досить зручними й зрозумілими. Навіть не посуваючи рук, робиш улюблене радіо голосніше, ще голосніше…одночасно стрімко повзе догори стрілка спідометра…Ну, тихіше, ми ж іще з міста не виїхали.



На панелі – стандартні два кружальця тахометра й спідометра, між ними – дисплей бортового комп’ютера. Показує пройдену дистанцію за сьогодні і загалом, витрати пального, швидкість миттєву й середню. Ще там щось може показувати (може й не показувати – це вже як ви самі захочете: нецікаві для вас характеристики можна відключити і не відображати).



Мені, приміром, миттєву швидкість зручніше бачити на класичному стрілочному спідометрі. А до середньої за поїздку – взагалі чисто спортивний інтерес. А от витрата пального – це вже принципово. Забігаючи наперед: у мене вийшло 7,1 л (непоганого, сподіваюся) бензину, що для двигуна об’ємом 1,6 мабуть, не так уже й мало. Але ж відомо, що витрати – річ дуже індивідуальна. В перерахунку на пальне – так само. Важко сказати, що тут - заслуга двигуна і авто в цілому, а що – залежить суто від вашого стилю водіння.

Я звикла їздити більш-менш спокійно, а тут ще й машина нова, не моя і незнайома. З огляду на це радує легкість перемикання передач - після автоматичної коробки боялася, що важко буде перелаштуватися. Нюансів із зчепленням теж не зауважила: жодних тобі "притримати і вловити момент" - просто плавно відпускаєш педаль. Ніякого "пізнього зчеплення" і подібних дурниць.



Виїхали за місто. Назвати це «дорогою» в принципі, не буде помилкою. «Хорошою» ця дорога, можливо, була колись – хоча й це сумнівно. Попри це авто йде досить впевнено, всі ці ями-горби на асфальті практично не відчуваються. Трохи погойдує – так. Трясе – ні. Не шумить, не деренчить, не підскакує. Значна заслуга в цьому – немаленької такої колісної бази (2,5 м). Ну і підвіски, звісно.



Не втрималася – похуліганила. На порожній дорозі спробувала в довільному порядку об’їжджати «змійкою» вибоїни: машина поводиться так, ніби це вона сама хоче так петляти. На кожному віражі міцно тримається усіма чотирма колесами за покриття і м’яко погойдується, входячи у поворот. Їдеться легко, тихо, от тільки стає гарячіше.

На цей випадок авто обладнане системою клімат-контролю, що забезпечить комфортні умови в салоні за будь-якої погоди. Все керування – під рукою. Холодить, дме, освіжає. Краса!

Приїхали на майданчик, щоб проїхатися «на пробу» з вітерцем. За швидкості 140км/год на третій передачі у мене особисто відчуття було між «о, Боже!» і «супер!» На автодром наша смуга схожа дуже трошки, тому на цьому атракціон швидкості й закінчився. Хоча машина легко пішла б і 160, а якщо вірити виробнику, то й 190. Не ризикнула.

Зате тут, на відкритому просторі, роздивилася вже її з усіх боків і зсередини. Перше враження – невеличка така машинка. Гарнюня. Як на мене, з дизайном – повний порядок. Плавні, але динамічні лінії. Нічого зайвого, все практичне, все – для зручності. І при цьому – авто красиве, стильне. Не таке вже й мале, до речі: при ширині 1,7 м довжина 4,3 м. Ще один плюс дизайну: при такому співвідношенні машина не здається вузькою і довгою. Навпаки, виглядає пропорційно, компактно.

А от як вдалося створити таке враження – загадка. Тому що всередині машина дуже простора (як на мої габарити, принаймні). Сидячи спереду – великий діапазон для посування сидінь. Для пасажирів ззаду навіть при дуже габаритному водієві залишається вдосталь місця для ніг.

Багажник мало того, що і так є досить об’ємним, так ще й має простір для росту: спинки задніх сидінь складаються у пропорції 40/60, що дозволяє залишити потрібну кількість пасажиромісць, загрузивши, до приміру, лижі. У нагоді стануть і кріплення для багажу - сітка, гачки, кишеньки.



Що ще можна подивитися? Відкрила капот. Перше, що кинулося в очі, - кришка має шумо-,вібро-(і тепло, мабуть) ізоляцію. А от під нею...Ну, все, що там завжди буває. Без чого машина не їздить. Машина нова, все чистеньке таке. З інших вражень: дуже гарний бачок для склоомивача. Все, капот закриваємо.



На зворотньому шляху почуваюся впевненіше. Мабуть, тому що за кермом - не я. У моєму розпорядженні - ціле заднє сидіння: хоч сидячи, хоч лежачи. Роздивляюся, чого не помічала раніше.



За вікном - поля. Нерівності дороги не дошкуляють. Помічаю дещо цікаве: при їзді на четвертій передачі на дисплеї з'являється пропозиція перемкнутися на п'яту. На тахометрі - всього 2000 обертів. Автомобіліст-професіонал пояснює, що машина таким чином підлаштовується під індивідуальний стиль водіння: оскільки різких рухів від водія не очікує, пропонує за рахунок вищої передачі економити пальне. Схоже, ми дійшли взаєморозуміння.



Цікавлюся, скільки ж коштує така цяця. В такій комплектації – щось коло 230 000 грн. З урахуванням ситуації з курсом – цілком прийнятно.

Ольга ДОРОШЕНКО
Бажаєте дізнаватися головні новини Луцька та Волині першими? Приєднуйтеся до нашого каналу в Telegram! Також за нашим сайтом можна стежити у Twitter та Instagram.