вхід реєстрація

«Ми готуємося до війни», - генерал-лейтенант авіації Станіслав Павлович

«Ми готуємося до війни», - генерал-лейтенант авіації Станіслав Павлович
Російська агресія стала для України найсерйознішим викликом за всі 23 роки незалежності. Треба визнати, що нове керівництво держави після Революції Гідності було не готове організувати належний опір проникненню диверсійних груп, сепаратизму та «зеленим чоловічкам».

Збройні сили України організували опір сепаратизму та терористичним групам на Сході. Ефективно чи ні - судити експертам, але не останню роль у цьому відіграла самоорганізація різноманітних батальйонів і повернення у Збройні сили та інші силові органи «старої гвардії».

Після побиття студентів на Майдані 30 листопада туди пришли досвідчені афганці, щоб захистити молодь. Сьогодні до лав Збройних сил повертаються досвідчені кадри, які, якби не війна, можливо, давно пішли б на заслужений відпочинок, однак стали на захист «нової України».

Саме так вичинив один із найдосвідченіших льотчиків у військово-повітряних силах генерал-лейтенант Станіслав Павлович. У нього за плечима 43 роки служби у військовим льотчиком, 186 бойових вильотів у Афганістані, служба у Туркменістані та сотні учнів, що сьогодні стали кадровим ядром українською авіації.

Коли перед Україною стоїть реальна загроза українського вторгнення, Станіслав Павлович повернувся у Збройні сили, щоб навчати пілотів. Польоти відбуваються на аеродромі «Крупа» поблизу Луцька, де на відремонтованих літаках пілоти підвищують свій показник нальоту та вивчають методи повітряної війни у нових реаліях, коли завдання авіації змінюються.


Як змінилося ставлення до авіації за 23 роки незалежності?

У Радянському Союзі стати військовим льотчиком було престижно. Всі поважали льотну професію, вона була дуже престижною. Я у свій час поступав у Чернігівське льотне училище,тоді був конкурс – 6 чоловік на місце.

У той час справді дуже добре готували льотчиків. Нальот був дуже високий, не порівняти із сьогоднішньою Україною.

Чому в Україні зменшились нальоти військових льотчиків та престиж авіації?

Нальоти зменшились, бо немає достатньо ресурсів. Бандитська влада, яка керувала, робила спеціально все, щоб практично знищити війська. Ви знаєте, хто були міністри, це ж громадяни Росії, вони знущалися над нашою авіацією.

Тому, на жаль, престиж професії льотчика зменшився. Хоча, я думаю, зараз він підніметься. Якщо ми хоче зміцнювати Збройні сили, авіацію треба однозначно розвивати. Це найпотужніший вид Збройних сил. Підготовлена на належному рівні авіація - це гарантія безпеки нашої держави.

Яким чином зараз відновлювати силу авіації? Чи встигнемо ми зараз це зробити, адже до цього про неї практично не дбали?

Сьогодні пішло постачання авіагасом (пальне для літаків, - ред.), змінилося відношення керівництва, наразі роблять акцент на тому, щоб льотчики справді отримували достатньо досвіду, щоб набиралися льотної практики. Сьогодні біля Луцька йде підготовка льотного складу до бойових дій. На жаль, 20 років також підготовки не вели, але ми зараз це робимо.

Зараз ми цілком встигаємо підготували пілотів на належному рівні. Я вважаю, якщо держава так буде ставитися до цієї сфери, у найближчі 2-3 роки ми підтягнемося до того, щоб авіація України значно посилилася, щоб з нею рахувалися, щоб народ України знав – авіація їх захищає.

Треба визнати, що сьогодні кількісно-якісне співвідношення авіації України та Росії - 1/96. Треба уявляти, що перед нами стоїть значна сила. Хоча я не думаю, що наш рідний брат Росія піде на нас війною, це неможливо і не має так бути. Але все ж ми готуємося до війни, і найбільшу силу, окрім військових навичок, нам дає усвідомлення того, що захищаємо власну землю. Це значить набагато більше, ніж оте співвідношення.

На яку авіацію зараз варто робити акцент? На винищувачі, бомбардувальники?

Треба робити акцент на всі види авіації. Винищувальна захищає від вторгнення у державу, а бомбардувальна – це ударний кулак, який знищує ворога, що має намір на нас напасти.

А яким чином поділяють авіацію за територією? Чи виконують літаки із цього аеродрому функцію «прикривання» якихось стратегічних об’єктів?

Тут не можна так казати. Ця авіація на даний час не прикриває щось, вона готується до бойових дій у будь-якій точці. Ми вже встигли зробити дуже багато. Ми готуємо фахових льотчиків, щоб Росія не думала, що наша авіація не може гідно відповісти відповісти на певні зазіхання.

А як щодо технічного оснащення літаків? Який підхід зараз треба застосовувати, купувати нові літаки, чи ремонтувати ті, що є?

Наразі підхід полягає у тому, що треба ремонтувати те, що уже є. Закупити нові літаки зараз ми не зможемо найближчим часом. Принаймні 2-3 роки нам треба ремонтувати ту техніку, яка є. У нас дуже багато літаків, просто треба їх привести до належного стану. Для цього, до речі, потрібно не так і багато ресурсів. Просто треба, щоб керівництво нормально зайнялося цим питанням, у нас багато літаків, є пілоти, тому ми готові дати гідну відповідь на агресію.

Як щодо авіаційної промисловості України. У нас же є такі заводи, зокрема «Антонов», заводи що виробляють авіаційні двигуни. Чи можна з ними зараз налагодити співпрацю?

Ну, завод «Антонов» виробляє транспортні літаки, а сьогодні стоїть питання бойових літаків. Щодо бойових, у нас є потужні заводи авіадвигунів – луцький «Мотор», львівський та ще по Україні заводи, які при належному фінансуванні здатні допомогти нам обладнати, модернізувати літаки.

Зараз є інформація про те, що російські літаки, гелікоптери порушують повітряний простір України. Як ви вважаєте, яка мета таких вильотів?

Вони хочуть просто спровокувати нас, тому ми повинні бути готові до масштабного вторгнення російських військ. Наразі ми готуємося відбивати такі можливі атаки.

Але, все ж, я повторюю, треба сподіватися на здоровий глузд російського керівництва. Після стількох років сусіди, братні народи не можуть іти війною один на одного. Ви сьогодні бачите, скільки трупів везуть вже сьогодні із тих місць бойових дій. Це нагадує «груз 200» часів Афганістану, це справді страшно (Груз 200 – умовна маса 200 кг при перевезенні трун на повітряному транспорті, - ред.). Не можна надалі допускати розширення конфлікту. Я вважаю, що до цього, можливо, не дійне. Але все можу бути, тому ми готуємося до війни.

Чи є російські літаки на аеродромах Білорусі? Це цікавить волинян, адже ми безпосередньо межує із цією країною.

А ви знаєте, що вже російські літаки давно розміщені в Білорусі. Це ні для кого не секрет, вони там вже давно є. це стоять винищувачі, вони перебувають у повні готовності. Але, я вважаю, що з боку Білорусі удару не повинно бути. Ви ж чули виступ Олександра Лукашенка, що ніколи від них не буде якоїсь загрози, я думаю, що він – людина слова. Я думаю, що він відкритого конфлікту не допустить.

Вчора на Донеччині вбили більше 10 солдатів 51-ї брига. На вашу думку. Чому так сталося?

Основна причина, що немає підготовки, немає керівництва такими діями належного. Там потрібен фаховий контроль, а його немає. Також люди недостатньо навчені. Немає в частини військових психологічно розуміння, що ми в стані війни.

Навіть захоплення Криму починалося із того, що пустили російські гелікоптери, війська на територію, закрили очі на це. Чому їх одразу не роззброїли? Чому під час блокування військових частин ми «гралися»? Треба було однозначно діяти рішучіше.

Коли Путін заявив, що російських військ в Криму немає, чому тих людей просто не знищували, це ж, виходить, не солдати іншої держави, це невідомо хто. Тому сьогодні для прокуратури є завдання розібратися, чому така бездіяльність була тоді.

На Сході терористи прикриваються мирними жителями. Як з ними треба діяти?

Треба попередити тих ніби мирних жителів, щоб вони не прикривали терористів. Попередити, їх, щоб не ставали перед тими терористами, блокпостами, щоб у певний день під час операції просто не виходили із дому.

А хто все одно вийде та буде терористів прикривати, то вони такі ж самі співучасники, їх треба знищувати. Більше того, там же люди проплачені стоять. Вони знають, куди йдуть і кого вони прикривають.

На якому рівні зараз моральний дух військово-повітряних сил?

Я хочу запевнити волинян, українців, що на сьогоднішній день особовий склад, льотчики справді мотивовані захистити свою державу, це наше святе, які б не убори умови, яке б не було керівництво, ми державу за жодних умов не здамо. Це святий обов’язок для нас.

Ми не боїмося чисельної переваги, можливої смерті, ми зараз знову згуртувалися для відновлення потужності авіації, ми готуємо велику кількість льотчиків та не допустимо вторгнення, яке б керівництво у нас не було.


Своїми міркуваннями про перспективи української авіації також поділився учень Станіслава Павловича, керівник авіаклубу «Крила Волині» Віктор Коваєв.

Що можете розповісти про генерала Павловича як військового командира?

Станіслав Миколайович був моїм командиром, коли я служив у Луцьку у військово-повітряних силах. Він – людина із величезним досвідом, такого досвіду у нас в Україні в льотного складу практично немає. Людина пройшла Афганістан, багато мала бойових вильотів. Крім того він навчив багато пілотів, передав їм свій бойовий досвід.

Зараз він продовжує служити, а я більше займаюся підготовкою молоді, очолюю у Луцьку аероклуб «Крила Волині». Це те, що якраз відроджує нашу авіацію, робить перший крок до залучення молоді. Бо ж велика авіація починається практично з малої. Приходять школяр, старші, ми їм даємо базові знання підготовку, а потім вони можуть поступити у льотні училища і далі будують кар’єру. Так закладається фундаменту свідомості молоді.

На яких засобах літають у вашому клубі? Де польоти відбуваються?

Наш клуб базується на аеродромі в Крупі, літаємо на мотодельтапланах, на мотопаропланах. Також у нас є «підрозділ» радіокерованих моделей. Там займаються діти із станції юних техніків. Спонсорує нашу діяльність пивзавод «Земан», тому технічне забезпечення на хорошому рівні.

А де в Україні готують військових льотчиків, куди молодь може іти навчатися?

У нас є авіаційні училища, Харківський авіаційний інститут. Там готують військових льотчиків, наземний персонал, інших спеціалістів. Після авіаклубу та можна вже ґрунтовно зайнятися військовою підготовкою та будувати кар’єру в авіації.

Антон БУГАЙЧУК
Якщо Ви зауважили помилку, виділіть її та натисніть Ctrl+Enter для того, щоб повідомити про це редакцію
Коментарі 6
Коментарі, у яких порушуватимуться Правила, модератор видалятиме без попереджень.
Нечестивец бежит,хотя за ним никто не гонится и не атакует- а праведник смел, как лев.
Відповісти
у психіатра давно були? Пора, в самий раз!
Відповісти
Не могу обратиться к вам как "уважаемый" так как если бы офицеры служившие в те годы в Кизил-Арвате знали наперед что вы будете в дальнейшем служить на стороне бандеровцев и убийц славян-русских нашего братского народа сделали бы все чтобы вы навсегда остались в туркменской земле.Жаль что столько хороших молодых летчиков тогда погибло а такое чмо как вы остались живым.Земляки по Кизил-Арвату.
Відповісти
Если это действительно твои слова, Славик, то я просто в ужасе...
Відповісти
С Павловичем служил в Кизыл-Арвате,вместе были в Афганистане.Стоило ли тебе, Слава, 43 года служить,чтобы стать военным преступником,ни один порядочный человек тебе руки не подаст.Я тебя уже стёр из своих друзей.
Відповісти
Слава.я тебя поддержываю в твоих дейтвиях.это дейтвительно патриот своей Родины.Ну. а бывшие коллеги насмотрелись / мультиков/Путинських вот и пишут чепуху.ты им прости.
Відповісти
Розсилка новин
Підписатись
* Ви зможете відписатись в будь-який час