Роман Іванюк: Відновлення роботи спиртогорілчаного заводу в Луцьку – мій внесок у розвиток рідного міста*

Виконувач обов’язків директора державного підприємства «Укрспирт» Роман Іванюк – лучанин. Власне в обласному центрі Волині під час парламентських виборів 2014-го спробував поборотися за мандат народного депутата. Програшем у кампанії не засмучений, бо, як наголошує, вважає гідною оцінкою його професійних якостей нинішню посаду, на якій за доволі короткий час вже встиг прислужитися рідному місту.

– У своєму першому інтерв’ю на цій посаді ви заявили, що прийшли в «Укрспирт», бо знаєте, що робити. Та «картинка» стану справ на підприємстві, яка була у вашій голові на момент призначення, і реалії ДП дуже різнилися?

– У принципі, так. Бо той стан справ, який я застав у 2006-2007 роках на «Укрспирті» , коли працював на підприємстві, був проблемним. Бачив тоді: все геть не веселкове і є над чим попрацювати. Але та «картина», що є зараз, – рази в чотири гірша від 2007-го. Проблеми – на всіх фронтах. Причому не ті, які потрібно буде виправляти десь-колись, а ті, за які необхідно було братися і вирішувати хоч півроку назад.

Нині застав шалені проблеми з ліквідністю, цілковиту відсутність коштів на будь-що, величезні борги. Наприклад, перед НАК «Нафтогаз» – майже 80 мільйонів, на понад сотню мільйонів прострочених платежів за зерно. І ці суми – вже тільки те, за чим люди стояли у дверях і вимагали погасити, коли коштів на рахунку було «нуль». Підприємств у структурі ДП працювало «аж» 4 із 41-го. І ситуація була дуже-дуже-дуже поганою. Уточню, що реалізація продукції у січні-місяці 2015-го становила 350 тисяч декалітрів. Для прикладу: у січні 2014-го – 800 тисяч декалітрів. Тобто через рік – більш ніж удвічі менше.

Об’єктивно: початок моєї діяльності припав на найгірші місяці роботи держпідприємства, бо воно працювало у січні-лютому збитково. А тут потрібно ще й визнавати шалені борги, гасити їх, працювати з кредиторською заборгованістю. Дуже важко було.

Додаткове ускладнення – те, що попереднє керівництво мало на рахунку 250 мільйонів гривень, але, замість того, щоб ці оборотні кошти залишити, перерахувало їх як попередню оплату за зерно на якісь незрозумілі компанії, які вже, напевно, і позакривалися. Тобто, грубо кажучи, дістався мені «Укрспирт» ні з чим, біля розбитого корита.

– Чи вдалося хоча б частково за той час, що ви працюєте, з проблемами впоратися? Яким чином?

– По-перше, ми переглянули виробничі плани. Почали розраховувати на те, що в нас є: на те зерно, на ту продукцію. Просто поповнювали обігові кошти максимально.

По-друге, ми дуже чітко й прискіпливо підійшли до тих заводів, які залишалися діючими. Вони працювали у збиток: завищена собівартість, божевільні енерговитрати, незрозуміло які закупки зерна. Їх перевели на систему економії. Найперше створили тендерні комісії з закупівель зерна та інших продуктів, запустили лише суперрентабельні та ефективні по собівартості заводи, чим дуже швидко скоротили витрати пального (наприклад, раніш було до 9 метрів кубічних витрат природного газу на виробництво одного декалітра продукції, то зараз стало 5,5-6 метра кубічого).

На 30% скоротили ми енергозалежність завдяки тому, що підняли потужність заводів. Вони ж функціонували не на повну. Ця проста зміна зробила виробництво ефективнішим. І, таким чином, наразі за три місяці «Укрспирт» погасив 50% боргу перед «Нафтогазом» та майже половину несплат за зерно (винні приблизно 55 мільйонів за поточні поставки зерна, а боргували в межах 120 мільйонів). Отож, без зайвої скромності: ми дійсно за цей час спрацювали чітко й гарно.

– А які завдання окреслили собі на найближчий період?

– По-перше, важко ставити навіть короткострокові завдання, бо я наразі виконувач обов’язків і є конкурс на посаду керівника ДП. Щодо довгострокових завдань, то підготував конкурсну програму з розвитку «Укрспирту», де вказав, що за цей рік підприємство може отримати прибутку до 350 мільйонів.

Вважаю, що це логічно і правильно. Адже потрібно виготовляти і біоетанол, і спирт на експорт у Євросоюз, потрібно працювати над рентабельністю заводів, ефективністю, завантаженістю. І, звичайно, над мінімізацією затрат.

Зараз скорочуємо наполовину працівників у центральному апараті, будемо працювати над новими штатними розписами для спиртзаводів. Тому, впевнений, станемо ефективними по затратах і намагатися розширювати ринку збуту.

– Говорили про конкурс на посаду. Багато охочих очолили «Укрспирт»?

– Я чув, що документи подали більш ніж 20 чоловік.

– Серед них є колишні або нинішні працівники ДП?

– Так, є і діючі, і колишні. Щодо останніх, то, в основному, всі ті, хто свого часу був біля «годівнички», хочуть сюди повернутися. Хоча вони розуміють, що у принципі підприємство змінилося. Зараз ми працюємо прозоро і чесно. І вже є результати. У мене вкрасти не буде де.

– Міністр Павленко в інтерв’ю УП розповів, що йдуть переговори щодо поновлення експорту, бо через курс валюти така продукція стає цікавою, в тому числі технічний спирт та алкоголь. Можете розповісти, хто зацікавлений, чи були перемовини і який їхній результат?

– Є ринки, які зацікавлені нашою продукцією. Це, звичайно, найперше турецький, який достатньо великий і проводить перемовини не з однією компанією. Зараз вже плануємо туди перші відвантаження на квітень. Думаю, що все буде нормально.

Також цікавими є питні ринки Вірменії та Туркменістану та ринки Євросоюзу для біоетанолу й абсолютованого спирту.

Наша продукція може конкурувати саме в ціновому сегменті. А оскільки ми активно працюємо над собівартістю, то будемо ще більше і більше конкурентоспроможними.

– Попередній керівник «Укрспирту» Михайло Лабутін залишив «спадок», якого вистачило на порушення не одного кримінального провадження. Не відкриваючи таємниць слідства: які порушення закону та суми завданих збитків там фігурують, чи є матеріали, які вже передані до суду?

– Щодо справ у суді, то я не знаю. Ми задокументували ті порушення, які побачили, та передали до правоохоронних органів. У першу чергу що мені неприємно як менеджеру, який взявся за виконання обов’язків директора, – це ситуація з виведенням обігових коштів, про яку я щойно казав. Нам би зараз ці гроші – і було б набагато легше жити. А так доводиться постійно розраховуватися з боргами і жити під пресом цих зобов’язань.

Звичайно, володію інформацією про кримінальні провадження, що веде Державна фіскальна служба щодо експорту, який не відбувся. Однак сум завданих збитків не знаю. Вистачає поточної роботи, у якій з головою.

– Заяви про корупційні схеми на підприємстві не робив хіба що лінивий. З останнього інтерв’ю екс-міністра АПК свободівця Ігоря Швайки. Тут згадується і нинішній прем’єр Яценюк, і нардеп Андрій Іванчук, і «спонсор» режиму Януковича Юрій Іванющенко. Разом із, є чимало інформації про те, що і самі свободівці «педалюють» тему «Укрспирту» не лише винятково заради державного блага. Отож, за час вашої роботи – чи багато було пропозицій домовитися? Чи триває боротьба за ДП «Укрспирт» між конкретними группами?

– Домовитися про що? Зі мною немає про що домовлятися – я менеджер, який виконує обов’язки керівника. Грубо кажучи, я професіонал, який має виконати завдання – зробити держпідприємство «Укрспирт» таким, яке постійно створює додаткову вартість, є прозорим, правильним і зрозумілим людям, бо у ньому відсутня корупційна складова.

Впевнений, що всі чудово розуміють: домовлятися зі мною не має про що, бо я в своєму житті у схемах ніколи участі не брав і не збираюся. Тож кажу чесно і відкрито: ніхто не підходив і навіть не пробував «заговорювати».

Але чи триває боротьба за ДП «Укрспирт» між конкретними групами «смотрящих» – думаю, що так. Тобто, у принципі, ті, хто тут годувалися раніше, хочуть, звичайно, повернутися. Бо зрозуміло, що зі мною домовитися неможливо, тож для них на посаді директора підприємства мають бути більш прийнятніше кандидатури, з якими можна буде таким чином «працювати».

– Цілком очевидно, що чимало схем на підприємстві реалізовувалося завдяки «співпраці» керівництва з підлеглими. Отож, ви вирішили кадрові питання?

– Справді, багато з заступників, які тут були раніше, вже зараз не працюють. Команда заступників, яка займається операційною діяльністю, є абсолютно новою. Також з’явилося кілька професіоналів на рівні начальників управлінь і департаментів. Проте, звичайно, ще низка старих кадрів залишилася. Вони потроху змінюються.

Зараз ми оголосили атестаційну комісію, яка працюватиме протягом 2-х тижнів. Ті люди, які займають не відповідні посади в «Укрспирті», підуть з підприємства.

Також, як я вже казав, ми удвічі скоротили штат центрального апарату. Сподіваюся, що старі і нечисті на руку кадри ми вимиємо звідси. Бо коли я прийшов сюди вперше, на роботі з’явилися люди, які по 10 місяців були на лікарняних. І власне вони пробували мені розповісти , як жити і працювати. Їх, до речі, вже тут немає.

– Щодо заступників: наскільки мені відомо, вони «нав’язуються» вам профільним міністерством. Якщо так, то чи можете ви гарантувати ефективний менеджмент?

– Я не можу відповідати за цих людей, бо заступників дійсно призначає сам міністр. Хотілося б, звичайно, більшої свободи у кадровій політиці. Але – є що є. Сподіваюся, кандидатури підбиралися міністерством зважено. Лише можу додати, що у принципі рішення по підприємству приймаю я. І хоч що заступник спробував би пролобіювати, останнє слово – за мною. Намагаюся все замикати на собі. Важко, звичайно, але як інакше.

– Щодо конкретної роботи, то минулого тижня Луцький спиртогорілчаний завод (офіційно – Луцьке МПД ДП «Укрспирт) розпочав розлив горілки ТМ «Волинська» та «Поліська». Які плани у ДП «Укрспирт» пов’язані саме з волинським підприємством?

– Чесно: дуже довго над цим бився. Це був мій такий внесок у розвиток рідного міста та області. Бо якби прийшов інший менеджер на «Укрспирт», то він би так не переймався долею луцького заводу. Потрібно було вкласти до 7-ми мільйонів гривень у запуск підприємства в обласному центрі Волині, провести роботу, аби повернути марки «Волинська» і «Поліська» державному підприємству «Укрспитр», бо по них було багато спорів. Було багато тривалої роботи. Результат – розлив вже почався.

Сподіваюся, що робота буде ефективною і комбінат зможе посісти лідируючі позиції на Великій Волині. Плани щодо заводу – амбітні. Більше того – я впевнений, що протягом 2-х місяців ми запустимо ще й спиртовий цех Адже у Луцьку – єдине з-поміж наших підприємств, яке є повного циклу, з можливостями виробляти і спирт, і горілку. Воно мусить бути цікавим і ефективним.

Запевняю: особисто триматиму діяльність спиртогорілчаного заводу на контролі, щоб у працівників була і робота , і заробітна плата, а на полицях у супермаркетах попитом користувалися «Поліська» та «Волинська». Сподіваюся на підтримку керівництва області та міста та їхнє сприяння у просуванні державних брендів.

– Щодо питання торгових марок, під якими випускав продукцію Луцький спиртогорілчаний комбінат: які кроки робляться задля виведення з ринку «клонів»?

– По-перше, у мене зараз є підписані заяви від Тзов «Галичина-Табак» про передачу у власність ДП «Укрспирт» торговельних марок «Етнос Полісся». Будемо таку ж розмову вести з ТзОВ «ТД Міжрегіональні ресурси» щодо того, що коли вони хочуть купувати та робити дистрибуцію ТМ «Волинської» та «Поліської», вони мають відмовитися від розливу ТМ «Нове Полісся» та «Нова Волинь» на території Волинської та Рівненської областей. Якщо ні, то в «Укрспирту» є дуже вагомі впливи на усіх виробників горілчаної продукції для того, щоб взагалі зупинити розлив таких марок. Бо ж розливаються вони на лікеро-горілчаних комбінатах, які купують спирт у нас.

– Проблеми луцького підприємства не раз були у центрі уваги місцевих владців. А міські депутати свого часу голосували за звернення до керівництва країни повернути комбінату статус окремої юридичної одиниці. Такий розвиток ситуації можливий?

– Думаю, що більш ймовірно, що луцький спиртогорілчаний буде філією ДП «Укрспирт» з окремою політикою щодо закупівлі сировини. Проте продажі будуть централізовані. Розумієте, коли робити окрему юридичну особу, то одразу ж будуть маніпуляції, з’явиться певна незалежність і бажання вкрасти.

Те, що окремі юридичні особи наробили, – то шалені борги. І ми це бачимо. Тому наразі потрібно трошки ручного управління. Після нього буде вільне плавання, коли спиртзаводи стануть більш незалежними.

Проте я думаю, що статус юридичної особи – це непотрібна річ. Жодних додаткових надходжень у бюджет він не дасть. Прибутків великих таке підприємство не матиме. Якщо заробить мільйон-два, то це вже непогано. І місцевий бюджет отримає якихось 500 тисяч гривень, які не є ресурсоутворюючими. Все одно ж усі місцеві податки, як то відрахування у фонд соцстраху чи акцизний податок з роздрібної продажі горілчаної продукції, будуть платитися.

– Повернімося в розмові у не таке вже й далеке минуле. У Луцьку ваше ім’я стало відоме ширшому загалу через участь у виборах до парламенту. З того часу минуло ледь не півроку. Отож, певні спогади стерлися і переосмислилися. Що залишилося у пам’яті?

– По-перше, виборча кампанія – все ж світлий спогад. Це був перша публічна «проба пера». Я заявив, що є лучанином і бажаю для міста всього найкращого. Можливо, ідеалізував ситуацію з виборами. Зараз розумію, що це більше технологія, а не твоє бачення ситуації, розвитку країни, твої раціональні пропозиції та можливості для їхнього втілення. Вважаю, що ідеї були правильними, що всі ті кроки, про які я говорив, варто було зробити. Проте кампанія довела, що на виборця більш впливають брудні технології та гра слів. Я до цього не був готовим.

У Луцьку залишилися мої виборці, з якими я спілкувався за час кампанії. Пригадую потиснуті руки – а ми рахувати, що їх – майже 10 тисяч. І, хоч відчуваю відповідальність перед всіма цими людьми, мені не соромно дивитися їм у вічі.

Не раз казав, що є лучанином і ним залишаюся. Тож намагаюся братися за гарні справи для міста. Як от у моїй новій ролі, де я пішов на підвищення (бо хоч мене і не обрали нардепом, сподіваюся виграти конкурс на керівника «Укрспирту»). Хоч невеликою роботою із запуску спиртогорілчаного заводу я намагаюся показати, що Луцьк для мене – це рідне місто, за яке вболіваю.

– Деякі ваші конкуренти по округу під час кампанії використали прийоми чорного піару. Та і результати виборів по округу, оголошені під загрозою палаючих шин, як на мене, – теж спірне питання. Щодо саме чорного піару: ви зверталися із відповідною заявою до правоохоронців. Вони дали належну оцінку таким діям і покарали порушників закону?

– Наскільки я знаю, ніхто навіть не розглянув ту заяву. І до мене відповіді не надходило. А загалом у мене після виборів було якесь таке спустошення – через правила гри, з якими стикнувся і виявився до них не готовим. Бо я не використовував жодного слова чи натяку проти конкурентів із розряду чорного піару. І справді вважав, що це не потрібно. Мої опоненти вирішили, що це необхідно. Бог їм суддя. Попри це, з повагою відношуся до них усіх і при зустрічі потискатиму руки та дивитимусь у вічі. Питання тільки, чи вони це зможуть зробити.

– У принципі, у тій газеті , на мою думку, чорного піару як такого й не було. Лише спроба маніпуляції свідомістю виборця. Як ваші рідні, зокрема дружина, сприйняли те, що фото з нею мали б слугувати б для дискредитації вас як кандидата?

– Ми посміялися, та й все. А загалом технологія була в тому, що пересічний громадянин мав би зрозуміти, що я нібито бував учасником «піру во врємя чуми». І ніхто не враховував, що фото – кількарічної давнини. І відвідувати світські заходи було частиною моєї тодішньої роботи. Зараз я на вечірки не ходжу, бо багато працюю на державу.

У принципі – проблем нема. Я ні на кого зла не тримаю. Громада Луцька обрала іншого кандидата. Як член цієї громади, я поважаю точку зору більшості. Бажаю удачі народному обранцю, але хочу нагадати: роботу ми проконтролюємо.

Щодо тих, хто проголосував за мене – а це майже 10 відсотків від кількості виборців, що прийшли на дільниці,– то я хотів би виправдати якимось чином їхню довіру. Буду думати, як це зробити. Приїжджаю в Луцьку, спілкуюся з людьми, і ті слова, які чую зараз,без нагнітання негативних емоцій, як у час виборчої кампанії, – то в принципі тільки позитив. Багато хто каже: жаль, що ви не пройшли. Хоча вже зараз я сам не можу сказати, шкодую я, що програв, чи ні. Прикро, що люди проголосували за вдало реалізовану технологію, я не за конкретні ідеї та можливість їх втілення в життя.

– А чи є наразі у ваших планах спробувати знову поборотися за мандат нардепа?

– Якщо вже раз брався за це, то, думаю, що важно буде відмовитися від спроби наступного разу. Але тут не можна спланувати, як півроку складуться. Що вже говорити про більше. Тим паче, що за нинішньої ситуації і не спрогнозуєш, коли знову відбудуться вибори до парламенту.

Однозначно можу сказати, що брати участь у місцевих виборах я не буду точно. Про парламентські – рано гадати.

– Вже на посаді в.о. директора ДП, чи доводиться вам мати зустрічі з народними депутатами України? Чи були спроби з допомогою мандата впливати на роботу «Укрспирту»?

– За час, поки я виконувач обов’язків директора, у мене в гостях побувало десь 150 депутатів. Приходили з різними пропозиціями. Наприклад, чому працює цей завод, а не той. Або з соціальними і політичними питаннями, лобіюванням певних інтересів чи то покупців нашої продукції, чи то постачальників сировини чи комплектуючих. Бо ж це великий ресурс для депутатів, в округах яких є спиртзаводи. І кожен хоче, щоб саму «його» підприємство запрацювало і щоб люди мали роботу й зарплату. Тож тут такий собі мікс інтересів. А я – як чарівник – намагаюся всім вгодити, беручи до уваги в першу чергу інтереси держави.

– Серед цих півтора сотні: волинські обранці заходили?

– Так.

– З якими питаннями-пропозиціями?

– З різними. Не скажу, хто. Але уточню: з бізнес-пропозиціями, які дійсно розглядаються. Тобто це інвестування у деякі підприємства задля покращення прибутковості та отримання додаткового заробітку. Ми таке пропагуємо, бо залучаємо приватних інвесторів, які можуть нам встановлювати і свої біоетанольні установки, і котли на пілетах та твердому паливі, і сушки для барди, адже у нас немає коштів. Якщо приватний інвестор це зробить, ми беремо об’єкт в оренду і ДП «Укрспирт» отримає додатковий прибуток. Інвестор на цьому, звичайно, теж заробляє.

– Під час передвиборчої кампанії багато говорилося про децентралізацію влади і реформування. Зокрема і ви як кандидат, підтриманий БПП, запевняли, що найперше команда Президента над цим працюватиме. У Раді є провладна більшість. Але чи та це робота, яку обіцяв Порошенко?

– Команда Петра Порошенка все це реалізує, я впевнений. Проте наразі маємо те, що люди обрали біполярний парламент. І я, й інші кандидати казали під час виборів потрібна єдність. Натомість результати волевиявлення такі, що є стримуючий фактор і в Президента, і в Прем’єра. Їм багато у чому важко погодити свої позиції, тож робота і буксує. Ми всі боялися повторення у владі ситуації 2005 року. Натомість вона все ж має місце нині.

– Щодо місцевих виборів на вашій малій батьківщині, то аналітики прогнозують, що боротьба за крісло Луцького міського голови теж обіцяє бути непростою. До вас за підтримкою зверталися «ходоки» від імовірних кандидатів?

– Ні, нікого не було з такими розмовами. Я слідкую за подіями у Луцьку та знаю, планує балотуватися діючий міський голова Микола Романюк. І я як лучанин вважаю, що він є достатньо ефективним. Протягом останнього часу в місті було зроблено чимало, однак впевнений, що у перспективі Луцьк не буде поступатись Львову. Інші кандидати мені невідомі. Впевнений, що лучани оберуть фахівця. Головне, щоб обійшлось без брудних технологій.

– Як що до вас, чи надовго в “Укрспирт”? Можливо, є певна кінцева мета?

Я хочу показати, що державне підприємство “Укрспирт” може буде ефективним та прибутковим. Моє завдання - очистити його від всіх можливих кримінальних схем. Саме це є моя основна мета — ефективність, прибутковість та відкритість.

Спілкувалася Ольга БУЛКОВСЬКА
Бажаєте дізнаватися головні новини Луцька та Волині першими? Приєднуйтеся до нашого каналу в Telegram! Також за нашим сайтом можна стежити у Twitter та Instagram.