Танці, бійки, кавалери… Як святкують День Молоді у волинській глибинці. ФОТО

Журналісти інтертнет-видання ВолиньPost побували на День Молоді у волинській глибинці, а саме у двох селах Локачинського району та одному селі на Горохівщині.

Нам вдалося поспілкуватися з місцевою молоддю та побачити неміські, святкові й колоритні розваги.

Перший розважальний заклад в населеному пункті зустрів не дуже привітно. У селі знаходився диско-бар, який працював у нічному режимі. Не встигли вийти з автомобіля, як, «нарвалися» на місцевих авторитетів, які не дуже привітно сприйняли чужинців. Не дивлячись на мерехтіння святкових вогників і душевну музику, в середині закладу майже не було відвідувачів, адже більшість з контингенту (біля десяти молодиків) святкували на літній терасі бару. Як і очікувалось, окремим красеням кортіло влаштувати розбірки немісцевим відвідувачам "їхнього" закладу. Тому рішення було не залишатись надовго, а продовжити свою подорож нічним життям волинського села. Навздогін авто кинувся хлопчина в блакитній сорочці, який напевне, почав святкувати ще зранку, демонструючи непристойними жестами свою "гостинність", "вихованість" і "тверезість". Не наздогнав, тому повернувся досвятковувати свій День Молоді у "свій" клуб, куди хвилину тому намагалися потрапити чужинці.

У цьому ж населеному пункті є Будинок культури, проте, популярністю він не користується. Назважаючи на те, що у цей вечір на дискотеці мала б бути «естрада» (ред. жива музика) людей зібралося менше, аніж біля бару. Проте, на журналістів вони відреагували спокійніше. Хлопці і дівчата познайомилися з нами і навіть дали інтерв'ю.

Дівчина, яка прийшла на танці до клубу зазначила: «Немає куди піти. Хочемо в селі свою дискотеку, щоб не потрібно було б кудись їздити». Окрім того, панянка розповіла, якщо дискотеки і влаштовують, то – недовго, і тому вся молодь іде продовжувати гуляння до бару (там, де нещодавно "блакитна сорочка" тримала оборону, захищаючи клуб від чужинців).

Наступний населений пункт зустрів взагалі колоритним закладом. Не одразу можна здогадатись, що тут розташований своєрідний торгово-розважальний центр, адже на цій симпатичній хатині яскравого зеленого кольору немає ні таблички, ні будь-якого іншого розпізнавального знаку. Вдень хатина виконує функції магазину, де пані продавець продасть вам всяку всячину: від граблів до свіжого хлібця, а ввечері в будинку починає бурлити життя, і хатина-магазин стає баром та дискотекою, а пані продавець, відповідно, барменом та діджеєм. Щоправда, людей там було не дуже густо. Присутні хлопці без проблем погодилися сфотографуватися. Інцидент виник з іншими відвідувачами (дві пані, одна з яких доволі молодого віку та чоловіки, котрим очевидно за 50). Саме їх продавець-бармен-діджей почала виштовхувати, як тільки побачила фотоапарат. Панянка з «гоп-четвірки», підійшовши до нас, спробувала вивести на вулицю, сказала, що на дворі вона виходить краще, хоча саме її ніхто і не фотографував. Йти спілкуватися з підозріло-привітною і дещо нетверезою дівчиною ми не наважилися. Але від'їхати без проблем не вдалося. Четвірка наздогнала автомобіль і оточила його. Почали вимагати прозвітувати, що нафотографували. Сказали, що ми не знаємо на «кого нарвалися». Також "чудова четвірка" розпочала гучну дискусію на тему:" а може вони приїхали зі Сходу нас фотографувати?". Пані, яка виглядала більш зріло, взагалі подумала, що знімають саме її: «Я тут 20 років не була в селі, приїхала, а мене відразу ж фотографують», - зітхнула жінка, затягнувши цигарку.

Вихід був один – втекти. Що ми і зробили.

Третій заклад, і нарешті ми потрапили на справжню дискотеку. Багато молоді, місцеві співаки. Дівчата з кавалерами. Справжня сільська бійка а-ля "село на село", щоправда, подробиць якої ми не бачили. Бачили лише, що в один бік від бару побігло хлопців десь 30. Клуб був заповнений вщент, адже грав горохівський музика, який зібрав в цей вечір аншлаг. Серед аудиторії присутніх на День Молоді були й сивочолі мужчини, які енергійно танцювали, даючи фору багатьом молодикам. Ті компанії, яким не вистачило столиків в закладі, розмістили свої фуршети на капотах автівок, припаркованих неподалік.

У всіх населених пунктах, в яких ми побували, танці в основному відбуваються у барах. Будинок культури функціонував лише в одному селі. Такого розуміння, як сільський клуб, немає. Молодь збирається у тих місцях, де без проблем можна купити випивку, та й то - музика і танці там лише по великих святах. А так, щоб відпочити, то місцеві їздять на «багатші села», де навіть той самий бар виглядає більш-менш адекватно. В жодному закладі немає охоронця чи людини, яка б дивилась за порядком, відтак їхні функції на свій манер переймають "блакитні сорочки", які влаштовують розбірки всім незнайомцям без будь-яких причин, або ж жінка-продавець, котра змушена самотужки випроваджувати із закладу нетверезу "чудову четвірку", що можуть пручатися і сидіти далі.

Отож, як бачимо, дозвілля на селі залишає бажати кращого і справа не у менталітеті, а в тому, що у сільській місцевості молодим людям практично немає, де подітися. Якщо раніше скрізь функціонували клуби, в яких щонеділі проводили танці, то зараз їхнє місце зайняли місцеві бізнесмени, або точніше, і навіть не варто боятися цього слова, "бариги", які готові розливати розведений спирт з-під прилавка, всім, хто заплатить гроші, які заробляють на сільських вихідних і молодіжному алкоголізмі. Безконтрольність цих сільських монополістів дозволяє диктувати умови культури і дозвілля у певному населеному пункті. І молодь буде продовжувати ходити в магазини-бари, адже зібратися більше їм нема де.

Юлія ОСТАПОВИЧ, Наталка ПОЛІЩУК (ВoлиньPost)
Бажаєте дізнаватися головні новини Луцька та Волині першими? Приєднуйтеся до нашого каналу в Telegram! Також за нашим сайтом можна стежити у Twitter та Instagram.