вхід реєстрація

У волинському «Романові» корів купував навіть «Рошен»

У волинському «Романові» корів купував навіть «Рошен»
Колгосп імені Горького створений в далекому 1949 році. Господарство переживало злети і падіння. Свого часу керівником колгоспу-мільйонера був Матвій Морозюк, тоді (в 60-70-ті роки) – депутат Верховної Ради України. Потім – тривалий занепад.

У 1987 році тодішній голова господарства Віталій Заремба (на фото) реорганізував колгосп в акціонерне об’єднання «Мрія». У 80-90-ті під час реформування було запроваджено госпрозрахункові відносини, працівників почали навчати новітнім технологіям, с/г підприємство знову «було на коні».

У 1992 році Зарембу запросили на посаду заступника представника Президента в області з питань АПК. Часта зміна керівників не пішла на користь. І в результаті у 2000 році засновником підприємства став «Волиньагрореммаш», «Мрію» трансформували у ТзОВ «Романів», що працює і сьогодні.

На продаж тут сіють ті культури, що і більшість волинських аграріїв: зернові, кукурудзу (в тому числі і на зерно), цукрові буряки, сою. Досить велику частку землі у «Романові» виділено під кормовий клин, що в товаристві є пріоритетним напрямком, адже тут не просто розвивають тваринництво. «Романів» – племзавод. Зараз в господарстві утримують 1700 голів ВРХ, з них – 650 дійних корів. Останні два роки нетелів не реалізовують – увесь молодняк йде на покращення власного стада.

- В нас купували корів з Харківщини, Дніпропетровщини, Київщини, Вінничини, до речі, відома, певно, усім корпорація «Рошен». Це – серйозні люди, і в них серйозні підходи та вимоги до якості. І ні звідки не було нарікань.

Я згадую свої перші кроки на посаді керівника господарства. Тоді хто цим переймався? Головне завдання було - нагодувати і знайти, хто б видоїв. Завфермою біг вранці шукав доярку, бо вона з якоїсь причині не прийшла. Сьогодні такого навіть уявити не можна. Зараз, коли оператор має навантаження 52-54 корови, які в середньому дають 22-24 літри молока в день, як може бути, що хтось не прийшов? При такій продуктивності тварин збій в півгодини – катастрофа!

Такі показники – результат селекції. Зараз поставили за мету максимально «поремонтувати» власне стадо.

- Скільки ще цим плануєте займатися? І коли знову господарство почне виконувати функцію племзаводу?

- Ми вже два роки цим займаємося. І вже наступного – знову продаватимемо нетелів і телиць. Сьогодні ще така ситуація, що покупець – вибагливий. І це правильно. Та й ціна не маленька. На сьогодні – в межах 60 гривень за кілограм живої ваги. Це – наша ціна. Нам пробують дати менше, але… домовляємося.

- Про зернові. Наскільки ця галузь є прибутковою для вашого господарства. Чи сієте для сівозміни?

- У нас немає нічого збиткового, хоча минулий рік був не найкращим - засуха. Ми не сіємо ті культури, на які то є, то нема попиту. Це, до прикладу, гречка. Ще два роки тому її було на прилавках багато. Зараз – ціни виросли, і, відповідно, є попит. Але за декілька місяців його може не бути. Те саме можу сказати і про свинарство. Це – сезонне. Тому займаємося тим, що постійно прибуткове.

Ми не маємо якихось «запасів жиру», щоб щось вирощувати собі для забави. Треба займатися тим, що приносить економічний результат. Бо та кількість людей, яких ми утримуємо, можливо, іноді суперечить законам економіки. Зараз на підприємстві в середньому працює 180 людей. Для обробітку землі нам вистачило би і 25 працівників. Тваринництво потребує значно більших людських ресурсів.

Ми живемо в достатньо замкненому середовищі. І воно дуже чутливе. Якщо звільняю з роботи через те, що він – босяк, то це – одна справа. Але я не можу собі дозволити звільнити когось через те, що людина мені не подобається, чи він на мене дивиться косо. Є законодавство про працю, що регулює взаємини працедавця і працівника. І ми його чітко дотримуємося.

Сьогодні немає в агробізнесі чогось спонтанного – усім керує наука. Торік ми зібрали пшениці в середньому по 65 центнерів з гектара. Так, зважаючи на особливості ґрунтів і погодні умови Волині, в нас не було ні першого, ні другого класу пшениці. Була і третього, і четвертого, і нижчих класів. Але вона нам уся потрібна, бо це все – кормова база. Кукурудзи, яка в нас майже вся йде на корми, ми зібрали 100 центнерів з гектара. Цукрові буряки – 650.

І це все – технології, бо на наших ґрунтах, при природній родючості в 37 балів, «…если вечером оглоблю всунешь, то тарантас на утро не вырастет» (це за Гоголем). У нас за ніч тільки цю "оглоблю" можуть вкрасти. Тобто технології, технології, і ще раз технології. А вони без спеціалістів – мертві. І в нас на всіх напрямках – висококваліфіковані професіонали, які мають відповідну освіту і досвід роботи, і навчити можуть, і самі постійно вчаться. Бо сьогодні немає такого дня, щоб можна було розслабитися і сказати: «Я пізнав все на світі. Мені лишилося тільки відпочивати».

Постійно щось шукаємо. Щось нове, в тому числі й обладнання. Ті самі поїлки зараз вартують, як рештки збитого літака. А в Інтернеті скільки непотребу продають! І в усьому треба розбиратися. Я постійно згадую в цьому випадку анекдот: «Прив’язаний собака і напис: Обережно, ланцюг китайський!».

От, до прикладу, купили ланцюг передачі для німецького «Ягуара», а він розтягнувся. Новий ланцюг! З якої сталі його зробили? І претензії пред’явити нема кому.

- Загалом технічний парк потроху оновлюєте?

- У міру фінансових можливостей. Ціни зараз не надто підйомні. Десять років тому купили нового «Кейса» американської зборки. Заплатили мільйон гривень. Цього року купили італійський кормороздатчик за 1 мільйон 200 тисяч. То це потужний (320 кінських сил) трактор, який і досі чудово служить, мільйон вартує! А це – корито з двома валами – мільйон 200!

Окрім цього, є трактори «John Deere». А ще є чотири «ХТЗ». Про них – то слів не вистачає. Завжди казав: якби стало питання про притягнення до кримінальної відповідальності інженерів, які їх проектували, то найкраще покарання - щоб він на своєму тракторі попрацював, ремонтував рік, два, три.

Але є нормальна техніка на пост-радянському просторі. Той самий комбайн «Дон», розрахований на 50 центнерів з гектара, зараз збирає і 80, і 90.

Щось купуємо, щось беремо в лізинг. Але якщо комбайн зараз коштує від 5 до 7 мільйонів, то це не зовсім по кишені. Зараз стало питання купити нову дискову борону. Стара італійська вже служить шість років. Тоді за неї платили 420 тисяч. Сьогодні найдешевша з пристойних – 1 мільйон 600 тисяч. І розрахуватися за неї треба упродовж двох місяців. «Вклонилися» старій італійській, купили ремфонд до неї оригінальний і далі експлуатуємо.

- Господарство – прибуткове. Скільки торік сплатили податків?

- Торік зарплатний фонд становив 5 мільйонів. Цього року за перше півріччя заплатили вже два мільйони 252 тисячі гривень. А друге півріччя буде вдвічі більше, бо жнива. І, відповідно до бюджету, сплатили 1 мільйон 373 тисячі.

- За новим податковим законодавством значна частка податків залишилася на місцях. Що вдалося зробити в селах?

- Наше діло маленьке – сій, сади, дій корів. І в нас нічого не змінилося. А голова сільради учора ще не знав, де йому гроші брати. А сьогодні прокинувся вранці, а на рахунку - мільйони. Зробили частину дороги, роблять ремонт в клубі, планується освітлення декількох вулиць в селі. Все потроху. Але почалося жвавіше життя. Але воно зав’язане на платнику податків. Якщо він в селі є, тоді порядок.

І от про децентралізацію. Коли нас приєднають до якоїсь більшої сільради, то спочатку будуть наводити лад в центрі головного села, а вже потім в інших. То поки Романів ще є центром сільради, треба встигнути навести тут порядок.

Середня заробітна плата в господарстві – 3 300 гривень. Це тому, що є багато людей (сторожі, інший обслуговуючи персонал), які отримують мінімальну зарплату. А доярка в середньому має 7 тисяч гривень. Механізатори отримують від 4 до 12 тисяч. А головне, що вони можуть працювати більше і якісніше. А я, відповідно, плачу більше і вчасно!

Костянтин ЯВОРСЬКИЙ (ВолиньPost)











Теги: с/г, Романів
Якщо Ви зауважили помилку, виділіть її та натисніть Ctrl+Enter для того, щоб повідомити про це редакцію
Коментарі 2
Коментарі, у яких порушуватимуться Правила, модератор видалятиме без попереджень.
Оце я розумію господар.Його потрібно на посаду міністра АПК.
Відповісти
Господарство "Романів", не лише збереглось, пройшовши крізь бурі бандитських аграрних "реформ" перших двох десятиліть незалежної України, а й роширилось, утвердилось, довівши методами господарювання своє право на існування. Такі господарства ще раз розвіяли американську казку для дорослих про те, що державу можуть нагодувати фермери. В самій Америці крупні багатопрофільні корпорації, холдинги дають 85% аграрної продукції. Шкода, що в області їх мало: "Романів", ім. Шевченка Горохівського району, Пятидні... І десятка не набереться. Якби не вони, то колективному господарюванню на Волині можна було б ставити памятник. Посмертно. І наші діти з онуками пили б французьке молоко з "лягушкою". Дякую Віталію Зарембі, що він зберіг культуру українського господарювання, культуру волинського села і його ідентичність.
Відповісти
Розсилка новин
Підписатись
* Ви зможете відписатись в будь-який час