«Нотатки мандрівника» Богдана Коваля: Ліниво-працьоватий південь Іспанії

«Нотатки мандрівника» Богдана Коваля: Ліниво-працьоватий південь Іспанії
Герой сьогоднішнього випуску – Богдан Коваль влітку побував у Іспанії.

Звідти він привіз теплі спогади про літо та розвовів усе ВолиньPost.

ЧИТАТИ БІЛЬШЕ НОТАТОК МАНДРІВНИКІВ

ТАКОЖ СЛІДКУЙТЕ ЗА СТОРІНКОЮ РУБРИКИ В FACEBOOK


Україна є центром Європи, хоч і більшість українців не вважають поки свою рідну країну справді європейською. Побувавши на Заході та провівши більшість часу в Іспанії, хочу розповісти про все по порядку: про свої враження та емоції від того омріяного для багатьох і для мене Старого світу, що водночас так близько і так далеко від нас.

Приниження українців. Звичайно, прочитавши підзаголовок, можна подумати, що я маю на увазі нелюбов європейців до українців. Насправді ці люди дуже і дуже дружелюбні до нас, а розповім вже зовсім про інше. Перед тим як поїхати до Європейського союзу потрібно отримати шенгенську візу. Щоб це зробити, для початку необхідно записатись в чергу, яка може тривати декілька місяців. Очікуючи, треба підготувати всі документи, заплатити офіційний внесок в консульство та за візу.

Потім потрібно піти в візовий центр, де хмара людей, хоч все і організовано по-європейськи, бо є електронна черга. Нібито звичайна процедура, але ось тут починається найцікавіше. Водночас, коли нам обіцяють полегшення візового режиму з Євросоюзом, країни зони Шенгену вводять нові правила, за якими необхідно здавати відбитки пальців, а ще окрім цього кожному п'ятому відмовляють у видачі візи, а тим п'ятим може бути будь-хто.

А перш ніж отримати результат ви змушені ще раз постояти в двогодинній черзі, щоб забрати паспорт, не знаючи чи є там віза. Я вважаю, що це є певне приниження, адже так Європа вкотре показує, що недуже нам довіряє, хоч водночас і визнає Україну своїм стратегічним партнером, але, напевно, не українців.

Від Луцька до кордону. Моя дорога в Європу розпочалася, звичайно, з України. Виїхавши з Луцька, проїхавши не зовсім хорошими дорогами до кордону із Польщею потрапив на пропускний пункт "Устилуг", де ще такої черги ніколи не бачив, а тому, не пробувши там й 5 хвилин, розвернувся і попрямував на "Угринів" у Львівській області. Вся справа в тому, що тут неможливо провести жодну контрабандну продукцію, бо на цьому контрольно-пропускному пункті усі автомобілі ретельно оглядають. А ось в "Устилузі" панує цілковитий хаос та постійні черги з людей, котрі вичікують потрібну для них зміну на митниці, щоб провести бензин, цигарки та інші товари.

А ось вже на кордоні мені знову довелося залишати свої відбитки пальців, щоб вкотре перевірити чи справді це Богдан Коваль їде в Польщу чи, можливо, хтось інший. Вся ця процедура, звичайно, ще більше гальмує процес проходження митниці, який і так завжди надто тривалий, а також залишає неприємний осад на мріях про європейське майбутнє України.

Дорога в аеропорт.
Пройшовши всі контролі та нарешті потрапивши до Польщі, вирушаю в аеропорт Варшави імені Фредеріка Шопена. Чому я взагалі поперся у Варшаву на літак? Чому не летів з України? В нас й так дуже крутий і великий аеропорт "Бориспіль"? Та все тому, що так набагато дешевше, якщо навіть і врахувати витрати на візу.

Квитки з Борисполя коштували у 2 рази дорожче, а зі Львова ще дорожче, а ніж з Києва. Ось такий парадокс в повітряному просторі України, яка досі так і не підписала договір з Європейським союзом про "вільне небо", що в свою чергу Європа зробила вже давно.

Malaga International Airport
. Міжнародний аеропорт Малаги. Тут я вже зрозумів, що покинув Європу та потрапив у південну країну Європейського союзу, де завжди не прибрано, все неохайно, а людям на все начхати. А ще він вкрай дивний, бо тільки тут пасажири, які прилітають і відлітають, перетинаються в одному залі, що спричиняє дуже довгий шлях до багажу і є незручним. Останній раз я таке бачив у фільмі "Сам удома 2. Нью-Йорк", де Кевін виходить з літака в зал очікування, а не в зону прильоту.




Exit to the city.
Прямо в аеропорту мене зустріли знайомі, в яких я власне й жив протягом тижня. Разом з ними поїхав до свого тимчасового дому на комфортабельному автобусі з кондиціонером за 3 євро.



Вулиці Малаги. Перше, що відчув - жахливий запах вулиці. Смердить чортом, як би сказала моя мама, і теж саме подумав й я. Місцеві жителі вигулюють собак просто на тротуарах, а через відсутність дощу всі ці запахи вже в'їлися в землю, стіни, стовпи та нікуди не зникають.



Європейці надто вже розбещені. Не всі, звичайно, бо це не можна сказати про німців, поляків чи австрійців, які просто виховані інакше, та й про багато інших європейських народів, але от південні країни, то тут вони аж занадто ліниві. Починаючи з Португалії і закінчуючи Грецією - усе південне узбережжя Європи.



Як прибирають вулиці мені вдалося побачити в центрі Малаги під час масштабного свята Ферія, на яке навіть банки кредити видають.

Спершу йдуть поліцейські, щоб зробити простір для техніки
Спершу йдуть поліцейські, щоб зробити простір для техніки
За ними йдуть люди із віниками, які змітають велике сміття до центру дороги, щоб згодом його зібрав вуличний пилосмокт.
За ними йдуть люди із віниками, які змітають велике сміття до центру дороги, щоб згодом його зібрав вуличний пилосмокт.
Вуличні пилосмокти, які рухаються одразу за двірниками
Вуличні пилосмокти, які рухаються одразу за двірниками
Сміттєзбиральна машина вже позаду колони, в яку працівники викидають сміття з баків, що стоять по вулиці і одразу замінюють сміттєві пакети на нові
Сміттєзбиральна машина вже позаду колони, в яку працівники викидають сміття з баків, що стоять по вулиці і одразу замінюють сміттєві пакети на нові


Житло в Малазі. Тут нікого не здивую, але, звичайно, найдорожча нерухомість є на березі моря - 500-600 тисяч євро за квартиру, а вже за декілька сотень метрів від берега можна придбати невеличкий будиночок за 40-50 тисяч євро. Проте, більшість іспанців надають перевагу все ж знімати житло і роблять це навіть на пенсії.

Напевно, так їм зручніше, хоч для наших людей то є дуже дивно і я особисто не до кінця зрозумів, чому вони так роблять, адже оволодіти власною житловою площею вони мають можливість через низькі відсотки за кредитами.

Зарплата і пенсія. Зарплата, яку мають комунальники, а це приблизно 1000 євро і більше + повний соціальний пакет та страхування. Така заробітна плата вважається досить високою. Зазвичай, там люди отримують в середньому 800 євро на місяць, хоч і оплата праці потижнева.

А от пенсію в цій і в багатьох інших цивілізованих країнах кожен собі сам відкладає. І чим більше ти залишаєш з молоду на старість, тим більше будеш мати.

Пляжи.
Про це теж повністю в відео розказав, а тому нічого додати, окрім того, що мені той пляж дуже вже нагадує Маямі, хоч і водночас "кафешки" на березі в типовому західноєвропейському стилі.





Погода в Іспанії. Якщо чесно, то особливої різниці між погодою в серпневому Луцьку та такій же ж Малазі не відчув, бо і там і там було дуже спекотно. Але є одна відмінність. Та спека, яку я застав на південному березі Іспанії, все ж для місцевих є певним полегшенням, бо за день до мого приїзду були сильні вітри з Африки, які за словами жителів регіону, спалюють все на своєму шляху, а особливо шкіру. Говорячи про решту території цієї держави, то на півночі погода абсолютно не відрізняється від нашої, бо так само там є і сніг взимку, і дощі не раз в п'ять років, як на півдні.

Загальне враження. Південні іспанці, з якими я власне й познайомився, є вкрай лінивими людьми, які звикли жити добре, не працюючи та не знаючи англійської навіть на рівні "How much is it?", що викликає багато труднощів в розумінні при найменшому спілкуванні із місцевими, хоч все ж в магазині ZARA дівчина-консультант мене чудово розуміла та залюбки відповіла на усі запитання англійською. Там вперше відчув себе людиною в цій країні :)

Для андалузійців головне, щоб було море, сонце і свято, яке в них ледь не щодня, адже навіть до Різдва вони починають готуватись ще в листопаді. Всі празники, звичайно й не перерахую, як і наші, але українці їх святкують набагато скромніше та у визначений термін, а не за 2 місяці. Вже про це писав, але вони кредити беруть, щоб щось там відсвяткувати. А суть Ферії, найбільшого літнього свята, так і не зрозумів. Все, що побачив, то є вкрай п'яні іспанці, яких по-черзі "відкачували" швидкі.



Звичайно, рівень життя в Іспанії, порівнюючи з Україною, то десь так на відстані Землі до Місяця, бо там все зроблено для людей, починаючи з прибирання вулиць і закінчуючи медичною системою, яка є досконалішою за нашу. А дороги! Та навіть полякам до них ще далеко й далеко. Там вперше я побачив обмеження швидкості в 120 км/год.



Якби південні іспанці працювали, як українці, то навіть не уявляю, як би вони жили! Чому пишу саме про південних іспанців, андалузійців? Та тому, що вони, по-перше, вкрай відрізняються від північних, каталонців, які все ж ближче до Європи, а, по-друге, на півночі цієї країни я ще поки не бував, хоч і за словами місцевих, то там ще кращий рівень життя, бо в них принаймні немає сієсти (перерви на обід).

В неділю магазини взагалі не працюють. В будні починають вони свою роботу з 9-10:00 години, а вже о 14:00 закриваються на сієсту, а чи відкриються знову ввечері, то вже невідомо. Приблизно такий же ж графік й в банків, до яких я так і не зміг потрапити, бо вони вічно зачинені були.

Особисто я так жити не хотів би, бо вже надто непосидючий, щоб працювати тільки 3 години в день.

Та ось, що все ж вражає. Щойно від'їжджаєш від міста, як одразу починаються теплиці, які здається займають усю земну площу. Ось там-то люди справді працюють. А засаджують тут всі вільні клаптики, щоб отримувати більше урожаю. Тут не ростуть помідори чи оливки хіба на камінні, а от на схилах гір, де ще земля - є. І от чому такого немає в Україні? Невже ми не можемо виробляти продукти харчування навіть для Європи на своєму родючому грунті? Звичайно, по 3 врожаї в рік в нас збирати буде важко, але все ж... Тут, напевно, потрібна підтримка сільського господарства з боку держави, бо, думаю, наші люди до праці завжди готові.


ТЕКСТ - Богдан КОВАЛЬ

Бажаєте дізнаватися головні новини Луцька та Волині першими? Приєднуйтеся до нашого каналу в Telegram! Також за нашим сайтом можна стежити у Twitter та Instagram.
Якщо Ви зауважили помилку, виділіть її та натисніть Ctrl+Enter для того, щоб повідомити про це редакцію
Коментарі 1
Коментарі, у яких порушуватимуться Правила, модератор видалятиме без попереджень.
І з якою метою писалася стаття???
Яке приниження українців??? Візу тяжко відкрити? Та якщо робиш все по нормальних, а не підробних документах то ніхто тобі не відмовить....
Відповісти
Останні статті
«Нотатки мандрівника» Богдана Коваля: Ліниво-працьоватий південь Іспанії
24 лютий, 2017, 09:30