вхід реєстрація

Коридорами влади: сталінський ампір у Луцьку

Коридорами влади: сталінський ампір у Луцьку
Сьогодні тут вирує студентське життя. Кабінети та коридори переповнені галасом, сміхом, жартами і науковими дискусіями. Але в радянський період тут ходили сивочолі партфункціонери, засідали секретарі і чиновники різних рівнів Волинського обласного комітету Комуністичної партії Радянського Союзу і обласного виконкому ради.

Сьогодні головний корпус Волинського національного університету імені Лесі Українки – не тільки одна з найпомітніших пам’яток архітектури міста, а й справжній символ радянської історії Луцька.

Будинок дав відлік новому Луцьку

Коли нагальність післявоєнної відбудови минула, в Союзі почали серйозно думати про менш насущне, але все ж важливе – з точки зору утвердження ідей вічності комуністичної ідеї. А саме у радянських містах почали рости партійні адмінбудівлі. А що партія тоді була одна й могутня, то й споруди проектувалися відповідні.

(Читати Коридорами влади: луцька мерія у польських стінах)

Серед обласних центрів Української РСР, де партія свого «офісу» ще не мала, був і Луцьк.

У рік смерті Сталіна – 1953-й – архітектор Бородін розробив проект центральної партійної адмінбудівлі Луцька. Наступного року приступили до його реалізації, і у 1959 році закінчили.
Будівництво площі Леніна у 1950-х роках. Кран споруджує будинок, в якому зараз розташовується  Роуз-Кафе
Будівництво площі Леніна у 1950-х роках. Кран споруджує будинок, в якому зараз розташовується Роуз-Кафе

Будівництво площі у 1950-х роках. На передньому плані - знищений німцями штетл на Вульці - один із районів проживання луцьких євреїв. Фото Ірини Левчанівської
Будівництво площі у 1950-х роках. На передньому плані - знищений німцями штетл на Вульці - один із районів проживання луцьких євреїв. Фото Ірини Левчанівської

Незавершений будинок обкому без вікон та з риштуванням біля колон. Фото 1950-х років Ірини Левчанівської
Незавершений будинок обкому без вікон та з риштуванням біля колон. Фото 1950-х років Ірини Левчанівської


До слова, заодно з приміщенням обкому партії будували і житлові будинки поряд. Звівши навколо інші будівлі, сформували головний майдан Луцька на кілька десятиліть – «площадь Ленина».



У 1989 році луцький архітектор Ростислав Метельницький, автор проекту кінотеатру «Промінь» й багатьох інших споруд, писав про луцьку площу Леніна:

«Створення площі знаменувало собою початок нового періоду розвитку міста. І завдяки комплексному підходу до всіх елементів – забудови і благоустрою – дало відповідний результат, тобто простір і комплекс будівель, які дійсно можна назвати архітектурним ансамблем свого часу».

Саму будівлю обкому Метельницький називає «домінуючим елементом композиції ансамблю площі». Архітектор зазначає, що цей будинок побудований в класицистичних формах, «що в той час було майже обов’язковим».
Новозбудоване приміщення на зламі 1950-1960 років
Новозбудоване приміщення на зламі 1950-1960 років


«Добротно виконаний будівельниками і масштабно пов’язаний з оточенням, будинок немов би відкривав початок нових часів в старому Луцьку. Це сторінка нашої історії, сплав матеріальних і духовних реальностей того часу», - йдеться у книзі Метельницького «Луцьк. Архітектурно-історичний нарис»
Приклад декорування стелі одного з кабінетів
Приклад декорування стелі одного з кабінетів

Люстра в коридорах
Люстра в коридорах

Один із кількох видів декорування колон всередині приміщення. Коринфський ордер, винайдений в V столітті до нашої ери греком Каллімахом
Один із кількох видів декорування колон всередині приміщення. Коринфський ордер, винайдений в V столітті до нашої ери греком Каллімахом

Колони коринфського ордеру в коридорі лівого крила на четвертому поверсі
Колони коринфського ордеру в коридорі лівого крила на четвертому поверсі

Сходи лівого крила з мармуровими перилами
Сходи лівого крила з мармуровими перилами

Фрагмент стелі. Приклад декорування люстри
Фрагмент стелі. Приклад декорування люстри

Будівля обкому дійсно була збудована на совість. Ще й нині гранітні фасади, колони вражають своєю величністю, хоча пройшло вже більше 50 років.

Загалом неформально стиль цієї забудови можна назвати тогочасним «сталінським класицизмом» або «сталінським ампіром». Про це свідчить грецький принцип архітектури, побудова фасадів, карнизів, колон.
Вигляд з вікна коридору на внутрішню частину правого крила
Вигляд з вікна коридору на внутрішню частину правого крила

Приклад сходів лівого крила
Приклад сходів лівого крила

Оскільки архітектурні споруди найчастіше замовляла влада, а виконували зодчі-художники, то вони мимоволі ввібрали в себе постійне протистояння гуманізму та влади. Тому архітектурний літопис людства став символом епохи, який уособлює вічну боротьбу людяності з деспотією.

Сталін вважав, що архітектура є мундиром нації. Підтвердженням цього стали, наприклад, в 30-х pоках видовжена велич колон сталінського класицизму в будинках Кабміну, теперішніх палаців Адміністрації Президента на Банковій та Міністерства закордонних справ на Михайлівській горі в Києві. Правда, такий стиль був притаманний багатьом європейським країнам того часу.

Кабінети «слухали» у КДБ

Будівлю створили для Волинського обласного комітету Компартії. Це був основний адміністративний орган усієї радянської Волині.

Колишній інструктор ідеологічного відділу обкому, нині – професор Волинського національного університету Віктор Колесник, пригадує, що на першому поверсі там само, де й зараз, знаходився міліцейський пост. Там чергував один міліціонер, який пропускав працівників за партквитками.

Якщо приходили люди на прийом, то працівник посту телефонував до відповідного чиновника, щоб узгодити з ним зустріч.

Мало того: у лівому крилі (якщо стояти обличчям до головного фасаду) будівлі знаходилося бюро перепусток, де видавали тимчасову перепустку.
Вхід до редакції газети  «Волинь-нова»
Вхід до редакції газети «Волинь-нова»

Біля міліцейського посту у кількох кабінетах постійно чергували 5-6 міліціонерів, змінюючись кожні 2 години.
Погруддя Лесі Українки на майданчику центральних сходів між першим та другим поверхами
Погруддя Лесі Українки на майданчику центральних сходів між першим та другим поверхами

На першому поверсі обкому партії розміщувалися кабінети фінансово-господарського відділу, а також каса обкому. За словами Віктора Колесника, касиром тривалий час працював чоловік польської національності. Поляк був уже похилого віку, і всі дуже тепло до нього ставитися.
Вхід у приміщення
Вхід у приміщення

Хол першого поверху. Справа - гардероб
Хол першого поверху. Справа - гардероб

Державна символіка у холі напроти гардеробу
Державна символіка у холі напроти гардеробу

«Коли в нас була зарплата, ми брали його з собою і пригощали у столовій. Наливали 100 грам і спілкувалися. Він був дуже хорошою людиною, всі працівники обкому з ним товаришували», - розказав колишній інструктор з ідеологічної роботи.

На касі платили зарплату, видавали гроші на відрядження тощо.

Підвальну частину приміщення займали обкомівська їдальня, штаб цивільної оборони та господарська служба будівлі: прибиральники, електрики, слюсарі та інший персонал обслуги. А також звідси був вхід до бомбосховища місцевого значення.

«Якщо спускатися по сходах у підвал, то вхід в бомбосховище був прямо. Але я там ніколи не був», - розповів Колесник.
Коридор, яким колись можна було потрапити до бомбосховища
Коридор, яким колись можна було потрапити до бомбосховища

Двері в колишнє бомбосховище
Двері в колишнє бомбосховище

Приклад декорування пілястер в коридорі до колишнього бомбосховища
Приклад декорування пілястер в коридорі до колишнього бомбосховища

На другому поверсі у лівому крилі знаходився організаційний відділ. У правому – кабінети сільськогосподарського відділу, кабінет завідувача відділу пропаганди, різних інструкторів.
Центральний коридор другого поверху
Центральний коридор другого поверху

Портрети кращих студентів університету
Портрети кращих студентів університету

Вигляд з вікна лівого крила на житловий обкомівський будинок
Вигляд з вікна лівого крила на житловий обкомівський будинок

Третій поверх «окупували» партійні шефи – обласні секретарі різних напрямків. Там, де сьогодні кабінет ректора університету Ігоря Коцана, був кабінет першого секретаря обкому з приймальнею і кабінетом відпочинку для секретаря.
Двері до приймальні ректора на третьому поверсі
Двері до приймальні ректора на третьому поверсі

Приймальня ректора
Приймальня ректора

Робочий стіл ректора університету. В цьому кабінеті сидів перший секретар Волинського обкому партії
Робочий стіл ректора університету. В цьому кабінеті сидів перший секретар Волинського обкому партії

Праворуч від приймальні був зал засідань бюро обкому партії і секретаріату. Напроти кабінету першого секретаря був кабінет його помічника.

Через дві кімнати наліво по коридору розміщувалися кабінети інших секретарів – другого та третього. Також там сидів секретар з ідеології. У правому крилі сидів секретар з будівництва і промисловості.

Також на третьому поверсі був адміністративний відділ. Він займався організацією та розподілом документації, яка приходила з інших органів влади. Працівники цього відділу розносили секретарям та іншим працівникам різних відділів призначені їм листи, розпорядження тощо. Цей відділ займався плануванням проведення засідань обкому, пленумів, активів, нарад та інших зібрань. Вся документація обласного комітету проходила через цей відділ.
План евакуації третього поверху ілюструє схему всієї будівлі: розташування кабнетів, коридорів та сходів
План евакуації третього поверху ілюструє схему всієї будівлі: розташування кабнетів, коридорів та сходів

У кінці коридору у правому крилі третього поверху знаходилося машинне бюро. Там працювали кваліфіковані машиністки на найсучасніших тоді електричних машинках. Саме в цьому кабінеті відбувався друк усієї документації обкому.

Напроти машбюро був кабінет завідувача адмінвідділу. А поряд – кабінет спецзв’язку. Спецзв’язок, на відміну від звичайних телефонних ліній, давав можливість першому та другому секретареві оперативно і безпечно зв’язуватися з Києвом та Москвою.

Цікаво, що всі розмови по телефонах та спецзв’язку прослуховували і записували працівники КДБ, розповів Віктор Колесник.

Прямо у кабінеті спецзв’язку були встановлені великі апарати з бобінами, на які й записували розмови. Зрозуміло, що це робилося, аби унеможливити телефонний витік інформації, а також для контролю діяльності працівників. Інструкції забороняли навіть приватні розмови по телефону.

Крім працівників КДБ, у кабінеті «прослушки» працював робітник обкому, який таємно попереджував інших працівників обкому про можливе прослуховування їх розмов по телефону.
Декорування стін, яке зустрічається тільки в двох кабінетах приміщення. Одним із них є кабінет ректора
Декорування стін, яке зустрічається тільки в двох кабінетах приміщення. Одним із них є кабінет ректора

Один із двох кабінетів з таким декоруванням верхньої частини стін
Один із двох кабінетів з таким декоруванням верхньої частини стін

Біля телефонів спецзв’язку обов’язково хтось мав чергувати. В робочий час за цим стежили перший та другий секретар, а вночі чергували інструктори відділів. Кожен інструктор чергував 2 рази за місяць.

Віктор Колесник розповів, що однієї ночі він чергував у кабінеті першого секретаря. Пригадує, як близько 6-ї ранку зателефонували з ЦК із Москви і повідомили, що помер герой Радянського Союзу волинянин Володимир Павлов.

Про будь-які дзвінки спецзв’язку треба було негайно доповісти секретарям, що і зробив Колесник.
Центральні сходи між третім та четвертим поверхами
Центральні сходи між третім та четвертим поверхами

Кабінети більшості інструкторів відділів знаходилися на четвертому поверсі, зокрема інструктори пропаганди та агітації. А також відділ будівництва та промисловості. З четвертого поверху був вхід до актової зали. Саме тут відбувалися пленуми, наради, активи та інші масові події.
Коридор на четвертому поверсі
Коридор на четвертому поверсі

Вихід з центральних сходів на четвертий поверх
Вихід з центральних сходів на четвертий поверх

Центральний коридор четвертого поверху з  галереєю ректорів та входом до актової зали
Центральний коридор четвертого поверху з галереєю ректорів та входом до актової зали

Один із кабінетів на четвертому поверсі
Один із кабінетів на четвертому поверсі

В залі засідань була кінобудка та кімната відпочинку, де влаштовували невеличкі фуршети під час різноманітних засідань.

Не обкомом єдиним

Не всю будівлю займав обласний комітет. У правому крилі був ще й міськком. Вхід до нього був з вулиці, де зараз знаходиться банк. Там також були проходи на верхні поверхи.
Вхід до колишнього міськкому
Вхід до колишнього міськкому

На кожному поверсі були двері, тому просто так пройти з міськкому в обком не можна було. Вони функціонували як дві окремі структури. Був лише один вільний прохід між ними на другому поверсі, де також чергував міліціонер.
Зачинені двері на одному з поверхів правого крила. За ними колись знаходився міськком
Зачинені двері на одному з поверхів правого крила. За ними колись знаходився міськком

Вхід до редакції газети  «Волинь-нова»
Вхід до редакції газети «Волинь-нова»

Ще один приклад декорування пілястри складним ордером
Ще один приклад декорування пілястри складним ордером

На першому поверсі був зал засідань міськкому, кабінети охорони та пропаганди. Тут сиділи інструктори відділів.

На другому був відділ промисловості та сиділи секретарі. Інші структурні підрозділи розташовувалися вище.

* * *

У 1991 році розвалився Союз. Пам’ятник Леніну, який суворим поглядом споглядав у вікна обкому, демонтували. Перестав діяти і сам обком. Завдяки активності народного депутата Олександра Гудими корпус обкому віддали Луцькому державному педінституту. Хоча серед варіантів того, як використати будівлю, була й ідея віддати його Луцькій міській раді…
Знесення пам'ятника Леніну на початку 1990-х років. Фото з сайту board.lutsk.ua
Знесення пам'ятника Леніну на початку 1990-х років. Фото з сайту board.lutsk.ua

А обласні органи влади переїхали у «білий дім», який у 1988 році збудували на Київському майдані. Тож після здобуття Незалежності керівні структури області розмістилися там.

У 1995 році композицію колишньої «площі Леніна» доповнив пам’ятник Тарасові Шевченку. Людська пам’ять ще не стерла присутності на площі гранітного «ідеологічного конкурента» Кобзареві – пам'ятника Леніну.
Пам'ятник Леніну напроти будівлі обкому у сімдесятих. Фотографія з фотоальбому
Пам'ятник Леніну напроти будівлі обкому у сімдесятих. Фотографія з фотоальбому

Й тому у народі з’явилося жартівливе пояснення Шевченкової пози: дивиться він на порожнє місце, яке лишилося після монумента Іллічу, підпирає задумано підборіддя рукою і міркує: «Козел, кажеш, був?..»
Інформаційний стенд для студентів
Інформаційний стенд для студентів

Дошка з фотографіями студентського життя
Дошка з фотографіями студентського життя

Студенти на дошці вимагають грошову допомогу та скасувати екзамени
Студенти на дошці вимагають грошову допомогу та скасувати екзамени


Олександр КОТИС, Надія ГЕЙКО (ВолиньPost)
Якщо Ви зауважили помилку, виділіть її та натисніть Ctrl+Enter для того, щоб повідомити про це редакцію
Коментарі 9
Коментарі, у яких порушуватимуться Правила, модератор видалятиме без попереджень.
Стаття - супер, ще раз згадалося студенське життя, чекання у коридорах на результат екзамене, або споглядання "радянської" символіки під час нудних лекцій:)
Відповісти
Прекрасно, що ви розповідаєте про гарні будинки Луцька!
Архітектора цього будинку звали Юрій Васильович.
А збудований він у стилі псевдокласицизм,який, як ви правильно відзначили, заохочувався партійними структурами того часу, бо інакше проекти не затверджувались

Відповісти
угу. ще є кілька будинків такого стилю і того ж часу побудови в місті.
Добре, що назвали ім'я Бородіна.
Відповісти
Репортаж на цю тему, як завжди, гарний. Та й у Котиса не може бути не гарного. Лише сумно, що й в цій споруді ВНУ став рудиментом освіти, гальмом (як не дивно!) її розвитку, куди 90% студентів ходять лише тому, що треба мати "корочки" як пропуск у велике життя. Навчальний заклад не мобільний, не реагує на виклики ринку праці і суспільства, готує напівфабрикат, який ще треба довго обробляти там, куди він потрапив. А оскільки обробляти немає кому і немає бажання, то внаслідок цього отримуємо соціальне невдоволення, мовляв, я вчився (вчилась), а роботи доброї немає, та й зарплата жебрацька. Пятирічна черга за дипломом не виправдовує себе, дорого коштує суспільству і висить ярмом на худих плечах держави.
Відповісти
Краеведческая тема очень интересная. Всегда проблемма вовремя остановиться.
По прочтению, безусловно талантливо написанной статьи, возникают вопросы.
Что построила независимая Украина?
Какой доминирующий архитектурный стиль?
Відповісти
Поцікався домінуючим архітектурним стилем у Росії. ТОБІ ЦЕ БУДЕ БЛИЖЧЕ!!!
Відповісти
А у бомбосховище журналістів не пустили?
Відповісти
Все таки цікаво було тоді жити. Дисципліна, порядок.....ех....
Відповісти
а де про обком ЛКСМУ?
Відповісти
Розсилка новин
Підписатись
* Ви зможете відписатись в будь-який час