Вона повертається

Юлія Тимошенко на волі! І перше, що вона зробила - поїхала на Майдан, аби подякувати своїм справжнім визволителям. Маленька, мініатюрна, навіть, здавалося, що якась крихітна, Юлія Володимирівна зі свого інвалідного візочка проголосила промову. Це була промова політика найвищого гатунку, політика, який знає, як сказати, головне – що сказати. Політика, який розуміє, як потрібно зробити та, для чого це робити. Політика, який дивиться і бачить, який слухає і чує, який знає і вміє.

Це відчули всі: і друзі, і "закляті" друзі, і опоненти, і відверті вороги. І полився "бруд", ще й з таким натиском, так завзято і, головне, зі всіх щілин: з телеканалів, зі шпальт різноманітних видань, зі сторінок інтернет-ресурсів. Її знову почали бити, бити в спину, без попередження, без всякого жалю та співчуття, без пояснень та вибачень, жорстоко та цинічно. Сподівались, напевно, що ще слабка, що не зможе захиститися, що ще вразлива, що зламана. Але Юля не впала, не зігнулась, не зламалась. Вона вистояла, не маючи жодної можливості стояти!

І хто ж її атакує? Це ті, хто привів Януковича до влади, хто опосередковано винен у появі "Небесної сотні" та каліцтві тисяч майданівців, хто в 2010 році на президентських виборах зі всіх усюд кричав, що всі політики однакові. Та події Євромайдану наочно показали, що різні, тільки ось ціна цього уроку виявилась такою непомірною. Це ті, хто закликав голосувати проти всіх, та ось прозріння цих "противсіхів" виявилось занадто кривавим для України.

Бо стала б Юлія Тимошенко у 2010 році Президентом України і не було б Євромайдану, і були б живі наші Герої, і не були б покалічені їх побратими, і ми давно вже підписали б Угоду про асоціацію з ЄС. Але в історії немає умовного способу.

Так, вона ще прикута до інвалідного візочка, але її енергетика знову надихає тисячі людей, так, вона ще не може стояти, але її харизма знову є джерелом стійкості для десятків тисяч людей, так, вона після тривалої перерви ще не звикла до промов, але її слова знову надають наснаги сотням тисяч українців. Вона незабаром повернеться і, як завжди, з відкритим забралом, відчайдушна та цілеспрямована, мужня та мудра, впевнена в собі та у нас. Вона переможе свою хворобу, подолає свій внутрішній біль і поведе за собою всіх нас, всіх, хто чекав ЛІДЕРА, хто зачекався на політика, здатного на вчинки, хто відчув потребу у державному діячеві.

Вона повертається! Вона повернеться і переможе, а з нею переможе й Український народ!