А люстратори – хто?

Учора «Автомайдан», «Самооборона» та «Правий сектор» завітали до керівництва Волинської облспоживспілки. Зі зрозумілою метою: люструвати керівництво. Голова Володимир Горгут заяви поки не написав, а хлопці обіцяли поки не лишати його у спокої.

Але хочу сказати про інше. Ніхто не сперечається, що Горгут, Колісник та інші мають піти. Що люстрація – річ корисна.

Але коли у перші дні перемоги революції – дні ейфорії і твердої віри у «правильний шлях» - багато хто казав «Так їм, хлопці!», то зараз все більшу увагу починають звертати на самих люстраторів.

От наприклад: серед учорашніх «гостей» пана Горгута уважна і поінформована людина без проблем знайде людей з кримінальним минулим. Добре, хай ці люди будуть сьогодні тисячу раз чесними! Але задумайтеся: чи мають вони право бути серед тих, хто взявся очищати владу? І чи не стануть вони згодом прямим приводом говорити, що це була не люстрація а всього лиш рейдерське захоплення (до слова, зовні рейдерські захоплення дуже схожі на сьогоднішню люстрацію).

Коли один з підрозділів революції вимагає від посадовця піти, а у його крісло сідає нічим не кращий – це дискредитує і люстрацію, і революцію.

Ті хто взяв на себе колосально важку і відповідальну місію провести люстрацію, повинен розуміти: сам він буде під ще пильнішою увагою.

Моя порада: заспокоїтися. Бо чим далі триватиме така «стихійна люстрація», тим більше негативу вона на себе збиратиме. Все: ейфорія минула, треба думати про виважені і продумані кроки.

Чи є критерії, за якими має відбуватися люстрація? Чи є критерії, за якими мають відбирати люстраторів? Чи є закон про люстрацію? Нема. А отже – маємо працювати тільки над виробленням цих речей.

От наприклад: кожного, хто займається люстрацією, періодично перевіряти на детекторі брехні. Чим не ідея?