Додати запис

Заява до Національної спілки журналістів України

ЗАЯВА
про цензуру, грубе порушення конституційних прав, трудового законодавства та інших норм закону головним редактором незалежної громадсько-політичної газети «Волинь-нова» ЗГОРАНЦЕМ Олександром Олександровичем

У пресі я працюю з 17 років. Закінчив факультет журналістики Львівського державного університету імені Івана Франка. З жовтня 1996 року є власним кореспондентом незалежної громадсько-політичної газети «Волинь» (з 21.01.2005 р. – «Волинь-нова») у місті Ковелі. Протягом усіх десятиріч журналістської роботи ніколи не притягався до дисциплінарної відповідальності.

Останніми роками, наслідуючи своє теперішнє молоде керівництво, я до пори до часу активно висвітлював діяльність злочинного режиму, тільки на місцевому рівні. А наш ковельський «біло-сердечний» градоначальник Кіндер О.О. уже давно переплюнув і політичних опонентів, і мораль. Наведу такий красномовний факт. У березні 2012 року він звернувся з позовом до суду: просив «встановити обмеження права на мирні зібрання, пікетування шляхом заборони правозахисній групі підприємців проведення зборів, мітингів, походів, демонстрацій чи інших зібрань протягом доби в центральній частині міста Ковеля» та стягнути з відповідачів-підприємців судові витрати по справі – 32,19 гривні. І це при тому, що саме підприємці своїми «голосами» «посадили» його в крісло мера. Тоталітарні «апетити» Кіндера росли з кожним днем – через півроку він через суд забороняв мітинги вже громадській організації та політичній партії.

Наприкінці 2012 р. – початку 2013 р. на шпальтах «Волині-нової» було опубліковано ряд моїх суспільно-значимих критичних публікацій, що вкрай не сподобалися міській владі: «Чому «бунтували» у Ковелі таксисти» (1 грудня), «Самоуправство забудовника «кришували» чиновники?» (8 грудня), «А в Ковелі кучугури розчищатимуть…школярі» (18 грудня), «А чиновники відбулись відпискою» (22 грудня), «На критику влада реагує-дивує…» (27 грудня), «Чи буде біля Ковеля електростанція?» (31 січня), «Подяку» взяли… меблями» (7 лютого), «Замість собаки вистрілив у перехожого» (12 лютого), «Чому влада боїться громади?» (12 лютого), «Навіщо дітям «врізали пайку»?» (16 лютого).

Остання публікація розповідала про те, як у їдальнях ковельських шкіл і дитячих садків бракує… харчів. Зауважу, що після виступу газети прокурор ініціював ретельну перевірку. Оприлюднені факти підтвердилися, більше того, прокуратура встановила, що через неякісне харчування у навчальних закладах Ковеля значно зросла кількість хворих учнів. Однак все це було згодом.

У день виходу статті «Навіщо дітям «врізали пайку»?» (це була субота – неробочий день) відбулася зустріч ковельського міського голови, члена бюро обласної партійної організації ВО «Батьківщина» Кіндера Олега Олексійовича з головним редактором газети «Волинь-нова» Згоранцем Олександром Олександровичем та заступником відповідального секретаря редакції, депутатом Волинської обласної ради, членом депутатської фракції та політичної партії ВО «Батьківщина» Бліновою Валентиною Миколаївною, яка на судовому засіданні 13 червня 2013 року свідчила: «Ми поїхали у місто Ковель на запрошення міського голови Кіндера Олега Олексійовича. Ця зустріч була зумовлена значною кількістю критичних публікацій у нашій газеті, саме про діяльність міської влади».

Твердження політично заангажованої щодо діяльності своїх ковельських однопартійців Блінової В.М. про те, що мої публікації є однобокими, які можуть бути спростовані владою у судовому порядку, не витримують жодної критики. Статті ґрунтувалися на правдивих фактах, конкретних документах, які я міг би, задля об’єктивності, продемонструвати на зустрічі головного редактора з мером міста, але мене туди, зрозуміло, ніхто не збирався запрошувати.

У суді Блінова В.М. вказала, що крім Кіндера О.О. на зустрічі були присутні два його заступники, секретар міської ради та штатний радник мера – голова «земельної» депутатської комісії міської ради – всі вони, в силу своєї неоднозначної службової діяльності, неодноразово були «героями» моїх критичних публікацій. За словами Блінової В.М., прийом тривав довго – в межах чотирьох годин.

Під час розмови зайшла мова й про вищезгадану статтю «Самоуправство забудовника «кришували» чиновники?» Один з учасників зустрічі, на її думку, це – голова земельної комісії, сказав, що на представників редакції чекає у приймальні людина, яка якраз і хоче подати відповідь на дану публікацію. Звідки той добродій дізнався про приїзд до мера головного редактора «Волині-нової» і якою була справжня мета його приходу – можна тільки здогадуватися.

Вважаю, що це був зговір з метою моєї дискредитації та подальшого звільнення з роботи. А посаду власного кореспондента газети у Ковелі могла би обійняти партайгеносе ковельського мера – Блінова В.М., яка б забезпечила ковельській владі «правильне» висвітлення подій у місті. І подальший розвиток ситуації про це яскраво свідчить.

Невдовзі наша газета опублікувала допис, за підписом громадянина Нагорника С.Р., а ще через трохи – отримала від нього й позовну заяву до суду з проханням спростувати статтю «Самоуправство забудовника «кришували» чиновники?» та заплатити йому 20 тисяч гривень моральної шкоди. Як автор, я був співвідповідачем.

8 травня 2013 р. Ковельський міськрайонний суд відкрив провадження. 18 травня відбулося попереднє судове засідання за моєю участю. 20 травня позивач заявив клопотання про заміну первісного відповідача належним відповідачем. І лише 24 травня представнику газети було видано довіреність представляти інтереси редакції.

На суд чинився неабиякий тиск, про що всім учасникам справи з обуренням наголосила головуюча суддя перед початком засідання. Але «провчити» журналіста нахабним ділкам не вийшло! Справедливість таки перемогла! Рішенням Ковельського міськрайонного суду від 13 червня 2013 р. позов Нагорника С.Р. залишено без задоволення.

Незважаючи на дуже важку та принципову перемогу в суді, головний редактор газети Згоранець О.О. на деякий час припиняє мене друкувати. Ось надіслані, але неопубліковані кореспонденції: «Стихійний базар не дає спокою…» (надіслано 18 червня), «Неймовірні пригоди зниклого колектора» (21 червня), «Автобус без гальм в’їхав у вантажівку» (1 липня), «Невже не соромно дурити молоді сім’ї?» (2 липня). Остання замітка була під рубрикою «Погляд». Саме з літа минулого року з редакції перестали надсилати мені графіки підготовки власних матеріалів до рубрик «Погляд» та «Редакційний щоденник».

Також не надруковано замітки «Земельний «дерибан» залишився у минулому?» (8 серпня), «Не можуть освоїти державні кошти» (12 серпня) тощо.
Готуючи публікацію про акцію протесту ковельчан перед міськрадою проти будівництва у місті сміттєпереробного заводу сумнівної технології, я зателефонував до відповідального секретаря редакції Трофимчук Тамари Сергіївни та поцікавився: чи не марною справою займаюся, і чи не спіткає й цю замітку незавидна «доля» опинитися у кошику головного редактора? Мені було сказано, щоб я більше не вказував у кореспонденціях прізвища колишнього мера, а нині опозиційного до Олега Кіндера депутата міськради Кошарука Сергія Дмитровича, бо «воно <прізвище> буде викреслюватися».

26 липня за апеляційною скаргою Нагорника С.Р. відбулося засідання колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ апеляційного суду Волинської області. Окресливши результати чергових «сепаратних» переговорів поза моєю спиною, позивач публічно заявив: «Після цього получається, ну, представники газети «Волинь-нова» сказали, що вони зрозуміли те, що він написав, і що він більше таких дурниць писати не буде». Адвокат позивача озвучив заяву про залишення позовної заяви без розгляду. Відносно заяви Нагорника С.Р. та такої «оцінки» моєї журналістської діяльності, представник редакції мовив: «Не маємо заперечень», хоч у мене була інша думка.

Апеляційний суд ухвалив рішення першої інстанції скасувати, позовну заяву залишити без розгляду. Це давало змогу Нагорнику С.Р. знову звернутися з тим самим позовом. Тому мною, як відповідачем та повноправним учасником судового процесу, вказана ухвала законним порядком була оскаржена.

30 серпня Вищий спеціалізований суд відкрив касаційне провадження за моєю скаргою, а вже 9 вересня мене викликали на редколегію, де добрих півгодини «промивали мізки», «знайшовши» безліч огріхів у роботі.

Однак зовсім не це було причиною виклику «на килим»! Головний редактор Згоранець О.О. з іншими членами редколегії вимагали одного: негайно відкликати з Києва касаційну скаргу. Я чітко обґрунтував свої дії, наголосив, що міська влада не задоволена моїми критичними публікаціями у газеті й робить все можливе для того, аби мене за будь-яких обставин було звільнено з посади власного кореспондента газети у Ковелі, а ініційований абсурдний позов (із зухвалою вимогою відшкодувати аж 20 тисяч гривень моральної шкоди) цьому є прямим доказом.

До речі, представник газети інформував редколегію, що Нагорник С.Р. навіть пропонував вступити у зговір, а «за перемогу над Гаврилюком» поділити 20 тисяч гривень, які суд має стягнути, як моральну шкоду.

Редколегія рекомендувала мені відкликати касаційну скаргу, але я не прислухався до цієї «настанови». Рекомендація редакційного начальства є для мене хоч і зрозумілою (будь-що позбутися у подальшому журналіста), втім абсолютно не прийнятною.

На моє переконання, керівництво редакції свідомо стало на сторону позивача, залишивши мене наодинці у судовому процесі, чого ніколи раніше в славній історії нашої газети не траплялося. Головний редактор Згоранець О.О. «продав» свого журналіста!

Непослух дорого обійшовся! Того ж вересня, з нагоди 74-річниці газети «Волинь-нова», працівники редакції отримали додаткову до основної заробітної плати грошову винагороду, але мені вона не була виплачена, хоч я не мав жодних дисциплінарних стягнень. Враховуючи мій безперервний 17-річний стаж роботи у редакції, наявність двох утриманців, які навчаються (молодший син є учнем гімназії, старший – першокурсником Національного університету), а також те, що розмір моєї основної заробітної плати практично на рівні мінімальної, я письмово просив виплатити вищезгадану грошову винагороду нарівні з іншими членами трудового колективу, подавши 4 жовтня заяву Згоранцю О.О.

Але головний редактор на заяву взагалі не відреагував. З подібним письмовим проханням звернувся ще раз 20 січня ц.р. – знову безрезультатно. І лише після третьої поданої заяви (10 лютого), коли я вкотре наголосив, що повне ігнорування моїх клопотань Згоранцем О.О. є очевидним та грубим порушенням конституційних прав рівності громадян, як члена трудового колективу – співзасновника газети, трудових прав стосовно оплати праці та Закону України «Про звернення громадян», мені «змилостилися» виплатити оту нещасну премію.

Вищий спеціалізований суд України своєю ухвалою від 30 жовтня 2013 р. мою касаційну скаргу задовольнив, ухвалу Волинського апеляційного суду скасував, а справу направив для продовження розгляду до суду апеляційної інстанції.

У відповідь – керівництво знову припиняє публікувати надіслані мною кореспонденції: замітка «Питання Тимошенко» назвали «провокацією» (надіслано 8 листопада), репортаж «Дитячі центри невдовзі реформують» (12 листопада) про робочу поїздку до Ковеля Уповноваженого Президента України з прав дитини Юрія Павленка (обов’язки відповідального секретаря редакції в обох випадках виконувала уже згадувана депутат обласної ради від ВО «Батьківщина» Блінова В.М.), замітки «Казначейство зважило на критику?» (27 листопада), «Ковельчани проситимуть відставки губернатора?» (29 листопада).

Ухвалою апеляційного суду Волинської області від 29 листопада 2013 р. прийнято остаточну відмову Нагорника С.Р. від позову, а провадження – закрито. Остаточна перемога в захисті Свободи Слова! Свідомо не кажу «наша», бо позитивної реакції на цю непересічну подію з боку головного редактора не видно й понині.

Мене зовсім не здивувало, що від редакції, як учасника судового процесу, на «вирішальне» судове засідання ніхто не прибув, бо головний редактор заборонив представнику газети йти до суду. Не здивувало, що наш з редакцією спільний здобуток її керівник розцінив, напевно, як особисту поразку. Найбільше обурює цинізм, з яким він почав розправлятися із своїм журналістом.

Виявляється, напередодні слухання справи в апеляційному суді, тобто 28 листопада, наказом головного редактора Олександра Згоранця за № 112 ОД на мене було накладено дисциплінарне стягнення у вигляді догани за те, що я «не виконав рекомендацій редакційної колегії від 09.09.2013 року щодо відкликання касаційної скарги по справі за позовом Нагорника С.Р. до редакції газети «Волинь-нова» та Ярослава Гаврилюка, що є порушенням виконавчої дисципліни та призвело до продовження судового процесу по згаданій справі, на підставі п. 5 Розділу «Секретаріат і відділи редакції. Власні кореспонденти» Статуту редакції незалежної громадсько-політичної газети «Волинь-нова» та ст. 147 Кодексу законів про працю України».
Про оголошену догану я дізнався 3 грудня, причому зовсім випадково. Цей наказ – протиправний! Відповідно до статті 149 Кодексу законів про працю України, до застосування дисциплінарного стягнення власник або уповноважений ним орган повинен надати право порушнику трудової дисципліни у письмовій формі пояснити свої дії. Жодних письмових, чи то усних пояснень, від мене редакція не вимагала і не отримувала. Закон також наголошує: «стягнення повідомляється працівникові під його особистий підпис». Цієї норми трудового законодавства теж не було дотримано. Також грубо порушено статтю 148 Кодексу, яка чітко вказує: «Дисциплінарне стягнення застосовується власником або уповноваженим ним органом безпосередньо за виявленням проступку, але не пізніше одного місяця з дня його виявлення».

Згоранець О.О. не залишив мені іншого шляху, як йти за справедливістю до суду, бо наступна – «таємна» догана – й довелося би шукати з «вовчим білетом» нову роботу. А ще – незаконна догана боляче б’є по бюджету сім’ї, протиправно позбавивши преміальних.

На суді дізнаюся від представників редакції: наказ від 28 листопада головний редактор… скасував 3 грудня через те, що випадково його прийняв «з порушенням процедури накладення дисциплінарних стягнень, передбачених нормами трудового законодавства». Ось так! Повторення випадковостей є закономірністю!

З грудня 2013 року керівництво газети взагалі наложило табу на мою журналістську діяльність: припинило друкувати кореспонденції, регулярно надіслані до редакції. Це – замітки, репортажі, статті: «Життя рятуватиме новий реанімобіль» (надіслано 4 грудня), «Один жертвує на революцію, інший – на себе» (9 грудня), «Через недопалок згоріла квартира» (17 грудня), «Для чого було судитися з газетою?» (18 грудня), «Громаду міста «надули» з новим сміттєвозом» (25 грудня), «Огорожі вкрали на Різдво» (9 січня ц.р.), «Виконком проголосував за «липове» рішення?» (21 січня), «Ковельське віче засудило кровопролиття у Києві» (22 січня), «Ковельтепло» купить мерії нову іномарку» (24 січня), «Народна рада є і на Ковельщині» (28 січня), «Прокурор застеріг міських депутатів» (7 лютого).

Зважаючи на актуальність тем, які є предметом суспільного інтересу, їх повне блокування та тотальну цензуру моєї інформаційної діяльності з боку керівництва «Волині-нової», дві статті я змушений був опублікувати у «Волинській газеті», головний редактор якої, заслужений журналіст України Володимир Данилюк без будь-яких обмежень надав місце на своїх шпальтах.

У зв’язку з виходом публікації в іншому виданні головний редактор Згоранець О.О. зажадав від мене письмового пояснення, у якому я вкотре наголосив, що у своїх діях не вбачаю жодних порушень вимог законів України, Статуту Національної Спілки журналістів та Кодексу професійної журналістської етики, а саму вимогу писати дане пояснення вважаю аморальною та безпідставною.

Зіштовхнувшись з таким ганебним явищем, як цензура, до якої вдався Згоранець О.О., за два дні до Нового року з прикрістю дізнаюся, що мене позбавлено ще й додаткової до основної заробітної плати грошової винагороди у вигляді компенсаційної виплати, яка здійснюється, згідно чинного Колективного договору редакції – грошової матеріальної допомоги на оздоровлення за 2013 рік, яка була у грудні виплачена всім редакційним працівникам в розмірі посадового окладу. Мені довелося «пригрозити» черговим судовим позовом, аби «вибити» свої, чесно зароблені гроші.

10 лютого цього року я подав на ім’я Згоранця О.О. заяву з вимогою невідкладно припинити стосовно мене дії, які є дискримінаційними в порівнянні з рештою працюючих у незалежній громадсько-політичній газеті «Волинь-нова» і забезпечити реалізацію моїх порушених прав. Через ігнорування заяви, 26 лютого письмово ще раз заявив цю вимогу. Вважаю, що за майже два десятиліття добросовісної праці у редакції не заслуговую до себе такого принизливого ставлення. Очевидно, це якось вплинуло на ситуацію, бо дві моїх невеличких інформації щодо революційної хроніки все ж були опубліковані.

Талановитий публіцист, багаторічний головний редактор «Волині-нової», нині покійний Степан Сачук ще у 2000 році писав: «…є ряд чинників, які схиляють шальку терезів не на користь зрілої, чесної позиції журналіста, а в ширшому плані – не на користь високопрофесійної, високопорядної і правдивої журналістики, а в бік ремісництва, дволикості і пристосуванства. На перше місце серед цих чинників я поставив би падіння моралі в нашому суспільстві. Ми з вами бачимо, як викривляються людські стосунки, а також стосунки між владою і громадянами, девальвуються високі моральні цінності та ідеали. Домінуючими факторами, мало не доблестю, стають войовниче хамство і вседозволеність, культ сили – фізичної і грошової. Ці засади, ці правила гри вільно чи невільно переносяться і на засоби масової інформації».

За півтора роки перебування Згоранця О.О. на посаді головного редактора «Волині-нової» відмовилися від співпраці з газетою член Вищої ради юстиції, колишній віце-президент Спілки адвокатів України Сергій Сафулько, польський публіцист і журналіст, ініціатор багатьох благочинних українсько-польських проектів Анджей Вавринюк, змушені були залишити редакцію неординарні професіонали – відомий в Україні письменник і публіцист Володимир Лис, журналісти Раїса Козачук та Олександр Пирожик, якого нещодавно обрано першим заступником голови Волинської обласної ради.

Така кадрова «зачистка» найстарішого в області видання – колишнього флагмана волинської преси – особисто у мене викликає обурення і великий жаль.

Але капітулювати я не збираюсь, бо не терплю дволикості, прагну до справедливості і тих якостей газетяра, яких мене вчили мої наставники – заслужені журналісти України Полікарп Гервасійович Шафета та Степан Дорофійович Сачук, які очолювали газету. Дуже прикро, що в них такий наступник, за якого на виборах головного редактора я разом із Олександром Пирожиком мали необережність віддати два вирішальні голоси. Як член Національної Спілки журналістів України, автор двох публіцистичних книг, переможць конкурсу обласної організації НСЖУ в номінації «Кращий молодий журналіст», двох творчих конкурсів «За журналістську сміливість», конкурсу «Професіонал» у номінації «За краще журналістське розслідування», удостоєний Золотої медалі української журналістики, я нині щиро та привселюдно каюсь за такий невдалий вибір!

При цьому наголошую, що ніколи не претендував і не претендую на жодні керівні посади у редакції. Єдиним мотивом звернення до НСЖУ є відновлення свободи слова в редакції громадсько-політичної газети «Волинь-нова», яка більше двадцяти років називає себе гордим словом – незалежна, усунення тотальної диктатури, самодурства та дискримінації стосовно моїх прав, як журналіста, забезпечення неухильного виконання головним редактором Згоранцем О.О. букви Закону та Кодексу професійної етики українського журналіста.

В зв’язку з очевидним та грубим порушенням членом НСЖУ Згоранцем Олександром Олександровичем стосовно мене, як члена НСЖУ:
 обов’язку дотримуватися вимог законів України, Статуту Національної Спілки журналістів України і Кодексу професійної журналістської етики; зміцнювати авторитет НСЖУ, сприяти вирішенню її завдань (п. 16 Статуту), обмеження статутних прав творчого працівника (п. 15 Статуту);
 порушення мети діяльності НСЖУ (п. 7 Статуту) щодо захисту професійних, соціальних та економічних інтересів журналістів – членів НСЖУ;
 порушення основних напрямів діяльності НСЖУ (п. 8 Статуту) щодо обстоювання права журналістів на одержання і поширення об’єктивної інформації; створення умов для творчої праці, підвищення професійного рівня членів спілки; турботи про правовий, соціальний та професійний захист її членів;
 порушення принципів діяльності НСЖУ (п. 4 Статуту) щодо гарантій свободи слова і поглядів журналістів; поваги до різних світоглядних позицій; захисту і задоволення законних громадськихֽ професійних, соціальних, економічних, творчих інтересів журналістів; незалежності у своїй статутній діяльності від ангажованих органів місцевого самоврядування м. Ковеля, політичної партії «Батьківщина»;
 невизнання Статуту НСЖУ, Кодексу професійної журналістської етики (п. 10 Статуту).

На підставі викладеного, керуючись п.п. 9, 14 Статуту, п. 8 Кодексу професійної етики українського журналіста, ст.ст. 5-7, ч.2 ст. 20, ст.ст. 24, 27, 29 Закону України «Про інформацію», ст. ст. 17, 19, 21 Закону України «Про державну підтримку засобів масової інформації та соціальний захист журналістів» прошу Волинську обласну організацію НСЖУ:

1. Розглянути заяву в моїй присутності.
2. Забезпечити неухильне поновлення моїх прав на повноправну журналістську діяльність, як суб’єкта інформаційних відносин.
3. Вжити невідкладних заходів щодо припинення цензури відносно моєї творчої діяльності в редакції громадсько-політичної газети «Волинь-нова».
4. Піддати громадському осуду члена НСЖУ ЗГОРАНЦЯ Олександра Олександровича за порушення ним, як журналістом, законодавства України стосовно запровадження цензури в очолюваній ним газеті «Волинь-нова», положень Кодексу професійної етики українського журналіста.
5. Припинити членство ЗГОРАНЦЯ Олександра Олександровича, головного редактора незалежної громадсько-політичної газети «Волинь-нова», шляхом виключення з членів Національної Спілки журналістів України за порушення вимог Статуту спілки, Кодексу професійної журналістської етики, засад рівноправності її членів, законності та гласності, взаємодопомоги та співробітництва.
Якщо Ви зауважили помилку, виділіть її та натисніть Ctrl+Enter для того, щоб повідомити про це редакцію
Коментарі 84
Коментарі, у яких порушуватимуться Правила, модератор видалятиме без попереджень.
молодець
Відповісти
Молодець!
Відповісти
тричі - МОЛОДЕЦЬ!
Відповісти
Піддаю громадському осуду Згоранця, який втратив право називатись журналістом. Цензурі - стоп!
Відповісти
Боєць.
Колеги, навіть якщо Ярослав має рацію лише на 50%(бо є ж і позиція керівництва газети, є ж якась позиція і в його колег), то це все дуже сумно виглядає. За що боролись? За те, щоб принципового журналіста ставили на місце (чи радше позбавляли місця й заробітку) люди з "правильним" партквитком, високою посадою і грубими грішми?
Завжди читала, коли бачила, статті Гаврилюка. Багато років поспіль. Особисто не знайома. Давно склала про нього враження: боєць.
І шо, бойців у волинській журналістиці не треба? Треба тільки лояльних - байдуже до якої влади?
Тримайтесь, Ярославе. Щось же має хоч тепер змінитись у мізках і душах тих, хто розглядатиме цю вашу заяву.
Відповісти
бійців, перепрошую.))
Відповісти
Підтримую колегу. Згоранець, який нищить хороші багаторічні традиції улюбленої волинянами газети і, зокрема, своїх попередників - Полікарпа Шафети і Степана Сачука, заслуговує на загальний громадський і редакційний осуд, аж до перевиборів редактора. А як журналіст, то він не годиться Ярославу навіть в підметки. Журналісти, підтримайте колегу, позаяк журналістської організації в області давно немає. Є торгаш землею і кімнатами в журналістському будинку відпочинку Савчак і його гниле - з 5-6 чоловік - оточення.
Відповісти
Підтримую принципову позицію, газета стала партійним рупором "Батьківщини", керівництво отримувало доплати з партійної каси, кошти пішли в кишені, неугодних прибрали з редакції, організували кулку ділків: Згоранець, Уліцький, Трофимчук, Нагорний, Блінова, що хочуть, те роблять. Газета здала позиції, розтоптали світлу пам'ять Степана Дорофійовича, жаль!
Відповісти
Нагорного у цьому колі вже давно нема
Відповісти
Шановні анонімні дописувачі, не розписуйтесь за мене. В кулках, колах, кружечках, кільцях та інших віртуальних організаціях участі не беру.Захисників теж не потребую. Хто хоче почути мою думку, приходьте до мене, поспілкуємось. Доступ до тіла вільний.
Відповісти
щоб ви знали всі вони не в колі,а квадраті
Відповісти
Він (з-ць) став чужим серед своїх. Навіть статті про Українське козацтво перестав друкувати. Він боїться надрукувати статтю "Право на повстання", "До зброї козацтво", про "статеві" свята 23лютого і 8березня та багато інших публіцистичних і гострих статей. Зате все більше місць займають рекламні оголошення, що перевершують уже 2 сторінки та замовні з проплатою. Крім суду журналістського, йому не помішає ще й козацьких нагаїв для навчання.
Відповісти
Дурень, той Згоранець, він ігнорує всіх позаштатних авторів, забувши, що це громадсько-політична газета, яка має висвітлювати обєктивно всіх авторів Волині. Покійний Сачук друкував усіх. А Згоранець пертворив "Волинь" в а-ля "Сімю і дім". Правому сетору впершу чергу потрібно вимагати від Згоранця заяву на звільнення, за неоєктивне висвітлення інформації, зверхнє ставлення та заангажованість. Натомість проплачені статті Палиці,Єремєєва, партії регіонів, він друкує залюбки. Олександре, піди краще сам, чи хочеш повторити шлях редактора Першого національного?
Відповісти
А про проплачені статті від Клімчука, Єрємєва, Палиці, Івахіва, Башкаленка - це правда. А люди в селах хавали, бо то волинь пише.
Відповісти
Взяла і перестала виписувати газету "Волинь", хай Згоранець її сам їсть і поділиться з Уліцьким та іншими працівниками!!!
Відповісти
А Кіндеру, Бліновій, Пустовіту та подібним БЮТівцям - ГАНЬБА!!!
Відповісти
Неприємно, що в адресу головного редактора колись шанованої газети надходять такі коментарі. І, водночас, пишеться чиста правда. Згоранець - нікудишній журналіст, нелагідна людина, оточив себе "своїми", засрав газету "свіжими" бездарними обличчями, увязався в дрібязкові свари з власним кореспондентом... Сумно. А ще скажіть, чи могли такі коментарі і характеристики заслужити його попередники-редактори? Ніколи!!! Царство їм Небесне, нехай спочивають з Богом. Підтримую Ярослава в усіх відношеннях, а час покаже, хто є хто. Власне, вже показав.
Відповісти
До того ж він сидить, як у фортеці. До нього ні додзвонитись не можна, ні пробитись в кабінет. Слухавку взагалі ніколи не бере. Вдає з себе вже такого зайнятоно головного, що з відвідувачами і поспілкуватись не вистачає часу. Гнати його треба не тільки з редактора, а й з редакції взагалі, як кота шкідливого, щоб не зіпсував, взагалі, гарну репутацію газети.
Відповісти
Шановні колеги, давайте обєднаємось і прийдемо під редакцію газети. Колись головна і шанована газета області має бути трохи іншою і з іншим редактором. Відгукуйтеся, як, коли і де зустрінемось. А заодно підійдемо і до так званої "спілки" журналістів, запитаємо за землю, за гроші, за будинок журналіста... Є про що питати.
Відповісти
Називайте дату і час!!!
Відповісти
а давайте підемо і по черзі поб"ємо усіх головних редакторів волинських газет. вони гі-нюки і гноблять простих працівниів. оприлюдніть список і по черзі, і по черзі, і по пиці. лупити і чмирити. долучити не тіки Правий сектор, але й Самооборону, і Автомайдан, і Варту порядку, і Держземагенство, і Фініспекцію. І забарикадувати згоранця з гаврилюком в кабінеті, щоб не могли вийти. і палити шини біля універа, щоб не повадно було.
Відповісти
Не провокуй, а то получиш перший!
Відповісти
Знаю, що колектив газети вже готовий повстати. Знайома, сьогодні розповіла, що там почались переслідування неугодних. Зараз звільняються працівники,бо порушують їх трудові права, а платять копійки. В газеті вирішують питання лише чотири людинки: Згоранець, Трофимчук, Уліцькій і особистий водій Згоранця. Грошики деребаняться ними. Всі інші це раби.
Відповісти
так у цій газеті платять найменше серед інших обл ЗМІ. а ще не платять відрядні, або платять копійки. знайомий розповів, що там вже давно всіх гноблять. і там є повстанський комітет у редакції. і вони хочуть скинути все керівництво і замінити його на нове. і це буде ще до паски
Відповісти
Заплата з_ранцевого водія в рази більша зарплати журналістів "Волині", які рисачать на своїх двох посеред проблем простих волинян. Кабінетні писарі, які передруковують новини з інтернету, тішаться бо Велика торба ходить по руках кумів, яких розвелося...
Відповісти
Згоранеь хороша людина, хороший керівник
Ми готові його захищати.
Кума Трофимчук -заст., кум Уліцький - заступ., кум- Наумук-1,кума Наумук -2, кума секретарка Лариса, кум головний художник Саша, кум головний рекламщик Сергій, родичі поділам
-водій, бухгалтер.
Відповісти
От в газета й "заКУМкала", наче жаби в болоті.
Відповісти
Згоранець вже й інформацію Гаврилюка про присвоєння назв ковельським вулицям імен Героїв Небесної Сотні перестав друкувати.
Дивіться самі:
https://www.facebook.com/slavik.kovel
Відповісти
Якщо Згоранець не припинить бути залежним (незалежної газети) від кумів, Блінів, Пустоболтів і т.п., то так він зганьбить себе, газету та імена Сачука, Шафети...
Відповісти
Браво Камишниковій і Нагорному, не ховаються під чужі імена. А всі ці "колеги", яких на щастя небагато, потенційні пацієнти Шимоновича.
Відповісти
Гаврилюк справедливий Журналіст. Чому не друкував статті: «Життя рятуватиме новий реанімобіль» (надіслано 4 грудня), «Один жертвує на революцію, інший – на себе» (9 грудня), «Через недопалок згоріла квартира» (17 грудня), «Для чого було судитися з газетою?» (18 грудня), «Громаду міста «надули» з новим сміттєвозом» (25 грудня), «Огорожі вкрали на Різдво» (9 січня ц.р.), «Виконком проголосував за «липове» рішення?» (21 січня), «Ковельське віче засудило кровопролиття у Києві» (22 січня), «Ковельтепло» купить мерії нову іномарку» (24 січня), «Народна рада є і на Ковельщині» (28 січня), «Прокурор застеріг міських депутатів» (7 лютого)???
Згоранець, не ганьби себе і порядний колектив редакції!!!
Відповісти
Щодо блокування матеріалів Гаврилюка, то Згоранець все перераховує на гроші: ціна паперу, ціна поліграфічних робіт, ціна відрядження. Людина не знає ціни журналістики. Він може рекламувати гадалку тітку Пріську чи баби Фросі, чи ставити плітки псевдожурналістки Трофимчук про підлядування в замочні щілини, як живуть багаті люди і їхні наймити. В газеті залишилось мало журналістів. А мотлох - це не журналісти.
Відповісти
Всі дописи і звинувачення "колег" можна прирівняти до написів у туалетах. Колеги не ховаються за чужими іменами. Так роблять лише боягузи і нікчеми. І повірте, ніколи колектив газети, яка має майже 70 тисяч передплатників, не буде зветати увагу на зграйку невдах, яким хочеться "крові" Згоранця.
Відповісти
Ярослав Гаврилюк свою заяву підписав і публічно виставив на суд громади. Невдаха - Згоранець, який нищить справжніх журналістів, а відтак і газету.
Відповісти
Віктор Іванович і його холуйські похвали - з близького оточення газетки. Бо більше ніхто так не скаже.
Відповісти
У цих якимось місцем причетних до журналістики керівників ні моралі, ні совісті нема. Пані Куліш з ВОДТРК після відгуків про неї у ВолиньРostі зібрала збпри колективу і пригрозила, що вона ще 7,5 років керувати буде, аж до пенсії.
Справді страшно!
Відповісти
Бойкотом матеріалів Ярослава Гаврилюка Згоранець відкрив своє справжнє обличчя. Гаврилюк пише добре і сміливо, бо постійно його читаю. А Згоранець не пише нічого і ніколи не писав, не рахуючи "сенсаці", як в К.-Каширському дикий дядько з кілком в руках на дереві живе. І це навіть в співавторстві з Уліцьким. Косять під Ільфа і Петрова. Ганьба токому редакторові. Дуже дрібязкова людина.
Відповісти
Ні, дядьку. Він навітьв дома не ночує, все на роботі пропадає, а ви таке пишете.
Відповісти
Ще раз повторюю для анонімів, які , як пацюки ховаються під чужими іменами:газету "Волинь" передплачує майже 70 тисяч волинян. Думаю, це найкраща підтримка позиції колективу видання і Згоранця, як редактора. А все інше від лукавого...
Відповісти
Значний тираж - заслуга насамперед Шафети і Сачука. Багато хто ще передплачує улюблену газету за інерцією. Але при Згоранцю позиції газети похитнулися. Кількість тих, хто починає сумніватися, чи передплачувати її далі, на жаль, зростає. Про це говорить дедалі більше людей
Відповісти
Згідний з Симпатиком повністю. Передплачую "Волинь" десятки років - ще з часів "Радянської Волині" і маю усталений погляд на газету. З приходом Згоранця до керівництва газетою вона за два роки перетворилася на газету-примітив. Це не приховаєш. Замість виваженої аналітики - заяложене політиканство, замість дослідження проблематики - популяризація авторської некомпетентності в суті питань. Несмак художнього оформлення і відсутність елементарного відчуття стилю стало нинішньою візиткою газети - мого багатолітнього життєвого друга і, колись, порадника в складних життєвих ситуаціях. В деякі моменти, хочеться помити руки від відчуття бруду, яким просотені сторінки видання. Критика і сатира переродились в критиканство. Зник волинський колорит і автентичний поліський дух новинарства, змінившись глобалізованими та політизованими інтернет-друками редакційних копіпастерів. Мої гривні, оплачені за газету не заслуга нинішнього головного редактора Згоранця. Це данина традиції моєї родини. Однак, більш за все, це півріччя буде останнім в нашому з газетою співжитті. І це - "заслуга" нової команди. Ремісництвом не заміниш журналістики, як і рекламним здирством добровільної народної пожертви через підписку. Робіть висновки, редакціє. Бо скидається на те, що головним призом для вас є не читач, а приватизація народного волинського видання. Через це і обкладаєтеся свояками-кумами, а неугодниж виживаєте поза межі газети.
Відповісти
Та це заслуга компартії, яка заставляла усіх передплачувати газету. от вони по інерції ще з 80-х і передплачують
Відповісти
"Віктор Іванович" так званий, теж анонім. А я - Парфенон Аскольдович: говорить тобі це про щось? Адвокат ти хренов!?
Відповісти
Блінову тут дарма приплутали, Пустовіт тоже ні до чого. а Гаврилюк зловживав замовним "мочиловом", за що й поплатився.
Пи.Си. про кумівську мафію Згоранця - правда. довго так не буде
Відповісти
Блінова, судячи з інформації в заяві, приплуталася сама за руку з Згоранцем. Нехай вона визначиться: або вона журналіст, або адвокат "Батьківщини" і ковельського Кіндера. Гаврилюк пише жорстко, проте на реальних фактах. І ковельська влада в усі часи була мішенню № 1 в його творчості. Поки-що "замовним мочиловом" свого журналіста займається Згоранець в спілці з "кумівською мафією" і "політичними спонсорами" однієї домінуючої в Ковелі політичної сили. Якби ця політична сила на рівні області не займалася покривательством неоковирних вибриків своїх місцевих "князьків", не посилала свою політичного емісара з депутатським посвідченням зачищати колегу то б і Григорія батьковича не згадували б.
Відповісти
от гади
Відповісти
"Значний тираж - заслуга насамперед Шафети і Сачука".Не буду применшувати заслуг шанованих людей, але в середині 90-х тираж газети "Волинь" почав стрімко падати і вона навіть не входила в трійку найтиражніших газет області. І тоді керівники газети запросили двох молодих журналістів Уліцького і Згоранця.Останній став відповідальним секретарем і правою рукою редактора.
Саме з того часу почав зростати тираж "Волині". І при Сачуку газету "робив" саме Згоранець, а Степан Дорофійович лише керував процесом.
Відповісти
"Несмак художнього оформлення і відсутність елементарного відчуття стилю стало нинішньою візиткою газети"
Шановний ви або профан, або Гаврилюк.Художнім оформленням і стилем газети в останні десять років займалися і займаються одні і ті ж люди і керував цим процесом завжди Згоранець, як відповідальний секретар. Сачук лише коми розставляв. Можете говорити про зміст, тут у кожного своя думка (хоча 70 тисяч передплатників щось та й значать), а щодо форми, то не лізьте туди в чому не компетентні.
Відповісти
Я бачу, що Згоранця понесло. Вже й Сачук лише "коми розставляв", а керував Згоранець! Я знаю одне, що відповідальний секретар Згоранець хоч і формував (макетував) газету, однак останнє слово, переконаний, було за Сачуком. Такого дурисвітства, яке поперло нині. Не було. Трималась раніше газета в певних рамках пристойності.
Відповісти
Парфеноне Аскольдовичу, я дійсно Віктор Іванович і якщо у вас голова не лише для того, щоб їсти, то вам буде не дуже важко здогадатися, яке у мене прізвище. Хоча дуже сумніваюся у ваших розумових здібностях. Такі як ви здатні лише на матюки. Співчуваю...
Відповісти
Дискутуйте з аргументами журналіста Гаврилюка. Спростуйте, що в редакції немає цензури не загальними штампами про голову, в яку їсте, а по-пунктно, бажано. Поки-що відсутність розумових здібностей показують опоненти ковельського власного кореспондента "Волині". А мої аргументи - це моє власне бачення змін газети. А на "вкус и цвет" і Віктор Іванович не товариш. Таке враження, шановний, що якраз таки саме вас добряче штампонули при совєтах, бо захищати невдячного душителя свободи слова - це ж так по-радянськи. Випав Гаврилюк поза лінію партії, випав - що не кажіть. А Згоранець разом з нею - лінією - коливається. Чи надовго вистачить частоти, коли амплітуда зростає?
Відповісти
Носячи голову не тільки для того, "щоб їсти", смію повідомити недогадливому, що "Віктор Іванович" - це Трофимчук. Він справді носить голову для того, щоб їсти.
Відповісти
А я вже подумав, шо то (шепотом) Ба-ло-га! Тс-с-с! Віктор Іванович!! За Згоранця заступивсь. А то, он воно як, відповідальної куми Згоранця секретар-чоловік?
Відповісти
"... в середині 90-х тираж газети "Волинь" почав стрімко падати і вона навіть не входила в трійку найтиражніших газет області. І тоді керівники газети запросили двох молодих журналістів Уліцького і Згоранця.Останній став відповідальним секретарем і правою рукою редактора.
Саме з того часу почав зростати тираж "Волині". І при Сачуку газету "робив" саме Згоранець, а Степан Дорофійович лише керував процесом". Чи є здоровий глузд в людини? Прийшли два бездарні полішуки і змінили долю видання?.. Точно так віктор іванович "ощасливив" "Луцький замок": тиждень копається і інтернеті, аби щось вишукати для спортивної сторінки. Приємно, що у волинській журналістиці стільки талантів! А згоранець зі своїм талантом міг тільки чухати пятки Сачуку, чи мити спину в лазні.
Відповісти
попрошу не вкладати в слово поліщук негативного змісту. бо схопите по пиці. поліщуки - добрі і мудрі люди. ще не кожен потягне бути поліщуком. уліцький - не поліщук - він з глибинки
Відповісти
Де ви взяли тираж 70 000. Ви хоч знаєте, який він насправді і як практично всі газети, в тому числі й "Волинь" самі передплачують свою газету, а потім палять в лісі. Ви думаєте, що просто так рекламуються в цій газеті деякі політики? йде робота з поштою, наприклад "Волинська газета" і "Волинь" один в одного переманюють поштарок в селах, щоб вони працювали з населенням. Реальний тираж газети без примусу був би 20-30 тисяч. Тираж треба заробляти не купуючи свою газету, а друкуючи резонансні матеріали того самого Гаврилюка.
Відповісти
З_ранець, розпочавши знищення свого журналіста по замовленню ковельських бютманів, вчинив не те що не розумно, а безумно! Всі, хто слідкує за творчістю Ярослава, можуть відзначити його безкомпромісність перед сильними світу цього і наполегливість в накопиченні оперативного фактажу. Ковельський власкор - це бультер'єр,якого на свій слід вивів недалекий кабінетний зазнайко. Друзів - не зраджують. І не розмінюють на 30 срібляків. Ти чуєш за собою тихі кроки? Ні? Прислухайся. Це не глюки від канабісу. Це твій зраджений ковельський друзяка йде по твоєму сліду:по словах, по ділах, по документах, по грошах. Ти знаєш - він це робить професійно. Чекай, вже скоро...
Відповісти
терміново адрес лісу: я їм покажуть таку їх мать природу загрязняти. пишіть де саме палять. я їх виведу на чисту воду
Відповісти
Я не особо в курсі, але чув, що Сачукового сина редактор оприділив в дурдом олику, де він і помер. А ще ходили чутки що в сачука в сейфі було багато грошей. чув з четвертих рук, ніби від колишніх працівників. Могли брехати щоб помститись Згоранцю.
Відповісти
_ранець помстився сейфу. Тепер там чисто. Грошей Сачука вже нема.
Відповісти
Віктор Іванович- це Балога!
Відповісти
Давайте Ярослава Гаврилюка виберемо головним редактором!!!
Відповісти
"При цьому наголошую, що ніколи не претендував і не претендую на жодні керівні посади у редакції".
Відповісти
вже пробували. щось не вийшло
Відповісти
Гаврилюки, згорнанці - слухайте ну тільки про вас і чути в тій газеті. Зате обоє не друкуєтесь. Раз не можете разом працювати і обоє такі хороші та такі патріоти газети - так ідіть нах... звідти.
Відповісти
Те, що чути - нормальна реакція на ненормальну ситуацію. Не знаю, якої газети "колектив газети", але не "Волині" точно. Про свою газету "в тій газеті" не скажуть. Так може сказати тільки якийсь віктор іванович, що намагається проблему, створену кумом власної дуже відповідальної секретарки перекласти на жертву цензури. Гаврилюк, як працював в Ковелі,так і працює. Як писав,так і пише далі. Вочевидь, відправляючи плоди свого пера в редакцію - не бачить урожаю на шпальтах газети. От і викладає у Фейсбук з позначкою "В газеті опубліковано не було". Або друкується в інших - на ділі незалежних виданнях. Все ж не раб, як би там редколегія не скреготала вибіленими імплантатами. Так що "не друкуєтесь" - не до Ярослава. Про "нах..." - показово! Громадський осуд таки діє. Реагують! Як вміють. )))
Відповісти
Цього бездарного "віктора івановича", який так хоче, щоб його впізнавали без прізвища, призначив по-земляцьки в газету, яка має наклад 300 примірників, злощасний Шиба. І воно, це нещастя, там залишилось при Романюку. І пишеться в газетці те ж саме, що на стінах міських вбиралень. А сьогодні в якості офіс-секретарки своєї тамари воно, це нещастя, вилізло з нори квакає на захист згоранця.
Відповісти
Я рада, що не дозволяєте казати напів-правду цьому необютівському чоловічку Згоранцю і його "колегам".
Спостерігала як ця Блінова пролазила спочатку в депутати БЮТ(з допомогою "приватизатора військового містечка" нардепа-діда Є.Кирильчука), потім тихенько в редакцію "Волині", а тепер бачимо намагання видавати вчорашнє біле за сьогоднішнє чорне.
Наприклад, уславлення нового Наполеона, спеціаліста без фахової освіти і досвіду, Пустовіта шляхом інтервю, "Волинь",20.03.14. Замовна назва: "Дайте квартиру Пустовіту", але жи він вже має квартиру в м.Дубно. Все це для спостережливих є ПРИМІТИВНОЮ напів-правдою.

А справжній, чесний журналіст Я.Гаврилюк і читачі улюбленої "ВОЛИНІ" не повинні бути обмеженими в інформації через таких "спеців".
Відповісти
а радше табуретку, вибивають подібними опусами партійні писаки з посвідченням на словах "незалежної" газети. Не знаю особисто Григорія Пустовіта, але такий про нього матеріал - для мислячої людини гірший гільйотини. Політичної. Коли з перших днів перебування на посаді про тебе починають писати лаковані, вилизані до блиску подобострастним язиком, сторінки, то добра не буде. В кращих традиціях совкового агітпропу ми побачили "бдящого", наче Сталін по ночах, сина полка, який доріс до рівня обласного вождя. І скромний - наче Сталін, який-то й виїжджав в "народ" вряди-годи. І, судячи з фото, прямо живе в робочому кабінеті. Мазок - душевна згадка про тата-маму, мазок - відерце помиїв на попередників, мазок - неприкритий популізм про "безлошадних" чиновників, які стануть невиїзними з України. Бо, бач, гроші на відрядженннях економлять. Лубок, а не стаття про офіційну особу.

Цей же номер "Волині" містить ще один образчик махрового "совкізму" на тему "Нерадивому чиновнику Майдан все спише". В цій політично ангажованій під ту ж "Батьківщину" статті сумновідомого своїми журналістофобськими висловлюваннями Михайла Гетьмана ("Я б заставив автора цієї статті, щоб він її з’їв, проковтнув разом з головним редактором" - http://www.volynnews.com/news/society/kovelska-vlada-pokaraye-zhurnalistiv-za-krytyku/) намагаються "підрихтувати" в плані іміджу: і босоноге дитинство, і "правильний" - селянський - родовід, і автобіографія класово бездоганна: від робітника до начальника... І, безумовно, Майдан з його драматизмом, трагедіями і зламом людських доль. І Гетьман на цьому тлі. Поряд з легендою - Тарасом Петриненком. Гетьман і Легенда! Біля Великих і Гетьман гігант? Технологи! А напівправда все ж вилізла шилом з мішка. Чи з Мішика? Весь показний "героїзм" ковельського секретаря, як на долоні: високоповажний бютівець в статті відмовився від батькового життєпису,його непопулярних нині сторінок? То де ж те показне сумління, коли батьків шлях синок обмежив посадою колгоспного головного інженера? А як же його десятилітні славетні діла на посадах секретаря райкомів КПРС: другого в Ковелі та першого - в Локачах? Чи не тому з'явилася у "Волині" подібна "писуха", аби відбілити "партайгенносе" Блінової після виходу "Секретар Ковельради приховує свої статки?" ( http://www.volynnews.com/news/authority/sekretar-kovelrady-prykhovuye-svoyi-statky/ ). Ось де причина цензури, накладеної на Гаврилюка.
Відповісти
посвідченнями журналіста до півтори сотні виборчих дільниць. Рівненські колеги виводять на "чисту воду" псевдожурналістські виборчі технології на користь олігарха?

http://4vlada.com/investigations/18199
Відповісти
Яка ганьба з тими посвідками журналістськими! А ви нам тут про мораль торочите... Не тільки вашого кума Згоранця, а і вас треба гнати мітлою із Спілки журналістів!
Відповісти
Все Гаврилюк твій звіздний час пройшов - пішла колонка автора в архів. Як тепер піаритись будеш. ха-ха
Відповісти
"Кінець", - подумав про кінець Кінець, кінцем кінця кін*аючи кінцево
Відповісти
кінцю, тобто ч..ену
http://www.volynpost.com/news/25160-zhurnalist-volynskoi-gazety-sudytsia-z-redakciieyu-dokumenty
Відповісти
Так Згоранець і Уліцький певний робили вид журналістів, коли їздили по різних куточках Волині і писали матеріали. Тоді ще була якась совість, якийсь поклик. А де їхня "журналістська професійність" тепер? Чому вони похоронили газету і катком проїзждаються по дописувачах та власних кореспондентах? То хто вони заробітчани чи журналісти? Чи ореол слави возніс їх далеко від журналістської і людської реальності? То чи місце їм у "Волині"? Хлопці, створюйте свою приватну газету і друкуйте свої матеріали... До речі, а де офіційна позиція з цього приводу газети "Волинь-нова" з підписами усіх працівників?
Відповісти
Чао Згоранець думають всі. Але 50% куми, 40% пенсіонерів. 10% нічого не вирішать. Фактично газета узурпована диктатором, де Згоранець-Яник,Пшонка,Клюєв в одній особі, Трофемчук-Герман, Уліцький-Чечетов. Ніхто крім незалежних перевіряючих не допоможе. Чому мовчать пенсіонери, працюють понад 20 років в редакції Світліковська, Нагорний, Флішаровсський, Зубчук, Сомова, Лис, Штинько, Лісова, Осійчук, Капітула. Ви маєте моральне право поставити З-ця на місце.
Відповісти
а нам з погріба видніше і ... затишніше. Адже, "Мовчання - золото".
Відповісти
Та як вони поставлять на місце, якщо Світліковська - Богословська, Нагорний - Ахметов, Флішаровський - Новинський, Зубчук - Лукаш, Лис - Ющенко, Штинько - Бахтєєва. усі одним медом помазані.
Відповісти
До семидесяти коментарів, і жодного - на користь Згоранця і його кумів-сватів, крім, звичайно, коментарів "нєкого" "Віктора Івановича", який настільки відомий, що кожен, хто носить голову "не для того, щоб їсти", повинен цю примітивну персону, як річковий піскар, впізнавати. Маленький, сухенький, ганебний, примітивний чоловічок.
Відповісти
Наталя, не вживай слово "боєць". Боєць - це той чоловік, який ще трохи може. Йде мова "про ето...". "Боєць" - це тюремний сленг. Не будь грубою жінкою.
Відповісти
Ого! Забагато у Вас в керівництві редакції небажаних вчинків.
Нова Волинь може початися тільки з реального ОНОВЛЕННЯ.
Відповісти
Дякую Наталії Камишниковій, іншим журналістам і просто добрим людям доброї волі за слова підтримки. Щойно телефонував Володимир Лис, казав, що він «пішов» з редакції не під примусом, а з власної згоди, що керівництво просило його залишитися. Хоча я і не стверджував, що на нього чинився тиск. Справді, сумно все це…
Відповісти
На Волині багато нормальних, адекватних людей. А в редекції майже всі пристосуванці. За зарплату, а в кожного вона різна, в залежності від родинних зв'язків, всі мовчать. А корчать з себе праведників. Смішно коли вони говорять про високі моральні цінності. Тираж падає. Робіть висновки "КОРОЛЬ ГОЛИЙ".
Відповісти
Я з'їм всі друковані ЗМІ.
Відповісти