Криза в сім'ї - хто ж допоможе?

Останнім часом усі усюди говорять лише про політичну ситуацію в країні, про економічну кризу, про Крим, тощо. Проте…. життя триває, і як колись так і тепер від кризи в сім’ї потерпають усі її члени. Найстрашніше в сім’ї, це коли одним із членів по відношенню до інших вчиняється насильство. Чому я кажу „найстрашніше” та тому, що як і колись до такого ганебного явища як насильство в сім’ї люди ставляться „з розумінням”. І жерви роками замовчують про такі факти, і продовжують страждати, бо „Б’є – значить любить”, „Люби як душу – тряси як грушу”, „Жінка не бита, що коса не клепана”, тощо. А в результаті маємо: діти з дитинства живуть в насильстві та підсвідомо в дорослому житті копіюють поведінку батьків; жінки (93 % жертв насильства в сім’ї – жінки – офіційна статистика МВС України) стають скаліченими, як фізично так і психічно; скоюються тяжкі злочини (кожне третє вбивство скоюється на побутовому грунті), тощо. І лише після трагічних наслідків, в сім’ю іде втручання з боку правоохоронців, соціальних служб, ЗМІ. До цього часу знайомі, колеги, сусіди користуються позицією „Моя хата з краю: сьогодні б’ються, завтра миряться”. Але ж ніхто не застрахований в цьому житті від того, що дитина, яка виросла в сімейному насильстві не поєднає свою долю з вашою „хорошою” дитиною.
Звичайно, є безліч причин чому жінки продовжують стосунки з кривдником – і вони цілком розумні: житлове питання, фінансова залежність, „як же ж дитина без батька”, тощо. Але чи буде в подальшому користь від таких стосунків? Чи оцінять в майбутньому діти ваші намагання, вашу самопожертву?
Тому закликаю усіх бути не байдужими не лише за долю країни, а й за долю кожної сім’ї в нашій державі.

Що ж таке – насильство в сім’ї і де отримати хоча б якусь допомогу:

Насильство в сім’ї – будь-які умисні дії фізичного, сексуального, психологічного чи економічного спрямування одного члена сім’ї по відношенню до іншого члена сім’ї, якщо ці дії завдають йому моральної шкоди, шкоди його фізичному чи психічному здоров’ю.
Відповідно до Закону України „Про попередження насильства в сім’ї” насильство буває фізичним, сексуальним, психологічним (шляхом словесних образ або погроз, переслідування, залякування) чи економічним (умисне позбавлення житла, їжі, одягу та іншого майна чи коштів, на які постраждалий має передбачене законом право, що може призвести до його смерті, викликати порушення фізичного чи психічного здоров’я).

Що робити у випадку насильства в сім’ї?

Складіть заздалегідь план своїх дій - що робити, куди піти в разі небезпеки. Якщо необхідно піти з дому - підготуйтесь: зберіть найнеобхідніші речі, ліки, одяг, ключі, особисті документи та документи, що підтверджують ваші права власності на житло, машину тощо.
У випадку, якщо з вами будуть діти - також підготуйте все необхідне.
Визначте не одне, а декілька місць, де ви могли б сховатися, якщо підете з дому. Пам’ятайте адреси, номери телефоніь людей, яким ви можете довіритися у випадку загрози вчинення насильства, або організацій, до яких маєте намір звернутися.
Заздалегідь продумайте можливі вирішення важливих юридичних питань, якщо Ви зважилися піти та розірвання сімейних стосунків - питання спільного майна, місце проживання дітей та виплати аліментів. Юристи соціальних служб для сім’ї, дітей та молоді чи громадських організацій можуть надати вам безкоштовну консультацію, якою варто скористатися.
Також подумайте про те, як уберегти дітей від повторення ситуації насильства - домовтеся й підготуйте необхідні документи для керівника дитячої установи або навчального закладу про те, що дітьми опікуєтеся тільки ви і ніхто, крім вас, не має права забирати їх.
Якщо Вам чи вашим дітям уже завдали тілесних ушкоджень, обов’язково розкажіть про це працівникові міліції та зверніться до медичної установи. Медичні висновки про отримання тілесних ушкоджень можуть бути вагомим доказом того, що сталося.
Не дозволяйте нікому принижувати та ображати Вас!
Уявіть найгірший розвиток подій та свій стан у такому випадку. Також уявіть своє життя без насильства. Намагайтеся досягнути бажаних змін. Якщо Ви не можете визначитися щодо подальшого життя або Вам важко прийняти рішення - скористайтеся безкоштовними психологічними консультаціями соціальних служб для сім’ї, дітей та молоді та громадських організацій.

Куди звертатися по допомогу у випадку проявів насильства?

- До дільничного інспектора міліції;
- До кримінальної міліції у справах дітей;
- До центру соціальних служб для сім’ї, дітей та молоді;
- До управління (відділу) сім’ї та молоді районної, міської чи обласної держадміністрацій;
- До громадських організацій, які надають допомогу постраждалим від насильства.

Звернення необхідно подавати у письмовій формі на ім’я керівника органу влади із зазначенням своїх повних координат (П.І.Б., місце проживання, контактні телефони) в двох екземплярах. Один Ви залишаєте, а другий примірник звернення із зазначенням на ньому вхідного №, дати та підпису особи, яка приймала звернення, зберігаєте у себе.
У ньому коротко та чітко вказуються всі обставини справи та висловлюється конкретна вимога стосовно наслідків заяви, наприклад, „Прошу притягнути винних осіб до відповідальності”. Подавайте факти, що можуть бути підтверджені документально чи іншими об’єктивними доказами.
Дільничний інспектор міліції розглядає повідомлення про вчинення насильства в сім’ї або реальну загрозу його вчинення відповідно до Порядку розгляду таких заяв та повідомлень, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів від 26 квітня 2003 року № 616, та нормативно-правових актів МВС України.
Дільничний інспектор міліції зобов’язаний виїхати (вийти) на місце конфлікту !
Він зобов’язаний прийняти Вашу заяву, роз’яснити Ваші права, задокументувати факт правопорушення, зібрати характеризуючий матеріал на кривдника (спосіб життя, характер, поведінка в побуті, вживання спиртних напоїв, схильність до насильницьких проявів, тощо), поставити його на профілактичний облік, винести кривднику офіційне письмове попередження про неприпустимість учинення насильства в сім’ї, скласти адміністративний протокол за статтею 173-2 КУпАП, заповнити спеціальну картку обліку факту скоєння насильства в сім’ї та у триденний термін направити її до управління (відділу) у справах сім’ї та молоді місцевої держадміністрації, а у випадках скоєння насильства в сім’ї відносно неповнолітнього чи за його присутності - ще й до служби у справах дітей місцевої держадміністрації.
Якщо кривдник уже перебуває на обліку за вчинення насильства в сім’ї, йому виноситься захисний припис, який затверджується начальником міськрайоргану ОВС та погоджується з прокурором району.
Міліція зобов’язана здійснювати контроль за місцем проживання кривдника!

Знімати побої завжди є сенс !

Навіть якщо зовнішніх ознак не має, але був фізичний вплив...
По-перше, є підшкірні гематоми при відсутності синців на шкірі. Їх діагностують.
По-друге, є переривчасте серцебиття, ненормальний тиск (це вимірюється) + нудота, мурашки в очах, поколювання в пальцях і в кінцівках, озноб (це записується зі слів потерпілого).
У підсумку маємо діагноз - легкий струс мозку як результат удару по голові твердим предметом без гострих обрисів (можливо, долонею, кулаком або ліктем кривдника).
До цих речей ставитись необхідно серйозно!
Навіть якщо немає клінічних травм і симптомів, які виявляються методом аналізів, є ще психологічні наслідки стресу в результаті незаконних дій кривдника. Це - безсоння, пригнічений настрій, відсутність апетиту, нав’язливе відчуття невмотивованого страху, напади прискореного серцебиття, загалом, тут можна весь розділ про симптоми неврозів з підручника переписувати. Діагностується це складно, тільки психологічними тестами чи тривалою клінічної бесідою, але в будь-якому випадку реально домогтися, щоб лікар дав висновок про перенесення психологічної травми.
В подальшому, на підставі цього суд прийме Ваш позов про відшкодування морального збитку.

Безкоштовні консультації

Інформацію щодо телефонів та адрес зазначених установ та організацій, а також психологічні та юридичні консультації з питань запобігання насильству, ви можете отримати на Національній „гарячій лінії” Міжнародного жіночого правозахисного центру „Ла Страда-Україна”:
8 800 500 33 50 (всі дзвінки в межах України безкоштовні);
386 (з мобільних телефонів для операторів КиївСтар та МТС).

Також, Ви можете безкоштовно отримати необхідну правову та психологічну допомогу за тел.: (0332) 72-71-98.