Будочки Клімчука
Десь у році 2010-му голова Волинської ОДА Борис Клімчук розповідав, як він дорогою з Ковеля до Луцька зупинився біля знайомої жіночки, яка торгувала городиною край траси. Каже: поговорив про жизнь, вислухав, постарався чимось розрадити…
А після цього попросив Центр зайнятості поставити вздовж дороги торгові місця: невеличкі прилавочки з накриттям, аби селянам було комфортніше торгувати.
Не знаю, як на інших напрямках, а на Ковельській трасі – у Милушах, Маяках і Сирниках - кілька таких будок з’явилося.
Скільки я не їздив тою дорогою (живу в Рокинях, тому спостерігав їх щодня) – жодного ніхто у них не торгував. Стояли порожні, потрохи сповзала з них жовта фарба… А люди як торгували з табуреточках – так і продовжували.
І щоразу я собі думав: ці будочки – такий собі символ губернаторського пустослів’я. От і говорить чоловік мудро, і селян ніби розуміє, і речі практичні пропонує… А результат – от він, нульовий.
…І от цією весною одна з будочок у Сирниках таки «склякла» повністю:
![Будочки Клімчука]( "Будочки Клімчука")
Вот! – знов подумав собі я. Логічний кінець символу епохи балакуна Клімчука. Пішов він – звалилося і одне з його «дітищ».
А у п’ятницю веселий Клімчук повернувся. Кажуть – був "в ударі".
Сьогодні ж їду Ковельською трасою – стоїть будка! Така ж облуплена і порожня, але стоїть!
![Будочки Клімчука]( "Будочки Клімчука")
Ех, рано дєдушку з рахунків списувати, рано. Як і епоху нафіг нікому не потрібних жовтих будочок.
А після цього попросив Центр зайнятості поставити вздовж дороги торгові місця: невеличкі прилавочки з накриттям, аби селянам було комфортніше торгувати.
Не знаю, як на інших напрямках, а на Ковельській трасі – у Милушах, Маяках і Сирниках - кілька таких будок з’явилося.
Скільки я не їздив тою дорогою (живу в Рокинях, тому спостерігав їх щодня) – жодного ніхто у них не торгував. Стояли порожні, потрохи сповзала з них жовта фарба… А люди як торгували з табуреточках – так і продовжували.
І щоразу я собі думав: ці будочки – такий собі символ губернаторського пустослів’я. От і говорить чоловік мудро, і селян ніби розуміє, і речі практичні пропонує… А результат – от він, нульовий.
…І от цією весною одна з будочок у Сирниках таки «склякла» повністю:
Вот! – знов подумав собі я. Логічний кінець символу епохи балакуна Клімчука. Пішов він – звалилося і одне з його «дітищ».
А у п’ятницю веселий Клімчук повернувся. Кажуть – був "в ударі".
Сьогодні ж їду Ковельською трасою – стоїть будка! Така ж облуплена і порожня, але стоїть!
Ех, рано дєдушку з рахунків списувати, рано. Як і епоху нафіг нікому не потрібних жовтих будочок.
Якщо Ви зауважили помилку, виділіть її та натисніть Ctrl+Enter для того, щоб повідомити про це редакцію
Коментарі 25
Популярне
Чому не критикували коли Клімчук був при владі?
Страшно було.
Чому я вийшов на майдан з першого дня?
Дістало боятись
Так зараз можу писати і про Пустовіта і про Клімчука за це в тому числі і мерз на майдані
1. "жизнь" - русизм і, очевидно, пряма мова Клімчука, тому береться в лапки;
2. "Ковельської траси" і "Центр зайнятості" всередині речення пишуться з малої літери;
3. "як він дорогою..." - "як він по дорозі на...";
4. "тою дорогою..." - "тією дорогою...";
5. В 4-му абзаці два тире треба замінити комами;
6. "от він..." - "ось він";
7 "...І от цією весною" - "...нинішньої весни";
8. "..."склякла" повністю:" - дві крапки зайві, тому що думка закінчена;
9. "повністю" - "цілком", "зовсім".
10. "Вот" - русизм.
Так у 50-х роках минулого століття писали в зошиті, складеному повздовж (носили його за халявою кирзового чобота), колгоспні обліковці. Їх називали "учотчиками".
Кажеш:"Так зараз можу писати і про Пустовіта і про Клімчука за це в тому числі і мерз на майдані"...
Шкода, що завдяки тобі у сьогоднішню владу "пролізли" Турчиновські непрофесійні і брехливі щури.
Якими антищуриними засобами їх тепер вивести?
Ти, як і багато інших волинян, безумовно, кращі від корумпованих БЮТівців (за нашими спинами Юля мала таємні угоди з бандюками), чесніших, порядніших і професійніших.
Ви повинні допомогти Волині очиститися і оздоровитися.
кривляться перед вами не захочется — и вот
я захохочу и радостно плюну,
плюну в лицо вам
я — бесценных слов транжир и мот" @Маяковский