Спочатку було слово, вірніше - словосполучення: «Вмочи пальчик»

Спочатку було слово, вірніше - словосполучення: "Вмочи пальчик". Воно було сказане кимось з дорослих і близьких. Можливо, навіть мамою, чи татом. Одним з тих, кому дитина довіряє, тому й мокало і смакувало дитя тим пальчиком - без застережень, граючись...
Потім могло бути "дитяче шампанське", яке на святкуванні Дня народження, ставлять на дитячий стіл. Вони ж, діти, у всьому повторюють дорослих: хочуть такий же келих, хочуть щоб з ними "постукались", і так само, наслідуючи старших, випивають "до дна".
- Звичайно, їм спиртного ще не можна, то й добре що є його замінник: також "стріляє" і піниться.
Так вважає більшість з молодих батьків, які й раді, що діти не заважають: і самі, тим часом - "святкують по дорослому".
...Ще пізніше, коли діти вже в підлітковому віці, ті ж дорослі і рідні, вже пропонують своїм чадам трішки вина. Мовляв: "Нехай краще вдома вип'є, ніж має десь ховатись, поза парканами".
Не так давно, на гостинах, спостерігаючи подібну картину, довелося і посперечатись з легковажним сімейством. На жаль, основний висновок, який вони з того зробили, це те, що їм трохи зіпсували свято. Нічого , що батьки, псують життя своїм же дітям; нічого, що сенс життя зводиться до примітивного: пошуку сумнівних задоволень.
Приблизно по такому сценарію, саме в сім’ї, більшість з людей приходить до спілкування зі спиртним. Здавалося б, що це лише ознайомлення з ним, і ще далеко не спілкування, бо в кожної людини є свобідна воля, є право зробити вибір: від чогось - відмовитись, а щось - і прийняти.
Саме так: здавалося б. Насправді ж, про який вибір можна вести мову, якщо ще слабка, не зовсім сформована (психологічно) дитяча свідомість, піддається всебічній обробці і тиску суспільства, в якому людина непитуща - вважається хворою. Хіба не повірить дитина найріднішим - батькам, хіба не захоче бути схожою на героїв - переможців з кіно, на відомих акторів, музикантів, спортсменів? Для багатьох з них, випивка - невід'ємний елемент культури й побуту, яким хизуються, і тим самим - його пропагують, а то й навіть рекламують спиртне - відверто.
Може не усвідомлюють вони, люди публічні, що є ПРИКЛАДОМ для інших, за що й нестимуть відповідальність перед Творцем? Як і всі ми. Бо закінчиться життя матеріальне, і нічого людина не візьме з собою. Відкриється лише список земних вчинків. Від тих справ і залежатиме, яка нас чекає вічність...

На цю тему вже писано, мовлено.
Та, як завжди, на довго вперід:
Зал банкетний, напої - замовлено.
В нас до свят - "професійний" підхід...

Випускні: з дитсадків,
З шкіл, усіх ступенів.
Бурси, коледжі, плюс - інститути…
Треба ж - стільки людей,
Все, заради дітей -
Пригостити! Лунають салюти,

Від шампанського. В корків тих - радість, теж:
Стільки часу під тиском були.
Необачність дорослих - не має меж.
Станем прикладом дітям, коли?

Чим сьогодні живем,
З тим і в "завтра" прийдем.
Вірить хтось, що своєю ж рукою,
Наливаючи всім ,
Долю, дітям своїм -
Підсолодить - вином, чи "гіркою?"

Юрій Щербик.