Додати запис

Чому з’явились і кому вигідні маніпуляції навколо «Громадянської позиції»?

Керівник Волинської обласної організації партії «Громадянська позиція» Олександр Кралюк – про маніпуляції навколо партії та про вклад кожного у перемогу над ворогом.

"Уже кілька місяців я перебуваю на Сході України, де триває жорстока війна. На жаль, не завжди маю змогу оперативно реагувати на різні події, які відбуваються на Волині. Але та дезінформація, яка останніми днями поширюється у ЗМІ та соцмережах про обласний осередок партії «Громадянська позиція», уже не витримує критики.

Благо, її без врахування будь-якої другої точки зору дозволяють собі поширювати окремі журналісти та люди інших професій. Решта ж активно включилася в коментування цих надуманих чуток та чиїхось злих домислів, перебуваючи у своєму комфортному становищі і не замислюючись над тим, чи мають вони взагалі моральне право це робити.

На жаль, всі ці люди не сприймають війну як річ, яка мала би об’єднати всіх на одну добру справу. Вони продовжують робити те, що робили в мирний час, але, напевно, так у них закладено: не працювати задля перемоги, а продукувати якісь пасквілі на когось.

Я не проти: пишіть. Але приїжджайте сюди, на передову, подивіться, хто є хто, а тоді сідайте і описуйте побачене, а не робите це там, на мирній території за тисячу кілометрів.

Починаючи з 2010 року і донедавна, про «Громадянську позицію» на Волині знали лише як про суб’єкт виборчого права. Про партію не писали взагалі, про добрі справи людей, що входять до партії, теж ніде не можна було прочитати. Натомість наші партійці щодня робили хороші речі, в нас є про це звіти, що потрібні, в першу чергу, для нас самих, що показують приклад, як повинні, саме повинні, поводити себе чесні члени партії, як повинні продукувати нові соціальні принципи. Звичайно, ніхто про це не писав.

Жодного разу ніхто не поцікавився нашим баченням розбудови обласного осередку, нашим розумінням вирішення тих чи інших питань, нашими перспективами в політичному житті. Нікого не цікавили ні соціальні проекти, ні їхні учасники, ні ті, хто підтримує та допомагає. Жодного разу жоден журналіст не поспілкувався зі мною на ті чи інші теми, хоча номер мого телефону є і на сайті партії, і в міській раді, де я працював, з цим проблем немає.

Звісно, я не маю права давати оцінку роботі журналістів, але коли окремі з них, використовуючи надумані факти і не спілкуючись зі мною, поширюють неправдиву інформацію про мене чи партію, нормально сприймати це не можу.
Так, я фізично не зміг відреагувати одразу на розміщені в попередній тиждень у волинських соцмережах і сайтах наклепи на нашу партію, оскільки не мав на це часу.

За останні кілька днів батальйон «Айдар» поніс значні втрати, тут немає інтернету, часто зникає телефонний зв’язок, але мені по телефону розповідали, як «працюють» за моєю спиною. Я й не спішив реагувати, бо комфортно почуваю себе тут. Тут, де всі люди однієї крові, де ніхто ніколи не візьме шматок якоїсь інформації, не перекрутить її на свою користь і не подасть у вигідному йому руслі. Тут є один ворог, і ми з ним воюємо – все чесно.

Щодо ситуації навколо осередку партії, мені було б дуже приємно, аби люди дійсно цікавилися, як і чим він зараз живе, скільки членів партії захищають сьогодні Батьківщину – не в партійних кабінетах та депутатських покоях, а саме на передовій. Але цим не цікавляться.

Натомість беруть якусь надуману інформацію і подають її як доконаний факт, навіть не спілкуючись зі мною, з головою обласної організації. Звісно, для них це «плюс», це вони називають «професійною журналістикою», адже якщо б і захотіли взяти в мене коментар, то не завжди це б вийшло швидко через відомі причини. Але на другий, третій день я б обов’язково прокоментував. Але не звертаються.

Я розумію, чому так відбувається. Як уже казав вище, з 2010 року про «Громадянську позицію» майже не знали, але завдяки особистості Анатолія Степановича Гриценка ми зайняли досить солідну позицію під час президентських виборів 2014 року. Люди зрозуміли (а ті, хто не розуміли, уже знають напевне), що Анатолій Гриценко – той, хто може навести лад в країні. У зв’язку зі зростанням суспільного запиту і на особистість Анатолія Гриценка, і на нову партію з’являються так звані інформаційні спекулянти та люди, що хочуть здобути певні преференції від когось. Рейтинг партії зростає, зростає і довіра до партійців, які однієї крові з Анатолієм Степановичем, очевидно, комусь це не подобається. Тож і з’являється певний сплеск зацікавленості «Громадянською позицією».

Але я впевнений, що цей сплеск сформований далеко не журналістами, і головна ініціатива у роздуванні якихось фактів належить не засобам масової інформації.

Нам не важко спрогнозувати, хто це робить. Адже «Громадянська позиція» є конкурентом для багатьох політичних сил на прийдешніх виборах, тож уже стає об’єктом для агресії з їхнього боку. Ця агресія включає в себе в тому числі політтехнологічні речі, які мають на меті дискредитацію нашого імені та нівеляцію наших досягнень.

Щодо Юрія Лобача, про якого написали, нібито він розбудовує партійний осередок в області, то ця людина не є членом «Громадянської позиції», ніколи не була членом партії, не писала жодних заяв про вступ у партію. Ми не мали розмов про якусь спільну політичну діяльність. Мені взагалі дивно, чому саме про нього так зненацька з’явилась інформація, яку чи не щодня поширюють у соцмережах та в коментарях під матеріалами. Хіба це єдина людина, про яку сьогодні треба писати?

І чому не взяли коментар у мене, до якого нібито втерся в довіру пан Лобач, адже без цього одразу видно, що матеріал замовний? Якщо б ті, хто це пишуть, хотіли бути максимально корисними для волинського середовища, вони мали б писати ще про десятки людей. По-друге, чому вони не описують широкий спектр життя цієї людини, а зосереджуються на окремих фактах, які мали чи не мали місце (цього я не знаю, бо в текстах не надані ні посилання, ні якісь судові рішення, описані факти нічим просто не підтверджені!). Звісно, рівень поінформованості людини, яка це писала, досить високий, але це явно не звичайна громадська активістка, що зацікавлена у висвітленні правди. Якби ця людина була патріотом, вона б виклала відому їй інформацію, як тільки Юрій Лобач став депутатом, а потім – заступником голови обласної ради. Оскільки тоді цього зроблено не було, а текст викладений зараз з метою очорнити моє ім’я та ім’я партії «Громадянська позиція», то я називаю це звичайною маніпуляцією, яка вигідна певним особам. Такою ж маячнею є розмови про залучення регіоналів до лав партії. Надіюсь, люди, справжні патріоти, не поведуться на цю інформаційну брехню, а зроблять висновки самостійно, без «підказок» та спекуляцій.

Разом з тим відзначу, що тут я спілкуюсь з величезною кількістю людей, в тому числі, з волонтерами. І якщо людина, бізнесмен, підприємець чи хтось інший, має змогу забезпечити солдат кевларовими касками і робить це, я тисну йому руку, і мені байдуже, якої він політичної приналежності. Це там, на мирній Волині, легко розводити теревені про політичне минуле людини, мені ж тут, в зоні бойових дій, важливо, щоб у солдата була така каска, щоб куля не пробила йому голову. Нехай ті, для кого політичні вподобання важливіші за життя військових, приїдуть сюди і, дивлячись в очі особистому складу, пояснять свою позицію.

Це ж стосується і Юрія Лобача, з яким я перетнувся тут, на передовій, коли він разом з хлопцями з самооборони привіз нам машину та речі, зібрані самооборонівцями і підприємцями. Дякую їм за прилади нічного бачення, продукти, пальне та ряд інших важливих речей. Що я мав робити, сказати йому «Вези назад»? Нехай мені дадуть відповідь люди, які придумали історію про «перекидання» Юрія Лобача в «Громадянську позицію».

Вся ця історія наштовхнула мене на думку, що я не проти бачити у складі партії тих, хто зараз воює на передовій або допомагає нашим солдатам. Це перевірені люди, які не бояться зривів снарядів поруч, які завжди підставлять плече, які не зрадять у важливий момент. Я розумію, що люди, які прийшли сюди, достойно поводитимуть себе і в лавах партії. Тому «Громадянська позиція» відкрита для самооборонівців, підприємців, військових та всіх, хто сьогодні знає в обличчя нашого ворога і мужньо йому протистоїть. Якщо ви бачите себе в якихось політичних проектах, то зосередьте свою увагу на «Громадянській позиції».

Що ж до матеріалів про «Громадянську позицію», які писатимуться в майбутньому, я закликаю всіх брати коментар у мене. Не завжди є зв’язок, не завжди можу взяти слухавку одразу, але для об’єктивної картини журналісти повинні показати різні точки зору. У протилежному випадку, коли я повернусь, то змушений буду з кожним спілкуватись особисто в рамках законодавства при широкому суспільному розголосі. І тоді ми назвемо речі своїми іменами, і покажемо, чим займались одні, а чим – інші. Врешті-решт, люди повинні знати правду.

Слава Україні!"
Якщо Ви зауважили помилку, виділіть її та натисніть Ctrl+Enter для того, щоб повідомити про це редакцію
Коментарі 8
Коментарі, у яких порушуватимуться Правила, модератор видалятиме без попереджень.
цілком і повністю!
Відповісти
Бажаю повернутися живим, перемоги нам усім. Думаю, довіряти можна тим, хто за Україну
готовий віддати найдорожче! Він не ховається за балаканину, як "керівник" партії "Батьківщина".
Відповісти
А де ховаються керівники партій Ляшка, Порошенка, Свободи?
Відповісти
Якщо родник Осіпов коментів не потрібно.
Відповісти
Фрідріх Паулюс колись сказав:"Біля будь-якої ідеї,хороша вона чи погана,завжди знайдеться кучка роззяв.Потім до ідеї примажуться негідники,які думатимуть,як напхати своє пузо до верху,та ще залишити де-що нащадкам,бажано в швейцарських банках і у зеленій валюті.А про "журналістські" дописи-якщо тобі плюють у спину,значить ти ідеш попереду і вірним шляхом.Отже-бажаю так тримати і надалі!
Відповісти
войовничий волиняка! Гаплиу терористам-сепаратистам.
Відповісти
А Осіпов що теж в зоні АТО воює? Чи я не зрозуміла щось?
Відповісти
Ні, правовірні іудеї в армії не служать
Відповісти