Додати запис

Один із споминів про Б.Клімчука

Згадуючи добрим словом Бориса Клімчука, хочу навести уривок з моєї книги "Становлення і розвиток місцевого самоврядування у Волинській області" (С.50), яка вийшла завдяки фінансовій підтримці голови ОДА. Це епізод обрання голови Волинської обласної ради, коли у 1992 р. Б. Клімчук піднявся на вершину волинської політики.

"5 червня 1992 р. відбулася десята сесія обласної Ради народних депутатів, на якій продовжилося обрання нового голови облради. На цю посаду було висунуто чотири кандидатури: Б. Клімчук, Г. Кожевніков, І. Корсак, В. Паламарчук. Після виступу з трибуни, депутат І. Корсак зняв свою кандидатуру. Б. Клімчук виголосив спіч, котрий, на думку автора, варто навести повністю, адже такого ґатунку виступи не лише у волинській, а й загальнодержавній політичній практиці трапляються надто рідко:

«Справа, на яку мене зараз висувають, настільки серйозна, що, як казали древні, про неї не можна говорити серйозно. Тому я, враховуючи те, що два роки на ваших очах, ви знаєте, очевидно, якісь позитивні моменти, знаєте негативні, все-таки, щоб легше робити вибір, зупинюся на тих недоліках, які, на мій погляд, не дозволяють мені сьогодні бути головою Волинської обласної Ради.

Перш за все, я не люблю політику і не люблю політиків. І ніколи не любив. І ніколи не полюблю. Натомість я люблю Володимира Висоцького. І, як покійний Раджив Ганді, я люблю ансамбль «Бітлз». Це частина мого життєвого кредо. Я його ніколи не ховав. Воно залишилося таким і зараз.

Натомість я люблю людей і вірю людям. На сьогодні, в умовах тієї ями, про яку казав Корсак і в яку ми ще не скотилися, вважаю, що це найбільший недолік для людини. Тому що я не зможу працювати так, щоб «тріщали кістки, хрящі і т. д.». Мені дуже шкода, ми від однієї тоталітарної системи зараз, на мій погляд, ідемо до іншої. І той лозунг, який ставили демократичні партії та рухи на початку своєї роботи, лозунг «Людина – попереду» сьогодні забутий.

Ще один недолік – я дуже люблю дітей, люблю з ними працювати. І по-любому, як би не склалося сьогоднішнє голосування, рано чи пізно я завершу свою кар’єру, свій життєвий шлях з дітьми в школі.

І останнє. Останній момент, який, на мій погляд, не дає можливості сьогодні працювати на посаді голови обласної Ради. Це моя борода…»
Якщо Ви зауважили помилку, виділіть її та натисніть Ctrl+Enter для того, щоб повідомити про це редакцію
Коментарі 18
Коментарі, у яких порушуватимуться Правила, модератор видалятиме без попереджень.
Ех,як мені його шкода..шкода через тих противних людей,які ооромили його...кращого губернатора вже не буде!
Відповісти
хай спочиває з богом непоганий був чоловік
Відповісти
Хай спочиває з Богом
Відповісти
Борис Клімчук – це в останньому двадцятилітті вельми помітна постать в політикумі не лише Волині, а й України. Фраза «Усе пізнається в порівнянні», яка належить німецькому філософу Фрідріху Ніцше, - ключ не тільки до пізнання істини, а й самої людини. Рівні йому на Волині немає і в найближчій перспективі не проглядається. В будь-якому аспекті: ерудиції, потужного інтелекту, політичної волі, вмінню спілкуватись і налаштувати на свою користь аудиторію, вмінню лобіювати інтереси області в київських коридорах, в силі переконання супротивника (розумного!!!). Він докорінно відрізнявся від інших місцевих політиків. Не любив мітингів як сліпої сили суспільства, яку можна легко закликати «до сокири», не любив вуличних трибун, в які у 90-ті і 2000-ні роки так були закохані місцеві оратори, бризкаючи з них слиною, як великі залаяні і запінені такси. Покійний любив аудиторію з розумними людьми, що, власне, й дозволило йому зробити блискавичну кар’єру. Борис Петрович був цікавою фігурою для преси, хоч тримав її від себе на певній відстані. Пригадую, як за два тижні напередодні його 60-річчя я напросився написати нарис про його життя. Сівши за роботу, я вперше за багато років злякався: про що писати, що взяти за головне, що – за другорядне? Тим паче, що газетні площі столичних видань мають різке обмеження, а ще більше - від журналіста з провінції. В майже двохгодинній розмові він розповів мені про монади Лейбніца і збірку віршів О. Блока «Стихи о Прекрасной «Даме», про горілку, яку винайшов Дмитро Меделєєв і про повість Купріна «Поєдинок», цитував великі уривки з поем Тараса Шевченка і поезії Лесі Українки, тексти зі Старого Завіту Біблії… А ще довго розповідав, яким він бачить волинське село у недалекому майбутньому. Мова лилась як пісня, і у всіх темах розмови не відчувалось дилетантства… Я був глибоко вражений і не міг пригадати за своє довге життя подібного співрозмовника. А 17 березня в столичній газеті «День» з’явився величезний нарис «Політика — це забіг на довгу дистанцію» з підзаголовком: «Чому Борис Клімчук не боїться критики, вірить у село і не шукає ворогів». А й, справді? Чи боявся критики вже нині покійний? Можу стверджувати: ні! Чи мав ворогів? У кожної порядної людини є вороги і друзі. Чи вірив у село? Вірив, і про це можуть сказати десятки тисяч людей Волині від плуга. Після цього про Бориса Петровича мені писати не довелось. На жаль. Царство Небесне великому шанувальнику рідної землі. Нехай спочиває з Богом.
Відповісти
ми не цінимо людей за їх життя?
Тому що боїмось або байдужі. І це перше і друге найголовніша біда українського народу.
А БП хай спочиває з Богом
Відповісти
Борис Петрович був яскравим представником волинського люду, з його позитивами і вадами, як і, до слова, представник будь-якого іншого краю України. Волинянину щоби вижити серед лісів і поліських боліт треба було бути і мудрим, і працьовитим, веселим і трішки хитруватим. А ще справжньому волиняці вкрай потрібно любити свою землю, свої болота, навіть гордитися ними, і неодмінно - любити людей, бути совісним. Інакше в тім краю не проживеш. Мені здається, що Борис Клімчук мав всі ці та ще інші риси характеру, які я можливо й не знаю. У всякому випадку, він всі ці революційні події в Україні сприймав дуже близько до серця, не дивлячись на те, що належав до регіоналів. Це й наблизило його зустріч з Всевишнім. А його мужній крок аби не допустити кровопролиття, написання заяви про відставку зберегло реноме про мудрість волинян у складні часи. Нехай спочиває з Богом, рідні мають ким гордитися попри справедливі і надумані його гріхи...
Відповісти
Чому б не обговорити суть промови, допис автора, а не його персону?Спробуйте)
Відповісти
а для мене він хороший наставник!
Відповісти
Б.П.- це Лицар Духу!
Українського Духу. Ерудит, дипломат, комунікабельний, не байдужий навіть до дрібниць, сміливий і рішучий, не скупий, а щирий. Він був отаманом і провідником не тільки краю,, а й України.
Жаль, що був. Міг би багато ще зробити...
Відповісти
Не гоже піаритись на горі інших!
Відповісти
Найкраще про БП написав Анатолій Котлюк. А решта то таке - плач сивої кобили...
Відповісти
Покійний екс-очільник ОДА прохачів не приймав, міг діду з периферії, котрий прийшов скаржитись на відсутність зовнішнього освітлення в населеному пункті, ще перед приймальнею відрізати: "Сунете сюди з будь-якою дурницею"... Пішов на поводу в неосвіченого зека-президента і влаштовував на меморіалі мітинг "Фашизм не пройде"... Хоча без сумніву - була постать, ми - осиротіли...
Відповісти
Навряд чи ви осиротіли. Осиротіли ті, що зустрічають труни з тими, хто не пішов на поводу в неосвіченого зка-президента. То вони судді Клімчуку, не ви.
Відповісти
Шановний XS ! Квартиру, котру я мав отримувати як ліквідатор та офіцер запасу (після служби на Закарпатті) покіний Б.П. волюнтаристським рішенням віддав чемпіону-параолімпійцю. В особистому прийомі секретаркою мені було відмовлено, а відписку мені підписав один з його заступників, фершал медпункту ОДА - пан Ющик...
Відповісти
Ага. "Квартирне питання". Чемпіонів-параолімпійців в нас багато, ліквідаторів та офіцерів запасу зовсім мало... Дійсно, тоді ви осиротіли. То і зараз на вулиці? А як же нова влада? Вона не відмовить, вона будує багато квартир...
Відповісти
Я задоволений, шановний XS, що Ви мали змогу насолодитись спілкуванням з покійним екс-очільником нашого краю. На жаль, мені такої можливості надано не було... Можливо, наше спілкування ще попереду ?..
Відповісти
Ну не знаю...в мене вiльного житла нема. Може вам звернутися до тих, хто переселенцям допомагав? Може пiд цю категорiю пройдете? Вам же виннi...
Відповісти
Ваша прямолінійність, шановний XS, не дозволила вам вловити нотку чорного гумору, котрий, за оповідкою "Сім"я і дім", полюбляв покійний. Я мав на увазі спілкування зі згаданим в "кращому із світів"...
Відповісти