Генералів, причетних до знищення 51-ої бригади, потрібно судити за законами воєнного часу

З початку військової агресії Росії проти України депутати від ВО «Свобода» постійно відстоювали інтереси Збройних Сил та мобілізованих військовослужбовців і активно включилися у надання матеріальної допомоги армії.
Ще тоді, коли вище керівництво України розмірковувало і вагалося над відповіддю повзучій російській окупації в Криму та на Сході, лише ВО «Свобода» чітко заявила, що війну слід називати війною, а не ховатися під вивіскою АТО. Сьогодні усім зрозуміло, що очолювана СБУ антитерористична операція ні за масштабами проведення, ні за характером не підлягає під таке визначення. Проводити активні операції потрібно було ще в березні, знешкоджуючи невеликі групи сепаратистів та ліквідовуючи ватаги слабо озброєних терористів. І це було б адекватною відповіддю на намагання пошматувати Донбас. Але у тодішнього виконуючого обов’язки президента не вистачило на це сміливості.
Фракція ВО «Свобода», з перших днів російської агресії, наполягала на введенні воєнного стану на Донбасі та на перекладенні фінансового тягаря війни на кишені олігархів. Натомість, уряд переклав його на плечі простих українців. І тепер зі злиденних заробітних плат народу відраховується відсоток на армію, а могли б відраховуватися мільярди з банківських рахунків найбагатших людей країни.
Захистити державу здатна тільки армія. Нині, після мобілізації, країну поряд з професійними військовими захищають підприємці, селяни, робітники і звичайно ж добровольці. Проблеми нашої армії ми побачили. Їй бракує фахових командирів та сучасного озброєння. Ті 430 генералів, що за 23 роки незалежності та життя без війни якимось дивом отримали ці звання, є непрофесіоналами. Треба ще кожного з них окремо запитати за які заслуги він отримав звання та нагороди. Та й серед хлопців, що служили за контрактом більшість була переважно з найближчих до військової частини сіл і змушена була одягати форму військового не за покликом серця, а через відсутність іншої роботи.
Але попри все це, українська армія відродилася! Солдати, на відміну від генералів та полковників, не розбіглися, не поміняли окопи на дивани, не зрадили, не браталися з ворогом, а навчилися воювати. Прості хлопці, один раз потрапивши на лінію фронту, вміють краще воювати, ніж паркетні генерали за роки протирання штанів у кабінетах.
Візьмемо для прикладу нашу 51-шу бригаду. Її генерали вирішили розформувати і таким чином приховати власну професійну некомпетентність і бездарність. Я вважаю, кожного військовослужбовця 51 ОМБ Героєм України. Ці прості хлопці, яких здебільшого призвали з сільської місцевості, за короткий проміжок часу навчилися воювати. Це вони взяли стратегічну висоту Савур-могилу, днями в оточенні ворогів оборонялися без нормального харчування, без підкріплення. Їх накривали «гради» та «урагани», а наше вище командування так і не надало їм необхідної підтримки. І це їх зрадники з Генштабу заманили у котел під Іловайськом. Тепер штабні генерали усіляко намагаються применшити заслуги бригади, і думають, що розформувавши її приховають власні злочини. Більше того, знахабнілі генерали, зокрема генерал-майор Валерій Талалай, мав нахабство заявити рідним військовослужбовців 51-ої ОМБ, які по півроку провели в АТО, а тепер повернулися додому, що по одному повиловлює солдатів і змусить служити. На жаль, якби не так зване розформування бригади, то ніхто ротації хлопців так би і не провів. Якщо генерали ще хоч якось хочуть відбілити свої підмочені репутації, то мають припинити кримінальні переслідування бійців 51-ої ОМБ та надати їм реальну медичну і психологічну допомогу.
Я неодноразово зустрічався з рідними військовослужбовців, бував у Міноборони. Вислуховують, нібито переймаються, обіцяють виконати те, що просиш, а потім зачиняють за тобою двері й успішно забувають прохання. Чимало генералів у нас виховані ще на радянських постулатах, вони звикли робити все, виходячи не зі здорової логіки, а з власної впертості та невміння слухати інших. Я скерував 21 звернення до різних міністрів оборони, але замість конкретики отримав одні відписки. Навіть на таке просте прохання як надання військовослужбовцям 51 ОМБ відпусток і збільшення терміну їх тривалості до 14 днів, я взагалі не отримав відповіді. Відповідей не отримую не лише я, як народний депутат, їх не отримують ті, хто своїм героїзмом заслужив, щоб їх слухали. Матері та дружини військовослужбовців, а також самі хлопці не дадуть мені злукавити – жодне прохання починаючи від забезпечення солдатів бронежилетами до ротації не було Міністерством оборони виконане. Забезпечення армії лягло на плечі волонтерських організацій та всього українського народу. Коли чоловік в родині отримував повістку, уся сім’я починала збирати його до Збройних Сил, купуючи військову форму, бронежилет, кевларову каску. Армія ж давала тільки автомат.
Куди пішли виділені Верховною Радою ще у березні на потреби Міністерства оборони майже 7 мільярдів гривень, так ніхто і не відзвітував. Хоча був тоді один «звіт», що випадково потрапив у руки журналістів. У травні 9 мільйонів гривень пішли на премії офіцерам з Генштабу армії. Якби ці кошти пішли на купівлю бронежилетів, то наслідки бою під Волновахою не були б такими трагічними. Зі стовідсотковою впевненістю можу сказати - ці мільярди погрузли в чиновницьких кабінетах оборонного відомства. Маємо внутрішніх ворогів, які сидять у штабах, стримують забезпечення армії і наживаються на війні. Одні воюють і гинуть, віддаючи життя за свою державу, а інші на тому наживаються за принципом «для кого війна, а для кого мама рідна». Я вважаю, таких бюрократів у мундирах диверсантами і неменшими злочинцями, ніж сепаратисти. Вони дискредитували себе зрадами, здачею позицій наших військових, розсекреченням військової інформації. Імена зрадників солдати називають постійно. Саме їх потрібно люструвати першими. Чесно, справедливо і за законами воєнного часу!
Під люстрацію мають потрапити і воєнкоми, які провели призови не вивчивши особові справи призовників і мобілізували до армії хлопців з хронічними хворобами, зі складними сімейними обставинами. Корупція та хабарництво під час призову призвели до того, що воюють здебільшого хлопці із сіл, яких мобілізовували навіть під час важливих для села сезонів збору врожаю. А тим часом мажори, сини чиновників відкосили. Я вітаю нещодавнє розпорядження президента про те, щоб військових комісарів, які вже півроку мобілізують на війну українських чоловіків, самих відправили до війська, а на їхнє місце поставили поранених вояків. Але, як зізнався мені в розмові один такий комісар, навряд чи це буде зроблено через те, що він зуміє довести, що стан його здоров'я не дозволяє воювати.
Нам усім необхідно розуміти, що ми воюємо за своє майбутнє. Зобов’язані озброїти армію найкращими зразками зброї вітчизняного військово-промислового комплексу, адже він один з найкращих у світі. І це будуть реальні кроки до вступу України в НАТО. Перед тим, як відправляти солдатів на передову їх потрібно навчити воювати. Цього не зробить теперішнє військове командування, бо воно звикло використовувати солдатів як гарматне м'ясо і не цінує людське життя. Тому таке командування має бути замінене на бойових офіцерів.
І ще, ми маємо низько вклонитися нашим захисникам, бо тільки завдяки їхній стійкості, героїзму та мужності Путін отримав неповні дві області замість восьми. Ми усі можемо впевнено сказати – українська армія відродилася. Вона дає гідну відсіч терористам і окупантам, бо їх можна зупинити лише кулями та високим патріотичним єднанням.
Євген Мельник, народний депутати України