«Путь на Голгофу»

Леся Українка стверджувала, що «путь на Голгофу велична тоді, коли тямить людина, нащо й куди вона йде, не прагнучи інших тріумфів…» «Путь на Голгофу» – саме так можна назвати шлях Надії Савченко, яка чітко усвідомлює «нащо і куди вона йде», шлях до її подвигу, подвигу патріотизму, подвигу справжньої самопожертви заради України, подвигу тріумфу сили українського духу над кремлівською облудою «рускава міра». Одна людина, молода жінка, без зброї, знаходячись у полоні, завдає режиму Путіна політичних втрат більше ніж вся українська влада разом взята. Цей факт промовляє не про слабкість української влади, зовсім ні, цей факт констатує велич духу незламної Надії.

Багато людей задумуються над одним і тим самим питанням: «Чому саме Надію Савченко Путін обрав як жертву?» Адже у полон потрапляли сотні українських вояків, які і не приховували, що безжально нищили ворогів України. Та й бойовики і російські окупанти це чудово самі розуміли. Але не серед вояків-чоловіків Путін обрав жертву для показового лінчування, а обрано було саме молоду вродливу жінку, що вже ставило кремлівського диктатора у програшну позицію.

Відповідь на це питання знаходиться в You Tube, де є відео від 19 червня 2014 року під назвою «Допрос Надежды Савченко» (https://www.youtube.com/watch?v=2SnTu9RW_Uw). Саме там весь світ побачив незламну українську дівчину, яка не знітилась, попавши у полон, а впевнено, переконливо, з відчуттям моральної переваги відповідала на допиті бойовику. Цей допит став «психологічним котлом» для російської пропаганди. Він взбісив Путіна, який, як типовий диктатор, вирішив покарати зухвалу українку. Та подальші дії російської влади і її карального меча СКР (Слідчого комітету Росії) показали всю їх безпорадність і недолугість у прагненні білими нитками зшити справу проти Надії Савченко. Дивна склалася ситуація: військовополонена громадянка держави, війна з якою, на думку іншої країни, не ведеться, цією ж іншою країною звинувачується в службі своїй рідній армії і у виконанні армійських посадових обов’язків та наказів.

Кримінальним провадженням проти Савченко займається слідча група з 21 слідчого під керівництвом генерал-майора юстиції Алєксандра Дріманова, які вже опитали більше 17 тисяч свідків. Цікаво, де вони їх відшукали? Якщо в Україні, то чи мали вони право вести слідчі дії на території іншої країни? Питання риторичне. Крім того, звідки взялася така величезна кількість людей, які у зоні бойових дій з радіусом в один кілометр могли щось бачити і яким чином вони всі опинилися на території Росії, в разі якщо російські слідчі закон не порушували і слідчих дій на території України не вели?

За офіційною версією слідства, Надія Савченко, яка воювала в батальйоні «Айдар», була затримана на території Воронезької області 23 червня при перевірці документів на посту ДПС. Її звинувачують в причетності до вбивства (ч.5 ст.33, ч.2 ст.105 УК РФ) журналіста каналу «Росія» Ігоря Корнелюка та відеоінженера Антона Волошина. На думку російських правоохоронців перед обстрілом 17 червня 2014 року вона визначила координати репортерів «Вєстєй» та передала силовикам. Після цього їх знищили мінометним вогнем. Перше, російські журналісти швидше за все незаконно перетнули кордон України в районі, що тимчасово контролюється бойовиками. Відсутність там офіційних українських прикордонних пунктів пропуску не є виправданням незаконного перетину кордону. Друге, свідомо порушуючи закони України, росіяни добровільно опинилися в лавах терористів в зоні проведення антитерористичної операції. Невже, можлива наявність у лавах чеченських військ іноземних журналістів, які опинились там, порушуючи закони Російської Федерації, під час російсько-чеченської війни, була хоч раз підставою для російської армії не застосовувати зброю? Для армії, в якій нещасного лейтенанта «герой Росії» полковник Буданов посадив у яму з хлоркою за те, що той відмовився обстрілювати з гаубиць мирне село! Третє, чи були на журналістах якісь знаки, що дозволяли б відрізнити їх від бойовиків? Тобто, чи міг коректувальник вогню, якщо такий там був, знати, що це журналісти, бачачи їх на значній відстані? Російська сторона про це мовчить.

Крім того, надавати координати для ведення вогню мінометами ще не означає, що мінометники чітко з першого пострілу попадуть по вказаній мішені. Міномет – це не снайперська гвинтівка. Міномет в силу своєї конструкції ніколи не був дуже точною зброєю. Занадто багато чинників впливає на точність стрільби, починаючи від щільності ґрунту, на якому він стоїть і закінчуючи точним дозуванням порохового заряду. Навести міномет на ціль за допомогою навідника і з першого пострілу влучити по групі людей в силу цього фактично неможливо. Необхідно кілька пострілів, так звана артилерійська "вилка". Тут теж є питання як щодо влучного попадання з першого пострілу, так і до нібито антизаконності дій коректувальника вогню.

Савченко звинувачують, що вона передала координати колони з мирними жителями. Дивне звинувачення. Уявіть, що під час ведення активних бойових дій на передовій починають формувати колонну мирних жителів. Ну це повна дурня. Мирним жителям в цей час пропонують ховатися хто куди може, а вже після завершення бою потихеньку, непомітно, невеликими групами відводять у безпечне місце в тилу. Але ніхто колон з мирних жителів не формує на передовій, в зоні бойових дій, навіть після завершення бою, якщо, звичайно, немає попередньої домовленості воюючих сторін. А такої домовленості не було.

24 липня СКР знайшов нібито докази вини Савченко у її телефоні. Це могли бути або інформація про вихідні дзвінки, або смс-ки. Дзвінок до когось ще не є доказом, бо по телефону не відновиш розмову, що відбулася. Тим більше дзвінок сестрі Вірі чи комусь з батальйону «Айдар» в умовах пошуку можливості евакуації поранених не є підставою вважати його фактом надання координат потенційної цілі, тобто цілевказуванням. А чому так довго вивчали її телефон після затримання? І чи може телефон, що побував у чужих руках бути доказом? За місяць там можна будь-які докази сфабрикувати.

«Втрата бойових товаришів, участь у жорстокому насильстві по відношенню до ворога, відрядження в гарячі точки і участь в каральному батальйоні «Айдар», все це дає підстави для з'ясування слідством питання про психічну осудність обвинуваченої», – вказав слідчий СКР. Він також звернув увагу на «невмотивовану жорстокість Савченко по відношенню до потерпілих». За першими трьома аргументами слідства можна ставити питання про психічну осудність більшої частини російської армії, яка має досвід перебування у гарячих точках, у т.ч. у Чечні. Чи перевіряли на психічну осудність хоч когось з російських військовослужбовців причетних до знищення в Ічкерії як чеченських повстанців, так і мирних жителів? Звичайно, ні. За логікою російських слідчих виходить, що і радянські солдати, які визволяли від гітлерівців рідну землю – звірі і негідники, адже вони вели обстріл своїх же міст і сіл, а за тим і європейських. При штурмі Берліна загинуло близько 200 тисяч мирних жителів. Так що радянські бійці в усьому цьому винні чи фашисти, які затіяли цю бійню? Якісь подвійні стандарти.

А заява про «невмотивовану жорстокість до потерпілих» взагалі не витримує жодної критики, бо по-перше, нема доказів причетності Савченко до загибелі журналістів, а по-друге, хай пояснять як можна пов’язати корегування вогню на великій відстані по озброєним бойовикам, що у цей час вели бойові дії проти української армії, з «невмотивованою жорстокістю». Навіть по фабулі звинувачення вона обвинувачується у «причетності», а не убивстві. «Я військовослужбовець України і виконувала свою роботу. Як іноземці можуть вирішувати, як я повинна захищати Батьківщину?» – заявила Савченко.

Щодо звинувачення Надії про незаконний перетин кордону. 10 липня 2014 року Прикордонна служба України зробила заяву, що Савченко не перетинала кордон. Це означає, що вона могла перетнути кордон лише в зоні, що контролюється сепаратистами, тобто в зоні ведення бойових дій. Виникає питання: а чим там на кордоні займаються російські прикордонники? Хтось може повірити, що російський кордон не на замку, що в зоні бойових дій можна перетинати кордон зі зброєю, з вибухівкою, з чим завгодно, коли хочеш і як хочеш? Чи хтось повірить, що зі зброєю в руках, в українській військовій формі можна проїхати пів тисячі кілометрів з Ростовської області до Воронежа і ніхто тебе не зупинить? У Росії що немає поліції? Як могла самостійно перетнути кордон Надія Савченко, яка перебувала у полоні у бойовиків і це підтверджено різними джерелами, хоча б тими ж відео допитів?

Сама Савченко стверджує, що була затримана в ході зіткнення з бойовиками, які передали її Росії. Її адвокат Ніколай Полозов завив BFM.ru, що захист має у розпорядженні свідчення свідків, які «були очевидцями її полону». Захисник повідомив, що це можуть підтвердити військовослужбовці, що воювали разом з Савченко, яких також затримали ополченці, але згодом обміняли на полонених бойовиків. Захист розшукав їх в Україні. Крім того, адвокати мають намір отримати дані телефонних з'єднань Савченко, яка по телефону нібито корегувала вогонь. «За біллінгом можна визначити переміщення людини. Навіть за неповною інформацією, яка у нас є зараз, журналісти в той день (17 червня 2014 року) приїхали в район, де потім потрапили під обстріл, не раніше 10.34 за київським часом, а в 10.44 телефон Савченко вже перебував у центрі Луганська. Насправді часовий розрив набагато більше – в полон Савченко потрапила на початку одинадцятого, а знімальна група приїхала на саме перехрестя вже після 11.00", – проінформував адвокат. Одним словом, Надія була вже у полоні бойовиків, коли російські журналісти під’їхали до рокового для себе перехрестя.

Отже ми бачимо, що справа проти Надії Савченко не витримує навіть поверхового аналізу. Немає в діях Надії складу злочину і не могло бути. У її діях, вчинках та словах є лише незламна воля, сила духу, патріотизм, любов до України, відданість Українському народові. Конфуцій казав: «Дуже важко шукати чорну кішку у темній кімнаті, особливо, коли її там немає». Путіноїди далекі від осягання філософської мудрості Піднебесної і зосереджені лише на реалізації вказівок свого божка земного, а саме вперто шукають злочини там, де їх немає. Шукають і тим самим скоюють злочини, намагаючись зламати, принизити і, навіть, убити Надію Савченко. Та ми не сумніваємося: у протистоянні з Путіним Надія переможе!