вхід реєстрація
Правила   Реклама   Контакти  
Додати запис

(А)моральне обличчя Петра Ластівки

Появу цього блогу спричинила новина про те, що Львівський драматичний театр імені Лесі Українки висловив недовіру директору театру та випадкова зустріч з екс-працівником волинського драмтеатру, після якої було ще дві зустрічі з працівниками.

Якщо ви переглянете відео виступу львівських театралів, то загалом дізнайтеся з чужих вуст про ситуацію у Луцьку, яку ні чиновники, ні працівники театру змінити не хочуть. Першим – байдуже, та й, мабуть, не знають вони, другі – бояться. А тих, хто “виступав” – звільнили.

***************

Художній директор Волинського академічного драматичного театру імені Тараса Шевченка Петро Ластівка – людина мистецтва у всіх значеннях цього слова.

Тут і романи з актрисами, і перепади настрою, і нове «бачення» класичних творів, яке в глядачів викликає огиду.

ЛІРИЧНИЙ ВІДСТУП

Для того, аби привідкрити завісу справжнього обличчя Ластівки достатньо почитати блог театрала опублікований в 2013 році. У ньому автор звертається до дівчини, журналістки газети “Волинь” Ярослави Тимощук, яка наважилася покритикувати його за відмову в наданні приміщення для постановки вистави за творами Леся Подерев’янського. Мовляв, у театрі не матюкаються.

Свій блог він почав з безпідставних звинувачень, приплівши до всього ще й родину журналістки. Далі краще. Ластівка, прикриваючись цитатами з творів Подерев’янського, пропонує журналістці пошукати “шведської любові” і насолодитися “справжнім мистецтвом матючного осексуалення”. “А хоч заслиньтесь”, – написав поважний театрал.

Під кінець блогу Ластівка геть розходився і звинуватив Ярославу у непрофесійності, написавши, що вона має “далеке відношення до журналістики”, а її публікації назвав “школярськими замітками”, які потрібно публікувати в “Мурзилці” на сміх дітворі”. Хоча сьогодні вона працює у “Волині” – найтиражнішій газеті області.

Насамкінець він передав журналістці поцілунок, при цьому назвав себе драконом, який охороняє Волинь від “гидоти москаломатюччя, бруду на культуру, брутального впливу зайд і угро-хамів”.

Петро Ластівка навіть мав нахабство назвати себе тактовною людиною. Якщо він вважає такі звернення старшого чоловіка до молодої дівчини тактовними, то ж як він спілкується з людьми, коли виходить за межі тактовності?

СКИДАЮЧИ МАСКУ

Отож, у своєму блозі Ластівка змалював себе таким собі білим лицарем на коні, але в роботі він скидає маску і постає тим, ким є зі слів його колег: грубіяном, жононенависником, сексистом та авторитарним начальником.

Як розповідають теперішні та колишні працівники театру, які з зрозумілих причин, не хочуть називати своїх імен, художній керівник постійно грубіянить акторам, вживає нецензурну лексику та ображає їх. Таке ставлення в художнього керівника навіть до жінок та акторів поважного віку. Хоча страждають від такої «тактовності» не тільки актори, а й інші працівники театру та подекуди навіть сторонні люди.

Також Петро Ластівка любить частенько «звільняти» артистів, принаймні цим він постійно погрожує їм. Відстежується також у виставах Ластівки жононенанвисництво – художній керівник намагається виставляти жінок недолугими та всіляко принизити жінку. «Художній керівник має бути культурним. Він же всім грубить, вживає нецензурну лексику. Деяких акторів просто гнобить», – ось як описують атмосферу театру, до якого після крику навряд чи заглядають музи.

Що вже казати про крики художнього керівника, коли йому щось не подобається. Петро Ластівка дозволяє собі таку поведінку навіть з гостями з-закордону. Одного разу на виставу завітали колеги–театрали з Польщі. Після зауваження щодо тривалості вистави (поляки вважали, що вистава надто розтягнута) Ластівка сказав, що «У Польщі нема режисерів», і для «якихось поляків він нічого переробляти не буде».

Проте усі в театрі бояться художнього керівника – ніхто й слова впоперек не може сказати, бо ризикує втратити роботу. А Петро Ластівка тим часом не поспішає змінювати стиль поведінки.

НАЗАД У МИНУЛЕ

Але, як виявляється, норовливий характер художнього керівника – не новинка.

У 1988–1992 роках Петро Ластівка обіймав посаду головного режисера Тернопільського обласного (нині академічного) драматичного театру ім. Тараса Шевченка. У 1992 році Петро Петрович пішов з театру, так би мовити, «на вільні хліби», і «був» там 18 років, коли в 2011 “освітив” своїм приїздом Луцьк.

Проте до «вільних хлібів» Ластівки змусив серйозний конфлікт з колективом.

Молодий режисер, який прийшов в театр, вирішив різко змінити репертуар. Актори не сприйняли такої різкої зміни форм. Конфлікт не розгорівся б так сильно, якби не «важкий» характер режисера.

Отож, деяких незгодних акторів Ластівка не брав у свої вистави. Вони грали у виставах іншого режисера театру Горчинського.

Колектив розділився – частина акторів підтримувала інноваційні ідеї режисера, інша ж була проти неординарного бачення вистав. Причому, не було чіткого поділу поколінь – проти Ластівки виступили і молоді, і старші. Проте режисер, який би мав думати над тим, як помирити колектив, не поспішав цього робити.

На відміну від волинських, тернопільські театрали не збиралися миритися з такою ситуацією. Незгодні актори пішли на радикальні заходи – відмовилися їздити на гастролі, лягали під колеса автобуса, демонстративно сиділи на сходах перед театром. Щоранку обласна влада, йдучи на роботу бачила акторів, що пікетують.

Незгоди перейшли навіть на особисте – «куми», котрі були по різні боки барикад, не розмовляли між собою. Розголосу напруженої ситуації в театрі надали газети області, тому його не вдалося загасити всередині театру.

Конфлікт став настільки великим, що обласна влада вирішила ліквідувати Тернопільський обласний музично-драматичний театр. Створили новий. В який Ластівку взяли на нову, не таку високу, посаду, і за трохи він пішов на “вільні хліби”.

ТЕПЕРІШНЄ

Від того конфлікту минуло понад 20 років. Але схоже, що Петро Ластівка продовжує свою «фірмову» поведінку.

«Цей театр – Росія №2, а Ластівка – другий Путін», – розповідає луцький актор, якому довелося попрацювати з художнім керівником театру. Актори терплять таке ставлення, бо бояться втратити роботу. І не безпідставно – принаймні одного актора звільнили за те, що він почав «виступати».

Також Петро Ластівка частенько дивує глядачів і критиків специфічною постановкою вистав. «Це саме постановки, а не вистави», – зазначає мій співрозмовник-драматург.

Наприклад, цікаві моменти можна зустріти у постановці «Ромео і Джульєтта», коли хлопчик з роду Монтеккі «справляє малу нужду» на ногу Капулетті. «Це він так показує неповагу, – пояснюють критики. – А ви не зрозуміли? От і ніхто не зрозумів». Серед новаторств у виставі – момент, коли з під спідниці годувальниці вилазить маленький хлопчик і імітує огиду – «З історичної точки зору можна знайти виправдання цій сцені. Але для чого вставляти її у виставу?» – дивується луцький драматург. Є моменти, коли в одній з постановок актор оголює перед глядачами «п’яту точку».

«Після таких вистав у душі не залишається абсолютно нічого. Ніякого грунту для роздумів», – підсумовує драматург.

Але Петро Ластівка, як то кажуть, відчуває свою безкарність – на посаду художнього керівника його призначила обласна влада, яка чи то не ходить на вистави, чи то не тямить в них, чи просто не хоче з цим розібратися.
Якщо Ви зауважили помилку, виділіть її та натисніть Ctrl+Enter для того, щоб повідомити про це редакцію
Завантаження...
Коментарі 18
Коментарі, у яких порушуватимуться Правила, модератор видалятиме без попереджень.
Імена де, факти? Якось трохи непереконливо. Тут побачив імена журналістів двох і ластівки, а решта - інкогніто. Так каші не звариш, але як привід попліткувати - гуд
Відповісти
Не є прихільником пана Ластівки як режисера. Абсолютно. Навіть погоджуюсь, що пошуки іншого режисера драмтеатру були б корисні, бо трактування ним класичних творів, м'яко кажучі, трохи незвичні та особисто в мене не викликають сприйняття. І критика журналістки не адекватна, погоджуюсь, взагалі такі дешеві "укуси" не повинні турбувати митця. Але! Його позиція щодо заборони низькосортного кічу Подерев'янського на сцені академічного театру в мене викликає повагу.
Відповісти
А знаєте чому Ластівка був проти вистави Подеревянського ? Подеревянський - його прямий конкурент на полі вульгарщини і фальсифікації. Тільки те, що Подеревянський показує на сцені, Ластівка робить в житті: материться, не просихає від горілочки, пліткує, ганьбить класиків, зраджує жінок - все, шоб надихнутись на ще на якусь "постановку", отримати гонорар і почати спочатку: налити і випити 200 горілочки, вилаятись і далі по вищевказаній схемі. І в Луцьку у нього не має місцевих конкурентів. А тут Подеревянського принесло... Ось його і прорвало... Який самець віддасть своїх і без того щодня згвалтованих самочок іншому Мачо?
Відповісти
Частково згоден. Навiть бiльшою мiрою згоден. При всьому тому, що деякi великi режисери мого часу були не завжди великi у особистому життi, не кажучi вже за акторiв, великими на сценi вони стали не допускаючи кiчу та похабщини, тому що розумiли про виховну (зараз кажуть пропагандистську) роль театру. Не в тiй мiрi, як у Подерев'янського, але все ж цей гнiй присутнiй в виставах у Ластiвки, i вiн з'iдае його як режисера зсередини.
Відповісти
Ластівка - справжній артист, награний, притворний, фальшивий, як і більшість людей у театрі. Театр - це не життя, і навпаки. Театр став словом, яке вимовляють з презирством. Ластівка в єдиному правий: журналістка Тимощук - безталанна. Але дивуватися немає чому. Згоранець підібрав аналогічних їй і собі. Настав час давати йому шнобелівську премію. Повна руйнація колись найкращого в Україні видання.
Відповісти
"..людина мистецтва у всіх значеннях цього слова. Тут і романи з актрисами, і перепади настрою, і нове «бачення» класичних творів, яке в глядачів викликає огиду" - просто хочеться підписатися під кожним словом. Респект автору!
Пафосно виступати на публіку проти матюків - при цьому зі знанням справи цитувати Подрев"янського і обкладати матом колег за кулісати - тут потрібне справжнє акторське мистецтво.
Не хочу чіпати описаний конфлікт, але інший режисер потрібен театру як ковток свіжого повітря, бо з кожної!! трагедії зробити комедію - це вміє тільки Ластівка
Відповісти
І це дійсно викликає огиду в переважної більшості глядачів! Достатньо після вистави трішки послухати відгуки глядачів у фойє..
Відповісти
Ластівка - фальшива людина. Так складається, що в культурі (як галузі), мало культури і мало культурних людей. Інтриги, плітки, бруд, заздрість. Театр - це стадо голодних і малоосвічених людей. Це циганський табір. Уявіть собі таку картину. Тетяна Гнатіва висувала свою кандидатуру на звання... заслуженого діяча мистецтв України. Чиновниця, яка сидить, переписує папірці і покрикує на підлеглих. Хтось колись чув чи бачив, щоб вона співала, танцювала, декламувала, грала на роялі? Звичайно, що ні. Повна деградація людини. Жоден член колегії обласного управління культури не підняв за цю "пропозицію" руку.
Відповісти
Ярослава Тимощук племінниця Валі Штинько. І це головний її професійний здобуток завдяки якому вона давить крісло в "Волині".
Відповісти
Валя Штинько далеко від своєї племінниці не втекла. Там теж журналістського нічого немає. Журналіст - це злоба дня. Це боротьба з владою і вічна опозиція до неї, журналістські розслідування. Це те, що тече і міняється. Кажуть, що з письменника просто трансформуватись в журналіста. Плюньте тому в очі. Та й письменник з Валентини такий же, як і журналіст.
Відповісти
Де аморалка?
Плiтки, шокуючi розповiдi колишнiх пiдлеглих, i т.п. смажене-жарене?
Так, поговорили-балакали як i про будь-кого.
Відповісти
це як у доміно пусто:пусто, що стаття, що коментарі
Відповісти
Коментар від гіганта думки та гросмейстера доміно
Відповісти
Ярослава Тимощук - дійсно перспективний харизматичний молодий журналіст. Почитайте газету. Дівчина має свій стиль і вміє мислити.
Відповісти
Анатолій Котлюк (автор) ще дуже ніжно і легко аналізує Ластівку. Почитайте, не полініться, у Волинських новинах "Театрали, яких звинуватив Лапін.." І саме коментарі почитайте! Їх - аж 126. Це - волинський рекорд!. Там Ластівка договорився до такого: "Вклад Шевченка переоцінений. Не всім алкоголікам щастить бути почутим..." Йому мало , що він принизив Т.Шевченка у своїй постановці "Назар Стодоля". Він вирішив принизити його ще до рівня алкоголіка , щоб хоч в цьому з ним зрівнятися.. Уявляєте, який дракон живе в театральній печері! Уявляєте , який театральний СНІД він заніс в творчий колектив і інфікував душі молодих акторів... Добре, що хоч Путін не знає, що в Луцьку є його "товарищ"..
Відповісти
Чому мовчить сам Ластівка? Невже це все правда? Мені здається , що це - наклеп! Тримайтеся Петро Петрович! Молодь голосує за Вас!
Відповісти
Котлюк не володіє фактами.На жаль, як звичайнісінька продажна "журношлюха"...
Ластівку запросили на роботу до Волинського театру у 2004 році, коли він здійснив постановку вистави "8 люблячих жінок". Котлюк: "У 1992 році Петро Петрович пішов з театру, так би мовити, «на вільні хліби», і «був» там 18 років, коли в 2011 “освітив” своїм приїздом Луцьк.
Тобто, Котлюк навіть не розуміє, про що він пише.
Висновок, мені здається, простий: Котлюку заплатили, щоб облити людину (в даному випадку, режисера Ластівку) брудом. Котлюку можна заплатити, і завтра він ганьбитиме Дмитрука, згодом - Гунчака, потім - воїнів у зоні АТО, ще пізніше - всю Україну... Яка різниця, кого поливати брудом? Головне, щоб заплатили. Так, пане Котлюк?:)
Відповісти
Юро! Котлюк нікому не цікавий. Вся біда - Ластівка! Це волинська інтерпретація "Титаніка", який колись таки нарветься... Якби ластівка був просто мирним алкоголіком , то про нього не писали так багато негативу на різних форумах. Почитайте "Волинські новини" (Театрали..) Ластівка - хитрий і лукавий монстр. Він виклянчив звання у губернатора Романюка, вислужувався перед Клімчуком ще на День Соборності 2014, тепер намагається поцілуватися з Гунчиком і при першій нагоді патріотично рве сорочку на собі за хлопців на фронті, а насправді паплюжить Шевченка ... Хіба Ви не бачили таких Лисів у своєму житті і не знаєте скільки від них біди?
Відповісти