вхід реєстрація
Правила   Реклама   Контакти  
Додати запис

Сім фактів про Луцьк, які приємно дивують іноземців

Українці чомусь люблять поговорити про власну недолугість на фоні європейських сусідів. У них добре, у нас погано, вони круті, ми – невдахи. Люди, може досить!? Ми нормальні, самодостатні і толкові. І мешканці інших країн це бачать. Бо, приїжджаючи сюди, постійно відзначають наш прогрес. Кажу це з абсолютною впевненістю, адже часто спілкуюся з гостями з-за кордону. Повірте: їх багато що приємно дивує у нашому місті. Я спробувала систематизувати їх подивування. Виокремила сім пунктів того, що мало б змусити лучан повірити: не все так погано.

1. Міська інфраструктура

Особливо змінам дивуються ті, хто був востаннє у нас років п’ять тому. Рівні дороги – від центральних проспектів Рівненської чи Соборності до більш периферійних Конякіна чи Кравчука. Нові тротуари. Вечірнє освітлення.

Мешканка Любліна розповідала, як раділи люблінці освітленню пішохідних переходів. Тепер мають змогу радіти і лучани: віднедавна 45 «зебр» у темну пору доби освітлені, що зменшує небезпеку аварій.

Звісно, зроблено не все. Хочу, аби сучасним і по-європейськи зручним був наш автовокзал на Конякіна (не гіршим, а то й кращим за залізничний). Аби серед нових багатоповерхівок було якомога більше зелених зон, дитячих майданчиків і місць для відпочинку. Аби зникли з міста недобудовані і всіма забуті багатоповерхівки. Усе це – справи наступних років.

2. Велодоріжки

Уся Європа пересідає на велосипеди. Це зручно, здорово й екологічно. У Луцьку теж постійно більшає двоколісних водіїв. До речі, все більше поляків приїздять до нас просто на велосипедах. Віднедавна їм уже не потрібно ділити простір з автолюбителями чи пішоходами. «Ой, нарешті є ці велодоріжки. А то внук гасає між машинами на своєму ровері – у мене душа не на місці», - тішилася якось літня лучанка в маршрутці…

Так, це тільки початок, і до повного велокомфорту ще далеко. Але почин є. Я відстоюю подальшу розбудову інфраструктури, зокрема у спальних районах міста. Наприклад, поблизу Варшавського ринку таке скупчення автомобілів, що велосипедистам рухатися без спеціально відведених місць вкрай некомфортно. Тут вкрай необхідні велодоріжки. А заодно варто підтягувати і культуру самих велосипедистів, які повинні досконало знати правила дорожнього руху.

3. Сучасна торгівля

До речі, про базари. Ви бачили іноземців на Варшавці? Я – вкрай рідко. Усі вони більше звикли до торгових центрів. Благо, є тепер такі і у нас. Польський студент, зайшовши вперше до «Порт Сіті», роздивлявся вітрини зі світовими брендами, оголошення про розпродажі, ескалатори, підземну парковку, раз-по-раз хапав товариша за рукав і шепотів: «Ого! Дивись, у них все так само, як у нас!».

Звісно, без базарів лучанам поки не обійтися. Утім умови і для працівників і для відвідувачів там мусять бути комфортними, а правила – цивілізованими. А торгово-розважальні центри – сьогодні то не лише місце для торгівлі, а й спосіб дозвілля. Сімейний похід на піцу чи на ролики, у кінотеатр чи в мистецьке кафе стали для нас уже звичними. Дійсно – як у Європі.

4. Гостинність

Мабуть це найбільш українська риса. Іноземні делегації завжди дивуються тому, як гостинно, щиро і щедро їх приймають в Україні. Я вкрай втішена, що цю хорошу рису лучани нарешті навчилися правильно використовувати, всерйоз зайнявшись туризмом. У Луцьку створений Центр туристичної інформації, розроблені туристичні маршрути, встановлені інформаційні стенди. Луцьк вчиться бути туристичним. Луцьк вчиться на цьому заробляти гроші.

Не вистачає цілісної туристичної концепції, яка б була зрозуміла не лише поляку чи німцю, а й американцю, бразильцю чи індусу. Тої, яку має, приміром, Львів. Не всі наші архітектурні пам’ятки в належному стані. Утім, я переконана – це справа часу. Туристична галузь буде розвиватися. І людей, охочих сфотографуватися на фоні замку і пообідати у місцевих кафе, лишити у Луцьку свої гроші, щороку більшатиме.

5. Сучасне вуличне мистецтво

Я вважаю, що у Луцьку стався справжній прорив у сучасному мистецтві. І видного передусім на прикладі масштабних вуличних малюнків. Вони милують око і створюють особливу атмосферу. Один з останніх – тризуб на пр-ті Волі заввишки чотири поверхи. Це захоплює і дивує іноземців, які чекали у нас побачити облуплені стіни.

А все тому, що луцька мерія стала співпрацювати з молодими і креативними художниками і допомагати їм змінювати наше місто. Влада не просто погоджує проект, а й допомагає художнику матеріалами. Цьогорічний фестиваль «Art Territory» засвідчив: Луцьку не бракує сучасного, прагматичного, експресивного мистецтва.

6. Реальне бажання бути європейцями

І це не порожні слова. Луцька молодь не просто «хоче жити добре». Вона для цього працює. Бажання «втікати до Європи» поступово змінюється бажанням «будувати Європу в себе вдома». Юнаки і дівчата їдуть за кордон вчитися, після чого повертаються сюди – з новим баченням , ідеями, проектами.

Знати англійську мову – для молодого лучанина сьогодні норма. Обговорити з приїжджим німцем нюанси архітектури древнього Риму, яку вони обоє бачили на власні очі – теж не проблема. І якщо колись іноземці бачили у Луцьку людей з голодними на знання очима і вмінням спілкуватися на рівні жестів, то сьогодні лучани іноземцям – рівня.

7. Волонтери

Вони раз і назавжди змінили уявлення цілого світу про Україну. То був стійкий стереотип: «українці ліниві і не здатні самоорганізовуватися, вони завжди чекають, що їм хтось допоможе». Але потужна підтримка української армії, унікальна самоорганізація і самопожертва змусили світ думати інакше

Мене не раз іноземці просять познайомити їх із котримсь з луцьких волонтерів. Для них за честь потиснути їм руку, розпитати про діяльність. І – що дуже важливо – теж пожертвувати якісь гроші чи речі, тим самим хоч на трошки але теж стати Українським Волонтером

* * *

Не варто думати, що іноземці не бачать наших проблем. Так, у нас їх купа. Ми і далі не «попереду планети всієї». Але ви згадайте, де ми були 25 років тому? Не можна ж відразу позбутися усього негативного – і в побуті, і в економіці, і в головах – що українці накопичували попередніми десятиліттями.

Сьогодні Луцьк навчився працювати, оновлюватися, брати від інших усе найкраще і прогресивне. Вважаю, що велика заслуга цього – нинішнього луцького міського голови Миколи Романюка і команди, яку він сформував. Маю честь теж належати до цієї команди. Вірю, що нам усім разом і далі вдаватиметься ставати більш сучасними і робити таким же простір навколо себе. А значить – і далі приємно дивувати увесь світ.
Якщо Ви зауважили помилку, виділіть її та натисніть Ctrl+Enter для того, щоб повідомити про це редакцію
Завантаження...
Коментарі 6
Коментарі, у яких порушуватимуться Правила, модератор видалятиме без попереджень.
Треба ще, щоб самі лучани хотіли зробити своє місто містом європейського рівня.Знаю випадок, коли біля одного із закладів у центрі хотіли обладнати поруч велопарковку. Так деякі персонажі з сусіднього будинку наробили стільки галасу навколо цього, звинуватили людей у всіх смертних гріхах...Підсумок - велопраковки немає, туристи пристібають свої байки до газової труби, а дім "пишається" фасадом,розмальованим безглуздими написами, і майданчиком для вигулу собак ...Сумно.
Відповісти
Передвиборчі казки Коритнєвої, 1\2 з написаного - високопарний чьос, який фактами не підкріплений, або реалізовано навідчепись
Відповісти
Луцьк може бути на рівні європейських міст, подібних йому за розмірами та населенням, але не при цій владі. Ці люди живуть одним днем: прибирають тільки напередодні свята, а дороги ладять перед виборами.
Відповісти
Відразу треба було згадати про Романюка, про всі його заслуги... Скоро вибори, нудить від цього піару.
Відповісти
що за маразм? Розбиті дороги, відсутність розмітки, вночі мрак, не кошені буряни на 40-му, болото скрізь. 1000000 маршруток і зупинки через кожні 50 метрів. Виїдьте в той самий Люблін, подивіться
Відповісти
Невже п. Коритнєва та інші не розуміють, що вони роблять антипіар Романюку. Люди прекерасно бачать, що і як зроблено. Такщо заспокойтесь і не шкодьте дешевим піаром меру.
Відповісти