Ти ніколи не зникнеш з думок...

Ти ніколи не зникнеш з думок,
Час ці рани давно не лікує.
Я повісив на серце замок,
Ще не раз так зроблю на віку я.

Ці кімнати без тебе пусті,
Я назавжди у їхнім полоні.
Мої вірші, як завжди, прості,
Твої очі, як завжди, холодні.

Я для тебе забута деталь,
Ти для мене – картина да Вінчі.
Тебе теж бере смуток і жаль,
Але це не повториться двічі.

Вже четверту добу я без сну,
Все ходжу по розмитій дорозі.
Я чекав золотаву весну,
А діждався зими і морозів.