Яких болячок треба позбутись

Для цього потрібно зрозуміти, що на сьогодні являє українське сільське господарство, якими є українські селяни та хто сьогодні заправляє на селі. Щоб не блукати, з’ясуємо – наскільки українське сільське господарство, селяни та господарі наближені до сучасних норм товарно-грошових відносин.

При нагоді можна поговорити з приводу ефективності роботи різного роду державних установ, громадських організацій, які, тим чи іншим чином, впливають на село.

На перший погляд в Україні з цього приводу немає проблем. Це якщо не брати до відома те, що, попри, де-юре, розпуск колгоспів та радгоспів, попри запровадження основ товарно-грошових відносин в сільському господарстві в особі, скажімо, КСП українські селяни так і не вийшли на сучасний рівень товарного виробництва. А значить і товарного мислення. Ба більше, навіть при загальному аналізі відносин (трудових, фінансових), в КСП, відносин між власниками виробництва та власниками земельних паїв можна набагато більше зустріти прикладів натурального, аніж товарного виробництва.

Не можна не оминути і те, що в останні 10 -15 років в українському селі набирає обертів олігархізація. Ці олігархи не завжди володіють мільярдами доларів, але тих капіталів, якими вони володіють вистачає на те, щоб помітно впливати на місцеві органи влади, звісно, що виключно на свою користь. Не пасуть вони задніх і у Верховній Раді, пробиваючи вигідні персонально їхньому стану законопроекти чи урядові документи.

Це не тому, що вони погані, а тому, що вони мають можливість це робити, а також, часто густо, змушені так робити. Бо Україна немає чіткої концепції українського сільського господарства, немає стратегії виконання цієї концепції, чи то мети. Немає плану досягнення цієї мети. Наслідком цього є безкінечна війна між імпортером і вітчизняним виробником. Це війна фінансово-виробничих груп.

А як наслідок, маємо кількісну товарну диспропорцію між крупним та малим виробником. Іншими словами, маємо цілий букет наслідків: унеможливлення формування середнього класу на селі; невиправдане збільшення на селі найманих працівників через неспроможність селян самостійно себе забезпечити; уповільнення, до повної зупинки, процесу формування сучасних товарно-грошових відносин в сільському господарстві; розвиток одних галузей сільгоспвиробництва за рахунок занепаду інших галузей, творення негнучкої, неповороткої системи з високим кризовим ризиком, наслідком чого є періодичне перетворення України з експортера на імпортера сільськогосподарської продукції; утримання рентабельності в сільськогосподарському виробництві перш за все за рахунок низької заробітної плати та занижених орендних ставок землі, а не через постійний розвиток продуктивності праці.
З такими показниками Україна немає шансів перетворитись на потужного конкурента іншим сільськогосподарським системам. А без цього вона дуже, дуже багато втрачає.

З метою запобігти негативному запропонована спроба, у вигляді звернення до обласного керівництва, відійти від принципів латифундистів і перейти до принципів сучасного європейського сільськогосподарського виробництва.

Поштовхом цього звернення став проект обласної програми розвитку агропромислового комплексу на 2016-2020 рр. далі за текстом звернення.

ЗВЕРНЕННЯ

Доводжу до Вашого відома, що запропонований проект Комплексної Програми розвитку агропромислового комплексу області на 2016-2020 роки, розробником якого є Департамент агропромислового розвитку облдержадміністрації (спів розробників немає, ініціатор розроблення Програми – обласна державна адміністрація – текст проекту програми додається), не враховує базові економічні та політичні показники сьогодення, складений за принципами державної монополії на власність, відсутності приватної власності, чого Україна остаточно позбулась в другій половині 90-х років минулого століття.

Запропонована комплексна програма є методично некоректною. Програму складено таким чином, наче Україна не є членом СОТ та не входить до вільної економічної зони ЄС, не переходить до принципів децентралізації, посилення економічної та фінансової самостійності місцевих громад. Є й інші певні недоліки, зокрема необґрунтованою є прив’язка програми до конкретного 2020 року – оскільки це не доведено чіткими завданнями Програми, індикаторами їх виконання.

Викликає сумнів те, що, відповідно проекту Програми на департамент агропромислового сектора області покладаються дві взаємно протилежні функції: координація, контроль. Поєднання цих функцій в межах однієї владної установи об’єктивно створює умови для корупційних дій. Проект не пояснює встановлені в Програмі суми фінансування, не пропонує варіантів реалізації Програми в умовах скорочення або відсутності бюджетних коштів.

Програма побудована на не зовсім коректній тезі про роль агропромислового сектора області у забезпеченні продовольчої безпеки та продовольчої незалежності країни, що не відповідає сучасним принципам товарообороту, учасником якого є Україна в цілому та конкретні області зокрема.


Комплексну програму складено без врахування:

1. Предметної мети необхідності реалізації цієї програми: основою основ розвитку сучасних економічних умовах має бути: а) вирішення соціальних питань – повноцінне матеріальне забезпечення людей, які проживають в сільській місцевості, а саме – прибутки яких гарантують повноцінне харчування, проживання, навчання, медичне обслуговування, відпочинок; б) забезпечення умов вироблення додаткової вартості в межах області.

2. Об’єктивної, незалежної оцінки наявного стану сільського господарства в області, причин його занепаду (для прикладу – чи може департамент надати об’єктивну інформацію щодо відсотку в торгівельній мережі області сільськогосподарських товарів, вироблених в області, загалом та по категоріям).

3. Об’єктивної оцінки наявних можливостей:

а) людських (наявність/відсутність робочої сили, традицій конкретних видів сільськогосподарського виробництва),
б) кліматичних,
в) природних,
г) економічних,
д) географічних,
е) екологічних умов розвитку різних галузей сільськогосподарського виробництва в області.

4. Людського фактору і його залучення – безпосередньої зацікавленості виробників, інвесторів у розвиткові виробництва та обміну (наявність/відсутність повноцінної участі суб’єкта виробництва в якості сторони економічного процесу).

5. Створення умов раціонального залучення до виробництва усіх категорій власників.

6. Фактору фінансово-економічної взаємодії виробничої та переробної частин сільськогосподарського виробництва.

7. Перспективи створення регіонального сільськогосподарського інвестиційного банку для: а) зменшення залежності сільського господарства краю від державного фінансування, інших бюджетних надходжень; б) створення сприятливого клімату для вітчизняних та зарубіжних інвесторів.

8. Створення системи виявлення та повноцінного використання ринків збуду продукції волинських виробників.

9. Порядку та форм інвестування виробників сільськогосподарської продукції.

10. Створення умов запобігання корупції.

11. Залучення неурядових організацій до здійснення контрольних та координаційних функцій під час реалізації Програми.

В разі прийняття та запровадження цієї програми сільськогосподарське виробництво області, в тому числі його переробна частина будуть приведені в стан повної економічної деградації, а відповідні категорії суспільства опиняться вкрай важкому фінансовому та соціальному становищі. Одним з наслідків цього може бути вимивання місцевих виробників з сільськогосподарської галузі виробництва, заміна його представниками інших регіонів України та з закордону, що принесе непоправну соціальну та культурну шкоду.

На має переконання до розроблення Програми потрібно залучити досвідчених фахівців банківської справи, фермерів, експертів з соціальних психологічних питань, науковців-практиків країн ЄС з питань організації сучасних форм сільськогосподарського виробництва. Даний проект Програми побудований на концептуальних засадах, через які не підлягає вдосконаленню в контексті сучасних вимог.

Прошу взяти до відома зазначене вище при прийняті даної Програми … обласною радою.

З повагою,
Вероніка Романович