вхід реєстрація
Правила   Реклама   Контакти  
Додати запис

Малий прикордонний рух: питання іміджу держави чи виживання для громадян?

Мабуть, саме українці у прикордонних областях все частіше відчувають на собі усі наслідки неефективних економічних реформ. Безробіття та низькі доходи в регіонах змушують громадян ставати дедалі вигадливішими у питаннях пошуку заробітків. Більша частина креативних ідей бізнесу стосується фактору близькості державного кордону. Справді, чому б цим не скористатися?

Останнє яскраве тому підтвердження – шалені затори та черги на кордоні із Польщею, які утворилися майже на всіх пунктах пропуску прикордонних із цією країною областях – Волинській та Львівській протягом останнього тижня.

Причина більш ніж банальна: з 3 серпня Польща відновила із Україною малий прикордонний рух, обмеження на який тривав всього місяць у зв’язку із заходами безпеки в країні (проведення саміту НАТО, а також візит Папи Римського на Світовий день молоді у Кракові). Одразу після відновлення спрощеного пропускного режиму, тисячі українців взялися за свій основний заробіток – торгівлею. Щоправда, не секрет, що разом із цим певна кількість заробітчан займається ще й нелегальним промислом, який у всі часи називався контрабандою. Слід також додати, що рішення Польщі про короткострокове призупинення малого прикордонного руху викликало хвилю незадоволення серед українців, що призвело навіть до пікетів та блокади польського консула на контрольно-пропускному пункті «Рава-Руська».

За даними Світового банку, близько 7 мільйонів українців працюють, навчаються та ведуть свій бізнес за кордоном. Левова частина громадян знаходяться у постійному русі, неначе маятники відбуваючи на заробітки, а потім повертаючись на Батьківщину до своїх сімей. Насправді, як це не прикро визнавати, такий стан речей дуже зручний для держави з декількох причин. По-перше, заробітчани хоч і потрапляють у статистику безробітних, проте працюють за кордоном, а значить не створюють значного навантаження на соціальні фонди з виплат безробітним. По-друге, заробітчани везуть в Україну валюту. І це не жарт. Яскравий приклад, за даними НБУ, в 2011 році саме валютні перекази заробітчан були більшими за всі інвестиції від залучених владою іноземних інвесторів. По-третє, заробітчани та їхні сім’ї є однією із найбільш економічно активних верств населення, тож не є цільовою аудиторією популістів. Та й взагалі намагаються більше працювати, а не звинувачувати владу та політиків у своїх негараздах.

Інколи краще пізно, ніж ніколи: лише наприкінці 2015 року Верховна Рада змогла ухвалити закон «Про зовнішню трудову міграцію». І попри те, що загалом прийняття документу можна вважати кроком вперед, але й тут державні мужі не втрималися й «запакували» у закон дуже справедливу норму про оподаткування грошових переказів заробітчан. Тобто, робочих місць немає, умов для бізнесу – катма, реформи буксують, а український заробітчанин має платити податок у країні, в якій працює, та ще й додатково наповнювати державний бюджет України. І це при тому, що гроші, зароблені за кордоном, вже позитив для вітчизняної економіки, адже залишаться в межах України та будуть витрачені (читай - вкладені) саме на тутешнє життя і потреби.

Чи можливо вирішити проблему з малим прикордонним рухом? Так, і зробити це терміново. Головна ідея малого прикордонного руху – забезпечити спрощений режим перетину кордону для українців і поляків, яких єднають родинні зв’язки. Є ще й низка інших критеріїв та цілей, які Польща та Україна хотіли досягти підписанням Договору про малий прикордонний рух у 2008 році. Мусимо визнати: те, що нині відбувається у прикордонних територіях аж ніяк не нагадує продуманої державної політики.

Дану проблему українській владі варто підняти на міжнародному рівні та разом із високопосадовцями Польщі переглянути умови спрощеного перетину кордону. Насправді, вирішення цієї проблеми – це питання авторитету держави на міжнародному рівні, а також наші багатостраждальні потуги таки отримати безвізовий режим із країнами ЄС.

Потрібно переглянути критерії щодо доступу та порядку отримання громадянами посвідки про користування спрощеним перетином кордону. Як додаткову альтернативу, у новому Договорі слід прописати можливості для кооперації між представниками українського і польського малого бізнесу, задля якої і запроваджується спрощений режим перетину кордону.
Якщо ж цього не зробити, то подібна системна діяльність із перевезенням алкоголю та тютюну з метою перепродажу (а це контрабандна діяльність у тих чи інших об’ємах) й надалі буде продовжуватися, а проблема поглиблюватися. Мова аж ніяк йде не про легалізацію контрабанди – держава повинна рішуче запобігати подібній діяльності.
Якщо Ви зауважили помилку, виділіть її та натисніть Ctrl+Enter для того, щоб повідомити про це редакцію
Коментарі 1
Коментарі, у яких порушуватимуться Правила, модератор видалятиме без попереджень.
наційонально-стурбовані україньчє тільки подорожують. Ніякої контрабанди...
Відповісти