Щоб добре їздити, треба добре думати

Щоб добре їздити, треба добре думати

І знову про громадські перевезення в Луцьку, і не тільки. На прохання ГО «Спілки Ветеранів Бойових Дій, Ветеранів АТО та Волонтерів «Безпека Волині» повідомляю громадськість про черговий крок ветеранів щодо вирішення питання громадських перевезень в нашому місті.

Не йдеться про право ветеранів на пільги. Ці люди чудово розуміють, що регулярне порушення законного права на безкоштовний проїзд зумовлений не стільки хамством окремих водіїв та «недоглядом» їх винаймачів, а безладом, який панує в царині громадських перевезень, оскільки місто має громадські перевезення за відсутності громадського транспорту.

Ті автозасоби, якими розвозять по місту людей є мало контрольованим моторизованим масивом, який завдяки органам місцевого врядування захопив те, що має належати системі громадського транспорту. Тобто масив діє не за принципом обслуговування пасажирів, а на засадах заробляння на транспортній проблемі. Читай - паразитування на проблемі.
Це, в свою чергу, породжує різного роду необґрунтовані розмови з приводу підвищення вартості проїзду. Що відбувається в ці дні. При цьому, як завжди забувають поговорити про якість роботи авто засобів. І це при тому, що місто має «Етичний Кодекс водія таксі та маршрутного таксі», відповідного якому, образно кажучи, водій не має права відчиняти двері до повної зупинки автобуса; рушати з місця з відчиненими дверима; однією рукою триматись за кермо, а другою за телефон; хамити пасажирам; займатись перегонами на маршруті; зупинятись на переході; не має права бути неохайним, палити в салоні, вмикати в салоні музику чи щось подібне на смак водія. Цим Кодексом передбачено вимоги до санітарного стану салону.

Проте, про це чомусь не говорять, а було б справедливо встановити вартість проїзду у відповідності стану транспортного засобу. Автобус є нормальним – одна ціна за перший клас. Автобус має деякі вади – друга, другий клас, автобус такий, якими є 95% автобусів – третій клас, досить і дві п’ятдесят грн. Класовий поділ є і в авіації, і на залізному транспорті.

Про це також місцеве начальство умовчує. Ну а перевізники діють відповідно до замовчаного.

Власне питання не у власникові транспортного засобу. Це може бути комунальна власність, це може бути орендований засіб перевезення, це може бути і приватний транспорт. А далі оцінка платоспроможності городян і якості транспортного засобу. Тоді пасажир вибиратиме яким транспортом їздитиме, а місто знатиме скільки потрібно доплачувати транспортникам. Ну звичайно не можна забувати про те, що перевізний бізнес не можна ставити на один рівень з продажем кавунів. Бо кавун хтось купить, а хтось ні. Кавун, якщо вчасно не спожити, зогниє. В нас же перевізники торгують своїми «послугами» наче кавунами.

І про головне. Допоки контроль за роботою громадського транспорту не контролюватиме громадськість, а тільки чиновники, яких можна залякати, втомити, призвичаїти, підкупити – толку не буде.

Це і попереднє звернення є прикладами такого громадського намагання поділити ініціативу з чиновниками. Буде на транспорті порядок – будуть забезпечені ветерани і всі, хто має право на державну чи місцеву допомогу.



Романович В.І.,
представник у Волинській області
ГО «Центр Громадянських Ініціатив».