вхід реєстрація
Правила   Реклама   Контакти  
Додати запис

Про що сигналізує боротьба міністерства освіти з репетиторством

Українські урядовці звикли багато балакати про реформи. Однак, не звикли їх здійснювати. Натомість замість реальної роботи знаходять абсурдні причини усіх проблем та негараздів. Щось схоже вийшло нещодавно з міністерством освіти та науки України. Керманичі цієї установи заявили, що мають намір розпочати боротьбу з репетиторством.
Таке враження, що репетиторство – це основна проблема української освіти. Зі слів горе-реформаторів випливає, що частина вчителів свідомо погано навчають учнів, аби потім мати можливість заробити на них, займаючись репетиторством. Шкода, що в міністерстві не зуміли розібратися у суті такого явища як репетиторство. І замість того, щоб шукати корінь проблеми в неефективній роботі її відомства, переклали провину на вчителів.
Здається, Міністерство освіти живе у власній паралельній реальності і мало розуміє процеси, які відбуваються в українських школах. Щоб щось реформувати спочатку треба збагнути сферу, яку реформуєш. Поставити себе на місце вчителя, зрозуміти, чим він живе. Також потрібно розібратися у собі. Бо в тому, що українська освіта сьогодні відстає від кращих світових практик винна недолуга політика держави. В тому числі і Міністерства освіти.
Світ не стоїть на місці. 21 століття вимагає абсолютно нових підходів до навчання і формування особистості. Україна ж в царині освіти застрягла в минулому. Підходи до написання підручників, викладання предметів, обов’язкові плани та звітності, конкурси і інструкції – усе це вже не відповідає вимогам 21-го століття. Я вже не кажу про рівень зарплати вчителів, який перебуває на відверто мізерному рівні. Хоча це людина, яка формує майбутнє країни. І це майбутнє народжується не на заводах чи фабриках, а за шкільними партами. Ті нації, які спроможні запропонувати кращу якість освіти і надати своєму молодому поколінню практичні знання, спроможні вирватися з темряви минулого у розвинутий світ. Інші ж приречені пасти задніх і деградувати.
Сьогодні запорукою успішної людини є її критичне мислення, здатність постійно вдосконалювати свої навички, розвивати таланти і вміння, бажання вчитися. Без цього не можна досягти успіху в суспільстві, яке швидко змінюються. Але наших школярів навчають за методиками, які походять не те що з 20-го, а з 19-го століття. Вчителі змушені виконувати купу непотрібної паперової роботи. Навчати виключно в межах плану. Брати участь в різних заходах, які часто організовуються заради формальності. Дотримуватися певних показників, частина з яких є штучними. І при цьому отримувати зарплату, яка не перевищує 100 – 200 доларів. То якою буде мотивація вчителя? Чи ставили це питання урядовці?
Чому існує репетиторство? Воно існує тому, що є природне прагнення частини учнів отримати кращу якість знань. Поширення репетиторства – це наслідок некомпетентності Міністерства освіти і системної деградації української освіти. Це спроба виправити помилки, зумовлені неякісним підходом влади. Це чіткий сигнал до того, що потрібно радикально змінювати освітні програми та принципи. Це ознака цілковитої втрати відчуття реальності в чиновників. Це результат зарплат, на які вчитель не може вижити. Але хіба в цьому винні освітяни, а не міністри?
Рівень успішності націй визначає рівень їх інтелекту і спроможності розвиватися. Хороша освіта формує якісну національну еліту. Якісна еліта розбудовує передову державу. Цього, на жаль, не розуміють чиновники у Міністерстві освіти. Як і вся сучасна правляча еліта. Тому-то наші вузи не значаться у ТОП-100 провідних університетів світу…

Володимир Пшибельський, викладач
Якщо Ви зауважили помилку, виділіть її та натисніть Ctrl+Enter для того, щоб повідомити про це редакцію
Коментарі 6
Коментарі, у яких порушуватимуться Правила, модератор видалятиме без попереджень.
Високі фрази, впевненість в своїй правоті, бравада поняттями і їх підміна. Маючи дві вищі, ще радянські освіти (якісні, не куплені в сучасних приватних «вузах», які, здебільшого, базуються в трикімнатних квартирах), і «закінчивши» школу і вузи з трьома поколіннями (дві внучки після закінчення навчання в хороших вузах вже працюють), маю право заявити, що репетиторство – це марна трата батьківських грошей. Тим паче – в молодших класах школи. Це здирство вчителів і так званих викладачів, які працюють на 2-3 тисячі гривень і забули смак сосисок. В таке становище їх поставила держава. У цьому я їм співчуваю. І у цьому частково признався сам Пшибельський. А для батьків скажу таке: не мучте дітей, не забирайте у них дитинство. У віці 4-5-10-12 років жодній дитині з жодного предмету не потрібний репетитор. Навчіть спочатку дитину рідної мови. Плачуть ваші гроші, а ви від цього недоїдаєте, недосипаєте, недовідпочиваєте і ще багато недо… Особливо – з іноземних мов (пішла така пошесть – як куряча чума). Порахуйте свої кровні, віддані «репетиторам» за 5-10 років. За ці гроші ви зможете на 3 місяці поселитися разом з дитиною в кращому готелі Лондона, найняти не пшибельського, іванова чи петрова, а молоду і красиву англійську вчительку. Вона буде гуляти з вашою дитиною по всипаному жовтими нарцисами весняному Лондону і навчить її мови за 1-2 місяці. І навчить не так, як вчать випускники луцького учітєльського інституту. Послухайтесь. Бо говорю з власного досвіду.

Відповісти
Правильно написано, замість того, щоб реально реформи проводити фігню придумують
Відповісти
Правильна тема. Не репетиторство і не педагог винен. Потрібно реальні зміни в освітній системі, а чиновники крім своїх карманів і гаманців дальше не бачать. Суспільству потрібно постійно такі теми підіймати та обговорювати.
Відповісти
Проблема дуже серйозна. Потрібно говорити, писати і т.д. Не можна говорити, що не потрібно репетиторства, на даний момент без нього ніяк. Не всі діти можуть зразу освоїти шалені темпи сучасної програми з різних предметів. Школярів нагрузили, а толку нуль. Тому корінь глибше.Реформи не проводяться, молодь втікає закордон, а винні вчителі-репетитори! якось не справедливо....
Відповісти
Міністерству треба боротися не з репетиторами, а змінювати систему, яка існує в сучасній школі.
Відповісти
Справа сейозна не в тих аспектах, про які тут ведуть мову орисі і лучани. Автор підняв вузьку проблему: бути чи не бути репетиторству, в яке він так закоханий. Можливо, тому, що багато вчителів перетворили цей рід занять в головне джерело доходу. Забувши при цьому, чим вони повинні займатись, аби виправдати своє звання чи "покликання". Високе звання педагога трансформувалось в бізнес. І саме цей бізнес захищає автор (якщо читати між рядками). Якщо філолог з багаторічним стажем однієї з шкіл Луцька (відомої, у центрі міста), каже "два гривня", то коментарі про якість освіти і якість репетиторства зайві. Багато луцьких вчителів поміняли педагогіку на прилавок ринку. І досить правильний вибір: бізнес на китайських цвяхах і на чебуреках, а не на освітній ниві.
Відповісти