Ковельський смородозавод. Хто кому Рабіновіч?

Про ситуацію, яка склалася на ковельському ветсанзаводі громадськість області дізналася завдяки активній позиції хлопців з Національного Корпусу та шокуючого відео викладеного в ФБ народним депутатом Ігорем Гузем. Декорації у вигляді тонн напіврозкладених мертвих туш нагадували низькобюджетний голлівудський фільм жахів.

Щоправда, відеозйомка не може передати весь букет ароматів, який панує на території заводу – але з сезонним підвищенням температури, кожен бажаючий відвідувач міста Ковеля найближчим часом зможе заповнити цю прогалину. Наразі на території заводу розміщено біля 3500 тонн мертвятини. Навіть не враховуючи того, що в силу зношення обладнання завод більше «стоїть» ніж працює , при потужності утилізації 50 тонн в день він переробляв би тільки наявні на території відходи роками.

А увесь це час, отруєні падлом підземні води отруювали б криниці та річку Турію, розносячи ковельські гостинці в Камінь – Каширський район, та далі в Припять. Очевидна вина керівництва підприємства, та не менш очевидна його керівництва. Та нехай винних шукають правоохоронні органи – а 29. 03. Регіональна комісія з питань ТЕБ та НС за участю громадян м. Ковеля, активістів та міського голови Ковеля Кіндера провела засідання , на якому мали знайти відповідь на питання - як виправити ситуацію. Особисті враження від результатів засідання комісії – чергова демонстрація недолугості та безвідповідальності як виконавчої влади взагалі , так і окремих її представників. Вважаєте я перебільшую? Ну що ж, давайте поглянемо разом. Отже, факти.

1. Через діяльність державного підприємства , діяльність якого мають право перевіряти та контролювати виключно органа виконавчої державної влади на певній території склалися умови для екологічної та санітарно – епідеміологічної катастрофи. Я думаю кожна людина погодиться з такою тезою знаючи про 3.5 тисяч тонн трупів тварин які розкладаються за 800 м від її домівки. Але ми ж правова держава, в кінці кінців , а отже назвати катастрофу катастрофою можуть тільки органи державної , знову ж таки, влади. Санепідемстанція, екологічна інспекція тощо. Якщо ще спростити – держава це суспільний договір. От ви домовились з якимось суб’єктом господарюванням ( ну особливо не домовлялись, він сам у вас взяв земельну ділянку). Згодом він завіз вам під хату купу сміття і токсичних відходів а коли ви почали обурюватися, заявив вам що це виключно його право визначати чи смердить у вас в хаті , і чи отруйні ці відходи. А на завершення розмови, хоча я до цього ще повернусь, скреготячи зубами дозволив вам самим зайнятись питанням вивезення куп сміття, яке сам вам і завіз.

2. Червоною ниткою через все обговорення ситуації з ветсанзаводом проходили дискусії .. ні, скоріше репліки заступника Гунчика, Кошарука в адресу міського голови Кіндера. Це було б смішно, якби не було б так страшно – іде обговорення життєво важливої, без перебільшення, ситуації екологічного лиха – а він закидає про якісь невиконані розпорядження які абсолютно не мали відношення до справи ветсанзаводу. Це виглядало таким чином – « А от ви не виконали оте і оте.. от виконайте і тоді ми вам в цьому допоможемо». Доннерветтер! Таке враження що Кіндер прийшов «рєшати» свої питання а Кошарук з ним торгується! І це не враховуючи того, що біду наробила якраз виконавча влада, представниками якої на Волині є Гунчик з Кошаруком.

3. Рішення про регіональний стан надзвичайної ситуації не прийнято – адже офіційно не зареєстровано смертей внаслідок лиха, яке сталося. З точки зору норм закону – все правильно. З точки зору здорового глузду – а що, хтось проводив дослідження смертності мешканців при заводських територій? Як довести що отруєні викидами люди передчасно ідуть на той світ від раку та він багатьох інших супутніх хвороб за рахунок поганого імунітету? Такі висновки , згідно закону можуть давати уповноважені представники МОЗ, але аж ніяк не представники місцевого самоврядування, в яких для цього немає відповідних законних повноважень. А тепер головне – було запропоновано попередньо визнати ситуацію, що склалася внаслідок діяльності Ковельської філії ДП «Укрветсанзавод», надзвичайною місцевого значення та передати рішення до відповідної обласної комісії. Що ж парадоксального у цій ситуацій, як на мою думку? Логічними кроками для вирішення питання були б
А) Всебічний аналіз грунтових вод, грунту , питної води в локації катастрофи з метою визначення загрози і вироблення стратегії як реабілітації постраждалих людей так і рекультивації вод та грунтів
Б) Організація в найкоротші терміни вивезення падла з території заводу з метою їх утилізації в відповідних закладах. Поки не потепліло.
В) По результатам перевірки з пункту А ( які для мене очевидні) – закриття/ перенесення ветсанзаводу.

Я можу десь помилитися, або чогось не згадати, але гадаю під цим підписалися б мешканці постраждалої території. Так от, парадокс у тому, що місцеве самоврядування не має прописаних повноважень для реалізації жодного з цих пунктів. Ну не керує міська влада санепідемстанцією, охороною здоровя, екологами та державними підприємствами. Хоча було б правильно, виходячи з ситуації, щоб керувала. Тобто, представники державної влади , на мою думку, зробили все щоб максимально самоусунутись від вирішення цієї проблеми. Може щоб « потопити» Кіндера, може реально не знають що робити в цій ситуації – по великому рахунку байдуже, адже на результат це не впливає.

Що буде далі? Скоріш за все, тактикою влади будуть тактичні поступки – тимчасове призупинення роботи заводу, вивіз частини неутилізованої «сировини», обіцянки про десь /колись розгляд питання закриття заводу. А як тільки пригасне і почне скочуватись в інерцію запал громади – Ковель чекає відновлення роботи ветсанзаводу з усіма вищезгаданими бонусами. Чи дотиснуть ситуацію на свою користь представники ковельської громади – буде залежати лише від їх готовності іти до кінця.