Додати запис

«Темні» сторони міграції в Іспанію: думка українців

В останні часи авторитетні видання наповнені привабливими заголовками про те, що на даний момент Іспанія – краща країна для мігрантів. Крім того, дослідницькі центри ЄС говорять про унікальність ситуації в Іспанії, де в умовах економічної кризи існує дефіцит в робочій силі і як наслідок маса вільних робочих місць, соціальні пільги та ліберальне міграційне законодавство. Іншими словами, про Іспанію складується враження як про новий центр притягнення мігрантів, як про виключення із загальної тенденції кризових явищ ЄС.

Безумовно, не можна заперечувати факт того, що в Іспанії сьогодні мешкають достатньо великі громади мігрантів. Тільки українська діаспора, яка в основному складається з трудових мігрантів, нараховує 84,4 тис. чол. Більш того, 38 % українських мігрантів є найбільш працездатними громадянами у віці 31-40 років, половина з яких має вищу освіту.

Тим не менше, чи можна вважати стан наших мігрантів в Іспанії виключно сприятливим? Чи є достовірним, що 65-70 % українців не мають проблем при працевлаштуванні? Та чи можна взагалі казати про ліберальне іспанське міграційне законодавство, а також про гнучку політику адаптації на сучасному етапі?

Щоби переконатися в достовірності даних «фактів», які пропонуються до уваги у вітчизняних та європейських ЗМІ, необхідно вивчити думку самих українських мігрантів. Хотів би підкреслити, що в останні часи мені довелося поспілкуватися зі значною кількістю українців, що мешкають в Іспанії. З почутих думок про досвід мешкання та працевлаштування в Іспанії становиться ясним, що стан мігрантів в даній країні ЄС, у тому числі українців, є далеко не ідеальним.

За словами наших співвітчизників, складності виникають з адаптацією. Як не дивно, але будь-якого конкретного сприяння з боку місцевої влади у пошуку роботи, в облаштуванні, в ознайомленні мігрантів з законодавством, побутом та з іншою необхідною інформацією для тих, хто приїхав, фактично не відбувається. Основна частина українців приїжджає в Іспанію не знаючи державної мови. За винятком безплатних річних курсів іспанської мови, українці змушені самостійно, шляхом окремих фраз та жестів домовлятися з працедавцем про працевлаштування, шукати житло. Єдине реальне сприяння в адаптації можуть надати знайомі та представники української громади. Однак, подібні випадки відбуваються не так часто і в основному українці змушені самостійно прилаштовуватися до нових умов в незнайомій країні. Дані приклади з життя свідчать не тільки про нерозвинуту політику адаптації мігрантів, але й про незаінтересованість в її розвитку з боку іспанської влади. На мій погляд, в умовах фінансово-економічної кризи в ЄС, котра не обійшла Іспанію, надання додаткових фінансових засобів на адаптацію мігрантів є неможливим. За даними Національного статистичного інституту Іспанії, спостерігається позитивне зростання інфляції, рівень якої в липні 2012 р. склав 1,9 %, що говорить про збільшення річного рівня інфляції на 2,2 %. В умовах зростання цін на товари першої необхідності, у тому числі і на медикаменти, збільшення дотацій на адаптацію мігрантів негативно вплине на бюджет платників податків.

Крім того, насущною проблемою, з якою стикається український мігрант, є пошук роботи. За словами однієї українки, в країні достатньо складно знайти роботу. В умовах кризи, раніш прибуткові галузі будівництва та сільського господарства знаходяться у стані стагнації. За її словами, проблемою є влаштуватися навіть робочим в тепличне господарство, не говорячи про будівельні фірми, які на даний момент заморозили зведення інфраструктурних об’єктів. Крім того, на думку мігрантів, іспанські працедавці проводять скорочення прийому на роботу мігрантів, навіть нелегальних, праця яких ніколи не відмінялася великою ціною. На приклад, на сільськогосподарських підприємствах на півдні Іспанії, становиться популярним т. з. «родинний» бізнес, коли працедавець замість раніш затребуваних українських мігрантів, набирає персонал з родичів та членів родини. Не ефективне сприяння в працевлаштуванні з боку іспанських трудових бірж, де після реєстрації та великої трати часу, будь-яких конкретних пропозицій не поступає. Досить часто безрезультатним опиняється і самостійний пошук роботи. За словами українців, більшість іспанських підприємств, в силу ділового етикету, приймає анкети та резюме, хоча мало хто пропонує вільні вакансії. На мій погляд, причиною даної проблеми є перенасиченість ринку праці та структурне безробіття в Іспанії. За даними Національного статистичного інституту Іспанії, в червні 2012 р. рівень безробіття склав 24,80 %. І це при тому, що загальна кількість трудових мігрантів в Іспанії досягає 14 % від 47 млн. населення країни. Отже тому, під час набору персоналу, іспанський працедавець віддасть перевагу безробітному родичу а ніж працевлаштує українського мігранта. Більш того, відповідно новим положенням трудового законодавства Іспанії, за використання праці нелегальних мігрантів працедавцю загрожує великий штраф. Це в свою чергу прирікає на безробіття до 100 тис. українців.

Підходячи до проблеми нелегальних українських мігрантів, хотілось би підкреслити, що їхня легалізація в Іспанії не обходиться без перепон. На думку, одного «легалізованого» українця, раніш дана процедура проходила простіше. Насамперед, у відповідний період (останній раз в 2005 р.), виходив спеціальний закон, який передбачав «амністію» усім нелегальним мігрантам в Іспанії. Однак, у зв’язку із внесеними змінами до міграційного законодавства, на даний момент, щоби легалізувати свій статус необхідно прожити в Іспанії три роки. Крім того, необхідно пред’явити відповідні докази, включаючи медичну картку та прописку, а також т. з. попередній контракт з майбутнім працедавцем, що набагато ускладнює процес легалізації в умовах структурного безробіття. Більш того, протриматися на плаву протягом трьох років набагато складніше, що облегшує завдання міграційної служби в пошуку та депортації нелегалів на батьківщину.

Окремою проблемою українських мігрантів є отримання посвідки на проживання або резиденції («тархетта») в Іспанії. За словами українських мігрантів, на відміну від попередніх років, на даний момент резиденція не має постійного характеру. Вона розбита на чотири періоди – перша на один рік, друга та третя на два, а четверта на п’ять років. Для її отримання необхідний той же самий попередній контракт з працедавцем, а також довідка про повну виплату податків державі, з чим у наших співвітчизників і виникають проблеми. У випадку відсутності одного з вищевказаних документів, мігранту відмовляють в отриманні той чи іншої резиденції, і процес її отримання починається заново.
Не менше проблем виникає і при використанні права мігрантів на возз’єднання з родиною, після відповідного періоду мешкання в Іспанії. Виходячи з досвіду українців, процедура возз’єднання з родиною (переїзд родичів в країну працевлаштування мігранта) має власні «підводні камені». Насамперед, на даний момент возз’єднання з родиною можливо, лише у випадку, якщо мігрант прожив в Іспанії рік і при цьому пред’явив свідоцтво про доходи за останні три місяця. Крім того, враховується і стан житла мігранта, ревізію якого проводе спеціальна комісія. Виходячи з того, що більшість українців розраховують на дешеве знімне жито, його стан рідко відповідає усім «стандартам». Також члени родини, які беруть участь у возз’єднанні родини повинні отримати в Україні довідку про несудимість та стан здоров'я. У випадку благополучного результату, члени родини отримають візу резидента на три місяці. Протягом даного періоду вони повинні отримати резиденцію – аналогічну резиденції родича-мігранта. Однак, все, у випадку із возз’єднанням з родиною, упирається у фінансовий аспект. Проблема в тому, що згідно іспанському законодавству для возз’єднання з кожним членом родини доход за останні три місяця повинен відповідати мінімальній сумі, яку зміг би заробити кожен з них. Іншими словами, при мінімальній зарплатні рядового українця в тепличному господарстві в 570 євро, достатньо проблематично помножити дану суму на всіх членів родини. «Возз’єднання» відбувається не зі всіма членами родини, і не завжди. Більш того, навіть при успішному возз’єднанні з одним з членів родини, проблематично отримати резиденцію з правом на роботу. Насамперед, за словами однієї з українок, щоби перевезти стару матір на постійне місце проживання, вона була змушена з початку отримати резиденцію без права на працевлаштування, а потім заново проходити процедуру отримання постійного місця проживання з відповідним правом на працю. До загальної кількості проблем прибавимо брак часу – при наявності трьохмісячної візи резидента, на оформлення постійного місця проживання в Іспанії уходе цілий рік.

Дані міри по посиленню міграційного режиму в Іспанії, на мій погляд, обумовлені економічними складностями країни, які змушують владу проводити скорочення міграційних потоків, у тому числі з України. В умовах рецесії (за другий квартал 2012 р., ВВП упав на 0,4 %) та режиму жорсткої економії держбюджету, яка передбачає урізання зарплатні та соціальних пільг, створення нових робочих місць для мігрантів, на даному етапі, не можливо.

Отже тому, виходячи з думки та досвіду самих українських мігрантів, Іспанія є далеко не найкращою країною для мігрантів, незважаючи на радужні заголовки в ЗМІ. Хоча виною всьому не іспанці, а наслідки фінансово-економічної кризи ЄС, віддзеркаленням якої повною мірою є ситуація в Іспанії. Та і не тільки в Іспанії – аналогічні проблеми, які змушують приймати міри по скороченню кількості мігрантів, помітні і в Італії, Португалії, Греції, Германії та інших країнах ЄС, котрі популярні серед українських мігрантів. Саме тому, чим сильніше будуть збільшуватися кризові явища в країнах ЄС, тим складніше буде стан наших мігрантів – такою є закономірність.
Якщо Ви зауважили помилку, виділіть її та натисніть Ctrl+Enter для того, щоб повідомити про це редакцію
Коментарі 8
Коментарі, у яких порушуватимуться Правила, модератор видалятиме без попереджень.
Чиста правда в статті!
Відповісти
А звідки перепостив? Бо переклад з російської автоматичний і недолугий :(
Відповісти
ІСпанія це дійсно проблема для наших.Правдива стаття. Дякую
Відповісти
Чиста правда. Респект
Відповісти
Абсолютно згоден з автором. Більш того, подібні проблеми відчули на собі мої друзі і я сам, коли працював 2 роки тому в Іспанії. Але все це в минулому.
Відповісти
Я другой такой страны не знаю, где так вольно дышет extranjer......В чужу країну зі своїми законами не їдуть. А ви в своїй країні повністю задоволені законами.... Ото-то.
Відповісти
А ще кажуть європейська демократія! В Іспанії її точно нема оскільки відношення до наших громодян як до бидла
Відповісти
Стаття є критичною і об'єктивною, та люди налаштовані на результат. Де альтернативи ?
Цього автор не запропонував.
Відповісти