вхід реєстрація
Правила   Реклама   Контакти  
Додати запис

Про «провінційний» Луцьк і переселенців

За останні місяці у Луцьку значно зросла кількість переселенців. Щоб переконатись у цьому, не обов'язково досліджувати статистичні дані – достатньо уважно придивитись і прислухатись до того, що відбувається навколо.

Війна на сході змушує сотні сімей залишати дім, роками нажите майно і шукати захист далеко від рідного краю.

Дуже непросто починати все спочатку. Одразу доводиться вирішувати чимало питань, причому у чужому, незнайомому місті. Пошук помешкання, нової роботи, адаптація до нашого, волинського, темпу і стилю життя...

Звичайно, держава подбала, аби максимально швидко допомогти переселенцям повернутись до нормального (головне – мирного!) життя і знову міцно стати на ноги. Та й самі люди у нас доброзичливі, не стоять осторонь чужої біди. Тому особливо прикро, коли, гуляючи містом, ненароком чуєш уривки телефонних розмов: "Городок провинциальный, выйти некуда", "Представляешь, в этом посёлке даже коровы по улицам ходят!", "Такое всё убогонькое, людишки простые"...

Так, Луцьк – це не Луганськ чи Донецьк. Проте у нашій "провінції" блакитне небо і мир. І ми готові цим ділитись.

Ми звикли до різного життя. На Волині – "садки вишневі коло хати", немає зайвої метушні і напруженості. На сході ж усе по-іншому: шахти, шалений рух і постійна боротьба за виживання. Навіть у мові відчутна ця різниця: волиняни розмовляють повільно, розтягуючи слова, а мешканці східних областей – швидко, різко, лаконічно. Проте це не привід для зневажливого ставлення. І якщо вже нам довелось жити в одному місті, варто навчитись поважати і адекватно сприймати один одного. Адже, як не крути, усі ми – українці.

Джерело: Конкурент
Якщо Ви зауважили помилку, виділіть її та натисніть Ctrl+Enter для того, щоб повідомити про це редакцію
Коментарі 4
Коментарі, у яких порушуватимуться Правила, модератор видалятиме без попереджень.
Озаринська, ви молодець. А щодо "провінції", то Луганськ і Донецьк годяться в приміську зону Луцька. Особливо - по культурі мешканців. Різні люди, як ніби різні країни. На Сході в пошані той, хт має пару відсидок. Цим навіть пишаються. Починаючи з януковича, який зривав шапки і мав дві судимості. А в решті - люди однакові: анатомія людини вже не міняється мільйони років. Шануйте Волинь: ви стала мешканкою колиски української мови, української пісні, українських традицій і звичаїв. Без цього немає нації.Без мови і культури - просто населення, бидло.
Відповісти
А вам за Луцьк образливо стало. Хтось, невідомо, переселенець чи ні, щось комусь сказав, а ви відразу такі висновки. Ті переселенці, що не витримають провінційності згодом поїдуть, а не будуть завдавати вам розпачу своїми висловлюваннями, а ті, що залишаться – перетворяться на лучан. Але яких? Є лучани і лучани. Проте переважають, серед усіх поколінь, з комплексом національної меншовартості. Судячи з їхнього мовлення – їм дуже соромно, що вони мають українську мову, а тому старанно напихають її рускім мотлохом. Так, україномовні, в Луганській та Донецькій областях не розмовляють. Хто вулицю імені Лесі Українки називає «радянською», а Львівську – «львовской». А хто гадить на вулицях, на зупинках недопалки під колеса жбурляє? Невже стільки в нас «луганських»?! То тільки про людей, а глянути на «охайність» вулиць, на бур’яни замість газонів, на висаджені квіти ближче до Дня Незалежності??? Хіба то не провінція в очах людини, яка звикла до порядку тільки біля органів влади та напередодні державного свята.
Відповісти
Луцьк насправді місто провінційне. Базар з мотлохом та городиною на землі біля історичної пам’ятки. Сусальне телебачення. Один канал догоджає чинній владі, інший працює за гроші. Газети, які не мають власної позиції. Театр, якій нічим не відрізняється від інших обласних театрів. Два брудних автовокзали, куди прибувають і звідки відходять не менш брудні автобуси. Зношенні «маршрутки» з брудними і хамовитими водіями. Куди не кинь, суцільні погані копії чогось. Два університети, якісь інститути, куди з інших регіонів приїздили на навчання тільки на державні місця, а ректорів яких можна сприймати тільки до того, як вони почнуть говорити. Це і є провінція і її роблять люди з провінційним мисленням.
Відповісти
Скільки ще потрібно часу і загиблих щоб українці почали поважати себе?

Недавно до мене теж звертався такий "переселенець", по-хамськи і на ти. Коли перепросив і поцікавився чому це він мені тикає, почав хамити ще більше.

Після я йому популярно пояснив, що буде - якщо він не припине хамити. Він ретирувався.

Так, звичайно є певний ризик і не всім підходить (жінкам, дітям, стареньким). Але якщо не почнемо поважати себе цього ніхто не зробить.

Це бидло поважає лише мову сили.
Відповісти