Привіт, школо!

Гадаю, ні для кого не секрет, що школярі не надто радіють 1-му вересню – мало кого тішить думка про початок навчального року, уроки, домашні завдання… Одна з небагатьох причин, яка малює посмішки на обличчях дітей у цей святковий (чи не дуже?) ранок – це зустріч зі шкільними друзями та однокласниками. Дехто ще скучив за вчителями – таке теж буває)))

Шкільні роки минають, поступово ми перестаємо вимірювати час чвертями, семестрами і канікулами, а 1-ше вересня перетворюється на ще один звичайний календарний день… Аж поки ми не ведемо власних дітей у перший клас.

Часто батьки віддають своїх чад у школи, де навчались самі. Тож цілком логічно, що, прийшовши на урочисту лінійку через багато років, серед мам і тат малечі із букетами помічаєш десятки знайомих обличь. На якусь мить здається, що ти знов школяр, який у День знань нарешті зустрівся зі шкільними друзями, яких не бачив ціле літо. А поряд стоять рідні вчителі…

… І ось сьогодні 1-ше вересня. На 09:00 – урочиста лінійка. З думкою про симпатичну однокласницю мій школяр активно збирається у школу і дивується, чому радію я. А у мене – теж День знань і зустріч з однокласниками та вчителями. До того ж у моєму випадку це не означає початок нового навчального року)))